Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №465/11871/25 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/11871/25

Провадження 2/465/1812/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12.10.2026 року м. Львів

Суддя Франківського районного суду м.Львова Ванівський Ю.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі свого представника, звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, в якому просив суд стягнути з відповідачів на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість за послугу на загальнобудинкові потреби на витрати функціонування системи гарячої води та за абонентське обслуговування в розмірі 5 115,24 грн. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачі проживають у квартирі АДРЕСА_1 . Відповідачам для здійснення оплати за надання послуг з теплопостачання був відкритий особовий рахунок. Станом на 01.11.2025 року за спожиту теплову енергію за період з 01.08.2022 до 30.11.2025 року у відповідачів утворилась заборгованість у розмірі 5115,24 грн., яка залишилась неоплаченою. Просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 16.02.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

На адресу суду 10.04.2026 року відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, в якому вказує, що в квартирі АДРЕСА_1 проживає з 2005 року та ніколи не отримував послуги з централізованого постачання гарячої води, так у нього влаштований бойлер. При зверненні з позовом позивач не надав жодних первинних бухгалтерських документів, які давали б підставу для обрахунку розміру заборгованості. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача 01.05.2026 року подано відповідь на відзив в якій вказує, що споживачі, приміщення яких відключені від системи централізованого опалення або постачання гарячої води, повинні оплачувати загальнобудинкові потреби на опалення та постачання гарячої води.

Відповідач ОСОБА_2 подав 26.05.2026 року заперечення на відповідь на відзив в яких зазначає, що в позові ЛМКП «Львівтеплоенерго» просить стягнути заборгованість за період 01.08.2022 року по 30.11.2025 року хоча відомість про нарахування та оплату постачання гарячої води охоплює період з 12.2021 до 11.2025. Звертає увагу, що відповідно до вимог ст. 257 ЦК України позовна давність становить три роки, що суперечить позовним вимогам ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України до суду не надійшло

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою №1 з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації від 15.12.2025 року.

Згідно відомості про нарахування та оплати послуги вбачається що заборгованість відповідачів за послугу на загальнобудинкові потреби на витрати функціонування системи гарячої води та за абонентське обслуговування становить 5 115,24 грн.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 21.10.2025 року (справа №465/7599/25) відмовлено ЛМКП «Львівтеплоенерго» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) в сумі 906,69 грн., інфляційні нарахування в сумі 29,40 грн., 3% річних в сумі 5,56 грн. та за послуги з гарячого водопостачання в розмірі 4057,46 грн., інфляційні нарахування в сумі 115,07 грн. 3% річних в сумі 24,11 грн. та 302 грн. 80 коп. судового збору.

Представником позивача також надано суду Акт від 14.10.2014 року про те, що будинок АДРЕСА_2 обладнаний тепловим лічильником. Вказаний вузол обліку теплової енергії є повіреним та допущеним до експлуатації, що підтверджується Актом №1389 від 12.10.2022 року та Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

ЛМКП «Львівтеплоенерго», як теплопостачальна організація, здійснює комерційний облік споживання теплової енергії наданої для всього будинку по АДРЕСА_2 , як єдиного майнового комплексу. А співвласники будинку оплачують теплову енергію, яка використовується для опалення всього будинку: як квартир і нежитлових приміщень, так і місць загального користування, в тому числі і втрати тепла внутрішньобудинкових мереж опалення будинку, в незалежності від встановлення окремих опалювальних приладів місцях загального користування. У тому числі оплачують таку теплову енергію і співвласники, що мають встановлене індивідуальне опалення.

Відповідно до пунктів 3, 5, 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг

Внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо).

Плата за абонентське обслуговування платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Частиною 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

За приписами пунктів 14, 38 Правил надання послуг постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року за № 830, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315. Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Відповідно до п. 12 Розділу ІV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Плата за абонентське обслуговування нараховується у відповідності до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідач стверджує, що квартира АДРЕСА_1 обладнана бойлером. Даний факт не заперечується представником позивача.

Поруч з цим, суд зазначає, що влаштування в квартирі автономної системи теплопостачання не звільняє від плати за опалення місць загального користування, та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, передбаченого Правилами надання послуг постачання теплової енергії.

Відповідно постанови Верховного Суду від 22.12.2020 у справі №311/3489/18, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Схожі висновки викладені також у постановах Верховного Суду щодо того, що власники квартир багатоквартирних будинків та розташованих у них нежитлових приміщень є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі (постанови Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №311/3489/18 (провадження №61-22793св19), від 12 березня 2021 року справа №487/955/18 (провадження №61-8090св19), від 31 січня 2020 року у справі №490/12476/16-ц (провадження №61-29754св18).

Верховний Суд у справі №490/12476/16-ц вказав на те, що припинення споживання теплової енергії на опалення приміщень квартири у багатоповерховому будинку, відповідно і припинення відповідних нарахувань, можливе виключно шляхом відключення від мереж центрального опалення в установленому нормативними документами порядку будинку в цілому, а не в окремій квартирі.

Відповідачі у відзиві на позовну заяву в заперечення проти заявлених позовних вимог в цій частині позовних вимог покликаються на те, що ними не споживаються послуги з підігріву води, однак помилковості розрахунку і власного розрахунку саме із врахуванням надання таких послуг не у повному обсязі чи неналежної якості суду не представлено, докази звернення до позивача та фіксування у встановленому порядку факту відсутності послуг чи їх неналежної якості у матеріалах справи також відсутні.

Надані відповідачем рахунки – повідомлення ЛМКП «Львівводоканал» судом до уваги не беруться, так як відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Крім цього, надані відповідачем повідомлення на оплату послуг датовані січнем – лютим 2026 року та не стосуються спірного періоду.

Тобто, за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники (співвласники) квартир, зобовязані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками.

Згідно із положеннями статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Частиною 1 ст.543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Оскільки відповідачі у справі зареєстровані та проживають у вказаній квартирі, тому вони несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що відповідачі не звільнені від оплати послуг функціонування загальнобудинкових потреб на опалення, а також абонентського обслуговування, оскільки такі послуги належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною, а тому зобов`язані нести витрати щодо утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку.

В частині покликань відповідачів, що стосується застосування судом наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч.3, 4 статті 267ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Суд звертає увагу, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України введено воєнний стан із 05.30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб.

Надалі, відповідно до Указів Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і діє на даний час.

Згідно з п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 року №540-IX, тобто з 02.04.2020 діє положення про продовження строків позовної давності на період дії воєнного стану в Україні.

Наведене свідчить, що законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своєї прав та інтересів.

Тобто було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин.

Продовження строків позовної давності в період дії карантину та воєнного стану є безумовним та автоматичним в силу закону.

З урахуванням наведених вище положень закону, суд дійшов висновку, що позов подано в межах строку позовної давності, оскільки на час подання позовної заяви такий строк був продовжений до закінчення воєнного стану, який триває на даний час.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, приходить до висновку, що на підставі статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 3028,00 грн в рівних частках, тобто, по 1514,00 грн з кожного.

Керуючись статтями 12,13,258,259,265,268,279, 343 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги – задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення (витрати на функціонування системи гарячої води, плата за абонентське обслуговування) в розмірі 5 115 (пять тисяч сто пятнадцять) гривень 24 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судовий збір у розмірі по 1 514 (одній тисячі пятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», місцезнаходження: м. Львів вул. Д. Апостола, буд.1, код ЄДРПОУ 05506460.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Ванівський Ю.М.