Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №444/3909/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/3909/26

Провадження № 2/444/2556/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

30 вересня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Олещук М. М.,

секретаря судового засідання Мачіха Г.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до Рави-Руської міської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Рава-Руська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права власності на житловий будинок, як майно колишнього колгоспного типу двору в порядку спадкування та як члена колишнього колгоспного типу двору , -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до відповідача Рави-Руської міської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Рава-Руська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права власності на житловий будинок, як майно колишнього колгоспного типу двору в порядку спадкування за законом та на частку в майні двору як члена колишнього колгоспного типу двору.

Свої позовні вимоги позивачі мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер – ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

ОСОБА_6 (син) звернувся в Рава-Руську ДНК для отримання свідоцтва про права на спадщину за законом після смерті свого батька.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

ОСОБА_1 (син) звернувся в Рава-Руську ДНК для отримання свідоцтва про права на спадщину за заповітом після смерті батька. Державний нотаріус завів спадкову справу (витяг додається) та видав Свідоцтво про право на спадщину по заповітом на 1/7 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (в матеріалах спадкової справи). Проте відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину по закону на 1/7 частину житлового будинку після смерті його діда (додається).

Відповідно до довідки встановлено, що станом на 30.06.1990 р. головою двору в АДРЕСА_1 був ОСОБА_5 , а членами двору: ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Дані взяті з по господарської книги Гіченської сільської ради за 1986 - 1990 рр.

Станом на 15.04.1991 р. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не втратили права на частку в майні колгоспного типу двору в АДРЕСА_1 .

Отже всі члени колгоспного двору, формально мають право згідно діючого на той час законодавства, на спільну власність у колгоспному дворі, а саме по 1/7 частині нерухомого майна колгоспного двору та по 1/7 частині господарських будівель і споруд даного двору, яке збереглося після його припинення.

З метою оформлення права власності Позивачі звернулися в Рава – Руську міську раду Львівського району, Львівській області. Проте їм було відмовлено та усно роз`яснено, що реєстрація їх права власності на частки в будинку можлива лише за рішенням суду.

Оскільки господарство в АДРЕСА_1 відносилося до колгоспного типу двору, члени двору мають право на частку в даному майні. Однак оскільки з 01.01.2013 року змінено порядок реєстрації прав на нерухоме майно і відповідно до ч.1 п. 9 ст. 27 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрація їх права власності на частки будинку можлива лише за рішенням суду.

Згідно Довідки, яка видана КП ЛОР «Червоноградським міжміським БТІ» встановлено, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 був зареєстрований за головою двору ОСОБА_5 .

Житловий будинок в АДРЕСА_1 , в арешті, під забороною та в заставі не перебуває (в матеріалах спадкової справи).

Згідно технічного паспорту житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа такого становить: 73,0 кв.м. (житлова площа 30,8 кв.м., допоміжна площа 42,2 кв.м.) та господарські будівлі.

На підставі вищевикладеного позивачі просять їх позовні вимоги задоволити.

Ухвалою судді від 10.09.2026 року відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду в загальному позовному провадженні, підготовче судове засідання призначено на 30.09.2026 року. Одночасно витребувано від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Рава-Руської державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) належним чином завірену (прошиті та пронумеровані всі аркуші, скріплені гербовою печаткою) ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачі в підготовче судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення такого були повідомлені належним чином, однак подали на адресу суду письмові заяви, в яких зазначили, що позовні вимоги підтримують та просять розгляд справи проводити у їх відсутності. Щодо ухвалення заочного рішення в справі не заперечують.

Представник відповідача - Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області в підготовче судове засідання не з`явилася, однак на адресу суду міською радою подано листа, в якому вона просить розгляд справи проводити за наявними матеріалами справи, щодо задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник третьої особи - Рава-Руської державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) в підготовче судове засідання не прибув, на адресу суду надано належним чином завірені копії спадкових справ, які заведені після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Одночасно направлено листа, в якому нотаріальна контора зазначила, що покладається на рішення суду, просила розгляд справи проводити за відсутності їх представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Так як відповідач не заперечив проти задоволення позову, фактично визнав позов, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

А тому, судом вирішено проводити розгляд справи за відсутності учасників справи та на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки учасники справи в підготовче судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивачі звернулася до суду з позовом про спадкування житлового будинку АДРЕСА_1 , та який станом на 15.04.1991 року відносився до колгоспного типу двору, що стверджено випискою із погосподарської книги, голова домогосподарства - був ОСОБА_5 , а членами двору: ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (арк.спр.23).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Гійченської сільської ради Жовківського району Львівської області від 24.07.2018 року №43 вирішено розділити колишній колгоспний двір АДРЕСА_1 в рівних частинах : 1/7 частина за гр. ОСОБА_5 , 1/7 частина за гр. ОСОБА_6 , 1/7 частина за гр. ОСОБА_2 , 1/7 частина за гр. ОСОБА_9 , 1/7 частина за гр. ОСОБА_1 , 1/7 частина за гр. ОСОБА_7 та 1/7 частина за гр. ОСОБА_8 (спадкова справа).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер – ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (арк.спр.26).

02.03.2018 року ОСОБА_6 звернувся із заявою до Рава-Руської ДНК про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (спадкова справа №61/2018).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (арк.спр.24).

Із довідки №581, виданої виконкомом Гійченської сільської ради Жовківського району Львівської області, встановлено що ОСОБА_1 онук померлого ОСОБА_5 проживав разом із ним і був зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та вели спільне господарство (спадкова справа №86/2019).

Із довідки №876, виданої виконкомом Гійченської сільської ради Жовківського району Львівської області, встановлено що ОСОБА_1 син померлого ОСОБА_6 проживав разом із ним і був зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 та вели спільне господарство (спадкова справа №86/2019).

Позивачка ОСОБА_4 у зв`язку із одруженням змінила своє дошлюбне прізвище " ОСОБА_10 " на прізвище " ОСОБА_11 " , що стверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 (арк.спр.15).

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 встановлено, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та його батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_12 (спадкова справа №86/2019).

Із копії заяви поданої ОСОБА_2 28.12.2019 року в Рава-Руську державну нотаріальну контору встановлено, що остання цією заявою повідомляє, що їй відомо про відкриття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_6 , який постійно проживав в с.Гійче Жовківського району Львівської області і котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На оформлення спадкових прав на належну їй частку за законом спадкового майна вона не претендує (спадкова справа №86/2019).

Позивач ОСОБА_1 звернувся в Рава-Руську ДНК для отримання свідоцтва про права на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 . Державний нотаріус завів спадкову справу та видав Свідоцтво про право на спадщину по заповітом на 1/7 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого був його син ОСОБА_6 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав. Вищевказана 1/7 частина будинку належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 27.10.1987 року виконавчим комітетом Гійченської сільської ради на підставі рішення Нестерівського райвиконкому №271 від 15.10.1987 року та зареєстрованого 27.10.1987 року в Червоноградському міському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі за №173 (в матеріалах спадкової справи №86/2019).

Постановою завідувача Рава-Руської державної нотаріальної контори Львівської області від 25.06.2026 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/7 частину житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , з підстав, що спадкоємцем недотримано п.2 ст.49 Закону України "Про нотаріат", а саме: не надані необхідні документи, що посвідчують право власності на спадкове нерухоме майно (арк.спр.17).

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року зі змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.2008 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні, до правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та не працездатних.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Відповідно до ст.120 Цивільного кодексу Української РСР, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Таким чином всі вище перелічені особи, є члени двору, головою якого був ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та мали рівне право на частки в майні двору, по 1/7 частині кожний. Отже на день смерті позивач ОСОБА_1 , як син ОСОБА_6 , фактично прийняв спадщину, але не оформив нотаріально і на день його смерті йому належало 1/7 частка майна як члена колгоспного двору. Крім того, позивачу ОСОБА_1 та позивачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як членам колишнього колгоспного типу двору також належить право на 1/7 частку в майні двору.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

Відповідно до п.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом МЮ України від 22.02.12 № 2965 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Оскільки господарство АДРЕСА_1 відносилося до колгоспного типу двору, члени двору мають право на частку в даному майні. Однак, оскільки з 01.01.2013 року змінено порядок реєстрації прав на нерухоме майно, то відповідно до ч.1 п. 9 ст. 27 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрація їх права власності на частки будинку можлива лише за рішенням суду.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 і зареєстрованим в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у по господарські книги місцевих Рад.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні.

Згідно з ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до довідки КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» від 16.04.2018 року №3359 станом на 31.12.2012 року житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстрований за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Гійченської сільської ради 27.10.1987 року, на підставі рішення Нестерівського райвиконкому №271 від 15.10.1987 року на підставі рішення Нестерівського райвиконкому №271 від 15.10.1987 р. та записано 27.10.1987 р. в реєстрову книгу р.№173 (спадкова справа №86/2019).

Із копії технічного паспорта на будинок встановлено, що такий знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа житлового будинку 73,0 кв.м. (житлова площа 30,8 кв.м., допоміжна площа 42,2 кв.м.) та господарські будівлі,(літня кухня, сарай, сарай, вбиральня, споруди) (арк.спр. 18-22).

Відповідно до вимог ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Згідно зі ст. 1216-1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Спадщину за заповітом позивач ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_6 , прийняв, оскільки звернувся з питанням спадкування за заповітом, що стверджено витягом з спадкового реєстру від 03.11.2025 року (спадкова справа №86/2019).

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, що передбачено ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності.

Суд також враховує те, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог позивачів.

Ураховуючи наведене, суд, належним чином оцінивши зібрані у справі докази та встановивши дійсні обставини справи, дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 7, 12, 76, 77, 81, ч.3 ст. 200, ст. 206, ст. ст. 258-259, 263, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 1/7 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 73,0 кв.м., житлова 30,8 кв.м., допоміжна 42,2 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель (літня кухня Б, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, споруди К і №3-№4), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/7 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 73,0 кв.м., житлова 30,8 кв.м., допоміжна 42,2 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель (літня кухня Б, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, споруди К і №3-№4), як члена колишнього колгоспного типу двору.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/7 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 73,0 кв.м., житлова 30,8 кв.м., допоміжна 42,2 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель (літня кухня Б, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, споруди К і №3-№4), як члена колишнього колгоспного типу двору.

Визнати за ОСОБА_9 право власності на 1/7 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 73,0 кв.м., житлова 30,8 кв.м., допоміжна 42,2 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель (літня кухня Б, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, споруди К і №3-№4), як члена колишнього колгоспного типу двору.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/7 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 73,0 кв.м., житлова 30,8 кв.м., допоміжна 42,2 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель (літня кухня Б, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, споруди К і №3-№4), як члена колишнього колгоспного типу двору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 30.09.2026 року.

Суддя: Олещук М. М.