Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №183/4226/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4226/26

№ 1-кп/183/1803/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження №№12026042350000306 стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковськ Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, в посаді стрілець-номер обслуги 3 парашутно-десантного відділення 1 парашутно-десантного взводу 14 парашутно-десантної роти 4 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 31.10.2023 року Новомосковським міськрайонним судом в Дніпропетровській області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 28.04.2025 року до суду направлено обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185 КК України (рішення не прийнято);

- 02.02.2026 року ухвалою Самарівського міськрайонного суду в Дніпропетровській області на підставі ч. 5 ст. 401 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України для подальшого проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 5 ст. 407 КК України,

встановив:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 29 квітня 2025 року за №85 ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та на всі види забезпечення та від 05 травня 2025 року за №89 ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця-номера обслуги 3 парашутно-десантного відділення 1 парашутно-десантного взводу 14 парашутно-десантної роти 4 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення.

31 жовтня 2023 року Новомосковським міськрайонним судом в Дніпропетровській області ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Також, 28 квітня 2025 року до суду направлено обвинувальний акт у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (рішення не прийнято).

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», серед іншого, передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Проте, солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує встановлений в державі Україна порядок правосуддя, маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення у сфері злочинів проти правосуддя.

Так, ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2025 року у справі №183/11230/25, №1-кп/183/2495/25, яка набрала законної сили 12 грудня 2025 року, солдат ОСОБА_4 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, та цією ж ухвалою його зобов`язано не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби.

Проте, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період і проходячи її на посаді стрільця-номера обслуги 3 парашутно-десантного відділення 1 парашутно-десантного взводу 14 парашутно-десантної роти 4 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 65, 68, 129-1 Конституції України, ч. 2, ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», будучи звільнений ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2025 року у справі №183/11230/25, №1-кп/183/2495/25, яка набрала законної сили 12 грудня 2025 року, від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, та зобов`язаний цією ж ухвалою суду не пізніше 72 годин після набрання нею законної сили прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби, діючи з прямим умислом, з метою ухилитись від виконання покладених на нього судом обов`язків та маючи реальну можливість їх виконання, не виконав ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2025 року у справі №183/11230/25, №1-кп/183/2495/25 та у період з 12 по 16 грудня 2025 року не прибув до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби, а залишився за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд до 30 березня 2026 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місця знаходження, а саме на території м. Самар Дніпропетровської області.

Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили.

Крім того, згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.

З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 29 квітня 2025 року за №85 ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та на всі види забезпечення та від 05 травня 2025 року за №89 ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця-номера обслуги 3 парашутно-десантного відділення 1 парашутно-десантного взводу 14 парашутно-десантної роти 4 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення.

31 жовтня 2023 року Новомосковським міськрайонним судом в Дніпропетровській області ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Також, 28 квітня 2025 року до суду направлено обвинувальний акт у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (рішення не прийнято).

Таким чином, солдат ОСОБА_4 в розумінні вимог ст.ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб`єктом вказаного злочину, та останньому було достеменно відомо про несення військової служби під час воєнного стану.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією на особливий період, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 – 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Так, ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2025 року у справі №183/11230/25, №1-кп/183/2495/25, яка набрала законної сили 12 грудня 2025 року, солдат ОСОБА_4 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, та цією ж ухвалою його зобов`язано не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби.

Проте, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період і проходячи її на посаді стрільця-номера обслуги 3 парашутно-десантного відділення 1 парашутно-десантного взводу 14 парашутно-десантної роти 4 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи звільнений ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2025 року у справі №183/11230/25, №1-кп/183/2495/25, яка набрала законної сили 12 грудня 2025 року, від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, та зобов`язаний цією ж ухвалою суду не пізніше 72 годин після набрання нею законної сили прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби, діючи умисно, з метою нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість, не виконав ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2025 року у справі №183/11230/25, №1-кп/183/2495/25 та у період з 12 по 16 грудня 2025 року не прибув до військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується в АДРЕСА_2 , чим незаконно не виконав свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби та продовжував ухилятися від військової служби за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд до 30 березня 2026 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місця знаходження на території м. Самар Дніпропетровської області.

Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України, як нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що дійсно ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області був звільнений від кримінальної відповідальності за ст. 407 КК України та був зобов`язаний прибути до військової частини НОМЕР_2 . Ухвалу суду отримав та ознайомився з нею. Знав, що був зобов`язаний прибути до військової частини протягом 72 годин після набрання ухвалою законної сили, а саме у період з 12 по 16 грудня 2025 року. Зазначив, що приблизно 15 грудня 2025 року, прибув до військової частини, якої саме не пам`ятає, де на блокпості невідомі йому особи сказала йому повертатись додому та чекати на телефонний дзвінок. Після чого він повернувся додому та більше ніяких дій не вживав. З рапортом чи заявою до військової частини не звертався. В подальшому, через декілька днів, на блокпості військової частини йому сказали, що він вважається таким, що самовільно залишив військову частину. Надалі перебував за своїм місцем мешкання. Зазначив, що шкодує про вчинене та щиро кається. Бажає повернутись на військову службу. Просив призначити йому несуворе покарання.

Суд, дослідивши всебічно, повно, об`єктивно та неупереджено обставини кримінального провадження, оцінивши надані докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, вважає, що обставини, викладені у обвинувальному акті знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду та підтверджується, як показаннями обвинуваченого, так і наступними дослідженими доказами:

- ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.12.2025 року у справі №183/11230/25 (1-кп/183/2495/25), якою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та зобов`язано не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби. Ухвала набрала законної сили 12.12.2025 року;

- відповіддю командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 №4089 від 12.03.2026 року на запит Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області №97217.2026 від 04.03.2026 року, відповідно до якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до військової частини НОМЕР_2 не прибув та згідно витягів із наказів (по стройовій частині) військової частини НОМЕР_2 не рахується. Інформації про місце перебування ОСОБА_4 , ні від нього особисто, ні від його захисника, до військової частини НОМЕР_2 не надходило.

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.03.2026 року за участю свідка ОСОБА_6 ;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.03.2026 року за участю свідка ОСОБА_7 ;

- довідкою військово-лікарської комісії №2026-0331-1322-2322-0 від 31.03.2026 року відповідно до висновку якої солдат ОСОБА_4 придатний до військової служби;

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 06.04.2026 року;

- протоколом огляду диска від 07 квітня 2026 року відповідно до якого об`єктом огляду є DVD-R диск, білого кольору, котрий на своїй поверхні має наступні маркування «CD-R витратні матеріали ТОВ «В.М.» ТУ ДСА України в Дніпропетровській області 2017» та зображення Феміди, який находиться в паперовому конверті білого кольору, що пошкоджень не має, з написом «04.12.25 1-кп/183/2495/25, 183/11230/25». Під час огляду відеозапису встановлено, що ухвала була оголошена ухвала у присутності захисника та обвинуваченого, котрі знаходились у залі суду та захисника, котрий був присутній у режимі відеоконференції. Файл «5566522» відкрито за допомогою «Google Chrome» та встановлено, що містить журнал судового засідання №5566522, справа №183/11230/25, провадження №1-кп/183/2495/25, який роздруковано та долучено до протоколу огляду диска;

- копією журналу судового засідання від 04.12.2025 року у справі №183/11230/25, провадження №1-кп/183/2495/25.

Суд визнає, що зазначені докази по справі зібрані у порядку і відповідно до вимог Закону, є належними, допустимими та достатніми для постановлення вироку.

Суд, дослідивши докази в межах пред`явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в умисному невиконанні ухвали суду, що набрала законної сили, а також у нез`явленні військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану доведена в повному обсязі, і його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України та ч. 5 ст. 407 КК України відповідно.

Інші документи, надані стороною обвинувачення, такі як процесуальні рішення, які вирішують певні процедурні питання досудового розслідування, встановлюють чи визначають певні процесуальні статуси, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, судом не оцінюються як докази на підтвердження обставин пред`явленого обвинувачення

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив нетяжкий та тяжкий злочини.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності нести передбачену законом відповідальність.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , суд визнає рецидив злочинів.

Крім того, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, неодружений, висловив намір продовжувати проходити військову службу та захищати Батьківщину.

За таких обставин, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, а також відсутність підстав для призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, а саме нижче від найнижчої межі чи звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд вважає, що покарання повинно бути призначено виключно у виді позбавлення волі на певний строк у межах, визначених відповідними санкціями статей КК України, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним його обставинам, обставинам, що пом`якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.

Таке покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України суд,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 382 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;

- за ч. 5 ст. 407 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 3 (три) місяці.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 3 (три) місяці.

Строк відбування покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання за даним вироком строк тримання під вартою, з моменту його затримання 30 березня 2026 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_1