Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №204/9757/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/9757/26

Провадження № 2/204/5521/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого – судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини до досягнення дитиною повноліття та дружини до досягнення дитиною трирічного віку, -

У С Т А Н О В И В:

07 серпня 2026 року ОСОБА_1 , через представника, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , з урахуванням позовної заяви у новій редакції від 19 серпня 2026 року, із вимогою про стягнення аліментів на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісяця у розмірі 1/4 від усіх його доходів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, та стягнення аліментів на утримання дружини у розмірі 1/4 від усіх його доходів заробітку до досягнення дитиною трирічного віку (а. с. 28-34).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27 червня 2025 року між сторонами укладено шлюб, від якого у подружжя народилась дитина, малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка наразі мешкає з позивачкою. На теперішній час сімейні відносини з відповідачем припинилися і вони проживають окремо. Спільне життя між сторонами не склалося через відсутність взаєморозуміння та різні погляди на сімейне життя. На сьогодні відповідач самоусунувся від участі у вихованні своєї дитини, про що було повідомлено позивачці, не цікавиться її фізичним, моральним та духовним розвитком, а також не бере участі у навчальному та виховному процесі. Крім того, відповідач не цікавиться станом здоров`я дитини, як фізичним так і психологічним. Матеріальну допомогу надає нерегулярно або в недостатньому обсязі, або не надає взагалі. Поведінка відповідача свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків, що негативно впливає на належний розвиток та добробут дитини. Таким чином, дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Достатній та належний рівень життя для дитини позивачка одна не зможе забезпечити, бо вона зараз є безробітною, ніде не працює, оскільки знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років. У цей період позивачка не має можливості здійснювати трудову діяльність та отримує лише незначні соціальні виплати на дитину та виплати як внутрішньо переміщеній особі, які не забезпечують належного рівня існування ані для неї, ані для дитини. Вважає, що батько, який є здоровим та працездатним, може сплачувати аліменти на дитину, оскільки з 14 червня 2025 року по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 і отримує стабільне грошове забезпечення в розмірі близько від 120000 гривень до 190000 гривень. Повідомляє, що спільна донька проживає разом із матір`ю у житлі, що не належить їй, як впо, що не дозволяє уникнути витрат на оренду житла. На сьогоднішній день позивачка самостійно несе витрати за оренду житла, в якому проживає та оплату комунальних послуг у розмірі 16000 гривень. Вік дитини не дозволяє матері поєднувати догляд за нею з роботою, у зв`язку з чим вона фактично позбавлена можливості самостійно отримувати дохід та забезпечувати себе та дитину. З огляду на те, що відповідач не має на утриманні інших осіб, крім їхньої спільної доньки, він володіє достатніми фінансовими можливостями для надання матеріальної допомоги, як дитині у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку і до досягнення повноліття, так і дружині у розмірі 1/4 частини свого доходу до досягнення дитиною трирічного віку. Зазначений розмір утримання є обґрунтованим, співмірним його доходам та не створює для відповідача надмірного фінансового навантаження. Тому прохає суд, стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з моменту подання позову до досягнення дитини повноліття, та аліменти на утримання позивачки у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи стягувати з моменту подання позову, а саме з 06.08.2026 року і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.

Ухвалою суду від 19 серпня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а. с. 36), копія якої надіслана учасникам справи за супровідним листом від 19 серпня 2026 року (а. с. 37).

22 вересня 2026 року на адресу суду надійшла заява від представниці відповідача, що по суті є відзивом на позовну заяву (а. с. 66-67 та на звороті), в якій зазначено, що відповідач з позовними вимогами в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки не заперечує. Водночас, позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дружини у розмірі 1/4 частини доходу на думку відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають засадам розумності, справедливості та балансу інтересів сторін, а тому не підлягають задоволенню. Пояснює, що стягнення аліментів на утримання дружини здійснюється не автоматично, а з урахуванням як здоров`я та матеріального становища платника аліментів, так і їх отримувача, наявністю інших дітей, непрацездатних батьків. Законодавство не визначає конкретну частку від доходів платника аліментів, яка має бути присуджена до стягнення на утримання дружини. Вважає, що стягнення одночасно 1/4 на дитину та 1/4 на дружину є автоматичне вилучення 50% його офіційного доходу, що є надмірним навантаженням. Зазначає, що позивачка фактично перекладає весь тягар утримання сім`ї виключно на відповідача, не розкриваючи повноцінно свій реальний майновий стан. З інформації, наявної у відповідача, позивачка після фактичного припинення шлюбних відносин і подачі відповідачем позову про розірвання шлюбу до Чечелівського районного суду міста Дніпра (справа № 204/10764/26), більше не планує проживати на орендованій квартирі і зі спільною дитиною буде проживати у своєї матері. Відтак, жодних оплат за оренду житла найближчим часом у позивачки не планується. А до моменту припинення спільного проживання ці витрати по сплаті оренди ніс відповідач, він самостійно вирішував житлове питання своєї сім`ї і вносив щомісячні платежі. Вважає, що стягнення максимальних часток аліментів і на дитину, і на дружину без урахування реальних потреб останньої порушує цей баланс, що має врахувати суд під час розгляду даної справи. Тому прохає суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення із нього на користь позивачки аліментів на утримання останньої.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, представник позивачки надав заяву про розгляд справи за його та відсутності позивачки (а. с. 69 та на звороті), в якій позовні вимоги підтримав та прохав задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв або клопотань не надавав, причини неявки суду невідомі (а. с. 34).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а. с. 10).

Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Таке право кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дитину до її повноліття, який закріплений в у ст. 51 Конституції України, а також у ст. 180 Сімейного кодексу України та гарантується Державою, в свою чергу, ст. 15 СК України чітко регламентовано, що сімейні обов`язки не можуть бути перекладені на іншу особу.

Відповідно до вимог ст. ст. 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Приписами ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України визначено, що при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання.

Такий висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладено у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 283/1309/17.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів судом враховується стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів. При визначенні розміру аліментів суд враховує вимоги щодо мінімального розміру аліментів, який не може бути менший ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що передбачено ч. 2 ст. 182 СК України. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 80 СК України визначено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі; розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Законом України від 03 грудня 2025 року № 4695-IX «Про державний бюджет України на 2026 рік», з 01 січня 2026 року, встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2817 гривень.

З матеріалів справи убачається, що малолітній ОСОБА_3 на час розгляду справи виповнилось 1 повний рік.

Враховуючи, що відповідач перебуває у працездатному віці, суд вважає, що він спроможний сплачувати позивачці аліменти на утримання малолітньої доньки, тим більш, що не має заперечень щодо задоволення позовних вимог в цій частині, а відтак суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання їхньої спільної малолітньої доньки.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Тобто, основною обов`язковою умовою для надання матеріальної допомоги дружині до досягнення дитиною трирічного віку є існування об`єктивної можливості чоловіка надавати таку допомогу. Разом з цим, позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, оскільки довідка № 191/3626 про перебування відповідача на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 (а. с. 19), яку позивачка надала до суду, жодним чином не підтверджує такої можливості, оскільки не містить інформації щодо розміру заробітної плати відповідача на військовій службі, а тому вказана довідка не може бути беззаперечним доказом на підтвердження зазначених обставин.

Заважаючи на те, що під час судового розгляду позивачкою не доведено всіх обов`язкових підстав для задоволення її вимог щодо стягнення аліментів на її утримання, зокрема, можливість відповідача сплачувати аліменти, суд дійшов переконливого висновку про те, що підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні, а відтак у її задоволенні слід відмовити.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки батьки зобов`язані у рівній мірі забезпечувати дитину усім необхідним, суд вважає, що відповідач зобов`язаний утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття. Через те, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, водночас визнає вимоги щодо стягнення з нього аліментів на утримання дитини у визначеній частці, суд доходить висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання малолітньої доньки у розмірі 1/4 від усіх його доходів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 06 серпня 2026 року, тобто із дня звернення із позовом до суду, і до досягнення дитиною повноліття, що є об`єктивним, необхідним, достатнім та справедливим розміром стягнення аліментів з урахуванням встановлених у справі обставин, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір на підставі приписів ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 80, 180, 182, 191 СК України, ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 279, 353, 430 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (реєстрація як впо: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення аліментів на утримання дитини до досягнення дитиною повноліття та дружини до досягнення дитиною трирічного віку – задовольнити частково.

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , щомісячно, аліменти на утримання малолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки від усіх його видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 06 серпня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь Держави судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна