Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №454/2816/25 — Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/2816/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Синевської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сокалі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ "Шахта "Надія", з участю третьої особи Первинна профспілкова організація ПАТ "Шахта Надія" про визнання недійсними протокольних рішень,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просив визнати недійсними протокольні рішення від імені Ради бригади щодо застосування до нього понижених коефіцієнтів трудової участі у період з жовтня 2015 року по липень 2016 року, а також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що в період з 07.07.2015 року по 07.07.2016 року працював у відповідача на посаді підземного гірника очисного вибою 5 розряду на дільниці № 4. У зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про працю був змушений звільнитися з роботи. Зазначив, що з жовтня 2015 року до моменту звільнення йому не було нараховано та виплачено заробітну плату в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 30 880,82 грн. Позивач стверджував, що недонарахування та невиплата заробітної плати відбувалися внаслідок безпідставного заниження адміністрацією шахти коефіцієнта трудової участі, який застосовувався при розподілі колективного заробітку між членами бригади. Зокрема, у липні — вересні 2015 року до нього застосовувався КТУ в розмірі 1,0, у жовтні 2015 року — 0,9, у листопаді — грудні 2015 року — 0,6, у січні 2016 року — 0,9, у лютому — березні 2016 року — 0,8, у квітні 2016 року КТУ не застосовувався, у травні 2016 року — 0,6, у червні 2016 року — 0,8, у липні 2016 року — 0,6. При цьому в окремих випадках понижений КТУ застосовувався також при обчисленні премій та оплати роботи у вихідні дні в подвійному розмірі.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що протокольні рішення Ради бригади, якими визначалися розміри КТУ, приймалися з порушенням установленого законодавством порядку, оскільки загальні збори колективу бригади рішень щодо визначення та зменшення його КТУ не приймали. При цьому на підприємстві не було затверджено положення, яке б регламентувало порядок створення, діяльність, склад і повноваження Ради бригади. Крім того, протоколи не містили номерів і дат проведення засідань, відомостей про членів бригади, присутніх на засіданнях, а також інформації про осіб, які приймали відповідні рішення. Указані протоколи затверджувалися директором шахти, що, на думку позивача, свідчить про фактичне визначення розмірів КТУ адміністрацією шахти, а не колективом бригади в порядку, передбаченому статтею 252-7 КЗпП України. Також позивач зазначав, що згідно з листом Головного управління Держпраці у Львівській області від 03.05.2019 року під час інспекційного відвідування встановлено відсутність у відповідача документів, які регламентували б порядок створення, діяльність, склад та повноваження Ради бригади. Вважав, що спірні протокольні рішення прийняті неуповноваженим органом із порушенням вимог трудового законодавства та призвели до порушення його права на належну оплату праці. Крім того, позивач вказував, що за фактом невиплати йому заробітної плати в сумі 30 880,82 грн та підроблення відповідних протокольних рішень у СД Шептицького РВП ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021142150000172 від 09.06.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 175 КК України. Також зазначав, що рішенням Червоноградського міського суду від 18.12.2024 року у справі № 459/1733/24, з урахуванням постанови Львівського апеляційного суду від 04.04.2025 року, на його користь стягнуто з держави Україна 3000 грн на відшкодування моральної шкоди та судові витрати у зв`язку з неефективним і несвоєчасним проведенням досудового розслідування.

А тому, позивач вважає, що оскаржувані протокольні рішення порушують його трудові права, оскільки прийняті без дотримання встановленої законом процедури та без відповідних рішень загальних зборів колективу бригади. Зазначив, що необхідність звернення до суду з цим позовом зумовлена також тим, що орган досудового розслідування посилається на невизнання зазначених протокольних рішень протиправними та недійсними. У зв`язку з наведеним просив позов задовольнити.

Представник позивача – адвокат Бордюк М.Й. в судове засідання не з`явився, однак надав до суду заяву про розгляд справи у його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити, щодо заочного рішення в справі не заперечують.

Представник відповідача в судове засідання повторно не прибув та не повідомив суд про причину своєї неявки, тому судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Представник позивача у поданій заяві не заперечила проти такого порядку вирішення справи.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув та не повідомив суд про причину неявки.

На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи думку представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, знаходить можливим розглянути справу у відсутності сторін, на підставі наданих документів та ухвалити заочне рішення.

Згідно трудової книжки ОСОБА_1 останній працював у ПАТ «Шахта «Надія» в період з 07.07.2015 року по 07.07.2016 року.

Згідно з Положенням з організації оплати праці на шахті (додаток № 16 до Колдоговору), на підприємстві застосовуються дві системи оплати праці: почасова система, за якою розмір заробітної плати визначається в залежності від кількості відпрацьованого часу; відрядна система, за якою розмір одержаної заробітної плати визначається в залежності від обсягу виконаних робіт і відрядної розцінки.

На підприємстві використовується бригадно-відрядна форма оплати праці, тобто за умовами виробничого процесу робота виконується бригадою працівників.

При бригадно-відрядній оплаті праці норми виробітку і відрядні розцінки встановлюються загальні для всієї бригади. Відповідно розмір заробітної плати визначається виходячи з об`ємів виконаних робіт і відрядних розцінок.

Для розподілу колективного заробітку робітників бригади на підприємстві застосовується КТУ (коефіцієнт трудової участі), який передбачений Положенням про коефіцієнт трудової участі (додаток № 34 до Колективного договору між адміністрацією ДВАТ «Шахта «Надія» та трудовим колективом), який діяв на той час.

У відповідності до Положення про коефіцієнт трудової участі коефіцієнт трудової участі (КТУ) представляє собою узагальнену кількісну оцінку реального вкладу кожного робітника в результатах колективної праці.

КТУ встановлюється диференційовано в межах 0,6-1,5.

КТУ 1,0 встановлюється робочим, які на протязі зміни чи місяця працювали добросовісно, виконували всі завдання гірничого майстра, бригадира чи інших дільниць і не мали зауважень.

На підставі звернення позивача до Головного управління державної праці у Львівської області було проведено інспекційне відвідування. У ході інспекційного відвідування, при вивчені наданих документів встановлено, що визначення конкретного розміру КТУ для кожного працівника відбувалось щомісячно на засіданні Ради бригади. Однак, адміністрацією Шахти не надано положень чи інших документів, які б регламентували порядок створення, діяльність та склад Ради бригади. Так, розподіл КТУ зафіксовано протоколами Ради бригади - без номерів та дати проведення таких засідань. При ньому, вказані протоколи є затверджені директором Шахти. При цьому, у ході інспекційного відвідування не надано підтверджуючих документів про ознайомлення працівників із конкретним розміром КТУ, який щомісячно застосовано при нарахуванні заробітної плати, в тому числі, у понижуючому розмірі. А також, у вищевказаних проколах не зазначено членів бригади, присутніх на Раді бригади по розподілу КТУ та ким прийнято рішення щодо такого розподілу.

Як вбачається з долучених позивачем до позовної заяви копій протоколів засідань Ради бригади ОСОБА_1 було застосовано КТУ за спірний період у наступних розмірах: у жовтні 2015 року - КТУ 0,9; у листопаді 2015 року - КТУ 0,6; у грудні 2015 року - КТУ 0,6; у січні 2016 року - КТУ 0,9; у лютому 2016 року - КТУ 0,8; у березні 2016 року - КТУ 0,8; у травні 2016 року - КТУ 0,6; у червні 2016 року - КТУ 0,8; у липні 2016 року - КТУ 0,6. Причинами встановлених розмірів КТУ в протоколах зазначено: невиконання, низька трудова дисципліна, низький професійний рівень, халатне відношення до роботи.

Коефіцієнт трудової участі за спірний період засіданнями ради бригади встановлено в межах норм визначених додатком до Колективного договору.

Положеннями статті 94 КЗпП України, статей 1, 2, 4 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

До складу заробітної плати входить: 1) основна заробітна плата винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників; 2) додаткова заробітна плата винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону «Про оплату праці» та частинами першою, другою статті 97 КЗпП України, оплата праці працівників на підприємствах, в установах і організаціях здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці, яка може проводитися як за результатами індивідуальних, так і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою статті 97 КЗпП України та частиною першою ст. 15 Закону «Про оплату праці».

Статтями 21, 22 Закону України «Про оплату праці» працівникам гарантовано право на оплату їх праці на підставі укладеного трудового договору відповідно до актів законодавства і колективного договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Зміст зазначених норм права свідчить про те, що заробітна плата працівникові госпрозрахункового підприємства виплачується за фактично виконану роботу відповідно до встановлених ставок чи відрядних розцінок з урахуванням норми часу і виробітку в межах певної частини доходу підприємства, нарахування якої може бути проведено як за результатами індивідуальних, так і колективних робіт відповідно до умов колективного договору. При відрядній формі оплати праці розмір основної заробітної плати визначається обсягом виконаної роботи, що відбивається у відрядному наряді.

Коефіцієнт трудової участі це узагальнений показник, який відображає реальний вклад кожного члена бригади в загальні результати роботи з обліком індивідуальної продуктивності, якості праці та відношенні до праці.

Відповідно до статті 252-7 КЗпП України колектив бригади може розподіляти колективний заробіток із застосуванням коефіцієнта трудової участі. Коефіцієнти членам бригади затверджуються колективом бригади за поданням бригадира (ради бригади). При застосуванні коефіцієнта трудової участі заробітна плата працівника не може бути нижчою від встановленого державою мінімального розміру.

У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що якщо відповідно до статті 252-7 КЗпПУкраїни колективний заробіток розподіляється із застосуванням коефіцієнта трудової участі, затвердженого колективом бригади, спори її членів, пов`язані з незгодою із цим коефіцієнтом, вирішуються з урахуванням обставин, виходячи з яких він був установлений, а також його відповідності загальним положенням щодо розміру заробітної плати (частина друга статті 94 КЗпП України).

Аналіз вищезазначених норм трудового законодавства та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України дає підстави для висновку про те, що коефіцієнт трудової участі може бути застосований до заробітної плати, якщо її розмір не буде нижчим від встановленого державою мінімального розміру.

З аналізу Положення з організації оплати праці та Положення про коефіцієнт трудової участі при відрядній системі, вбачається, що заробітна плата цілком залежить від результатів праці, оскільки при цій системі оплати праці не існує гарантій обов`язкового одержання працівником якогось твердого мінімуму заробітної плати, крім причин, які залежать від працівника і оплата яка проводиться у відповідності до ст. 111 КЗпП України та не забезпечує присвоєння коефіцієнта трудової участі у розмірі 1,0.

При розподілі всього колективного заробітку із застосуванням КТУ встановлена працівнику тарифна ставка може зменшуватися, внаслідок чого зменшується його заробітна плата, проте нарахована заробітна плата не є нижчою ніж законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати.

Заробітна плата ОСОБА_1 за спірний період не є нижчою від встановленого державою мінімального розміру (ст.95), що відповідає вимогам ст. 252-7 КЗпП України.

Твердження позивача про те, що йому умисно понижувались коефіцієнти щомісяця не відповідають дійсності, не підтверджені жодними доказами, а є лише його припущеннями.

У відповідності до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

В даному випадку, причинами встановлення понижуючих розмірів КТУ було: невиконання, низька трудова дисципліна, низький професійний рівень, халатне відношення до роботи, про що зазначено в протоколах, а не заподіяна підприємству шкода.

Крім того, можливість встановлення понижуючого коефіцієнту чітко передбачена Положенням про коефіцієнт трудової участі (додаток до Колективного Договору).

Зниження розміру КТУ не є дисциплінарним стягненням, застосовується не роботодавцем, не є формою впливу трудового колективу на працівника у разі вчинення дисциплінарного проступку, а визначається за правилами розподілу колективного заробітку та регламентовано ст. 252-7 КЗпП України.

За відсутності в матеріалах справи доказів неправильності розрахунку загального заробітку бригади, зміна коефіцієнта трудової участі конкретного працівника бригади буде стосуватися прав та обов`язків інших працівників бригади на оплату праці, які не залучені до участі у справі, оскільки збільшення чи зменшення КТУ одного з працівників бригади в межах загального заробітку бригади призведе до перегляду КТУ інших членів бригади.

Суд вважає,що в справі відсутні докази порушення права позивача на оплату праці, оскільки фактичні дані свідчать про те, що саме за колективними результатами праці проводився розподіл відрядного заробітку всередині колективу бригади, і не надано доказів неправильності розрахунку загального заробітку бригади.

Отже, позивачем не доведено, що застосування до нього понижених коефіцієнтів трудової участі призвело до неправильного визначення належної йому заробітної плати, оскільки сам факт порушення порядку оформлення протокольних рішень Ради бригади не свідчить про безпідставність зменшення КТУ. При цьому позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б спростовували зазначені у протоколах причини зниження КТУ, а саме невиконання завдань, низьку трудову дисципліну, низький професійний рівень та халатне ставлення до роботи. Водночас суд ураховує, що відповідно до статті 252-7 КЗпП України розподіл колективного заробітку із застосуванням коефіцієнта трудової участі здійснюється колективом бригади, а зміна КТУ позивача може вплинути на розмір заробітної плати інших членів бригади. За таких обставин, з огляду на недоведеність безпідставності застосування до позивача понижених коефіцієнтів трудової участі та відсутність належних доказів порушення його права на оплату праці внаслідок прийняття оскаржуваних рішень, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи позивача щодо проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та відшкодування моральної шкоди у зв`язку з його неефективністю не спростовують зазначених висновків, оскільки самі по собі не підтверджують незаконності оскаржуваних протокольних рішень.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними протокольних рішень від імені Ради бригади.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, підстави покладення на відповідача обов`язку з відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн відсутні. За таких обставин зазначені судові витрати залишаються за позивачем, а його вимога про їх стягнення з відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 274, 280-284, 367, 368, п.1.ч.1 ст.374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Шахта "Надія", з участю третьої особи Первинна профспілкова організація ПАТ "Шахта Надія" про визнання недійсними протокольних рішень — відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахта «Надія», ЄДРПОУ: 00178175, місцезнаходження: с.Сілець, Шептицький район, Львівська область.

Третя особа: Первинна профспілкова організація Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія», ЄДРПОУ: 20847968, місцезнаходження: с.Сілець, Шептицький район, Львівська область.

Головуючий: Т. В. Струс