Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №334/5697/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 07.10.2026

Справа № 334/5697/26

Провадження № 2/334/4095/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Філіпової І. М.,

за участю секретаря Мандик М. О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ :

10.06.2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, в якому просила визнати об`єктом права спільної власності подружжя транспортний засіб марки Volkswagen модель Transporter, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 ; стягнути з ОСОБА_3 на її користь 288 615 грн грошової компенсації за 1/2 частину у праві спільної часткової власності на вказаний транспортний засіб; припинити право спільної власності ОСОБА_2 на 1/2 частину транспортного засобу після сплати позивачу грошової компенсації за 1/2 частину автомобілю. Також, позивач просила стягнути з відповідача судові витрати у виді судового збору та витрат на правничу допомогу.

30.09.2022 року Олексанрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжя зареєстровано шлюб між сторонами, актовий запис №2202. Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17.06.2025 року шлюб між сторонами розірвано.

27.06.2023 року сторонами за спільні кошти було придбано транспортний засіб Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за відповідачем. Відповідач одноосібно користується та розпоряджається спільним транспортним засобом на власний розсуд.

Автомобіль є неподільною річчю, тому є недоцільним залишення його у спільній власності, оскільки сторони припинили спільне проживання і ведення спільного побуту, їх стосунки на теперішній час є конфліктними та є такими, що унеможливлюють досягнення згоди з приводу користування спільним майном. Тому позивач просить стягнути з відповідача вартість 1/2 частини вказаного автомобілю, залишивши його у власності відповідача, який фактично ним користується.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав просив задовольнити у повному обсязі, вирішити питання щодо розподілу судових витрат, у томі числі витрат на правову допомогу.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, відповідач відзив на позов не подав.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, вислухавши пояснення свідків, суд прийшов до наступних висновків.

30.09.2022 року сторони зареєстрували шлюб, який було розірвано на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17.06.2025 року, №334/3713/25, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, копією рішення суду.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга ЦК України).

Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Згідно відповіді Головного сервісного центру ГСЦ МВС від 01.06.2026 року на адвокатський запит, станом на 29.05.2026 року ОСОБА_3 з 27.06.2023 року є власником транспортного засобу марки Volkswagen модель Transporter, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до копії звіту про оцінку автомобіля марки Volkswagen модель Transporter, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , складеного ПП «Авто-експрес», ринкова вартість колісного транспортного засобу Volkswagen Transporter, державний номер НОМЕР_2 , станом на 02.06.2026 року складає 577 230,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що спірний транспортний засіб було придбано період перебування сторін у зареєстрованому шлюбу, тобто є спільною власністю подружжя, що підлягає поділу.

У позовних вимогах, позивач просить припинити право спільної власності на 1/2 частку транспортного засобу після сплати ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації.

Відповідно до положень ст. 71 СК України, присудження неподільної речі одному з подружжя з одночасним стягненням з нього вартості 1/2 частини неподільної речі є одним зі способів поділу майна подружжя. При цьому зміст вказаної норми пов`язує припинення права спільної власності на неподільну річ саме з вирішенням спору щодо поділу майна подружжя, а не датою фактичного отримання грошової компенсації одним з подружжя.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір на сторони покладається пропорційно до розміру позовних вимог.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат. Також слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Заїченко проти України»).

11.05.2026 року між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Романа Стацика» було укладено договір про надання правової допомоги №2446.

Відповідно до п. 1.1 договору Адвокатське бюро зобов`язується за завданням клієнта надавати клієнту правову допомогу щодо стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання доньок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Згідно додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 11.05.2026 року, грошова винагорода за договором, яка включає в себе, в тому числі, витрати пов`язані зі збором доказів, підготовкою справи до розгляду, оплатою вартості послуг помічника складає: ведення справи про стягнення аліментів під ключ - 10 000,00 грн.

Також, позивачем надано копії акту №1 від 03.06.2026 року до договору про надання правової допомоги №2446 від 11.05.2026 року, вартість наданих послуг складає 30750,00грн, згідно копії акту №2 - 11000,00 грн.

Інших доказів щодо надання правової допомоги позивачем не надано.

Згідно договору №2446 від 11.05.2026 року позивач замовила послуги з правової допомоги щодо стягнення аліментів, інших договорів про надання правової допомоги або додаткової угоди до вказаного договору позивачем не подано.

Більш того, за вказаним договором №2446 від 11.05.2026 року була погоджена вартість послуг 10000,00 грн, яка включає в себе витрати зі збором доказів, підготовкою справи до розгляду, оплатою вартості послуг помічника тощо.

Посилаючись на вказаний договір, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу на загальну суму 41 750,00 грн.

Враховуючи вказані розбіжності щодо змісту договору, вартості наданих послуг, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про відшкодування судових витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати спільною власністю подружжя транспортний засіб марки Volkswagen модель Transporter, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу марки Volkswagen модель Transporter, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , у розмірі 288 615 грн 00 коп.

Припинити право спільної власності ОСОБА_2 на 1/2 частку транспортного засобу марки Volkswagen модель Transporter, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 4217 грн 35 коп.

У задоволені інших вимог відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Проголошення судового рішення 07.10.2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання ВПО: АДРЕСА_2 ;

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя: Філіпова І. М.