Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №185/6557/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/6557/26

Провадження № 2-о/185/218/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 вересня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О. за участі секретаря судового засідання Довгопол А.В., заявника ОСОБА_1 , представника заявника адвоката Мелешка І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про встановлення факту проживання однією сім`єю із сином та перебування на його утриманні,

В С Т А Н О В И В

Заявниця звернулася до суду з заявою, у якій просить суд встановити факт її перебування на утриманні сина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти 21.12.2022 під час виконання бойового завдання.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги зазначає, що до моменту зникнення сина вони удвох проживали разом як одна сім`я за адресою: АДРЕСА_1 . Також пояснює, що являється пенсіонеркою та отримує пенсію, втім даних виплат не вистачає на придбання харчування, ліків, оплату комунальних послуг тощо. У зв`язку з цим її син постійно допомагав їй матеріально, і фактично вона перебувала на його утриманні. Встановлення даного факту необхідне заявниці для призначення пенсії по втраті годувальника.

Заінтересована особа звернулася до суду з заявою про розгляд справи без участі представника.

В судовому засіданні заявниця та її представник, кожен окремо, підтримали заявлені вимоги, обґрунтовуючи їх обставинами, викладеними в поданій до суду заяві.

Допитані як свідки в судовому засіданні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кожен окремо, підтвердили факт спільного проживання заявниці разом із сином до грудня 2022 року, та перебування заявниці на його утриманні.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні встановлено наступне.

Заявниця ОСОБА_1 проживала разом зі своїм сином - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як одна сім`я за адресою: АДРЕСА_1 . Під час проходження військової служби ОСОБА_2 зник безвісти 21.12.2022.

Після зникнення безвісти сина, ОСОБА_1 , маючи намір оформити пенсію по втраті годувальника, звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення такої пенсії. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 20.02.2026 за № 912160183739 заявниці було відмовлено в переході на інший вид пенсії з причини ненадання достатніх доказів щодо перебуванні на утриманні сина.

Встановлення даного факту заявниці необхідно для реалізації права на призначення пенсії по втраті годувальника.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 2 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Факт перебування фізичної особи на утриманні встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.

Відповідно до ч.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від № 5 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалася, була для заявника постійним і основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення в судовому порядку факту перебування на утриманні. Така довідка оцінюється судом за правилами ст.62 ЦПК (оцінка доказів). При вирішенні питання про перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію у разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім"ї годувальника, які були на його утриманні.

За змістом ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

На підставі статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається: непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною другою вказаної норми непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого чи зниклого безвісти, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Згідно п.2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"- за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Відповідно до частини 10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року № 3-1, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, крім іншого, надається документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі N 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18.

За вищенаведених обставин суд вважає, що є усі підстави встановлення в судовому порядку факту перебування заявниці на утриманні її сина, який має для неї юридичне значення і потрібен для призначення пенсії у зв`язку зі втратою годувальника. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що подану заяву слід задовольнити.

Керуючись: ст. 81, 89, 258, 259, 263-265, 293, 300 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про встановлення факту проживання однією сім`єю із сином та перебування на його утриманні, задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні її сина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти 21.12.2022 року під час виконання бойового завдання.

Витрати на судовий збір залишити за заявницею.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається у Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В. О. Головін