Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №756/13867/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/13867/25Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.

Провадження № 22-ц/817/1134/26Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу №756/13867/25 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2026 року, ухвалене суддею Черніцькою І.М., повний текст якого складено 22 червня 2026 року, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі - ТОВ «Таліон плюс») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за №411565093 від 27 травня 2024 року в розмірі 87345.00 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 27 травня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено договір кредитної лінії за №411565093 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та перерахувало відповідачу кошти в розмірі 27000 грн.

Всупереч умовам договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 87345 грн, з яких: 27000.00 грн - заборгованість по кредиту, 60345.00 грн - заборгованість по відсотках.

Вказувало, що 01 жовтня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу за №МВ-ТП/2, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором за №411565093 від 27 травня 2024 року.

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ТОВ «Таліон плюс» заборгованість за кредитним договором №411565093 від 27 травня 2024 року у розмірі 25380 грн, 703.88 грн в рахунок сплаченого судового збору та 1452.86 грн витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині вирішення позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині, просить його скасувати та постановити в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги, а також стягнути з відповідача понесені апелянтом судові витрати.

Зокрема зазначає, що відповідно до п.11.1 Кредитного Договору, Договір набирає чинності з моменту підписання та діє протягом 5 (п`яти) років, або до його дострокового розірвання. Відповідно до п.7.3 Кредитного Договору кінцева дата повернення кредиту встановлена 26 червня 2029 року.

Звертає увагу на те, що дисконтний період це лише період з загального п`ятирічного строку кредитування, під час якого Позичальник має додаткові можливості (отримання нових траншів за умови погашення процентів за Дисконтний період). Після його закінчення, за відсутності продовження з боку Позичальника, Договір діє до кінця визначеного строку, або його дострокового виконання чи розірвання, а Позичальник користується кредитними коштами на умовах визначених Договором. А тому відсутність пролонгації дисконтного періоду не припиняє дії Договору та не впливає на обов`язок сплати процентів, оскільки проценти нараховуються протягом усього строку його дії, як плата за користування кредитними коштами.

Вказує, що після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно (п.7.4.2 Договору).

Таким чином, зазначає, що з 03 вересня 2024 року у Позичальника утворилась прострочена заборгованість, оскільки він не здійснив подальше продовження Дисконтного періоду, не сплатив проценти за користування кредитом, і всі подальші нарахування процентів здійснювались кредитором за Базовою процентною ставкою. Вказує, що Договір чітко визначає 5-річний термін своєї дії та право Кредитодавця нараховувати проценти протягом усього цього терміну на умовах фіксованої щоденної ставки.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом встановлено наступні обставини.

27 травня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 в електронній формі був укладений договір кредитної лінії за №411565093 (далі - Договір), підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором: ЕВХZ.

Відповідно до умов п.2.1 Договору, Кредитодавець зобов?язався надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в сумі Кредитного ліміту у розмірі 27000.00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов?язався повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно з умовами п.2.3 Договору Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 27000.00 грн 27 травня 2024 року (що є датою надання Кредиту).

Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п.3.2 Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором (п.3.1).

Сторони погодили, що встановлений в п.3.1 Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена (п.3.2).

Кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом переказу грошових коштів, який завершується зарахуванням грошових коштів на поточний рахунок, для управління яким випущена Платіжна картка НОМЕР_1, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором (п.5.1).

На момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 1.50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 547.50 відсотків річних. У разі отримання додаткових Траншів за цим Договором в період з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року, Базова процентна ставка, яка використовується для нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру Денної процентної ставки, зазначеної в абзаці 3 пункту 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, що складає 1.5% за день користування таким Траншем. У разі отримання додаткових Траншів за цим Договором після 21 серпня 2024 року Базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру Денної процентної ставки за (п.8.3).

Згідно довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлено, що 27 травня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_2 на рахунок № НОМЕР_1 кошти в розмірі 27000.00 грн.

Як вбачається з відповіді АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-251219/57041-БТ від 19 грудня 2025 року, банківська картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідно до виписки руху коштів по картці № НОМЕР_2 встановлено, що на картку № НОМЕР_2 27 травня 2025 року зараховано кошти в розмірі 27000.00 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором за №411565093 від 27 травня 2024 року, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 01 жовтня 2024 року становить 65610 грн, з яких:

- 27000.00 грн - заборгованість за тілом кредиту;

- 25110.00 грн - заборгованість по відсотками;

-13500.00 грн - заборгованість за неустойкою.

Проценти нараховані по 01 жовтня 2024 року.

Крім того, з вказаного розрахунку заборгованості встановлено, що ОСОБА_2 сплатив на погашення заборгованості за відсотками 13770 грн.

01 жовтня 2024 року між ТОВ «Таліон плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) укладено договір факторингу за №МВ-ТП/2.

Відповідно до положень п.2.1 Договору, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Як слідує з положень п.4.1 Договору, наявне Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання Реєстру прав вимоги. Майбутнє Право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує.

01 жовтня 2025 року між ТОВ «Таліон плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підписано Реєстр прав вимоги від 01 жовтня 2025 року, згідно із яким від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №411565093 від 27 травня 2024 року в сумі 65610 грн (а.с.12).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон плюс» за кредитним договором №411565093 від 27 травня 2024 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_2 станом на 27 грудня 2024 року становить 100845 грн, з яких:

- 27000.00 грн - заборгованість за кредитом;

- 60345.00 грн - заборгованість за відсотками;

- 13500.00 грн - заборгованість за неустойкою.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, в тому числі за нарахованими відсотками, однак лише в межах строку кредитування до 26 червня 2024 року, оскільки вимоги про стягнення процентів у розмірі нарахованому після 26 червня 2024 року є неправомірними.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі не заперечує щодо укладення спірного кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем, тому колегія суддів в цій частині заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2026 року не переглядає.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що нарахування відсотків здійснювалось в межа строку кредитування, то вони на увагу не заслуговують, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду №444/9519/12 від 28 березня 2018 року, відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Відповідно до ст.11, ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Так, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23, нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень, оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У зазначеній вище постанові, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду зазначила наступне:

«граничний строк кредитування (строк дії договору) - 1 рік (пункт 1.9). У заяві-анкеті (для отримання кредиту), яка є додатком № 1 до договору про надання фінансових послуг № 2113342522488 від 13 травня 2021 року, сторони погодили, що ОСОБА_2 зобов`язується повернути кредит у розмірі 4800.00 грн та сплатити проценти у розмірі 1440.00 грн. Тлумачення змісту вказаних умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача і стягненню підлягають проценти за користування кредитом в розмірі 1440 грн».

З матеріалів справи, яка переглядається апеляційним судом, вбачається, що згідно Заявки на отримання грошових коштів в кредит від 27 травня 2024 року сторони погодили, що ОСОБА_2 отримує кредит в сумі 27000.00 грн, строк кредиту - 30 днів.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду про те, що у відповідача був обов`язок повернути тіло кредиту у розмірі 27000.00 грн та 12150.00 грн відсотків, нарахованих в межах строку кредиту, що разом становить 39150.00 грн, однак, із врахуванням часткового погашення відповідачем кредиту в сумі 13770.00 грн, станом на дату пред`явлення позову заборгованість відповідача за договором кредитної лінії №411565093 від 27 травня 2024 року становить 25380.00 (39150-13770) грн.

З огляду на встановлені судом обставини справи, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32) Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» № 2) [ВП], § 41 (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді