Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №455/1097/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 455/1097/26 Головуючий у 1 інстанції: Пошивак Ю.П.

Провадження № 33/811/1307/26 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Радовича Богдана Романовича на постанову судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 13 липня 2026 року,

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2 КУпАП, та на підставі ст.36 КУпАП накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 8 червня 2026 року о 00 годині 16 хвилина в смт. Нижанковичі по вул. Костюшка, №104, Самбірського району Львівської області, керував автомобілем, марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України, вчинивши правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_1 8 червня 2026 року о 00 годині 16 хвилин в смт.Нижанковичі по вул.Костюшка, №104, Самбірського району Львівської області, керував автомобілем, марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , та не виконав законну вимогу про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів, чим порушив вимоги п.2.4 ПДР України, вчинивши правопорушення, передбачене ч.1 ст.122-2 КУпАП.

В апеляційній скарзі правопорушник ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Радович Б.Р. покликаються на те, що оскаржувана постанова є незаконною. Зазначають, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Стверджують, що ОСОБА_1 повідомив про поважні причини неявки у судове засідання, проте суддя виніс постанову без його участі, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 286 КУпАП. Вищевказане, на думку апелянта, позбавило ОСОБА_1 можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП. Окрім цього вважають, що суддею під час накладення стягнення не враховано особу порушника, його майновий стан, пом`якшуючі обставини, тощо. Акцентують увагу на те, що суддею допущено спрощений підхід до розгляду справи та проігноровано права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисника. Звертають увагу на те, що автомобіль використовується правопорушником у робочих цілях і позбавлення права керування ставить правопорушника у дуже скрутне становище.

Просять оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 закрити.

Справа неодноразово, а саме: 7 серпня, 11 вересня, 17 вересня, 2 жовтня, 9 жовтня 2026 року призначалась до розгляду в приміщенні Львівського апеляційного суду, однак правопорушник ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Радович Б.Р. у зазначені дати, будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду, в судові засідання для участі в розгляді справи не з`явилися, при цьому, адвокат Радович Б.Р. неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи з різних причин, однак, підтверджуючих документів поважності причини неодноразової неявки правопорушника та його захисника до поданих клопотань надано не було, відтак, суд вважає, що наведена поведінка учасників процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи та вважає можливим розгляд апеляційної скарги проводити за їх відсутності, так як згідно практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно ж до ч. 6 ст. 294 КУпАП за таких обставин неявка правопорушника та його захисника в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, прийшов до вірного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ч.1 ст. 122-2 КУпАП, який грунтується на сукупності досліджених та перевірених судом доказів.

Такий висновок суду підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №686932 та серії ЕПР1 №686942 від 8 червня 2026 року, де викладені фабули вчинених правопорушень; рапортом поліцейського СРПП ВП №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області від 8 червня 2026 року; роздруківкою приладу Драгер Алкотестр 6820, результат - 1,80 проміле; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; відеозаписом події, та іншими матеріалами справи, яким суддя районного суду дав належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обгрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Наявні в матеріалах справи протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №686932 та серії ЕПР1 №686942 від 8 червня 2026 року, складені щодо ОСОБА_1 за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, містять у собі усі необхідні дані щодо обставин вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.1 ст. 122-2 КУпАП, та особи-порушника.

Як зазначено в протоколах, права та обов`язки згідно зі ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП ОСОБА_1 були роз`яснені, проте від підпису та пояснень останній відмовився, про що зроблено відповідні відмітки у таких.

Також, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Щодо покликань апелянтів в частині незаконності оскаржуваної постанови у зв`язку із розглядом справи у відсутності правопорушника, то, на переконання апеляційного суду, такі доводи не можуть визнаватися підставою для скасування постанови, а порушені його права, поновлені шляхом подачі апеляційної скарги та забезпечення його участі в апеляційному розгляді, на який останній та його захисник на неодноразові виклики також не з`явилися.

Виходячи з наведеного, покликання апелянтів про те, що постанова суду є незаконною та необгрунтованою, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст.ст.33, 36 КУпАП та відповідає характеру вчинених правопорушень, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Радовича Б.Р. - залишити без задоволення, а постанову судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 13 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 та ч.1 ст.122-2 КУпАП, та на підставі ст.36 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік - без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.