Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №317/6047/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №317/6047/25

Провадження №2/333/6021/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого – судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справи №317/6047/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

10 грудня 2025 року позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат. В обґрунтування позову зазначено, що 07.10.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-10005035 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. ТОВ «Макс Кредит» перерахувало на банківську картку відповідача грошові кошти у сумі 4500,00 гривень, що свідчить про те, що кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі. 16.04.2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» був укладений договір факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал, предметом якого було відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, у результаті чого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 13521,60 грн., з яких: 5400,00 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту, 8121,60 грн. – сума заборгованості за відсотками. Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання, заборгованість не погасив. З моменту отримання права вимоги позивачем нарахувань за кредитним договором не здійснювалось. На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №00-10005035 від 07.10.2024 року у розмірі 13521,60 гривень, понесені судові витрати у розмірі 2422,40 гривень і 7000,00 гривень – витрати на професійну правничу допомогу.

16 червня 2026 року Комунарським районним судом м.Запоріжжя ухвалено заочне рішення, відповідно до якого позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №00-10005035 від 07.10.2024 року у розмірі 13521 гривень 60 копійок, витрати на правову допомогу у розмірі 7000 гривень 00 копійок, витрати на оплату судового збору у розмірі 2422 гривень 40 копійок.

07 липня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Писаренко С.Ю. звернувся до Комунарського районного суду м.Запоріжжя із заявою про перегляд заочного рішення від 16 червня 2026 року по справі №317/6047/25.

Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 10 серпня 2026 року заочне рішення від 16.06.2026 року у цивільній справі скасовано, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

17 серпня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Писаренка С.Ю. до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд задовольнити частково позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 в частині стягнення основної суми заборгованості за кредитом у розмірі 4500,00 грн. та 1269,00 грн. відсотків (процентів) за користування кредитом, у стягненні тіла кредиту 900,00 грн., які позичальник не отримував, та відсотків, нарахованих після 06.11.2024 року у сумі 6852,60 грн. відмовити, зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката позивача до справедливої, співмірної та обґрунтованої суми на розсуд суду, здійснити розподіл судових витрат з врахуванням понесених відповідачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката на стадії розгляду у суді першої інстанції у сумі 6500,00 грн. та судовий збір за перегляд заочного рішення суду 665,60 грн. Представник відповідача зазначив, що відповідач позові вимоги визнає частково: визнаючи факт отримання кредитних коштів на загальну суму 4500,00 грн., тобто залишок за тілом кредиту, який складає 4500,00 грн, заборгованість по тілу кредиту у розмірі ще 900 грн., яка є незрозуміло з яких підстав нарахована та ніби то була передана первісним кредитором у складі боргу за тілом кредиту, не визнає, так як отримував тільки 4500,00 грн., а не 5400,00 грн.; з суми нарахованих процентів 8121,60 грн. заборгованість визнає частково у сумі 1269,00 грн., які були нараховані за період з 07.10.2024 року до 05.11.2024 року, а заборгованість по процентам, з дня мобілізації та початку несення військової служби, тобто з 06.11.2024 року у сумі залишку 6852,60 грн. – не визнає та вважає безпідставною через проходження відповідачем військової служби, відтак відповідач має пільгу та є звільненим від сплати відсотків, як військовослужбовець на підставі п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідач ОСОБА_1 з 06.11.2024 року був мобілізований до Збройних сил України, на підставі Указа Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, що підтверджується записом у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 17.04.2013 (п.9). В подальшому як діючий військовослужбовець проходить військову службу та бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час повномасштабного вторгнення, отже має пільги передбачені п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: звільнення від сплати відсотків за користування кредитом; звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту. Як вбачається з наданого детального розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за період з дня видачі кредиту до початку несення служби у ЗСУ, тобто з 07.10.2024 року до 05.11.2024 року включно було нараховано відсотків на суму 1269,00 грн. Оскільки пільговий період був порушений, застосовується стандартна ставка 0,94% на день (42,30 грн), 30 днів х 42,30 грн = 1269,00 грн., що є математично вірним та відповідає розрахункам позивача. Крім того, позивачем заявлено до стягнення 7000,00 грн. відшкодування за професійну правничу допомогу адвоката. Враховуючи неспівмірність ціни позову до суми витрат на правничу допомогу, категорію справи, її нескладність, відсутність судових засідань по справі, один фактично підготовлений процесуальний документ по суті спору, незначний обсяг документів, а відтак невеликий обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, просимо зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката позивача, які підлягають розподілу між сторонами до суми на розсуд суду. Керуючись ч. 8 ст. 141 ЦПК України у встановлений кодексом строк у додатках до відзиву представник відповідача додає докази розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи, – витрат на правову (професійну правничу) допомогу адвоката, які відповідач має сплатити у відповідності до умов договору з Адвокатським бюро «Сергія Писаренка», у зв`язку з розглядом цієї справи на стадії розгляду у суді першої інстанції, а саме – 6500,00 гривень, за представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства суді у справі №317/6047/25.

17 серпня 2026 року від представника позивача до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що відповідач у відзиві не заперечує щодо укладання кредитного договору № 00-10005035 від 07.10.2024, а отже, підтверджує невиконання взятих на себе зобов`язань. Нарахування відсотків відбувалось в період з 07.10.2024 року по 16.04.2025 року. Оскільки нарахування відсотків правомірне до набуття відповідачем статусу військовослужбовця, таким чином правомірне нарахування коштів є до 06.11.2024 року, тобто 30 календарних днів. Таким чином, відповідно до умов кредитного договору, а також розрахунку заборгованості сума нарахованих відсотків становить 1269,00 грн. Дана сума визнається відповідачем. Відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору позичальнику було надано кредит у розмірі 4500,00 грн. Водночас умовами цього ж договору було прямо передбачено окремий обов`язок позичальника сплатити одноразову комісію за надання кредиту. Пунктом 1.6 кредитного договору прямо визначено, що кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00 % від суми кредиту, що становить 900,00 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 договору. Таким чином, сторони при укладенні кредитного договору погодили не лише суму безпосередньо наданих позичальнику кредитних коштів у розмірі 4500,00 грн, а й окремий платіж – комісію за надання кредиту в розмірі 900,00 грн. З огляду на викладене, 900,00 грн комісії за надання кредиту є договірно визначеною складовою грошового зобов`язання відповідача, її розмір чітко встановлений пунктом 1.6 кредитного договору, порядок та момент нарахування – пунктом 3.2 договору, а тому твердження відповідача про її «незрозуміле» нарахування є безпідставними. Сума правничої допомоги у розмірі 7000,00 грн. пропорційна виконаній роботі Адвокатського бюро «Соломко та партнери». Позивач не погоджується із заявленим відповідачем розміром витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6500,00 грн, оскільки вважає, що зазначений розмір не є належним чином обґрунтованим та підтвердженим з огляду на фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи, складність справи та критерії співмірності судових витрат.

17 серпня 2026 року від представника позивача до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він зменшує розмір позовних вимог і вважати їх наступними: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №00-10005035 від 07.10.2024 року у розмірі 6669,00 грн, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. покласти на відповідача (а.с.152-153).

Представник позивача, будучи своєчасно і належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив суд розглядати справи за його відсутності.

Відповідач і його представник, будучи повідомленими судом належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, скористалися своїм правом на надання відзиву.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

07.10.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір кредитної лінії №00-10005035. Вказаний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 35811 (а.с.12-17).

Пунктом 1.1 зазначеного договору визначено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені договором.

Відповідно до п. 1.2 договору передбачено, що сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає: 4500,00 грн. Тип кредиту – кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби.

Строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю (дата повернення кредиту) 02 жовтня 2025 року (пункт 1.3 договору).

На підставі п.1.5 договору визначено тип процентної ставки фіксована.

Пунктом 1.5.1 договору передбачено, що стандартна процентна ставка складає 0,94 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Відповідно до п.1.6 договору позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 20,00 % від суми кредиту, що складає 900,00 грн.

На підставі п. 2.2 договору цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.8 договору кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту 07 жовтня 2024 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 4500,00 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Згідно з п. 3.1 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на щоденній основі, починаючи з дати перерахування коштів кредиту з поточного рахунку кредитодавця до дня фактичного повного повернення кредиту протягом строку дії кредитної лінії.

Вказаний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на його мобільний номер.

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): 35811, час відправки 07.10.2024 13:58:44 (а.с.25).

ТОВ «Макс Кредит» перерахувало ОСОБА_2 грошові кошти згідно з договором №00-10005035 від 07.10.2024 року у сумі 4500,00 грн, що підтверджується інформацією наданою АТ «Універсал Банк» на запит суду.

16.04.2025 між ТОВ «Макс Кредит» (клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) було укладено договір факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал, згідно з яким фактор зобов`язується передати клієнту суму фінансування, а клієнт – відступити фактору права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно з реєстром (а.с.36-42).

На підставі реєстру боржників від 16.04.2025 року до договору факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 13521,60 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту – 5400,00 грн., заборгованість по відсоткам – 8121,60 грн. (а.с.43).

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором станом на 07.10.2024 року заборгованість не погашена та складає 15771,60 грн., з яких: 5400,00 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту, 8121,60 грн. – сума заборгованості за відсотками, 2250,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями (а.с.49).

Згідно з детальним розрахунком заборгованість за кредитним договором становить 13521,60 грн., з яких: 4500,00 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту, 900,00 грн. – заборгованість за нарахованою комісією, 8121,60 грн. – сума заборгованості за відсотками, а також 2250 грн. – штрафні санкції (а.с.47).

Відповідач ОСОБА_1 з 06.11.2024 року був мобілізований до Збройних сил України, на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, що підтверджується записом у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 17.04.2013 (п.9). В подальшому як діючий військовослужбовець проходить військову службу та бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час повномасштабного вторгнення, отже має пільги передбачені п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: звільнення від сплати відсотків за користування кредитом; звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.

З урахуванням викладеного, позивачем було зменшено розмір позовних вимог, оскільки нарахування відсотків правомірне до набуття відповідачем статусу військовослужбовця, таким чином правомірне нарахування коштів є до 06.11.2024 року, тобто 30 календарних днів. Таким чином, розмір заборгованості за кредитним договором, яку просить стягнути позивач з відповідача становить 6669,00 грн, з яких: 4500,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 900,00 грн – заборгованість за комісією, 1269,00 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом

У силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як убачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» посилалось на те, що до нього перейшло право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Макс Кредит» на підставі відповідного договору факторингу. Матеріали справи не містять даних про те, що відповідач оспорював цей договір факторингу в частині переданої позивачу вимоги за кредитним договором з підстав недійсності внаслідок невидачі кредиту чи припинення зобов`язання у зв`язку з повним виконанням тощо.

Згідно з реєстром боржників, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 13521,60 грн.

Отже, ТОВ «Юніт Капітал» придбало право вимоги за кредитним договором №00-10005035 від 07.10.2024 року до ОСОБА_1 .

Статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією рф проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року в справі №199/3051/14 викладений правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

У відповідності до пункту 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

За таких обставин, статус військовослужбовця надається громадянину, який проходить військову службу відповідно до чинного законодавства України. Такого статусу особа набуває з часу початку проходження нею військової служби, визначеного законодавством.

Відповідач ОСОБА_1 з 06.11.2024 року був мобілізований до Збройних сил України, на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року, що підтверджується записом у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 17.04.2013 (п.9).

Наданий позивачем розрахунок заборгованості, який узгоджується з умовами кредитного договору, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості ОСОБА_1 .

Разом з тим, щодо умови договору кредитної лінії №00-10005035 від 07.10.2024 року про встановлення комісії із наданням послуги, а саме: відповідно до п.1.6 договору позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 20,00 % від суми кредиту, що складає 900,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2024 року у справі №308/628/16-ц (провадження №61-4165св24) вказав на те, що виходячи із принципів справедливості, добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту – це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості не є банківською послугою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», за яку позикодавець може отримувати будь-яку плату чи винагороду.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що положення п.1.6 договору кредитної лінії №00-10005035 від 07.10.2024 року про сплату комісії в розмірі 20% від суми кредиту є нікчемним, оскільки спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи – споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту.

Отже, не підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача комісія у розмірі 900 грн. за надання кредиту.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі №640/14229/15 (провадження №61-16739св20), від 21 квітня 2021 року у справі №677/1535/15 (провадження №61-19356св19), від 15 грудня 2021 року у справі №209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року у справі №751/4015/15 (провадження №61-8543св20), від 16 вересня 2024 року у справі №479/191/17 (провадження №61-13762св23).

У зв`язку з цим, суд констатує, що загальний розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 5769,00 грн., з яких: 4500,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 1269,00 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, враховуючи обставини справи, суд вважає за можливе позов задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., як передбачено ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки, суд частково задовольняє вимоги на суму 5769,00 грн., що становить 42,66 % від ціни первісного позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1033,39 грн витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. Судовий збір в частині зменшених позовних вимог не підлягає стягненню з відповідача.

Позивач також просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правова допомога ТОВ «Юніт Капітал» надавалася Адвокатським бюро «Соломко та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 року (а.с.50-51).

На підтвердження факту надання професійної правової допомоги надано акт прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 року (а.с.53), за змістом якого вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 7000,00 грн.: складання позовної заяви (2 години – 5000 грн.), вивчення матеріалів справи (2 год. – 1000 грн.); підготовка адвокатського запиту (1 година – 500 грн.), підготовка клопотання (1 година – 500 грн.), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.55).

Відповідач також просив суд здійснити розподіл судових витрат з врахуванням понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката на стадії розгляду у суді першої інстанції у сумі 6500,00 грн. та судовий збір за перегляд заочного рішення суду 665,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правова допомога ОСОБА_2 надавалася Адвокатським бюро «Сергія Писаренка» на підставі договору про надання правничої допомоги від 19.06.2026 року (а.с.140).

На підтвердження факту надання професійної правової допомоги надано акт здачі-прийняття наданих послуг від 19.06.2026 року (а.с.141), за змістом якого вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 6500,00 грн.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

При визначенні розміру понесених судових витрат сторонами, суд враховує, що загальний розмір майнових вимог є незначним, а первісне пред`явлення позивачем вимог у завищеному майже вдвічі розмірі (13521,60 грн) змусило відповідача нести додаткові витрати та залучати професійну правничу допомогу для захисту від тієї частини позовних вимог, від якої позивач згодом фактично відмовився, надавши заяву про зменшення позовних вимог. З іншого боку, на момент звернення позивача до суду відповідач також мав невиконане грошове зобов`язання перед позивачем, що стало причиною звернення до суду.

Враховуючи обставини справи, очевидну неспівмірність заявлених сторонами сум витрат на правничу допомогу відносно предмету та ціни позову, суд, дотримуючись балансу інтересів сторін, засад справедливості та пропорційності, дійшов висновку про наявність підстав для взаємного зарахування понесених сторонами витрат на професійну правничу допомогу, які є фактично однаковими.

У зв`язку з викладеним, враховуючи, що з відповідача на користь позивача, як і з позивача на користь відповідача підлягає стягненню фактично однакова сума судових витрат, з урахуванням вимог ч.10 ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати позивача і відповідача на професійну правничу допомогу залишити за сторонами, які їх понесли та не здійснювати їхнє стягнення з жодної зі сторін.

Керуючись ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 512, 526, 530, 610, 612, 625, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, буд.34, оф.333, ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №00-10005035 від 07.10.2024 року у розмірі 5769 (п`ять тисяч сімсот шістдесят дев`ять) гривень 00 копійок, з яких: 4500,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 1269,00 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, буд.34, оф.333, ЄДРПОУ 43541163) витрати на оплату судового збору у розмірі 1033 (одна тисяча тридцять три) гривні 39 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 12 жовтня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя С.С. Тучков