Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №932/10548/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/10548/25

Провадження № 2/932/3531/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:

Головуючій суддя Малінов О.С.,

за участі секретаря Ликової А.В.,

представника позивача Мамедової Н.Р.к.,

представника відповідачів ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Терещенко А.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ), третя особа: Дніпровська міська рада (код ЄДРПОУ 26510514) про усунення перешкод у користуванні квартирою, визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, шляхом зняття з реєстраційного обліку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра із позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Дніпровська міська рада про усунення перешкод у користуванні квартирою, визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, шляхом зняття з реєстраційного обліку.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є наймачем житлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Дане житлове приміщення є неприватизованим, належить до комунального житлового фонду Дніпровської міської ради. Його право користування цим житлом підтверджується Ордером на жиле приміщення №0000000728 від 07.06.2021 р., виданий виконавчим комітетом Дніпровської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 25.05.2021 № 508. Відповідачі, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - його діти, зареєстровані (прописані) за вказаною адресою з 10.10.2018. 3 24 лютого 2022 року, Відповідачі фактично не проживають за вказаною адресою. Відсутність Відповідачів має тривалий та постійний характер, що значно перевищує встановлений законодавством строк. А саме, вже понад 3 роки Відповідачі не проживають у спірному житлі, не з`являються в ньому, не беруть участі в утриманні житла, в оплаті житлово-комунальних послуг, не несуть витрат на утримання будинку та прибудинкової території. Платежі за комунальні послуги за Відповідачів оплачується ним, як особою, що фактично проживає у квартирі. Відповідно до статті 61 Житлового кодексу Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Відповідно до статті 71 Житлового кодексу Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо особа була відсутня б поважних причин понад цей строк, вона може бути визнана такою, що втратила право користування житлом. Тривала відсутність Відповідачів та їхня реєстрація у спірному житлі створює значні перешкоди для нього, як основного наймача/користувача житла, у повноцінному здійсненні його прав щодо цього житлового приміщення, зокрема, у питанні його приватизації. Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», для приватизації житла необхідна згода всіх повнолітніх членів сім`ї наймача, які зареєстровані у житловому приміщенні. Оскільки Відповідачі перебувають за кордоном отримати їхню згоду, їхні заяви та інші необхідні документи для приватизації є вкрай ускладненим та неможливим без їх особистої присутності та вчинення відповідних юридичних дій. Це фактично блокує його право на приватизацію житла та розпорядження ним. Тому просив визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 к підтримала позов, просила його задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_1 позов визнала та пояснила, що відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з 06.10.2022 року у Сполучених Штатах Америки, закінчив там школу Paradise Valley HighSchool в 2025 році, отримав посвідчення водія та на теперішній час офіційно працевлаштований. Відповідачка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також мешкає у Сполучених Штатах Америки з 06.10.2022 року і за законодавством США до досягнення братом 21 року є його офіційним опікуном. Крім того, сестра має статус постійного жителя (має Green Card), уклала шлюб з громадянином США,

зареєструвала власний бізнес (салон краси - European NailsLLC), отримала посвідчення водія та орендує житло згідно з відповідним договором оренди. Вони втратили інтерес до спірного житла, оскільки не збираються повертатись до України.

Представник третьої особи Дніпровської міської ради Терещенко А.В. проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на недоведеність факту відсутності відповідачів у жилому приміщені понад встановлений законом 6-ти місячний строк. Посилалась на постанову Верховного Суду України від 09.12.2020 року у справі № 209/2642/18 зазначив: «При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення».

З`ясувавши вищенаведену позицію сторін, дослідивши письмові докази у справі суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, та визнається сторонами, що Позивач є наймачем житлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Ордеру на жиле приміщення №0000000728 від 07.06.2021 р., виданого виконавчим комітетом Дніпровської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 25.05.2021 № 508 на сім`ю позивача у складі чотирьох осіб - безпосередньо позивача ОСОБА_2 - наймач, його дружину ОСОБА_9 , та дітей - відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (а.с.22). Перелічені особи зареєстровані за вказаною адресою, що підтверджується Довідкою № 003346 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб від 19.02.2025 року (а.с.23).

Відповідачами ОСОБА_3 надав суду заяву про визнання позову у якій зазначив, що він, разом із сестрою ОСОБА_10 , яка є його офіційним опікуном, виїхав за межі України у 2021 році, спочатку до Словаччини, а 06.11.2022 року вони переїхали на постійне проживання до Сполучених Штатів Америки. У спірному жилому приміщенні він не проживає понад 4 роки, його речу у цій квартирі відсутні. Повертатись до своєї країни він не планував і не планує (а.с.133-134).

Аналогічну заяву через електронний суд було подано ОСОБА_11 .

Окрім визнання позову Відповідачами, факт їх відсутності за місцем реєстрації з лютого 2022 року по теперішній час підтверджені Актами обстеження домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 від 26.06.2024 року та від 07.07.2025 року (а.с.28-29).

Пояснення Відповідачів підтверджені також іншими документами, які долучені до матеріалів електронного суду, а саме: паспортами для виїзду за кордон, іншими документами, виданими в США (дипломами, посвідченнями водія, картками соціального страхування, тощо).

Таким чино доводи представника третьої особи щодо недоведеності відсутності відповідачів у жилому приміщені понад встановлений законом 6-ти місячний строк спростовані.

Відповідно до статті 61 Житлового кодексу Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Згідно зі статтею 64 Житлового кодексу Української РСР, до членів сім наймача належать дружина, їх діти і батьки. Інші особи можуть бути визнані членами сім`ї наймача, якщо вони постійно проживають разом з наймачем ведуть з ним спільне господарство.

Стаття 65 Житлового кодексу Української РСР передбачає, що наймач т члени його сім`ї зобов`язані додержувати правил користування жилим приміщеннями, утримувати займане жиле приміщення в чистоті і справному стані, а також своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до статті 71 Житлового кодексу Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо особа була відсутня б поважних причин понад цей строк, вона може бути визнана такою, що втратила право користування житлом.

Стаття 72 Житлового кодексу Української РСР встановлює, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад установлені строки, провадиться в судовому порядку.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання зняти з реєстрації відповідачів, суд зазначає, що порядок зняття з реєстраційного обліку визначений Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється (серед іншого) на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстраційного обліку проводиться компетентними органами на підставі рішення суду про виселення.

Таким чином, відповідно до зазначеної норми зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: позбавлення права власності на житлове приміщення; позбавлення права користування житловим приміщенням; визнання особи безвісно відсутньою; оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Згідно Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» міститься загальний перелік вимог, під час розгляду справ відповідної категорії - «Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою».

У Постановах Верховного Суду від 06.02.2025 року в справі № 409/9394/20, від 06.04.2026 року в справі № 752/6921/20 містяться наступні висновки стосовно того, що під час вирішення питання про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого жилого приміщення».

Саме така свідома поведінка Відповідачів, які втратили інтерес до спірного житлового приміщення, встановлена судом під час розгляду цієї справи.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Ніяких протиріч закону або порушення прав, свобод чи інтересів як Відповідачів, так і інших осіб під час розгляду судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 19, ч.3 ст.200, 206, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ), третя особа: Дніпровська міська рада (код ЄДРПОУ 26510514), про усунення перешкод в користуванні квартирою, визнання особи такою, що втратила право користування квартирою шляхом зняття з реєстраційного обліку задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ), такими, що втратили право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошені 21 вересня 2026 року, виготовлення повного тексту рішення відкласти на строк не більше 10 днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений 30 вересня 2026 року.

Суддя О.С.Малінов