Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №171/1347/26 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Номер справи 171/1347/26

Номер провадження 2/171/2986/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.26 м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Шкарлат Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Бахтіярової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кравчук Михайло Олександрович, до Мар`їнської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, Мар`їнської міської ради про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат Кравчук М.О. за допомогою підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є власником указаної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 10 травня 1994 року Мар`їнським комбінатом комунальних підприємств - відділом по приватизації державного житлового фонду згідно з розпорядженням (наказом) № 237 від 10 травня 1994 року. Належність квартири позивачу підтверджується також ордером на жиле приміщення № 797, договором про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 10.05.1994 та відомостями про зареєстроване місце проживання позивача за адресою квартири.

Оскільки право власності виникло до 1 січня 2013 року, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно воно не зареєстроване. З метою внесення відомостей до Реєстру, що, зокрема, є необхідною умовою для отримання компенсації за пошкоджене або знищене внаслідок збройної агресії Російської Федерації майно (послуга «єВідновлення»), позивач звернулася до державного реєстратора. Рішенням державного реєстратора Немирівської міської ради Вінницької області Галаченка В.І. від 04 березня 2026 року, індексний номер 83583395, позивачу відмовлено в проведенні реєстраційних дій з тих підстав, що подані документи не дають змоги встановити набуття права власності, а інвентаризаційна справа на об`єкт нерухомого майна зберігається на тимчасово окупованій території, доступ до якої відсутній.

Позивач вказує, що отримати документи з архіву бюро технічної інвентаризації в позасудовому порядку неможливо, а тому іншого, ніж судовий, способу захисту права власності вона не має. Посилаючись на статті 321, 328, 392 ЦК України, просить позов задовольнити.

Відзиву на позовну заяву відповідачі у встановлений судом строк не подали. Представник Мар`їнської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області подав до суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі та зазначив, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог.

У зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя Мар`їнським районним судом Донецької області в умовах воєнного стану територіальну підсудність справ цього суду розпорядженням Верховного Суду змінено на Апостолівський районний суд Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача та представник відповідача подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав, зазначених позивачем у позовній заяві.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 10 травня 1994 року Мар`їнським комбінатом комунальних підприємств - відділом по приватизації державного житлового фонду згідно з розпорядженням (наказом) № 237 від 10 травня 1994 року, квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Факт користування квартирою на законних підставах та її належності позивачу підтверджується також ордером на жиле приміщення № 797, договором про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 10.05.1994 та відомостями про реєстрацію місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з технічним паспортом квартира має загальну площу 50,6 кв. м, житлову площу 28,6 кв. м. Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості вартість квартири становить 1 493 689,01 грн.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про зареєстровані права на зазначену квартиру в Реєстрі відсутні.

Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій від 04 березня 2026 року, індексний номер 83583395, державний реєстратор Немирівської міської ради Вінницької області Галаченко В.І. відмовив ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на квартиру, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття права власності, а відомості про реєстрацію права власності до 01 січня 2013 року отримати неможливо.

Листом КП «Мар`їнське БТІ» від 11.03.2026 № 02-103/26 повідомлено, що інвентаризаційна справа на об`єкт нерухомого майна на паперовому носії зберігається на тимчасово окупованій території та доступ до неї відсутній.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, Мар`їнська міська територіальна громада Покровського району Донецької області відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, а передача займаних квартир у власність громадян оформлюється свідоцтвом про право власності на квартиру, яке не потребує нотаріального посвідчення.

Свідоцтво про право власності на житло від 10 травня 1994 року видане уповноваженим органом приватизації на підставі розпорядження (наказу) № 237 від 10 травня 1994 року, не скасоване і не визнане недійсним, а тому є належним і допустимим доказом набуття позивачем права власності на спірну квартиру.

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Пунктом 3 частини третьої статті 10 зазначеного Закону передбачено, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію, необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації.

Судом встановлено, що право власності позивача на квартиру виникло у 1994 році в порядку приватизації державного житлового фонду та оформлене свідоцтвом про право власності на житло. Державна реєстрація цього права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно неможлива виключно з причин, що не залежать від волі позивача, - у зв`язку з перебуванням матеріалів інвентаризаційної справи та архіву бюро технічної інвентаризації на тимчасово окупованій території, що унеможливлює отримання державним реєстратором відомостей про реєстрацію права власності, проведену до 1 січня 2013 року.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Як роз`яснено в пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідно до статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).

Відсутність відомостей про право власності позивача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позбавляє її можливості повною мірою реалізувати правомочності власника, зокрема розпорядитися майном та звернутися за компенсацією відповідно до Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» від 23 лютого 2023 року № 2923-IX, оскільки порядки надання такої компенсації, затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 року № 381 та від 30 травня 2023 року № 600, передбачають наявність відомостей про право власності на об`єкт у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, право власності позивача фактично не визнається, а іншого, ніж судовий, способу його підтвердження позивач не має. Визнання права власності в судовому порядку є в цьому випадку належним та ефективним способом захисту, оскільки відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно є підставою для державної реєстрації права власності.

Щодо належності відповідачів суд зазначає таке. Відповідно до статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації, які у випадках, передбачених законом, здійснюють повноваження органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 5 частини сьомої статті 15 цього Закону начальник військової адміністрації представляє відповідну військову адміністрацію та територіальну громаду у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, громадянами. Мар`їнська міська рада є органом місцевого самоврядування територіальної громади, на території якої розташоване спірне майно та до комунальної власності якої належав житловий фонд, що був приватизований, а Мар`їнська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області в період дії воєнного стану здійснює повноваження органу місцевого самоврядування цієї громади. За таких обставин позов пред`явлено до належних відповідачів.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, визнані учасниками справи, не підлягають доказуванню. Позиція відповідача, який не заперечує проти задоволення позову, не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач надала належні, допустимі та достатні докази набуття нею права власності на спірну квартиру в установленому законом порядку, а також неможливості реєстрації цього права в позасудовому порядку. Доказів, які б спростовували ці обставини або свідчили про наявність прав інших осіб на спірне майно, суду не надано.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 21.07.2026 позивача звільнено від сплати судового збору. Враховуючи, що звернення до суду зумовлене не протиправною поведінкою відповідачів, а неможливістю отримання документів з тимчасово окупованої території, та беручи до уваги, що позивач не заявляла вимог про стягнення з відповідачів судових витрат, суд відповідно до статті 141 ЦПК України вважає за можливе судові витрати віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 82, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, статтями 16, 316, 317, 321, 328, 392 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Мар`їнської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, Мар`їнської міської ради про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Я.Ю.Шкарлат