Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №465/3146/26 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/3146/26

Провадження 2/465/3653/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12.10.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Ванівського Ю. М.,

при секретарі судових засідань Лозинському Т. Р. А.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання батьківства,-

в с т а н о в и в :

позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів про визнання батьківства. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2024 року, яке вступило в законну силу, припинено шлюб між нею та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в неї народилась донька. Оскільки народження дитини відбулось упродовж десяти місяців після припинення її попереднього шлюбу, саме ОСОБА_3 як колишній чоловік у силу приписів ч.2 ст.122 СК України був вказаний батьком дитини. З кінця квітня 2023 року вона перебуває у фактичних подружніх відносинах з ОСОБА_2 . Просить позов задоволити.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 15.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 03.06.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідач ОСОБА_3 04.09.2026 року подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та визнання позову.

Позивач в судовому засіданні просила задоволити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засідання визнав позов та просив такий задоволити в повному обсязі.

Заслухавши думку сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Судом встановлено, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 28.11.2024 року у цивільній справі №462/6177/24 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 09 грудня 2017 року Центральним районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №1140.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено актовий запис №155 та батьками вказано: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували 23.10.2025 року шлюб, про що Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції зроблено актовий запис №432.

Згідно висновку молекулярно - генетичного експертного дослідження №56612 від 24.09.2026, ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рамках проведеного дослідження складає 99,999999%.

Відповідно до ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до частин першої-третьої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі статтею 135 СК України.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Згідно з п. 7, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) - як заінтересовані особи. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

В третьому абзаці п. 13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення зазначено, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

Згідно ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ «Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні» затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Пунктом 2.13.1. «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, передбачено, що підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є в тому числі рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька, матір дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п. 2.16.4 Розділу ІІ «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи надані суду беззаперечні докази, суд вважає доведеним факт батьківства ОСОБА_2 щодо ОСОБА_5 , що є підставою для внесення змін до актового запису про її народження, а також, відповідно, зміни прізвища та по батькові.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.125-128,135, СК України, суд,

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання батьківства - задоволити.

Визнати батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Внести зміни до актового запису №155 про народження ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, змінивши відомості у графі «Прізвище, ім`я, по батькові» дитини з прізвища « ОСОБА_6 » на прізвище « ОСОБА_7 », з по батькові « ОСОБА_8 » на по батькові « ОСОБА_9 ».

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Ванівський Ю.М.