Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №201/8349/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/8349/26

Провадження № 2/202/5353/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

за участю секретаря судового засідання Пономаренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра

цивільну справу № 201/8349/26 за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю

«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»

до

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі – ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено Кредитний договір № 102519203, за умовами якого кредитні кошти надано позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, наданими позичальником.

24 лютого 2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 24022026, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило за плату ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників, у тому числі за Кредитним договором № 102519203. Відповідно до Реєстру боржників № 2 від 24 лютого 2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 29 059,69 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням – 9 930,00 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом – 6 729,69 грн; заборгованість за комісією за надання кредиту – 0,00 грн; заборгованість за комісією за обслуговування кредиту – 7 400,00 грн; заборгованість за неустойкою (штраф, пеня) – 5 000,00 грн.

Крім того, 06 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» (далі – ТОВ «МАКС КРЕДИТ») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 00-10599334, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за умовами якого кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на картку позичальника.

19 березня 2026 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 19032026-МК/ЄАПБ, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 00-10599334 в сумі 6 473,94 грн, з яких: залишок за тілом кредиту – 3 696,00 грн; залишок за відсотками – 1 457,94 грн; штрафні санкції згідно з умовами договору – 1 320,00 грн.

Позивач зазначав, що після відступлення права вимоги відповідач не здійснив жодного платежу ні на рахунки нового, ні на рахунки первісних кредиторів, а позивач жодних додаткових нарахувань не здійснював. З урахуванням наведеного позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 35 533,63 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 07.07.2026 прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 14.08.2026. У відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не надав договорів факторингу в повному обсязі та доказів їх оплати, витяг з реєстру не містить підписів сторін, боржника не було повідомлено про відступлення права вимоги відповідно до ст. 1082 ЦК України, а також на те, що на момент укладення договору факторингу кредитний договір ще не існував. Також відповідач стверджував, що позивач не довів видачі йому кредитних коштів, оскільки розрахунок заборгованості та витяг з реєстру не є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»; проценти нараховано поза межами строку кредитування (30 днів) всупереч висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 та з перевищенням граничного розміру денної процентної ставки, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»; умова про сплату комісії за обслуговування кредиту є нікчемною; неустойка не підлягає стягненню на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

13.08.2026 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій просив відмовити в поновленні строку на подання відзиву та залишити його без розгляду як поданий з пропуском встановленого судом строку без заяви про його поновлення, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначав, що відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження 09.07.2026, має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд», а отже, мав можливість своєчасно подати відзив. По суті спору вказував, що відповідач не заперечує факту укладення кредитних договорів, здійснював платежі на погашення заборгованості (за Кредитним договором № 102519203 – у період з 26.06.2025 по 11.10.2025, за Кредитним договором № 00-10599334 – у період з 21.09.2025 по 07.10.2025), що підтверджує отримання ним кредитних коштів; посилання відповідача на судові рішення в інших справах стосуються інших кредитних правовідносин; неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погасити заборгованість; умови договорів щодо процентів, комісії та штрафних санкцій погоджені сторонами.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві та відповіді на відзив просив розглядати справу за відсутності представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про причини неявки суд не повідомив. Викладене у відзиві прохання перенести розгляд справи у разі неявки не містить зазначення причин неявки та доказів їх поважності, а тому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Щодо відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судом встановлено, що копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 09.07.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа до електронного кабінету. Отже, останнім днем строку на подання відзиву було 24.07.2026. Відзив датовано 03.08.2026, а до суду він надійшов 14.08.2026, тобто після закінчення встановленого судом строку. Заяви про поновлення пропущеного строку відповідач не подав, причин його пропуску не навів.

За таких обставин відзив відповідача відповідно до ч. 2 ст. 126 ЦПК України залишається без розгляду, а справа вирішується за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Водночас залишення відзиву без розгляду не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), і не позбавляє суд обов`язку оцінити подані позивачем докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності (ст. 89 ЦПК України), а також застосувати до спірних правовідносин імперативні норми матеріального права, зокрема щодо нікчемності умов правочину (ч. 5 ст. 216 ЦК України) та особливостей відповідальності позичальника в період воєнного стану (п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України).

Щодо укладення кредитних договорів та надання кредитних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 цього Закону передбачено, що моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що 27 травня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Кредитний договір № 102519203, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 10 000 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за ставкою 0,92 % на день.

Факт перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджується копією платіжного доручення від 28.05.2025 року.

06 вересня 2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 00-10599334, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 3 300,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за ставкою 0,94 % на день.

Крім того, з розрахунків заборгованості первісних кредиторів вбачається, що відповідач після отримання кредитів здійснював платежі на їх погашення: за Кредитним договором № 102519203 – у період з 26.06.2025 по 11.10.2025, за Кредитним договором № 00-10599334 – у період з 21.09.2025 по 07.10.2025. Здійснення позичальником платежів на виконання кредитного договору свідчить про схвалення ним договору та отримання кредитних коштів.

Таким чином, наявними у справі доказами в їх сукупності підтверджено факт укладення кредитних договорів та отримання відповідачем кредитних коштів.

Щодо переходу до позивача права вимоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Судом встановлено, що 24 лютого 2026 року між ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) укладено Договір факторингу № 24022026. Згідно з п. 1.2 цього договору перехід прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників. Відповідно до Акта прийому-передачі Реєстру боржників № 2 та витягу з Реєстру боржників № 2 від 24.02.2026 до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 102519203 у сумі 29 059,69 грн. Оплату за договором факторингу підтверджено платіжною інструкцією № 45 від 26.02.2026 року.

19 березня 2026 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) укладено Договір факторингу № 19032026-МК/ЄАПБ. Відповідно до Акта прийому-передачі Реєстру боржників та витягу з Реєстру боржників від 19.03.2026 до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 00-10599334 у сумі 6 473,94 грн. Оплату за договором факторингу підтверджено платіжною інструкцією №23978 від 25.03.2026 року.

Обидва кредитні договори (27.05.2025 та 06.09.2025) укладено раніше за відповідні договори факторингу (24.02.2026 та 19.03.2026), а отже, на момент відступлення права вимоги за ними існували та належали первісним кредиторам.

Подання витягу з реєстру боржників, що містить відомості лише щодо відповідача, узгоджується з ч. 6 ст. 95 ЦПК України, відповідно до якої, якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Факт переходу права вимоги підтверджується сукупністю доказів – договорами факторингу, актами прийому-передачі реєстрів боржників, витягами з реєстрів боржників та платіжними інструкціями про оплату за договорами факторингу.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Отже, неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання, а може впливати лише на розмір заборгованості перед новим кредитором у разі виконання зобов`язання первісному кредитору. Доказів погашення заборгованості первісним кредиторам після відступлення права вимоги матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач набув права вимоги до відповідача за обома кредитними договорами в обсязі, що існував на момент переходу цих прав.

Щодо заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитів належним чином не виконав, доказів повернення коштів матеріали справи не містять. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту за Кредитним договором № 102519203 у розмірі 9 930,00 грн та за Кредитним договором № 00-10599334 у розмірі 3 696,00 грн.

Щодо заборгованості за процентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після закінчення строку кредитування кредитор має право на стягнення процентів відповідно до ст. 625 ЦК України. Цей висновок підтримано, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсотка.

З розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «МІЛОАН» вбачається, що проценти за Кредитним договором № 102519203 нараховувалися у період з 29.05.2025 по 24.02.2026, тобто в межах строку кредитування, визначеного договором з урахуванням його продовження за ставкою 0,92 % на день, яка не перевищує граничного розміру, встановленого законом.

З розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «МАКС КРЕДИТ» вбачається, що проценти за Кредитним договором № 00-10599334 нараховувалися у період з 06.09.2025 по 21.11.2025, тобто в межах строку кредитування, за ставкою 0,94 % на день.

Позивач після набуття права вимоги додаткових нарахувань не здійснював.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за Кредитним договором № 102519203 у розмірі 6 729,69 грн та за Кредитним договором № 00-10599334 у розмірі 1 457,94 грн.

Щодо заборгованості за комісією за обслуговування кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зазначила, що Закон України «Про споживче кредитування» передбачає можливість встановлення у договорі комісії за обслуговування кредиту, однак розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача. Умова договору про сплату комісії за надання інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 сформульовано висновок, що якщо в кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які встановлена комісія за обслуговування кредиту, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними.

Згідно з ч. 5 ст. 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Кредитний договір № 102519203 передбачає комісію та ним визначено перелік послуг, за які встановлено комісію за обслуговування кредиту, а саме: 675,00 грн за надання кредиту, яка нараховується за ставкою 6,75 відсотків від суми кредиту одноразово та комісія за обслуговування кредиту, яка нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів. Сума комісії за весь строк кредитування 16 280,00 грн. Зазначені послуги не належать до тих, які відповідно до ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» надаються безоплатно, а умова про сплату комісії погоджена сторонами при укладенні договору. За таких обставин заборгованість за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 7 400,00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заборгованості за неустойкою (штрафом, пенею).

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Обидва кредитні договори укладено, а неустойку нараховано в період дії воєнного стану. Оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України), а первісні кредитори права на стягнення неустойки за прострочення в цей період не мали, таке право не могло перейти і до позивача.

Посилання позивача на зміни, внесені Законом України № 3498-IX, не спростовують наведеного висновку, оскільки позивач не зазначив норми закону, яка виключала б застосування п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до спірних правовідносин, а воєнний стан в Україні не припинено.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) за Кредитним договором № 102519203 у розмірі 5 000,00 грн та штрафних санкцій за Кредитним договором № 00-10599334 у розмірі 1 320,00 грн задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором № 102519203 у розмірі 24 059,69 грн (тіло кредиту – 9 930,00 грн, проценти – 6 729,69 грн, комісія за обслуговування кредиту – 7 400,00 грн) та за Кредитним договором № 00-10599334 у розмірі 5 153,94 грн (тіло кредиту – 3 696,00 грн, проценти – 1 457,94 грн), а всього 29 213,63 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За звернення до суду з позовною заявою в електронній формі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 82,21 % (29 213,63 грн з 35 533,63 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 188,87 грн.

Доказів понесення інших судових витрат позивач до суду не надав.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 126, 127, 141, 178, 223, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2) заборгованість:

за Кредитним договором № 102519203 від 27 травня 2025 року у розмірі 24 059,69 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням – 9 930,00 грн, заборгованість за процентами – 6 729,69 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту – 7 400,00 грн;

за Кредитним договором № 00-10599334 від 06 вересня 2025 року у розмірі 5 153,94 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 3 696,00 грн, заборгованість за процентами – 1 457,94 грн,

а всього 29 213 (двадцять дев`ять тисяч двісті тринадцять) гривень 63 копійки, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) гривень 87 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суддя склала 09.10.2026 року.

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО