Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №932/20743/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/20743/25

Провадження № 2/932/6890/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді-Потоцької С.С.,

за участю секретаря судового засідання- Карапиш А.М.,

представника позивача-Мотуза О.В.,

представника відповідача- Шияна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Мотуз О.В. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» як відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина на виробництві, грошові кошти у розмірі 60000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що його син ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах ВАТ «ЕК» Дніпрообленерго» Петропавлівського району електричних мереж. Під час виконання трудових обов`язків ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку. В Акті спеціального розслідування від 15.08.2008 форми Н-5 висновком комісії зазначено, що нещасний випадок вважається пов`язаним з виробництвом. Смерть сина завдає позивачу моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях і усвідомленні того, що найрідніша людина- його син загинув і ця втрата для нього є безповоротною. Загибель сина на виробництві стала для нього глибокою особистою трагедією, яка докорінно змінила його життя та внутрішній стан. Після смерті сина він зазнав сильного душевного потрясіння, яке супроводжувалося постійним відчуттям болю, спустошеності та безпорадності. Моральні страждання проявляються у тривалій депресивній пригніченості, порушенні сну, постійному внутрішньому напруженні, втраті життєвих орієнтирів і сенсу. Він змушений щоденно жити з усвідомленням невиправної втрати, з почуттям провини за те, що не зміг уберегти сина, а також із нав`язливими думками про обставини його загибелі. Смерть сина позбавила його емоційної підтримки, надії на майбутнє, продовження роду та сімейної опори у старшому віці. Родинні зв`язки та звичний уклад життя були зруйновані, святкові та сімейні події відтепер асоціюються з болісною відсутністю, що знову і знову загострює душевний біль. Моральні страждання позивача мають стійкий та тривалий характер і не обмежилися короткочасною емоційною реакцією на подію.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 09.01.2026 у справі відкрито провадження, розгляд справи призначений у порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позов зазначив, що причиною нещасного випадку стало порушення самим потерпілим ОСОБА_2 трудової дисципліни та правил техніки безпеки, який, будучи в стані алкогольного сп`яніння, піднявся на опору, наблизився на недопустиму відстань та доторкнувся до струмовідвідних частин, які знаходилися під напругою, що призвело до ураження його електричним струмом. ОСОБА_2 діяв самовільно, з власної ініціативи, без відома та будь-яких вказівок керівництва, що позбавляло працівників відповідача можливості запобігти його діям. Відповідач вказує, що смерть потерпілого настала не під час виконання ним роботи на робочому місці. На думку відповідача, причинний зв`язок між поведінкою відповідача та смертю ОСОБА_2 - відсутній. Моральна шкода, яку отримав позивач через загибель свого сина, була наслідком дій самого потерпілого, а не відповідача, а отже, правові підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що між фактом загибелі сина на виробництві та моральними стражданнями позивача існує прямий причинно-наслідковий зв`язок, що підтверджує наявність у позивача істотної моральної шкоди, доводи відповідача зводяться до суб`єктивних припущень та фактично спрямовані на знецінення батьківського горя. Розмір моральної шкоди визначений, виходячи зі душевних страждань позивача, яких він зазнає протягом всього свого життя.

Протокольною ухвалою від 04.08.2026 закрито підготовче засідання, призначений судовий розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, які аналогічні викладеним у заявах по суті.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 02.10.2026 оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення та проголошення рішення призначене на 12.10.2026.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думки сторін, дійшов висновку такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 27.08.1983.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 03.07.2008, виданим Петропавлівською селищною радою Петропавлівського району Дніпропетровської області, актовий запис № 103.

Загиблий ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ВАТ «ЕК» Дніпрообленерго» Петропавлівського району електричних мереж, посада- електромонтер, з експлуатації розподільчих мереж.

За результатами проведення розслідування нещасного випадку складені Акт № 11 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом стосовно ОСОБА_2 від 14 08. 2008 та Акт спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 03 липня 2008 року, форми Н-5.

За Актом № 11 та Актом спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 03 липня 2008 року, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10:52 год. на підприємстві ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго» Петропавлівського району електричних мереж, а саме на дільниці: Петропавлівський район електричних мереж, бригада з обслуговування ТП та ПС, Петропавлівський район, с. Дмитровка, КТП-251 стався нещасний випадок із ОСОБА_2 у виді ураження електричним струмом, що призвело до смерті ОСОБА_2 . Основними причинами нещасного випадку зазначено: порушення трудової і виробничої дисципліни, у тому числі невиконання посадових обов`язків; супутніми: невиконання вимог інструкції з охорони праці.

Особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці зазначені: ОСОБА_3 - старший майстер дільниці з обслуговування електричних мереж; ОСОБА_4 - електромонтера з експлуатації розподільчих мереж; ОСОБА_2 - електромонтер з експлуатації розподільчих мереж.

Обставини, за яких стався нещасний випадок, встановлені в цих Актах, а саме: 03.07.2008 о 08:00 годині, після проведення оперативної наради та отримання денного завдання на виконання робіт, старший майстер дільниці з обслуговування електричних мереж ОСОБА_3 провів цільовий інструктаж із групою електромонтерів до якої входив ОСОБА_2 о 08:30 годині старшим майстром ОСОБА_3 були видані наряди-допуски на виконання робіт з капітального ремонту КТП-251 та поточного ремонту КТП-375. До складу бригади було включено ОСОБА_2 о 09:25 годині бригада виїхала до селища Дмитровка для виконання робіт. О 10:14 годині бригада отримала від диспетчера РЕМ розпорядження на вивід в ремонт обладнання КТП-251 та приступили до виконання робіт. Керівником робіт ОСОБА_4 було дано усне розпорядження ОСОБА_2 виконувати вирубку парості чагарнику та трави в охоронній зоні КТП-251. Під час виконання робіт керівником ОСОБА_4 було виявлено відсутність електромонтера ОСОБА_2 біля КТП-251, та як було встановлено, останній залишив місце робіт та направився в бік бригадної автомашини. Після цього члени бригади через 10 хвилин почули хлопок (тріск). Керівник ОСОБА_4 пішов за машину та в сторону лінії, при огляді обладнання біля опори № 1 ПЛ-0,4 кВ фідера А-1 на землі в напівсидячому положенні був виявлений ОСОБА_2 в монтерському поясі, запобіжний фал якого був закріплений за опору та лазах у несвідомому стані. З рота потерпілого йшла рожева піна, ознаки життя були відсутні. Члени бригади викликали швидку та приступили до виконання реанімаційних заходів, повідомивши про нещасний випадок диспетчера РЕМ. У подальшому медичними працівниками, які прибули на місце події, констатували смерть ОСОБА_2 . Членами комісії було зроблено висновок, що електромонтер ОСОБА_2 самовільно піднявся на опору № 1 ПЛ-04, кВ фідера А-1 з метою демонтажу залишків бандажу проводу АС-50 на ізоляторі фаси С, наблизився на недопустиму відстань та доторкнувся до струмовідних частин які знаходились під напругою і був уражений технічною електрикою. Відповідно до акту судово-медичного дослідження Межевського відділення ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи» від 10.07.2008 за № 165: смерть ОСОБА_2 настала від ураження технічною електрикою, при судово-токсикологічному дослідженні в крові виявлено - 0,76 проміле етилового алкоголю, що стосовно живих осіб відноситься до легкого алкогольного сп`яніння.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

За ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Отже, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, згідно ч.2 ст.1168 ЦК України.

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст.43 Конституції України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Дія Закону України «Про охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2 Закону України «Про охорону праці»).

Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону України «Про охорону праці»).

Суд звертає увагу на те, що на роботодавця покладено обов`язок щодо здійснення контролю за додержанням всіма працівниками вимог нормативних актів про охорону праці.

На підставі ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у: 1) фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд зазначає, що за ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд вказує, що у п. 9, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві.

За обставинами справи встановлено, що смерть ОСОБА_2 пов`язана з виробництвом.

Під час судового розгляду представник відповідача пояснював, що Акти, які складені за результатом розслідування, не оскаржувалися.

Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Моральна шкода, завдана смертю працівника, відшкодовується колу осіб, визначених цивільним законодавством.

Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання.

Суд відхиляє доводи відповідача, що нещасний випадок стався внаслідок самочинних дій загиблого, які не відповідали наряду-допуску та він перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки спеціальним розслідуванням встановлено, що загибель ОСОБА_2 відбулась при виконанні ним трудових обов`язків, а отже всю відповідальність несе роботодавець.

За таких обставин, суд дійшов виноску про наявність правових підстав для відшкодування відповідачем заподіяної батьку моральної шкоди.

Також, представник позивача пояснив, що рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 01.04.2026 справа № 932/20741/25 стягнуто з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» на користь матері загиблого відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина на виробництві в розмірі 200000,00 гривень (двісті тисяч гривень 00 копійок) без утримання податку з доходу фізичних осіб. Рішення залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду.

Аргументи представника відповідача про те, що позивач не підтвердив факт заподіяння моральних страждань, не заслуговують на увагу, оскільки смерть рідної людини є не відновлюваною втратою, що вочевидь спричиняє тривалі моральні страждання.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Ст. 1193 ЦК Кодексу визнані обставини за яких ураховується вина потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди.

Так, як передбачено цією статтею шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав батько через загибель сина, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), з урахуванням знаходження загиблого у стані алкогольного сп`яніння та засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення як відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника на виробництві, у розмірі 200 000 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільняється від сплати судового збору за подання позовної заяви у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

За обставинами справи, суд вважав доведеним факт завдання позивачу моральної шкоди. При цьому розмір моральної шкоди у грошовому визначенні, на переконання суду, не впливає у цьому випадку на зміну розмріу судового збору.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, то витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, тому на користь держави з відповідача необхідно стягнути судовий збір за подання позову про стягнення 600000 грн моральної шкоди ( враховуючи кофіцієнт 0,8 та розмір ставки судового збору за вимогу майнового характурк 1% від суми позову) в розмірі 4800 грн.

Керуючись ст.ст.: 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов- задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина на виробництві, в розмірі 200000 (двісті тисяч гривень ) грн без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» (ЄДРПОУ 23359034) в дохід держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн.

В іншій частині позову- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса

АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: Мотуз Олександр Володимирович , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі», ЄДРПОУ 23359034, адреса: 49111, м. Дніпро, Запорізьке шосе, 22;

Представник відповідача: Шиян Віталій Володимирович, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: 49111, м. Дніпро, Запорізьке шосе, 22.

Суддя С.С. Потоцька