Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №177/2460/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2460/26

Провадження № 2-о/177/69/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 жовтня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Фесун Л. О.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника Кафтасьєвої Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку окремого провадження, матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Лозуватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Кафтасьєва Г.В., звернулася до суду з указаною заявою та просила встановити факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви представником указано, що встановлення цього факту заявнику необхідно для реалізації права на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , оскільки постановою нотаріуса заявнику ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини, відсутністю документального підтвердження факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Заявник на час відкриття спадщини постійно проживала з ОСОБА_2 , яка своєї сім`ї та інших родичів не мала, здійснювала за нею догляд, а після смерті здійснила поховання ОСОБА_2 та нині продовжує проживати в будинку останньої, сплачує комунальні платежі. Окрім того, ОСОБА_2 за життя здійснила розпорядження всім своїм майном та заповіла його заявнику ОСОБА_1 . Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_2 , як за законом, так і за заповітом відсутні. Заявник від спадщини не відмовлялася. Із огляду на викладене, із метою реалізації права на спадкування після смерті ОСОБА_2 за заповітом, ОСОБА_1 звернулася до суду з цією заявою та просить встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У судовому засіданні заявник та її представник вимоги за заявою підтримали та просили її задовольнити в повному обсязі, вказуючи, що спір про право відсутній.

Заінтересована особа: Лозуватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, участі представника в судовому засіданні не забезпечила. Проти задоволення заяви не заперечували (а.с.67).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення заявника та її представника, допитавши свідків, встановивши обставини справи та надавши оцінку доказам на їх підтвердження, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261–1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої–п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За приписами ч. 3 ст. 1268 ЦК України вимагається наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрація місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 569/15147/17, від 18.11.2020 у справі № 523/19010/15, від 02.04.2021 у справі № 191/1808/19, від 28.04.2021 у справі № 204/2707/19.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Як визначено ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення ст. 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входить, зокрема, житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою КП «Криворізьке РБТІ» ДОР від 31.03.2026 № 224782 (а.с.19), відповідно до даних архівної справи станом на 31.12.2012, житловий будинок з надвірними побудовами, що в АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві приватної власності в КП «Криворізьке РБТІ» ДОР», у реєстровій книзі 3-137-724 на ім`я ОСОБА_2 : частка на підставі свідоцтва про право власності в спільному майні подружжя, виданого 10.10.1989 Криворізькою районною державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області, зареєстрованого в реєстрі за № 765; частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 10.10.1989 Криворізькою районною державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області, зареєстрованого в реєстрі за № 767.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла належне їй майно ОСОБА_1 (а.с.12-13). Цей заповіт станом на день розгляду цивільної справи є чинним.

Звертаючись до суду з заявою ОСОБА_1 вказує, що вона від спадщини після смерті ОСОБА_2 не відмовлялася, постійно проживала з нею на час відкриття спадщини, а тому просила встановити їй факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що має для неї юридичне значення, адже від цього залежить її право на отримання свідоцтва про право на спадщину.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , із 03.03.1999 (а.с.9).

Згідно з довідкою Лозуватської сільської ради від 30.11.2006 № 4628, ОСОБА_2 була зареєстрована одна в АДРЕСА_1 із липня 1985 року по день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до акта обстеження щодо проживання від 01.07.2026 № 002487, упродовж 2005 року ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_2 , до дня смерті останньої, ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації (а.с.31).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що ОСОБА_1 спочатку здійснювала догляд за ОСОБА_2 як соціальний працівник, а після істотного погіршення стану її здоров`я, внаслідок якого остання була прикута до ліжка та не могла самостійно себе обслуговувати, у січні 2005 року переїхала до її будинку, де постійно проживала до дня смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого, здійснила її поховання та нині здійснює догляд за будинком останньої, сплачує комунальні платежі.

Показання свідків щодо обставин та періоду спільного проживання заявниці зі спадкодавцем є послідовними, узгодженими та підтверджуються іншими дослідженими судом доказами, зокрема довідкою сільської ради та відповідним актом.

Отже, суд також враховує, що після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 організувала та здійснила її поховання, продовжила проживати у спадковому будинку, здійснювала його утримання, сплачувала комунальні платежі (а.с.34-40).

Хоча зазначені обставини самі собою не підтверджують факту постійного проживання на час відкриття спадщини, у сукупності з іншими доказами вони узгоджуються з доводами заявниці щодо характеру її проживання у цьому будинку.

При цьому, суд враховує, що положення ч. 3 ст. 1268 ЦК України не передбачають мінімального строку, протягом якого спадкоємець повинен проживати разом зі спадкодавцем до дня його смерті. Визначальним є встановлення факту постійного проживання саме на час відкриття спадщини.

Таким чином, на підтвердження постійного проживання разом зі спадкодавцем на час її смерті, заявник надала суду належні та допустимі докази, які ніким та нічим не спростовані та не заперечуються.

Звертаючись до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав, заявниця ОСОБА_1 отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 06.12.2006 №4597/25 (а.с.30), у зв`язку з відсутністю документального підтвердження її постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та неподанням заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк.

Разом із тим, неподання заяви про прийняття спадщини у встановлений ст. 1270 ЦК України строк не є самостійною підставою для висновку про неприйняття спадщини особою, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час її відкриття та не заявила про відмову від спадщини.

Встановлення факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем має юридичне значення, оскільки необхідне для реалізації її спадкових прав у нотаріальному порядку.

Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_2 , як за законом, так і за заповітом, відсутні. Інші особи, аніж ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_2 до нотаріуса із заявами про прийняття чи відмові від спадщини, не зверталися.

Окрім того, щодо можливості розгляду цієї справи в порядку окремого провадження, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2026 у справі № 644/2440/24, де ВС розмежував встановлення юридичного факту, необхідного для подальшого оформлення спадщини, та вирішення спору про конкретне суб`єктивне право на спадкове майно, звернувши увагу, що сама по собі заінтересованість територіальної громади у можливому визнанні спадщини відумерлою не свідчить про існування спору про право.

У цій конкретній справі, що розглядається, заявниця ОСОБА_1 просить установити виключно юридичний факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, не заявляючи вимог про визнання права власності на спадкове майно.

За відсутності встановленого судом спору щодо спадкових прав інших осіб, наведені обставини не перешкоджають розгляду заяви в порядку окремого провадження.

Таким чином, дослідивши докази в їх сукупності, перевіривши їх належність, допустимість, достовірність та взаємний зв`язок відповідно до ст. ст. 76–81, 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 із січня 2005 року до дня смерті останньої, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі на час відкриття спадщини, є доведеним.

Враховуючи, що встановлення зазначеного факту має для заявниці юридичне значення, необхідне для оформлення спадкових прав, а іншого позасудового способу його підтвердження за встановлених обставин немає, суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4-5, 13, 76, 81, 258-259, 263-265, 273, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Лозуватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), зі спадкодавцем ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 12.10.2026

Суддя: