Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №446/2832/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 446/2832/24 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У. І.

Провадження № 22-ц/811/2941/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Савуляк Р.В.,

за участю секретаря Якимчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у міста Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представниці ОСОБА_2 , на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 24 липня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» (в подальшому - «Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, в якому просило суд стягнути зі згаданого відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 175 864 грн. 44 коп. та вирішити питання судових витрат.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що 07.05.2021 року між АТ «Ідея банк» та ОСОБА_2 укладено угоду №С-204-010546-21-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки (в подальшому - «Кредитний договір»). Укладаючи кредитний договір сторони погодили, що відповідач ознайомлений з умовами договору, які оприлюднені на інтернет-сторінці банку, які йому зрозумілі та з якими він цілком згідний. Згідно Кредитного договору ОСОБА_2 отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу в межах встановленого кредитним договором ліміту кредитної лінії, доступного відповідачу. Максимальний ліміт кредитної лінії становить 200 000 грн., а ліміт кредитної лінії, доступний відповідачу на момент укладення договору, становить 75 000 грн. Процентна ставка за користування кредитом становить 58,8 % річних (4,9 % в місяць) - по операціях видачі готівки; 34,8 % річних (2,9 % в місяць) - по торгових операціях, згідно Тарифів Банку.

Однак, відповідач взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка станом на 13.11.2024 року становить 175 864 грн. 44 коп., які і є предметом позовних вимог (а.с. 1-2).

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 175 864 грн. 44 коп., а також 3 028 грн. 00 коп. судового збору (а.с. 75-76).

Рішення суду оскаржила представник відповідача.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Порушенням норм матеріального права апелянт вважає те, що «суд повинен був визнати недійсними умови договору Позивача про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації, а саме простроченої заборгованості за процентами в розмірі 96 053,75 грн. (це понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (п.5 ч.3 ст.18 Закону України " Про захист прав споживачів" № 1023 -ХІІ)» (а.с. 79-83).

У зв`язку зі звільненням з посади у відставку судді-доповідача ОСОБА_3 03 квітня 2026 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано, як доповідачу, судді Цяцяку Р.П. (а.с. 102).

Апелянт та його представниця, будучи своєчасно (30 травня та 01 червня 2026 року) належним чином повідомленими про час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 108-111), в судове засідання не з`явилися і про причини такої неявки суд не повідомили, що (у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).

За змістом статті 178 ЦПК України, усі заперечення проти позову відповідачем викладаються у відзиві.

А частиною 2 статті 191 ЦПК України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішувати спір за наявними матеріалами справи.

12 грудня 2024 року ухвалою суду першої інстанції відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву, а саму справу призначено до розгляду на 20 січня 2025 року (а.с. 37).

20 січня 2025 року відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, що безспірно свідчить про те, що станом на 20 січня 2025 року йому було відомо про наявність позову Банку до нього (а.с. 38).

В подальшому аналогічне клопотання про відкладення розгляду справи відповідач та його представник подавали ще 4 (чотири) рази, а саме: 17.02.2025 року (а.с. 43), 31.03.2025 року (а.с. 51), 12.06.2025 року (а.с. 62), 03.07.2025 року (а.с. 72), однак до дня ухвалення судом оскаржуваного рішення (24 липня 2025 року), тобто - протягом більше 6 (шести) місяців відзиву на позов до суду так і не подали.

Відтак, суд (у відповідності до частини 2 статті 191 ЦПК України) вправі був вирішувати спір за наявними матеріалами справи.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги, апелянтом не заперечується укладення з Банком Кредитного договору та отримання ним кредитних коштів під 58,5 % річних, так само, як не заперечується розмір отриманих ним коштів («прострочений борг») - 79 810 грн. 69 коп., а відтак ці обставини (у відповідності до частини 1 статті 82 ЦПК України) доказуванню не підлягають.

Відповідач до суду зустрічного позову про визнання недійсним Кредитного договору (або окремих його положень) не подавав, такий (або окремі його положення) в судовому порядку недійсними не визнавалися, а тому доводи апеляційної скарги стосовно того, що «суд повинен був визнати недійсними умови договору Позивача про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації, а саме простроченої заборгованості за процентами в розмірі 96 053,75 грн.», до уваги прийматися не можуть. З урахуванням наведеного укладений між сторонами Кредитний договір у відповідності до статті 204 ЦК України є правомірним, а тому підлягає виконанню.

Як вбачається з виписки з поточного рахунку по Кредитному договору відповідача, останній активно користувався кредитними коштами починаючи з 07.05.2021 року щонайменше до 23.10.2023 року, тобто - більше 29 місяців (а.с. 17-22).

Свого розрахунку простроченої заборгованості по сплаті процентів за користування згаданими вище кредитними коштами (контррозрахунку) відповідач до суду не подав.

Відтак, доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що сума «простроченої заборгованості за процентами в розмірі 96 053,75 грн.» становить «понад п`ятдесят відсотків вартості продукції», що є «непропорційно великою сумою компенсації», також до уваги прийматися не можуть.

З урахуванням наведеного вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року - 3 328 грн. 00 коп.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідача 175 864 грн. 44 коп. заборгованості за Кредитним договором.

Відтак, ціна позову у цій справі складає 175 864 грн. 44 коп., що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп. х 250 = 832 000, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 175 864 грн. 44 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представниці ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 24 липня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено 05 жовтня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Савуляк Р.В.