Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №176/837/26 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/837/26

провадження №2/176/1245/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої судді Павловської І.А.,

за участю секретаря судового засідання Ніколенко М.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько – ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, входить житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка вказує, що заповіту спадкодавець не залишив, а тому спадкування здійснюється за законом. Після смерті батька вона у встановленому законом порядку подала заяву про прийняття спадщини. Інші спадкоємці першої черги, а саме: дружина спадкодавця ОСОБА_4 та син ОСОБА_2 подали заяви про відмову від прийняття спадщини.

Позивачка зазначає, що первинна спадкова справа, заведена Великоновосілківською державною нотаріальною конторою, у зв`язку з проведенням бойових дій та тимчасовою окупацією території Донецької області виявилася недоступною. Надалі спадкову справу було заведено повторно приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Кравець С.В.

Як зазначає позивачка, житловий будинок був збудований у 1979 році, а право власності на нього за життя спадкодавця належним чином зареєстроване не було. Водночас належність будинку спадкодавцеві, на її думку, підтверджується наявними документами, зокрема технічним паспортом на будинок, відомостями погосподарської книги та іншими матеріалами. Крім того, спадкодавець мав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, розташовану за відповідною адресою.

Постановою приватного нотаріуса Кравець С.В. від 29 жовтня 2025 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами у зв`язку з ненаданням правовстановлюючого документа на зазначене нерухоме майно.

Посилаючись на те, що відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів на спадкове майно перешкоджає оформленню спадкових прав у нотаріальному порядку, позивачка просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Представник позивачки ОСОБА_5 – адвокат Кузнєцова О.П. подала до суду заяву, у якій просила розглянути справу за відсутності позивачки та її представника, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області подав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що просить розглянути справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Третя особа ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб – спадкоємців. Згідно зі статтею 1217 цього Кодексу спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними документами, наявними в матеріалах справи. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 є дочкою спадкодавця, а отже, відповідно до статті 1261 ЦК України належить до спадкоємців першої черги за законом.

Як убачається з матеріалів справи, позивачка після смерті батька звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Інші спадкоємці першої черги – дружина спадкодавця ОСОБА_4 та син ОСОБА_2 подали заяви про відмову від прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи, копію якої надіслано приватним нотаріусом Кравець С.В. на виконання ухвали суду.

Відповідно до статей 1268, 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а спадкоємець, який бажає прийняти спадщину та на час її відкриття не проживав постійно зі спадкодавцем, повинен подати нотаріусу заяву про її прийняття. З огляду на наявні в матеріалах справи докази суд доходить висновку, що позивачка у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті батька.

Згідно зі статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як убачається з постанови приватного нотаріуса Кравець С.В. від 29 жовтня 2025 року, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на зазначене нерухоме майно.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , збудований у 1979 році. Згідно з технічним паспортом, виготовленим КП «Великоновосілківське БТІ» 11 лютого 2022 року, загальна площа будинку становить 84,9 кв. м, житлова площа — 49,2 кв. м. Технічний паспорт також містить відомості про господарські будівлі та споруди, розташовані на відповідному домоволодінні.

Належність зазначеного домоволодіння до господарства спадкодавця підтверджується також відомостями погосподарської книги, згідно з якими ОСОБА_3 був пов`язаний із цим домоволодінням та обліковувався за відповідною адресою, а також іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Крім того, рішенням Великоновосілківської селищної ради від 21 жовтня 1999 року земельну ділянку площею 0,155 га було передано у приватну власність ОСОБА_3 , на підтвердження чого 22 листопада 1999 року видано державний акт на право приватної власності на землю серії III-ДН № 143058. Зазначені документи підтверджують зв`язок спадкодавця з домоволодінням, розташованим на відповідній земельній ділянці.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Суд ураховує, що житловий будинок було збудовано у 1979 році, тобто до 5 серпня 1992 року. За таких обставин під час вирішення питання про належність такого будинку спадкодавцеві підлягають оцінці наявні документи технічної інвентаризації, відомості погосподарського обліку та інші докази, які в сукупності підтверджують існування домоволодіння та його належність до господарства спадкодавця.

Верховний Суд у своїй практиці звертав увагу на необхідність оцінки доказів у їх сукупності під час вирішення спорів про визнання права власності на житлові будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, зокрема у постановах від 1 квітня 2020 року у справі № 760/1651/16-ц та від 21 грудня 2022 року у справі № 460/3702/17.

Судом також установлено, що первісні матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 у відповідному нотаріальному органі, стали недоступними у зв`язку з проведенням бойових дій та тимчасовою окупацією території. Надалі оформлення спадкових прав здійснювалося приватним нотаріусом Кравець С.В., яка на виконання ухвали суду від 2 березня 2026 року надіслала до суду копію спадкової справи на 53 аркушах.

Відсутність у позивачки правовстановлюючого документа на житловий будинок, за встановлених судом обставин, перешкоджає оформленню спадкових прав у нотаріальному порядку. При цьому сукупність досліджених доказів підтверджує існування спірного домоволодіння, його характеристики, зв`язок зі спадкодавцем та прийняття позивачкою спадщини після його смерті.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що позивачка довела обставини, на які посилається як на підставу позову, а заявлені вимоги знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 89, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 328, 392, 1216, 1218, 1220, 1261, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА