Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №337/4703/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/4703/26

Номер провадження 2-а/337/56/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючої судді Калугіної Г.Б.,

з участю секретаря судового засідання Огурцової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Московкіну І.С., звернувся до суду з позовною заявою до відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, стягнення матеріальної та моральної шкоди. Позов мотивує тим, що постановою інспектора ВАП Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції Мозговим Владиславом Вікторовичем серії ЕНА № 7523672 від 10.07.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн за ч. 6 ст. 122 КУпАП за те, що за адресою м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, водій здійснив стоянку транспортного засобу Skoda Kodiaq, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ «ЗЗКМ», на місці, що позначене дорожнім знаком 5.42.1 з табличкою 7.17, на якому дозволено стоянку особам з інвалідністю без передбачених 30.3 та 2.9.а ПДР наліпками, чим порушив п. 33 ПДР – Порушення вимог дорожніх знаків. Позивач не погоджується із зазначеним рішенням працівника патрульної поліції, бо вважає себе невинним, постанову серії ЕНА № 7523672 від 10.07.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі необґрунтованою а такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з протиправністю та неповним з`ясуванням обставин справи. Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом 2 гр., що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 (№ НОМЕР_3 ), строком до 31.01.2028 і відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» має право на пільги. Відповідно до наказу ТОВ «ЗЗКМ» № 143 від 08.07.2026 ОСОБА_1 з 09.07.2026 по 10.07.2026 перебував у службовому відрядженні в м. Одеса. Відповідно до подорожнього листа службового легкового автомобіля серії АСК № 3059 в користуванні позивача перебував автомобіль Skoda Kodiaq, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ «ЗЗКМ». У вказаний період позивач проживав у готелі «Black Sea Central» за адресою: 65012, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, за якою і було припарковано зазначений автомобіль на місці, позначеному дорожнім знаком 7.17 «Місце стоянки для транспортних засобів осіб з інвалідністю». Відповідно до акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, складеного 10.07.2026 о 04:20 год інспектором взводу № 1 роти № 4 батальйону № 1 УПП в Одеській області було здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу Skoda Kodiaq, д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом блокування або доставлення для зберігання на спеціальний майданчик штрафмайданчик № 1 вул. Боровського 41В, у зв`язку з порушенням ПДР України ч. 6 ст. 122 (стоянка на місці для інвалідів). Відповідно до акту № 1767 від 10.07.2026 вартість виконаних робіт з евакуації на спецмайданчик становила 3000,00 грн. Відповідно до квитанції від 10.07.2026 вартість зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику за першу-сьому добу становила 270 грн. 10.07.2026, виявивши відсутність автомобіля на місці стоянки, позивач негайно зателефонував до поліції, де йому повідомили про тимчасове затримання транспортного засобу та необхідність з`явитися до Управління патрульної поліції в Одеській області (далі - УПП в Одеській області) для складання протоколу. Позивач негайно замовив таксі за маршрутом: вул. Рішельєвська, 59, м. Одеса — УПП в Одеській області (вул. Академіка Корольова, 5, м. Одеса). Прибувши на місце, йому було повідомлено, що для розгляду справи, необхідна наявність свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, у зв`язку з тим, що вказане свідоцтво перебувало в автомобілі, позивач був змушений поїхати на спеціальний майданчик за адресою: м. Одеса, вул. Боровського 41В, а потім знову до УПП в Одеській області. У зв`язку з зазначеними обставинами позивач зазнав збитків. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач просив забезпечити йому право на безоплатну правничу допомогу, однак у реалізації цього права йому було відмовлено, у зв`язку з чим він був змушений здійснювати захист самостійно. Позивачем було надано пояснення та докази на підтвердження статусу особи з інвалідністю, зокрема пенсійне посвідчення серії НОМЕР_4 , яке відповідно до чинного законодавства надає право на здійснення стоянки транспортного засобу на місцях, позначених дорожнім знаком 7.17. Однак, незважаючи на грубі порушення прав позивача та надані ним пояснення інспектором ВАП Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції Мозговим Владиславом Вікторовичем було винесено постанову серії ЕНА № 7523672 від 10.07.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн за ч. 6 ст. 122 КУпАП. Після завершення розгляду справи позивач був змушений вдруге прибути на спеціальний майданчик за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 41В, для отримання транспортного засобу, попередньо сплативши 3270,00 грн (вартість евакуації та зберігання). У зв`язку з зазначеними обставинами позивач зазнав збитків. Внаслідок описаних обставин позивачем понесено такі витрати (збитки): вартість евакуації транспортного засобу (акт № 1767 від 10.07.2026) 3000,00 грн, вартість зберігання транспортного засобу за 1–7 добу (квитанція від 10.07.2026) 270,00, Вартість поїздок таксі (з готелю до УПП, з УПП до спецмайданчика, та УПП до спецмайданчика за автомобілем) 1402. Просить визнати протиправною та скасувати постанову інспектора Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенанта поліції Мозгового Владислава Вікторовича від 10 липня 2026 року (Серія ЕНА № 7523672) про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною 6 статті 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1020 грн, та стягнути з відповідача витрати пов`язані з розглядом справи, моральну та матеріальну шкоду.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13.08.2026 відкрито провадження по справі з викликом осіб та витребувано у відповідача завіреної належним чином копії справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП, постанова серія ЕНА № 7523672 від 10.07.2026.

01.09.2026 від відповідача Департаменту патрульної поліції до суду надійшли витребувані документи.

01.09.2026 від представника відповідача Департаменту патрульної поліції – Сердюка А.В. до суду надійшло клопотання про повернення позовної заяви позивачу. В обґрунтування клопотання вказував, що позивачем в одній позовній заяві об`єднано вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства та судами різних юрисдикцій, що суперечить ч. 4 ст. 172 КАС України та є підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України. Зокрема, вимоги про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення є основними та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Водночас вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, пов`язаної з евакуацією транспортного засобу та витратами на таксі, а також моральної шкоди підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Вимоги про стягнення судового збору та витрат на правову допомогу є похідними від основних вимог. Таким чином, у позовній заяві об`єднано вимоги, які належать до різних видів судочинства, що не допускається ч. 4 ст. 172 КАС України. Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у разі порушення правил об`єднання позовних вимог. З огляду на викладене представник відповідача просить суд повернути позовну заяву ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог.

02.09.2026 від представника відповідача Департаменту патрульної поліції – Сердюка А.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого сторона відповідача категорично не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, спрямованими на намагання позивача уникнути адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, виходячи наступного. Особовим складом УПП в Одеській області ДПП проводиться підвищена робота щодо профілактики та виявлення правопорушень у сфері дотримання транспортної дисципліни в частині дотримання правил паркування. Відтак, поліцейським 1-го взводу 4-ої роти 1-го батальйону полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Алієвим Е.В., 10.07.2026 приблизно о 04 год. 20 хв. за адресою: м. Одеса. вул. Решельєвська, 6.59, було виявлено транспортний засіб марки «SKODA KODIAQ», номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований на місці для стоянки осіб з інвалідністю. Дане місце було позначено відповідним дорожнім знаком 5.42.1 ПДР «Місце для стоянки» з додатковою табличкою 7.17 ПДР «Особи з інвалідністю». При цьому звертаємо увагу суду, що вказаний автомобіль не мав жодних розпізнавальних знаків, які б свідчили про керування, або перевозку людей з інвалідністю, зокрема: не мав спеціального знаку (передбачений п. 30.3.г) ПДР), розміщеного спереду і ззаду авто: не мав такого знаку у будь-якому іншому місці; не мав оригіналу або копії пенсійного посвідчення (посвідчення особи з інвалідністю) під лобовим склом або у будь-якому іншому місці; не мав будь-якого позначення (записки) про те, що водій є особою з інвалідністю або використовується для перевозки пасажирів з інвалідністю. Патрульні поліцейські позбавлені можливості перевірити факт наявності інвалідності у водія транспортного засобу або пасажирів, яких перевозять, у будь-який спосіб на місці виявлення правопорушення, окрім як за наявними документами у особи або наявністю розпізнавального знаку, передбаченому п. 30.3.г) ПДР, розташованому спереду і ззаду авто. У зв`язку із наявністю обгрунтованої підозри вважати, що водій транспортного засобу марки «SKODA KODIAQ», номерний знак НОМЕР_1 , протиправно залишив автомобіль на парко місці призначеному для осіб з інвалідністю, патрульними поліцейськими було прийнято рішення евакуювати даний транспортний засіб. При цьому, відсутність розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю» на авто марки марки «SKODA KODIAQ», номерний знак НОМЕР_1 , підтверджується фотознімками з місця події. Патрульним поліцейським Алієвим Е.В. на місці події було складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, з дотриманням порядку передбаченому Постановою КМУ від 17.12.2008 за № 1102, а матеріали адміністративної справи було ередано до відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції для організації подальшого розгляду. В подальшому, в цей же день, до управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції звернувся громадянин ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив черговому відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенанту поліції Мозговому Владиславу Вікторовичу, що саме він залишив ТЗ «SKODA KODIAQ», н.3. НОМЕР_1 на місці для стоянки осіб з інвалідністю, надавши усні та письмові пояснення. В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, інспектором поліції Мозговим В.В. були дослідженні наявні докази по справі, оцінені усні та письмові пояснення гр. ОСОБА_1 та інші обставини справи. Звертаємо увагу суду, що під час розгляду справи гр. ОСОБА_1 були зачитані та роз`яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України, а також ст. 268 КУпАП, зокрема щодо його права на користування професійною правничою допомогою, але гр. ОСОБА_1 не виявив бажання ними користуватись. За результатами розгляду адміністративної справи відносно позивача інспектором поліції Мозговим В.В. винесено постанову серії ЕНА № 7523672 від 10.07.2026. Доказами вчинення гр. ОСОБА_1 адміністративного передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП с: 1. фототаблиці з місця події; 2. акт огляду та тимчасового затримання ТЗ від 10.07.2026; правопорушення 3. відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського на якому зафіксовано примусову евакуацію авто та розгляд адміністративної справи; 4. письмові пояснення позивача тощо. Всі зазначені докази по справі, засвідчені належним чином, та долучені до матеріалів адміністративної справи окремою заявою представника відповідача від 31.08.2026 про виконання ухвали суду від 13.08.2026. Інспектором поліції Мозговим В.В. помилково зроблено посилання на п. 2.9.а ПДР в тексті оскаржуваної постанови, замість вірного 2.9.е) ПДР, де визначено, що водієві забороняється користуватися розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю» за відсутності у водія чи пасажира документів, що підтверджують інвалідність (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності). Вказана помилка є несуттєвою і не впливає на законність прийнятого рішення по справі щодо притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП. Окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови, не повинні братися судом до уваги, оскільки окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Вчиненні органом управління процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та наслідки. відмовити в задоволенні позову громадянина ОСОБА_1 у повному обсязі.

02.09.2026 від представника позивача до суду надійшли заперечення на клопотання про повернення позовної заяви позивачу.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Департаменту патрульної поліції – Сердюк Антона Вячеславовича про повернення позовної заяви позивачу в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовну заяву підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача Балабко А.В. в судовому засіданні позовну заяву підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судове засідання не прибув, за невідомими причинами, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву позивача.

Суд, заслухавши позивача та його представника, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР).

Згідно пунктів 8,11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У відповідності до пункту 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9. Розділу 1 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що постановою інспектора ВАП Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції Мозговим Владиславом Вікторовичем серії ЕНА № 7523672 від 10.07.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн за ч. 6 ст. 122 КУпАП за те, що за адресою м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, водій здійснив стоянку транспортного засобу Skoda Kodiaq, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ «ЗЗКМ», на місці, що позначене дорожнім знаком 5.42.1 з табличкою 7.17, на якому дозволено стоянку особам з інвалідністю без передбачених 30.3 та 2.9.а ПДР наліпками, чим порушив п. 33 ПДР – Порушення вимог дорожніх знаків.

Частиною другою статті19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

За змістом статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху - частини перша і друга статті 121-3. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Згідно абзацу 6 ст. 122 КУпАП зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правові та соціальні основи дорожнього руху визначені Законом України № 3353-XII від 30.06.1993р. «Про дорожній рух» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до ст. 14 якого учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з ст. 53 вказаного Закону юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Пунктом 30.3. ПДД визначено, що на відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки (додаток 4):

ґ) Водій з інвалідністю - квадрат синього кольору із стороною 150 мм і білим зображенням символу таблички 7.17. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю;

Табличка 7.17 Особи з інвалідністю застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 і 5.43 для позначення місця (або спеціально відведеної частини майданчика) для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальний знак Водій з інвалідністю відповідно до вимог цих Правил.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та гарантії їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами врегульовано Законом України « Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» ( далі Закон № 875-XII).

Частина шоста статті 30 Закону № 875-XII, зокрема, визначає, що водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським об`єднанням осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю", повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Таким чином нормами спеціального Закону, яким врегульовані основи соціальної захищеності осіб з інвалідами та приписи Кодексу України про адміністративні правопорушення не містять обов`язковості наявності на транспортному засобі, яким керує особа з інвалідністю або на якої здійснюється перевезення особи з інвалідністю розпізнавального знака "Водій з інвалідністю", та визначає можливість встановлення такого знака як право, тобто наявність відповідного права особи з інвалідністю на користування спеціально відведеними на місцях паркування транспортних засобів місць для зупинки і стоянки транспортних засобів, яким керують особи з інвалідністю або на яких такі особи перевозяться як пасажири.

У даному випадку наявність різних норм права у вигляді Правил дорожнього руху де зазначається, що на позначених табличною 7.17 спеціально відведених місцях для паркування мають право зупинятись та стояти транспортні засоби, на яких установлено розпізнавальний знак Водій з інвалідністю та спеціальний Закон № 875-XII, яким гарантовано таке право саме особам з інвалідністю, які самостійно керують або використовують транспортні засоби в якості пасажирів, та відповідне право не залежить від наявності відповідного спеціального знаку на самому транспортному засобі, дозволяє суду визначитись, що у даному конкретному випадку позивач, який є особою з інвалідністю, був притягнутий до адміністративної відповідальності згідно вимог ч. 6 ст. 122 КУпАП, до складу адміністративного правопорушення якої законодавець визначив не факт відсутності на транспортному засобі відповідного розпізнавального знака "Водій з інвалідністю", а використання таких спеціально відведених та позначених відповідними дорожніми знаками місць для зупинки чи стоянки без відповідного права, незважаючи на те що відповідне право у нього існує, та ще під час розгляду адміністративної справи відповідні докази були наявні у інспектора, який складав відповідну постанову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду адміністративної справи було встановлено, на основі наявних у інспектора доказів, що у діях особи, відносно якої складається постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 6 ст. 122 КУпАП.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вище визначене, суд вважає, що постанова серії ЕНА № 7523672 від «10.07.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за обставинами, виявленими 10.07.2026, за ч. 6 ст. 122 КУпАП, підлягає скасуванню, а адміністративна справа за даними обставинами підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу(посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди.

В силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). Наведений правовий висновок вже був висловлений Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у справі № 560/798/16-а.

Зважаючи на обставини справи суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 2000,00 грн.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди суд вважає такими, що також підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню підлягають витрати з евакуації та зберігання транспортного засобу в сумі 3270,00 грн, які підтверджені належними доказами. Витрати в іншій частині, а саме вартість поїздок таксі, задоволенню не підлягають, оскільки з наданих суду доказів не можливо встановити замовника, платника та фактичну оплату зазначених послуг.

Щодо витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Оскільки позов задоволено частково суд, вважає за необхідне стягнути з відповідача на корить позивача суму судового збору пропорційно задоволених вимог, а саме - 1195,42 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 72-77, 160, 161, 241-246, 250, 251, 255, 293-295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенанта поліції Мозгового Владислава Вікторовича серія ЕНА № 7523672 від 10 липня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною 6 статті 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1020,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 6 статті 122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 3270,00 грн (три тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1195,42 грн (одна тисяча сто дев`яносто п`ять гривень 42 копійки).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення повного тексту рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.

Повне судове рішення складено 12.10.2026.

Суддя Г.Б. Калугіна