Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №308/7199/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7199/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,

за участю секретаря судового засідання Дударева Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання права користування житловим приміщенням та реєстрацію місця проживання, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання права користування житловим приміщенням та реєстрацію місця проживання.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23.07.2024 року. Вказує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі (свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 від 23.12.2003 року), за час якого народився син – ОСОБА_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 18.03.2004 року).

Зауважує, що ОСОБА_2 , як працівник ТОВ «Агровиробничо-торгова фірма «ГРОНО Л.Т.Д.», отримав ордер на право вселення у квартиру АДРЕСА_1 , яка є житловим приміщенням квартирного типу у гуртожитку. Згідно з листом ТОВ «Агровиробничо-торгова фірма «ГРОНО Л.Т.Д.» за вих. №08-25/07-08 від 08.07.2025 року, наказом №38 від 17.05.2005 року ОСОБА_2 надано зазначену квартиру у зв`язку з трудовими обов`язками та дозволено вселення разом із членом сім`ї - дружиною ОСОБА_3 , про що також видано ордер на вселення в житлове приміщення за №38-1 від 17.05.2005 року.

Зазначає, що гуртожиток КСП «ГРОНО», розташований за адресою: АДРЕСА_2 , передано на баланс Худлівської сільської ради, яка відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №712-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Закарпатської області» ввійшла до складу Середнянської територіальної громади.

Позивач вказує, що після смерті ОСОБА_2 він та ОСОБА_3 , як члени його сім`ї та фактичні користувачі житла, звернулися до Середнянської селищної ради з метою реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 , оскільки раніше їх місце проживання у встановленому порядку зареєстровано не було, однак їм усно відмовлено у реєстрації з посиланням на відсутність документів, які б підтверджували правомірність вселення та користування зазначеним житловим приміщенням.

Зазначає, що згідно з актом про фактичне користування та проживання у квартирі АДРЕСА_1 , складеним комісією Середнянської селищної ради та наданим листом №01-49/1195 від 29.04.2026 року, фактичними користувачами та особами, які постійно проживають у вказаній квартирі, є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які здійснюють безперервне, відкрите та добросовісне користування житловим приміщенням як своїм постійним місцем проживання з 17.05.2005 року і по теперішній час, а після смерті ОСОБА_2 продовжили користування квартирою, ведуть спільне господарство та використовують її як єдине житло. Відповідно до технічного паспорта КП «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна» від 14.06.2023 року (інвентаризаційна справа №1769), квартира складається з двох кімнат, загальною площею 44,3 кв.м., житловою площею 28,1 кв.м.

Також вказує, що доказів наявності у позивачів іншого житла немає, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №477267179 та №477267461 від 14.05.2026 року.

На підставі наведеного, просить суд визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що має право користування житловим приміщенням та право на реєстрацію місця проживання в квартирі АДРЕСА_1 .

Позивач не скористався правом на участь у судовому засіданні та його представник ОСОБА_4 подав заяву, згідно якої сторона позивача просить провести розгляд справи без їх участі та задоволити позов.

Представник Середнянської селищної ради у судове засідання також не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв, заперечень чи відзив на позов не подавав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено, що 17 травня 2005 року наказом №38 та ордером на вселення в житлове приміщення №38-1 АВТф «ГРОНО Л.Т.Д.» ОСОБА_2 , як працівнику підприємства, надано квартиру АДРЕСА_1 (житлове приміщення квартирного типу у гуртожитку) та дозволено вселення до неї разом із членом сім`ї - дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується листом підприємства за вих. №08-25/07-08 від 08.07.2025 року з доданими до нього копіями наказу та ордера.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 18.03.2004 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23.07.2024 року.

Згідно з актом про фактичне користування та проживання, складеним комісією Середнянської селищної ради, ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_1 постійно, безперервно, відкрито та добросовісно з 17.05.2005 року і по теперішній час, що за результатами опитування мешканців будинку підтвердили сусіди; після смерті ОСОБА_2 він продовжив користування квартирою, підтримує її в належному стані та використовує як своє єдине житло; комісією не встановлено обставин, які б свідчили про припинення права користування житловим приміщенням або вибуття позивача з нього. У цьому ж акті зазначено, що гуртожиток передано на баланс Худлівської сільської ради, яка ввійшла до складу Середнянської територіальної громади.

Відповідно до технічного паспорта КП «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна» від 14.06.2023 року квартира АДРЕСА_1 складається з двох кімнат, загальною площею 44,3 кв.м., житловою площею 28,1 кв.м. Доказів наявності у позивача іншого житла матеріали справи не містять, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №477267179 та №477267461 від 14.05.2026 року.

Відповідно до статті 128 ЖК УРСР (чинна станом на момент виникнення правовідносин) жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток. Згідно зі статтею 130 ЖК УРСР порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера.

Згідно зі статтею 64 ЖК Української РСР (чинна станом на момент виникнення правовідносин) члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення; до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Відповідно до статті 65 ЖК УРСР особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 11.07.2012 у справі №6-60цс12, при вирішенні спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд з`ясовує, зокрема, чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Відповідно до частини третьої статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Аналогічна норма міститься у ч. 2 ст. 33 Закону України «Про основні засади житлової політики», на підставі якого ЖК втратив чинність: ніхто не може бути виселений із займаного житла або обмежений у праві користування житлом інакше, ніж за рішенням суду та з підстав і в порядку, встановлених законом.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції (рішення у справах «Кривіцька та Кривіцький проти України», «Гіллоу проти Сполученого Королівства», «Ларкос проти Кіпру»).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2005 року, тобто з дитячого віку, вселений до квартири АДРЕСА_1 разом з батьками – наймачем ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 , вселення відбулося на підставі наказу та ордера, виданих роботодавцем наймача, а тому ОСОБА_1 , як дитина наймача, є членом його сім`ї, протягом понад 21 року безперервно, відкрито та добросовісно користується зазначеною квартирою як єдиним постійним місцем проживання, ведучи спільне господарство з членами сім`ї, а після смерті наймача продовжив користуватися нею, підтримуючи її в належному стані; іншого житла позивач не має, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 та ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами комунальної власності. Оскільки гуртожиток, в якому розташована спірна квартира, передано на баланс Худлівської сільської ради, яка ввійшла до складу Середнянської територіальної громади, Середнянська селищна рада є належним відповідачем у даній справі.

Відмова відповідача у реєстрації місця проживання позивача у спірній квартирі з посиланням на відсутність документів, які б підтверджували правомірність його вселення та користування житловим приміщенням, свідчить про невизнання відповідачем права позивача на користування квартирою, що є підставою для судового захисту цього права.

Відповідно до Порядку декларування та реєстрації місця проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265, документом, що підтверджує право на проживання в житлі, є, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання за особою права користування житловим приміщенням або права на реєстрацію місця проживання. Реєстрація місця проживання має обліковий характер і є наслідком права особи на проживання в житлі, а тому визнання за позивачем права користування квартирою зумовлює і наявність у нього права на реєстрацію місця проживання за цією адресою.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що позивачем надано належні докази на підтвердження своїх тверджень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 таким, що має право користування житловим приміщенням та право на реєстрацію місця проживання в квартирі АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Реквізити сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса: АДРЕСА_3 ; рнокпп НОМЕР_4 ;

Відповідач – Середнянська селищна рада Ужгородського району Закарпатської області, адреса місцезнаходження: Закарпатська область, Ужгородський район, с-ще. Середнє, вул. Закарпатська, 63; код ЄДРПОУ 04349923.

Суддя Т.Р. Деметрадзе