Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №348/1290/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

13.10.2026

ЄУН 348/1290/26

№2/337/2820/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді -Ширіної С.А.,

за участю секретаря - Бикової С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, треті особи : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивований тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 28.09.1995 р. , виданого Токмацькою райдержадміністрацією Запорізької області, ОСОБА_1 набув у приватну власність 1/5 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .Інші частки квартири належать на праві приватної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 по 1/5 частки кожному.

.Відповідно до реєстраційного напису право власності позивача на квартиру зареєстровано в Токмацькому районному бюро технічної інвентаризації «Малі-44» та записано в реєстрову книгу за реєстровим номером 737.

20.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до Державного реєстратора Надвірнянської міської ради Шаніної Л.С. із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно щодо належної йому на праві власності по 1/5 частки квартири за адресою : АДРЕСА_1

Рішенням Надвірнянської міської ради ОСОБА_7 №83748452 від 13.03.2026 року йому було відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з наявністю обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій, а саме посилаючись на отриману відповідь з Василівської районної державної адміністрації № 01-140 від 04.03.2026, за якою підтвердити інформацію про зареєстровані права на паперових носіях , що виникли до 01.01.2013 року на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 не має змоги, так як вся територія Василівського району Запорізької області тимчасово окупована російською федерацією .

У зв`язку з цим він на даний час не може в установленому законом порядку зареєструвати право власності на квартиру, що позбавляє мене можливості вільно розпоряджатися своїм майном.

Ухвалою суду від 30.06.2026 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено підготовче судове засідання.

31.07.2026 третіми особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 надано до суду заяви , згідно яких просили проводити розгляд справи без їх участі ,позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 15.09.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, надали заяви про розгляд справи без їх участі, позов підтримують в повному обсязі, просять його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином. Поштові відправлення повернулись до суду з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою", що згідно зі та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило, у зв`язку з чим, суд в силу ст. 280 ЦПК України, з урахуванням заяви представниці позивача, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, в т.ч. шляхом визнання права власності.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіямист.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач унаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).

Ст.41Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зст.316,317ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст.319,321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно дост.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації» (п.3 ст.3 Закону).

Під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії ( п.3.ч.3 ст.10 Закону).

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 28.09.1995 р. , виданого Токмацькою районною державною адміністрацією Запорізької області, ОСОБА_1 набув у приватну власність 1/5 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .Інші частки квартири належать на праві приватної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 по 1/5 частки кожному.

Відповідно до реєстраційного напису право власності позивача на квартиру зареєстровано в Токмацькому районному бюро технічної інвентаризації «Малі-44» та записано в реєстрову книгу за реєстровим номером 737.

20.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до Державного реєстратора Надвірнянської міської ради Шаніної Л.С. із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно щодо належної йому на праві власності по 1/5 частки квартири за адресою : АДРЕСА_1

Рішенням Надвірнянської міської ради ОСОБА_7 №83748452 від 13.03.2026 року йому було відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з наявністю обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій, а саме посилаючись на отриману відповідь з Василівської районної державної адміністрації № 01-140 від 04.03.2026, за якою підтвердити інформацію про зареєстровані права на паперових носіях , що виникли до 01.01.2013 року на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 не має змоги, так як вся територія Василівського району Запорізької області тимчасово окупована російською федерацією .

У зв`язку з цим він на даний час не може в установленому законом порядку зареєструвати право власності на квартиру, що позбавляє мене можливості вільно розпоряджатися своїм майном.

З урахуванням положень частини першої статті1 5та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За правилами ст.392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлений, зокрема, у випадку, коли особа є вже власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 зазначила, що правила ст.392 ЦК України застосовуються не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно.

Так, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач правомірно набув право власності на 1/5 частини квартири , тобто відповідно до чинного законодавства.

Позивач зареєстрований в зазначеній квартирі та проживав в ній до повномасштабного вторгнення рф на територію Україну та введення у зв`язку з цим воєнного стану в Україні.

З лютого 2022 Василівський район Запорізької області є тимчасово окупованою територію України.

Разом з тим, право власності позивача на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який функціонує з 01.01.2013, не зареєстровано.

Отже, на теперішній час позивач позбавлений права в передбаченому законом порядку зареєструвати своє право власності на зазначену квартиру і відповідно вільно володіти та розпоряджатись нею, чим порушується (не визнається) його право власності.

На підставі вищевикладеного, виходячи з вимог діючого законодавства, завдань цивільного судочинства, принципів верховенства права, законності, пропорційності, справедливості та розумності, суд вважає необхідним захистити порушене право позивача шляхом визнання за ним права приватної спільної часткової власності на 1/5 частину зазначеної квартири .

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.15,16,182,316,317,319,321,328,392 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,247,258,263-265,280 ЦПК України , суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, треті особи : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності на нерухоме майно-задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) право приватної спільної часткової власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 56,50 кв.м ,житловою площею 35,70 кв.м.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С.А. Ширіна