Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №331/7596/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

РІШЕННЯ

12 жовтня 2026 рокуСправа № 331/7596/26

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Губанова Р.О., секретарка судового засідання Владченко І.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до інспектора 1 взводу 2 роти Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенанта поліції Дикої Анастасії Дмитрівни (далі – Інспектор, відповідачка 1),

Департаменту патрульної поліції (далі – відповідач 2)

про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

18 вересня 2026 року до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора.

Загальними доводами позову є те, що 01.09.2026 відповідачкою 1 винесена постанова про накладення адміністративного правопорушення серії ЕНА №7813502 за ч. 4 ст. 122 КУпАП щодо позивача (далі - Постанова, оскаржувана постанова). Вказану постанову позивач вважає незаконною, оскільки 01.09.2026 транспортним засобом Jeep Compass Latitude, реєстраційний номер НОМЕР_1 , керував родич позивача, а сам позивач знаходився в автомобілі в якості пасажира. Також звертав увагу, що бланк оскаржуваної постанови не відповідає бланку затвердженому Інструкцію з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015 (далі – Інструкція).

Просив визнати протиправною і скасувати оскаржувану постанову

Ухвалою судді від 21.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Відповідачкою 1 відзив не подано.

01.10.2026 в якості співвідповідача залучено Департамент патрульної поліції.

08.10.2026 від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог. Позов доповнено доводами про те, що відеозапис, який Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП направило на запит представника позивача, є неналежним доказом вини позивача, оскільки зі змісту запису не можливо встановити місце події, швидкість автомобіля і головне хто був водієм.

Прохальна частина заяви залишена та сама - визнати протиправною і скасувати оскаржувану постанову.

12.10.2026 від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву.

Зі змісту відзиву випливає, що поліцейськими виявлено порушення водієм автомобіля номерний знак НОМЕР_1 , який рухався зі швидкістю 102 км/год в межах населеного пункту, де дозволена максимальна швидкість руху не більше 50 км/год., в порушення п. 12.4 ПДР. Водій автомобіля не виконав вимогу інспектора про зупинку і поїхав далі не знижуючи швидкості руху в сторону м. Одеси по автомобільній дорозі М-14 «Одеса — Мелітополь — Новоазовськ». Поліцейські за допомогою телефону передали орієнтування про вказаний транспортний засіб на стаціонарний пост поліції в м. Одесу зі сторони м. Миколаїв, і почали переслідування. В ході переслідування поліцейськими не було зафіксовано факту зупинки транспортного засобу марки «JEEP COMPASS LATITUDE», н.з. НОМЕР_1 , що унеможливлювало заміну водія. Авто правопорушника зупинено на стаціонарному посту поліції «Централіт». За кермом перебував позивач.

Крім цього у відзиві наведені обставини щодо використання поліцейськими приладу TruCam ТС0087449 за допомогою якого зафіксовано порушення швидкісного режиму, доводи про фіксацію події за допомогою бодікамери і аргументи про бланк постанови.

Представник відповідача 2 просив залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

В судове засідання призначене на 12.10.2026 прибули позивач і його представник. Відповідачі в судове засідання не з`явились. Причини неявки суду не повідомили.

З урахуванням думки позивача і його представника, суд розпочав розгляд справи без участі відповідачів, прийняв уточнену позовну заяву, заслухав вступні слова позивача і його представника, проголосив зміст відзиву, дослідив письмові докази, а також відеозапис із приладу TruCam ТС0087449, долучений до уточненої позовної заяви. Після того, з технічних причин була оголошена перерва в судовому засіданні, під час якої представником позивача подана заява про продовження розгляду справи без участі позивача і його представника.

Після перерви суд продовжив розгляд справи за відсутності сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до положень визначених ч. 4 ст. 229 КАС України, після перерви не здійснювалось.

Судом досліджено відеозапис з бодікамери поліцейського, а також з метою перевірки обставин щодо місця події, переглянуто картографічний вебсервіс Google Maps.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.

згідно з оскаржуваною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення - штраф в сумі 1700,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У постанові вказані відомості про час і місце розгляду справи, посада, спеціальне звання, П.І.Б. особи, яка розглядала справу, відомості про особу, щодо якої розглядалася справа, відомості про транспортний засіб.

Постановою встановлені фактичні обставини правопорушення, а саме те, що 01.09.2026 о 12:28 в с. Іванове водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Jeep Compass Latitude», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю руху 102 км/год при дозволеній швидкості руху 50 км/год, чим перевищив дозволену швидкість руху на 52 км/год, швидкість вимірювалась приладом TruCam ТС008449, чим порушив п.12.2 ПДР.

Постанова підписана особою, яка винесла постанову і ОСОБА_1 . У графі 9 позивач зазначив: «не згоден».

Судом встановлено, що порушення водієм транспортного засобу «Jeep Compass Latitude», реєстраційний номер НОМЕР_1 , швидкісного режиму відбулося у місці, яке має координати: 46.68140° N, 30.88866° E (що зафіксовано на відеозаписі з бодікамери поліцейського). Це місце перебуває в межах н.п. Іванове.

Зупинка вказаного автомобіля відбулась у місці, яке має координати: 46.62375° N, 30.83263° E. Це місце знаходиться на блокпості поблизу н.п. Ілічанка, приблизно за 7,75 км від місця порушення.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (підстави звільнення від доказування).

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача . У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Оцінка доказів здійснюється судом відповідно до положень ст. 90 КАС України, Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1). Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.4).

Частина четверта ст. 122 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАПвизначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Долучені копії документів: вказують на те, що лазерний вимірювач швидкості руху транспортних засобів TruCam ІІ LTI 20/20 ТС008449 відповідає вимогам технічної документації. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: ±2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год, ±1% в діапазоні від 201 до 320 км/год. Лазерний вимірювач TruCam сертифікований і відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Вказаний пристрій пройшов повірку тобто ставити під сумнів його показники у суду не має підстав за виключенням показника допустимої похибки в +- 2 км/год.

Позивач не визнав факт керування транспортним засобом в межах населеного пункту.

Дійсно із записів приладу TruCam не можливо розпізнати особу водія транспортного засобу «Jeep Compass Latitude», реєстраційний номер НОМЕР_1 , водночас судом надається оцінка цього доказу у сукупності із іншим, зокрема відеозаписом з бодікамери поліцейського який і зафіксував факт порушення спеціальним пристроєм в ручному режимі о 12:28 год. На загаданому записі можна помітити жест поліцейського за допомогою жезла, на який водій не відреагував і продовжив рух не зменшивши швидкості (втім це порушення не інкримінувалось водію), подальше повідомлення інспектором телефоном про порушення на блокпост, виїзд екіпажу вслід за автомобілем, який порушив швидкісний режим. Екіпаж починає рух через дві хвилини після події. На блокпост патрульний автомобіль прибуває о 12:34 год, де вже стоїть згаданий транспортний засіб, за кермом якого перебуває позивач. Останній пристебнутий паском безпеки.

Під час руху з місця події до блокпосту патрульний автомобіль не зупинявся. Між патрульними відбувається спілкування в контексті події. Отже за умови пересадки позивача з пасажирського місця на місце водія, екіпаж би виявив факт зупинки транспортного засобу «Jeep Compass Latitude» до блокпоста, чого не відбулось.

Відтак суд дійшов висновку, що версія позивача про те, що він був пасажиром, а перед блокпостом пересів за кермо, є способом захисту останнього, направленим на уникнення від відповідальності за вчинене порушення.

Посилання позивача на невідповідність бланку постанови є необґрунтованим, з огляду на приписи п. 5 розділу IV Інструкції згідно з якоими за наявної технічної можливості постанова складається в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв.

Водночас суб`єктом владних повноважень позивачу інкримінувався рух в межах населеного пункту зі швидкістю 102 км/год, тобто перевищення швидкості на 52 км/год. Як вже зазначалось, максимально допустима похибка спеціального приладу при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: ±2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год. У вказаному випадку похибка пристрою має трактуватися на користь водія, тому перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів не було більшим на 50 км/год. Відтак діяння позивача не підпадає під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, натомість може підпадати під ознаки правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, тому оскаржувану постанову не можна визнати законною, відтак вона підлягає скасуванню.

Згідно з п.п. 2 - 4 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право:

скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

змінити вид стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб адміністративне стягнення не було посилено.

Положення ст. 293 КУпАП фактично є аналогічним за змістом зі ст. 286 КАС України і передбачає таке:

Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, суд не має повноважень давати оцінку діяння ОСОБА_1 в контексті наявності чи відсутності складу іншого правопорушення, або ж перекваліфіковувати його, тому справа після скасування оскаржуваної постанови підлягає надісланню на новий розгляд до компетентного органу, задля оцінки діяння ОСОБА_1 , яке відбулося у час і місці зазначених в Постанові.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

За приписами ст. 217 КУпАП, посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків. Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пунктах 2, 5 статті 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, поліцейські певних підрозділів ДПП діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені ДПП. Отже, відповідні поліцейські не можуть виступати самостійними відповідачами у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Подібна за змістом позиція висвітлена в постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 724/716/16-а, від 18.03.2021 у справі № 809/466/17, від 28.04.2021 у справі № 2340/5048/18, від 09.07.2021 у справі № 806/1129/16. Отже, відповідачем у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, є орган державної влади - суб`єкт владних повноважень.

З огляду на вказане, належним відповідачем у даній справі є Департамент патрульної поліції, тому у задоволенні позову до інспектора 1 взводу 2 роти Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенанта поліції Дикої Анастасії Дмитрівни, слід відмовити повністю.

Оскільки позивач просив скасувати оскаржувати постанову і не ставив питання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку із скасуванням Постанови і направленням справи на новий розгляд, його позов до Департаменту патрульної поліції підлягає задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем, у справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 241 – 246, 250, 255, 271, 286 КАС України, суд

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 2 роти Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенанта поліції Дикої Анастасії Дмитрівни, відмовити повністю.

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, задовольнити повністю.

Скасувати постанову серії ЕНА №7813502 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 4 ст. 122 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1700,00 грн.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , направити на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Одеській області.

Реквізити учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (фактичне місце проживання), АДРЕСА_2 (реєстрація), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- відповідачка 1: інспектор 1 взводу 2 роти Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенант поліції Дика Анастасія Дмитрівна, 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 5;

- відповідач 2: Департамент патрульної поліції, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи: 40108646.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

СуддяР.О. Губанов