Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №215/2927/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 215/2927/26

Провадження № 2/177/2347/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 жовтня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Фесун Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-капітал» Усенко М.І. через систему «Електронний суд» звернувся 17.04.2026 до суду з указаним позовом та просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором від 24.04.2024 № 5208156 у загальному розмірі 46581,76 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування пред`явлених вимог указав, що 24.04.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі по тексту - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 5208156, за умовами якого товариство надало позичальнику кредит у розмірі 7000,00 грн, який вона зобов`язалася повернути, сплатити проценти та інші платежі та можливі штрафні санкції, встановлені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти. У свою чергу відповідач не виконала умови договору, заборгованість не погашала, у зв`язку з чим за даним кредитним договором виникла заборгованість. Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» 24.09.2024 укладено договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло право вимоги до позичальника за кредитним договором № 5208156, де боржником є ОСОБА_1 , на загальну суму заборгованості 46581,76 грн, із яких 7000,00 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 33429,76 грн – прострочена заборгованість за сумою відсотків, 5600,00 грн – заборгованість за порушення грошового зобов`язання, 552,00 грн – прострочена заборгованість за комісією за видачу кредитів. Відповідачу 02.03.2026 надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, яка нею проігнорована. ОСОБА_1 продовжує ухилятися від погашення заборгованості, що є порушенням прав ТОВ «ФК «Кредит-капітал», у зв`язку з чим представник звернувся до суду з цим позовом.

Заочним рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-капітал» задоволено частково.

Ухвалою суду від 31.08.2026 задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, заочне рішення від 06.07.2026 скасовано, справу призначено до судового розгляду.

Відповідачем 10.09.2026 подано відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Незгода з вимогами ТОВ «ФК «Кредит-капітал» мотивована тим, що позивачем не повідомлено ОСОБА_1 про звернення до суду з позовною заявою, не надав належних доказів про отримання права вимоги до відповідача, про укладення ОСОБА_1 із ТОВ «Мілоан» письмової угоди на підписання документів за допомогою факсиміле, яке використовувалось директором ТОВ «Мілоан» Вініченком О.В. у довідці про відправку одноразового ідентифікатора 24.04.2024 та представником ТОВ «ФК «Кредит-капітал» ОСОБА_2 при посвідченні копій додатків до позову. Відповідачу безпідставно нараховані за договором проценти в розмірі 27606,60 грн, оскільки в анкеті-заявці розмір процентної ставки визначено як «none», що означає відсутність ставки. Документи, надані позивачем суперечать один одному, отже сума боргу є недоведеною та задоволенню не підлягає. Вимога позивача про стягнення 35158,60 грн при розмірі кредиту 7000,00 грн є незаконним та безпідставним перевищенням встановлених державою лімітів. На думку відповідача, ТОВ «Мілоан» мав право нараховувати відсотки в межах строку користування кредитом, тільки за перші 30 днів, наявність у договорі технічного строку дії 360 днів враховуючи відсоткову ставку «none» не дає право позивачу нараховувати щоденні проценти поза межами строку користування. Нарахування відповідачу суми неустойки у період дії воєнного стану суперечить Цивільному кодексу України. Також, ОСОБА_1 просить визнати нарахування відсотків за підвищеною ставкою по 98,00 грн, 92,12 грн, 90,16 грн, замість початкових 68,60 грн незаконними та відмовити у стягнення цієї різниці. Стосовно витрат позивача на правничу допомогу, відповідач вважає їх безпідставними та неспівмірними зі складністю справи, представник жодного разу у судове засідання не з`явився, свій час на представництво інтересів у суді не витрачав, позов є шаблонним, а тому підготовка документів до нього не вимагає значних інтелектуальних та часових витрат (а.с.222-232).

У судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток до електронних кабінетів підсистеми «Електронний суд».

Представником позивача в тексті позову зазначено про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачем ОСОБА_1 у тексті відзиву вказано про розгляд справи без її участі, на підставі наявних матеріалів із урахуванням доводів, викладених у відзиві.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний сторонами спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності сторін, із урахуванням поданих ними заяв, що не суперечить закону та не порушує права і свободи інших осіб.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що через веб-сайт ТОВ «Мілоан», розміщений у мережі Інтернет та публічно доступний за адресою miloan.ua, ОСОБА_1 24.04.2024 подано анкету-заяву на кредит № 5208156 (а.с.22-26), на підставі якої між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» 24.04.2024 укладено договір про споживчий кредит № 5208156 (а.с.9-19).

Вказана заява на отримання кредиту є додатком № 2 до договору № 5208156, та електронним зверненням до кредитодавця, подане у визначені кредитодавцем формі через сайт кредитодавця, та виражають намір позичальника отримати грошові кошти в кредит.

Таким чином, указаний договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, про що зазначено у розділі 6 договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»,

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Щодо тверджень відповідача про недоведеності укладення нею із первісним кредитором договору № 5208156, суд зазначає наступне.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним із моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19; від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 та від 22.11.2021 у справі № 234/7719/20.

У постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23 викладено правовий висновок, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 5208156 укладений у вигляді електронного договору, в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» (розділ 6 договору), та є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Факт підписання відповідачем договору № 5208156 підтверджується його змістом, де зазначена уся необхідна для ідентифікації особи інформація, а саме: дата народження, ідентифікаційний номер, серія, номер паспорта і дату його видачі, адреса проживання, реквізити банківської карти, електрона пошта та номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.

На підтвердження виконання первісним кредитором зобов`язань за договором № 5208156, суду надано платіжне доручення № 129208146 від 24.04.2024 про переказ від ТОВ «Мілоан» на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 коштів у розмірі 7000,00 грн (а.с.27).

Окрім того, від АТ «А-банк» отримано повідомлення, що картка № НОМЕР_2 емітована у банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), на яку 24.04.2024 здійснено переказ у розмірі 7000,00 грн (а.с.90-93).

Суду видається малоймовірним можливість отримання коштів від фінансової компанії без попереднього укладення договору та повідомлення позичальником власних банківських реквізитів, на які мали б бути зараховані кредитні кошти.

Будь-яких пояснень стосовного того, яким чином персональні дані відповідача наявні у первісного кредитора, відповідачем не надано. Тобто доказів, які б спростували укладення відповідачем договору через веб-сайт кредитодавця, належність засобів зв`язку, зокрема номеру мобільного телефону та електронної пошти, які використовувались при укладенні договору, іншій особі ніж ОСОБА_1 , а також отримання коштів на картковий рахунок, матеріали справи не містять.

Якщо відповідач заперечує проти позову, то, згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Так, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18; постанова ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова КГС ВС від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18; постанова ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Суд зауважує, що відповідач, як клієнт банківської установи, має повний та безперешкодний доступ до інформації про рух коштів на власних рахунках та не була позбавлена можливості надати відповідні банківські дані / інформацію на підтвердження своїх доводів, які могли б підтверджувати або спростовувати факт отримання кредитних коштів.

Таким чином, дослідивши кожен наданий доказ окремо, а також їх взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає договір від 24.04.2024 № 5208156 належним доказом, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису, після підписання якого у сторін виникли взаємні права та обов`язки, та відхиляє доводи відповідача в цій частині.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконав, на платіжну карту ОСОБА_1 № НОМЕР_2 перераховано 24.04.2024 кошти в розмірі 7000,00 грн.

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем кредитних зобов`язань та наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку. Вирішуючи спір в межах заявлених вимог з дотриманням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд виходить з наступного.

Так, у договорі № 5208156 викладено основні умови кредитування, а саме.

Кредитодавець зобов`язується надати позичальнику безготівково на рахунок із використанням карти НОМЕР_1 на строк 360 днів, до 19.04.2025, грошові кошти в розмірі 7000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом зі встановленою у графіку платежів періодичністю та розмірі. Пролонгація та право позичальника продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту не передбачені, якщо інше не буде встановлено додатковою домовленістю сторін (п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 2.1, 2.3 договору).

Комісія за надання кредиту 552,00 грн нараховується за ставкою 8,05% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1 договору). Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 357,70 % річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. 1.5.2 договору). Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511 % від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. За весь строк кредитування проценти за користування кредитом, нараховані згідно з п.п. 1.5.2, 1.5.3 договору, складатимуть 27606,60 грн (п.1.5.3 договору). Тип процентної ставки фіксований, розмірі комісій, процентів та будь-яких інших винагород кредитодавця не можуть бути збільшені кредитодавцем без згоди позичальника (п.п.1.6, 1.7 договору).

У пунктах 2.2.2, 2.2.3 договору № 5208156 зазначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату остаточного погашення заборгованості (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. База для нарахування процентів: фактична кількість днів у місяці, 365 днів у році. Строк сплати процентів настає в день їх нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому такі проценти були нараховані, згідно з графіком платежів. Строк сплати кожної окремої частини кредиту (тіла кредиту) настає та завершується у відповідну дату платежу, що передбачає сплату цієї частини (тіла) кредиту, згідно графіку платежів.

Проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п. 1.5.3 договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин, визначена пунктом 1.5.2 процентна ставка протягом першого розрахункового періоду запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ставку. Якщо визначена п. 1.5.2. процентна ставка є нижчою від стандартної, то після завершення першого розрахункового періоду, починаючи з другого розрахункового періоду, проценти продовжують нараховуватися за стандартною ставкою.

Так, у графіку платежів за договором про споживчий кредит від 24.04.2024 № 5208156, що є додатком № 1 до вказаного договору, де відображено кількість днів у розрахункових періодах, перший становить 30 днів, із 24.04.2024 по 24.05.2024, а наступні по 15 днів, суми кредиту, процентів та комісії, які підлягають сплаті наприкінці кожного із періодів. Виходячи із припущення, що позичальник виконає договір у строки та розмірах, визначених в умовах договору, через 360 днів ОСОБА_1 мала повернути кредит у розмірі 7000,00 грн, сплатити комісію в розмірі 552,00 грн та відсотки в розмірі 27606,60 грн, а загалом 35158,60 грн (а.с.20-21).

Щодо тверджень відповідача про несправедливість умов нарахування відсотків за користування кредитом, суд зауважує, що укладаючи договір № 5208156 ОСОБА_1 погодилася з умовами кредитування, строком дії договору, розміром відсоткової ставки за користування кредитом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право – обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідач, підписанням кредитного договору, підтвердила, що перед укладенням цього договору вона ознайомилася з наявними схемами кредитування, отримала у письмовій формі (у вигляді електронного документа, розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, із інформацією, передбаченою ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ознайомлена, умови договору їй зрозумілі та вона підтверджує, що договір адаптовано до її потреб та фінансового стану (п. 5.1 договору).

Суд ураховує, що ОСОБА_1 користувалася кредитним коштами, не застосовувала заходів щодо відмови від отримання кредиту або розірвання договору, викладених у п. 3.4 договору, а тому до її тверджень щодо несправедливості умов договору суд відноситься критично.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2019 у справі № 526/405/13 вказав, що факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх недійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими, що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ, передбачених кредитним договором.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.11.2018 в справі № 243/11704/15-ц).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України).

При цьому, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Так, п. 3.2.6 договору № 5208156 передбачено право ТОВ «Мілоан» відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати права за цим договором на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» 24.09.2024 укладено договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ, за яким ТОВ «ФК «Кредит-капітал» за плату набуло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості). Внаслідок передачі портфеля заборгованості новий кредитор набуває прав грошових вимог кредитора за цими договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за договорами (а.с.36-58).

Разом з правом вимоги, до нового кредитора переходять всі інші пов`язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема пред`явлення претензій боржникам щодо заборгованості, право на звернення до суду, право на всі суми, які новий кредитор одержить від боржників на виконання його вимог, та інші, включаючи права, які забезпечують зобов`язання боржника.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) навела такі ознаки, притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним чи безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Договором відступлення права вимоги від 24.09.2024 № 110-МЛ погоджено умови та вартість переданих прав вимоги (розділ 8 договору), на підтвердження чого позивачем надано копію платіжної інструкції № 5898 від 24.09.2024 про сплату позивачем коштів згідно з договору відступлення прав вимоги № 110-МЛ (а.с.58).

Пунктом 6.2.3 договору № 110-МЛ визначено, що права вимоги переходять до нового кредитора у дату здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників.

Відповідно до акта приймання-передачі реєстру боржників від 24.09.2024 та витягу з реєстру боржників від 24.09.2024 до договору про відступлення прав вимоги від №110-МЛ, право вимоги за договором від 24.04.2024 № 5208156, укладеним із ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-капітал» (а.с.56,59).

На момент відступлення прав вимоги загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за даним договором складає 26393,76 грн, із яких: 7000,00 грн - заборгованість за кредитом (5880,00 грн залишок заборгованості по тілу + 1120,00 грн залишок простроченої заборгованості за кредитом), 13241,76 грн - заборгованість за відсотками (246,96 грн залишок по нарахованим процентам + 12994,80 грн залишок по простроченим нарахованим процентам), 552,00 грн – заборгованість за комісією (336,00 грн залишок із комісії + 216,00 грн залишок із простроченої комісії), залишок із неустойки та/або відсотках за порушення грошового зобов`язання 5600,00 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «ФК «Кредит-капітал», після отримання права вимоги з 25.09.2024 по 19.04.2025 (строк дії договору) за кредитним договором № 5208156 продовжено відповідачу нарахування відсотків за узгодженою відсотковою ставкою (а.с.32-35).

На адресу відповідача новим кредитором ТОВ «ФК «Кредит-капітал» 02.03.2026 направлено претензію, у якій повідомлено про відступлення прав вимоги за договором від 24.04.2024 № 5208156, укладеним ТОВ «Мілоан» із ОСОБА_1 , та висунуто вимогу про виконання зобов`язань за договором з погашення заборгованості в розмірі 46581,76 грн (а.с.60).

Перевіряючи обґрунтованість заявленого позивачем розміру заборгованості, суд виходить з доведеності розміру заборгованості за тілом кредиту - 7000,00 грн та комісії за надання кредиту – 552,00 грн. Приходячи до такого висновку суд зауважує, що отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача. Суд погоджується із тим, що ТОВ «ФК «Кредит-капітал» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та комісії за користування ним.

При цьому суд не погоджується із розміром заборгованості за відсотками за користування кредитом з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX (далі по тексту – Закон № 3498-ІХ), який набрав чинності 24.12.2023, доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %; доповнено Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17 і передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %; у п. 2 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розд. I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 зауважив, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати за власною ініціативою незалежно від того, чи було заявлене заперечення, до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24.12.2023.

Законом України № 3498-IX впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (із 24.12.2023 по 21.04.2024): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (із 22.04.2024 по 19.08.2024): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (із 20.08.2024): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %.

Оскільки кредитний договір № 5208156 укладений сторонами 24.04.2024, отже на нього поширюються правила Закону № 3498-IX щодо максимального розміру денної процентної ставки.

Дослідженням розрахунку заборгованості встановлено, що відсотки за користування кредитом відповідачу нараховувалися в перший розрахунковий період 30 днів, із 24.04.2024 по 24.05.2024, за узгодженою у п.1.5.2 договору процентною ставкою 357,70 % річних, тобто 0,98 % у день, що з урахуванням розміру кредиту становить 68,60 грн.

У подальшому, відповідачу щоденно нараховувалися відсотки за стандартною процентною ставкою 511 % річних, тобто 1,4 % у день на фактичну заборгованість, відповідно до п. 1.5.3 договору.

При цьому, у кожний наступний розрахунковий період первісним кредитором застосовано розмір відсоткової ставки, змінений у сторону зменшення, що не суперечить п. 1.7 договору № 5208156, яким встановлено обмеження для збільшення розміру процентів.

У наступні розрахункові періоди, які становлять по 15 днів, відповідачу щоденно нараховувалися відсотки: із 25.05.2024 по 08.06.2024 у розмірі 1,4 %, тобто 98,00 грн, із 09.06.2024 по 23.06.2024 у розмірі 1,372 %, тобто 96,04 грн, із 24.06.2024 по 08.07.2026 у розмірі 1,344 %, тобто 94,08 грн, із 09.07.2024 по 23.07.2024 у розмірі 1,316 %, тобто 92,12 грн, із 24.07.2024 по 07.08.2024 у розмірі 1,288 %, тобто 90,16 грн, із 08.08.2024 по 19.08.2024 у розмірі 1,26 %, тобто 88,20 грн.

Із порядком нарахування відсотків за користування кредитом у період із 24.04.2024 по 19.08.2024 суд погоджується, станом на 19.08.2024 розмір заборгованості за відсотками складав 10172,40 грн, яка розрахована правильно та підстав для перерахунку суд не вбачає.

У подальшому, із 20.08.2024 по 19.04.2025 (дата погашення заборгованості) максимальна процентна ставка не могла перевищувати 1 %, що становить 70,00 грн від суми кредиту, а тому розмір відсотків за користування кредитом за цей період (241 дні) становить 16870,00 грн (70,00 грн * 241 дні).

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача за відсотками за користування кредитом складає 27042,40 грн (10172,40 грн + 16870,00 грн).

Також, суд не може погодитися із заявленою позивачем вимогою щодо стягнення заборгованості за порушення грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства, ч. 1 ст. 14 ЦК України.

Так, у договорі від 24.04.2024 № 5208156 визначено, що проценти за порушення грошового зобов`язання – міра відповідальності за порушення позичальником грошового зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, комісії, що сплачується позичальником на вимогу кредитодавця, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, нарахування відсотків в порядку ст. 625 ЦК України у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі регулюються виключно ЦК України, а тому застосуванню підлягає п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, оскільки відповідачу ОСОБА_1 у період дії в Україні воєнного стану за договором від 24.04.2024 № 5208156 нараховано до сплати відсотки в порядку ст. 625 ЦК України в розмірі 5600,00 грн, від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для їх стягнення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором від 24.04.2024 № 5208156 за основним боргом у розмірі 7000,00 грн, за відсотками в розмірі 27042,40 грн, із комісії в розмірі 552,00 грн, відмовивши в задоволенні позову в іншій частині.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

У відзиві відповідач просить відмовити у стягненні витрат позивача на правничу допомогу, вважає їх безпідставними та неспівмірними зі складністю справи.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справ, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, що право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача було подано договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 № 0107, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет»; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо АО «Апологет», керівником якої є Усенко М.І.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2093 на ім`я Усенка М.І.; ордер серії ВС № 1408806 на надання адвокатом Усенком М.І. правничої допомоги ТОВ «ФК «Кредит-капітал» на підставі договору про надання правничої допомоги від 01.07.2025 №0107; акт наданих послуг від 09.03.2026 № Д/19659 згідно договору про надання правничої допомоги від 01.07.2025 № 0107 щодо боржника ОСОБА_1 , де обумовлено вартість наданих послуг 8000,00 грн; детальний опис наданих послуг до акту від 09.03.2026 № Д/19659, де зазначено найменування наданих адвокатом послуг (усна консультація, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складення позовної заяви, подання заяви до суду), кількість витраченого адвокатом часу (а.с.63-69).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 справі № 904/4507/18).

Також у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Верховний Суд, у постанові від 28.09.2022 у справі №534/14/20 (провадження № 61-6638св22), аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Суд, розглянувши вказані докази, оцінивши розмір витрат на правничу допомогу з точки зору реальності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи ціну позову, приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрат на правничу допомогу не є реальними та пропорційними сумі заявлених позовних вимог. Обсяг доказів у справі є незначним, справа не вирізняється підвищеною складністю, а тому суд приходить до висновку, що обґрунтованою та реальною є сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що відповідає реальним витратам на надання правничої допомоги в даній справі, є співмірним з ціною позову, не призведе до надмірного, невиправданого збагачення позивача та надмірного тягаря на відповідача.

Таким чином, при вирішенні питання про розподіл судових витрат згідно зі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-капітал», у рахунок часткового відшкодування витрат зі сплати судового збору 1977,36 грн, на професійну правничу допомогу 3713,50 грн, пропорційно частині задоволених вимог (74,27%).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 24.04.2024 № 5208156 у загальному розмірі 34594 (тридцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто чотири) гривні 40 копійок, яка складається із заборгованості: за кредитом у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок; за відсотками в розмірі 27042 (двадцять сім тисяч сорок дві) гривні 40 копійок; за комісією в розмірі 552 (п`ятсот п`ятдесят дві) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1977 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят сім) гривень 36 копійок та на професійну правничу допомогу в розмірі 3713 (три тисячі сімсот тринадцять) гривень 50 копійок.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.10.2026

Суддя: