Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №607/3700/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/3700/26Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О. Я.

Провадження № 22-ц/817/1075/26Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу №607/3700/26 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2026 року, ухвалене суддею Герчаківською О.Я., повний текст якого складено 12 червня 2026 року, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», позивач) звернулося до суду із позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 80695 від 17 вересня 2019 року в сумі 35844.00 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 80695 від 17 вересня 2019 року у сумі 7140.00 грн.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 530.34 грн та 1593.57 грн витрат на правничу допомогу.

Стягнуто із товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_2 7807.83 грн витрат на правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2026 року в частині стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні цих витрат.

Вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат, та без достатніх підстав стягнув із позивача на користь відповідача 7807.83 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вважає такий розмір витрат неспівмірним із фактично наданими адвокатом послугами, складністю справи, обсягом виконаної роботи та витраченим часом.

Також зазначає, що суд першої інстанції у своєму рішенні не визначив, яка саме сума витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем, є обґрунтованою та співмірною із виконаною адвокатом роботою, а лише зменшив суму пропорційно до задоволених вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Янчишин В.Й. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду в оскаржуваній частині - залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Зокрема зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що заявлені відповідачем витрати є надмірними або такими, що не відповідають фактичному обсягу наданих послуг.

Вказує, що на підготовку та подачу відзиву на позовну заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, підготовку та подачу клопотань та заяв адвокатом витрачено 5 год., що разом становить 7500 грн.

На представництво інтересів ОСОБА_2 у Тернопільському міськрайонному судді Тернопільської області під час розгляду справи №607/3700/26 адвокатом витрачено 1.5 год. часу, що становить 2250 грн.

Зазначив, що ОСОБА_2 підписав акт виконаних робіт від 20 квітня 2026 року, згідно договору про надання правничої допомоги, який укладений 14 березня 2026 року між адвокатом Янчишиним Володимиром Йосифовичем та ОСОБА_2 , який прийняв надану правничу допомогу на суму 9750 грн. Враховуючи вищенаведене, вказує, що ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити адвокату Янчишину Володимиру Йосифовичу у відповідності до умов договору про надання правової допомоги від 14 березня 2026 року та акту виконаних робіт від 20 квітня 2026 року 9750 гривень, протягом 30 календарних днів з моменту набрання рішення законної сили.

Крім того стверджує, що суд першої інстанції при ухваленні рішення врахував наведені у відзиві на позов аргументи адвоката та дійшов висновку лише про часткове задоволення позовних вимог, а тому вважає, що понесені відповідачем витрати на адвоката відповідають критеріям розумності, справедливості та їх необхідності.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Оскільки, рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем, тому в іншій частині рішення суду не переглядається.

Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 15 ЦПК України.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи та належним чином встановлено судом першої інстанції, на підтвердження понесених витрат стороною відповідача надано:

- копію Договору про надання правової допомоги від 14 березня 2026 року, укладеного між Клієнтом ОСОБА_2 та адвокатом Янчишиним В.Й., в пунктах 4.1 та 4.2 якого визначено, що вартість однієї години роботи адвоката становить 1500 грн, а вартість наданих адвокатом послуг визначається актом виконаних робіт, підписаним між Клієнтом та Адвокатом;

- копію акту виконаних робіт №01 від 20 квітня 2026 року, де вартість наданих послуг вказана 9750.00 грн за 6.5 годин.

Отже, представником відповідача надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, понесених у суді першої інстанції.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц.

За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23.

У постановах від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Колегія суддів враховує доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції у своєму рішенні прямо не вказав про те, чи заявлена адвокатом сума витрат на правничу допомогу в розмірі 9750 грн відповідає виконаній адвокатом роботі.

Разом з тим, дослідивши заяву представника відповідача про розподіл судових витрат, додані до неї документи та вирішуючи, чи є розмір витрат на правничу допомогу обґрунтованим і пропорційним до предмета спору в цій справі, колегія суддів вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 9750 грн відповідають критерію розумності їхнього розміру, такі витрати були необхідними, з огляду на викладі на 20 сторінках мотиви відзиву на позовну заяву, участь адвоката у судових засіданнях, подання клопотання про витребування доказів, а також відповідають складності даної справи.

При цьому, суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, врахував вимоги процесуального закону, зокрема щодо пропорційності задоволених позовних вимог, а тому дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з позивача на користь відповідача адвокатських витрат на суму 7807.83 грн.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів, які б свідчили про невідповідність розміру адвокатських витрат принципам розумності та співмірності.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення та скасування чи зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2026 року в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7807.83 грн - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2026 року.

Головуючий

Судді