Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №305/2167/26 — Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/2167/26

Провадження по справі 2-а/305/19/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Шемоти М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мігалі Іляна Василівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мігалі Іляна Василівна, звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги мотивує тим, що 23 червня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку отримав від Рахівського відділу ДВС постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.06.2026. Виконавче провадження відкрито на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.06.2025 №1269. Представник позивача 23.06.2026 подала до ІНФОРМАЦІЯ_2 адвокатський запит про надання копій: повістки надісланої ОСОБА_1 , на підставі якого складався протокол, постанову та довідки про причини повернення відправлення; протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ; постанову №1269 від 11.06.2025 на ім`я ОСОБА_1 ; докази сповіщення ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення; доказів надіслання постанови № 1269 від 11.06.2025 гр. ОСОБА_1 . Станом на сьогодні відповідь на адвокатський запит не отримано. 30.06.2026 представник позивача подала до Рахівського відділу ДВС адвокатський запит про надання копії постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1269 від 11.06.2025 та 30.06.2026 отримала копію вказаної постанови. Згідно з постановою від 11 червня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо Позивача виніс постанову № 1269 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, згідно з якою накладено штраф в сумі 17000,00 грн. У цій постанові зазначено, що 09.12.2024, позивач не з?явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно з повісткою № 1367887 від 23.11.2024, надісланої засобами поштового зв?язку, номер поштового відправлення № 0610210404506, за якою йому належало з?явитися для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 09.12.2024 о 14:00 годині. Вказана повістка була йому надіслана засобами поштового зв?язку АТ «Укрпошта» та повернута відправнику оператором поштового зв?язку 11.03.2025, як - адресат відсутній за вказаною адресою, згідно з довідкою Ф.20 від 13.12.2024. Іншу адресу місця проживання гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 не повідомляв, на вказану у повістці дату - 09.12.2024 останній не з?явився про причини неявки ІНФОРМАЦІЯ_4 не повідомив. Згідно з п. 36 постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 «за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання резервісти та військовозобов?язані можуть бути оповіщені: представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або засобами зв?язку. Відповідно до абзацу 7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов?язаний з?явитися у зазначені у ній місце та строк. Пунктом 41 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 визначено, що належним підтвердженням оповіщенням резервіста або військовозобов?язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі надсилання повістки засобами поштового зв?язку є день проставлення відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Пунктом 41-2 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 визначено, що повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів (у тому числі роздруковані), та повістки, оформлені на бланку мають однакову юридичну силу. Отже, гр. ОСОБА_1 був повідомлений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином. Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнного стану. Своєю неявкою гр. ОСОБА_1 порушив вимоги абз.1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка визначає, що громадяни зобов`язані, зокрема з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, визначені у повістці. У зв`язку з цим, відповідач дійшов до висновку, що ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період та наклав на останнього штраф в розмірі 17000 грн. Позивач з цією постановою не згідний, оскільки остання винесена без достатніх правових підстав, без належних доказів факту правопорушення, вимоги законодавства про мобілізацію Позивач не порушував, вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а відповідач належним чином не з`ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи наявна його (позивача) вина у вчиненні такого правопорушення. Як вбачається із військово-облікового документа № 140820209361487000003 від 09.08.2024 Позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив медичний огляд 16.07.2024, має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. У військово-обліковому документі РЕЗЕРВ+ від 22.06.2026 зазначено, що Позивач дані уточнив вчасно, має відстрочку на підставі п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Про вказану повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 Позивачу не було відомо, оскільки працівники пошти йому не вручали, місце проживання також позивач не змінював. Крім того, протокол про вчинення адміністративного правопорушення та сама постанова були винесені без участі позивача. Вказані документи поштою позивачу також не направлені, що є порушенням норм притягнення до адміністративної відповідальності. Натомість відповідач, через рік після винесення постанови (у червні 2026 року) звернувся до Рахівського відділу ДВС для примусового виконання, сума штрафу подвоїлася та становить 34000 грн. Зі змісту оскаржуваної постанови №1269 від 11.06.2025 Позивача притягнуто до відповідальності на підставі ч.3 ст.210-1 КУпАП, у зв`язку з неявкою до Відповідача. Проте, із самої постанови вбачається, що Позивач не був належним чином оповіщений про явку на 09.12.2024, так як згідно з довідкою Ф.20 відмітка про відсутність адресата за адресою зазначена 13.12.2024, тобто через 4 дні після того, як позивач мав би прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час винесення постанови Відповідач взагалі не розібрався із ситуацією, яка склалася, та належним чином не дослідив всіх обставин справи. Таким чином, Відповідач порушив вимоги статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи. В даному випадку Відповідач не дослідив склад адміністративного правопорушення, а саме його суб`єктивну сторону, обов`язковою ознакою якої є вина, яка має бути доведена. Лише після доведення вини відповідними доказами Відповідач мав право притягати Позивача до відповідальності. Таким чином Відповідач, не маючи взагалі ніяких доказів вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, притягнув його до відповідальності, не виконавши при цьому вимог ст. 251, 252 КУпАП, де зазначається що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З огляду на викладене, просить скасувати постанову №1269 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 11.06.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000, 00 гривень та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Стягнути на користь позивача, витрати по сплаті судового збору.

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник Позивача - адвокат Мігалі І.В. надала суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника. Неявка належним чином повідомленого учасника справи, відповідно до ч.3 ст.268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

На підставі ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступного висновку.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області Марусяк М.О. від 01.07.2026 було визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України №2 від 06.03.2008 року).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1,2 ст.2 КАС України, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст.293 КУпАП і роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 24.06.1988р. «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» (зі змін. та доп.), орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст.1 Закону України "Про оборону України", особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію".

Відповідно до п.1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Згідно з п.1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію" в Україні оголошено загальну мобілізацію.

Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався указами Президента України, який діє на час розгляду справи.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, у громадян України, у тому числі у військовозобов`язаних, яким є позивач, існує обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Невиконання цього обов`язку буде порушенням абз.1 ч.1 ст.22, та абз.7 ч.3 ст.33 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та становитиме склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає у АДРЕСА_1 .

Позивач стверджує, що він повістки за місцем проживання не отримував, місця проживання не змінював, протокол про вчинення адміністративного правопорушення та постанова притягнення його до адміністративної відповідальності були винесені без участі позивача, а про наявність постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП №1269 від 11.06.2025 довідався лише після відкриття виконавчого провадження, коли 23.06.2026 отримав поштову кореспонденцію від Рахівського РВДВС.

Факт неповідомлення Відповідача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 та про розгляд адміністративних матеріалів міг би спростувати Відповідач, якби надав суду належним чином засвідчені копії матеріалів справи за постановою №1269 від 11.06.2025 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , проте такі надані суду не були, адже Відповідач відзиву на позов з відповідними доказами щодо цих обставин у визначений судом строк не подавав.

На адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_4 надав ОСОБА_2 матеріали щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з яких не можливо достовірно встановити що саме направлялося у конверті, на який посилався начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 у постанові №1269 від 11.06.2026, адже опису вкладення не додано.

Крім того, у постанові зазначено, що ОСОБА_1 належало з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 09.12.2024 о 14:00 годині, а повістку повернуто без вручення з відміткою від 11.03.2025, тобто через три місяці після призначеної дати явки.

Суд зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

У цій справі не доведено направлення повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14:00 годині 09.12.2024.

Крім того, постанова не містить конкретних обставин для чого викликався ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , адже у мобільному стастосунку Резерв+ зазначено, що дані уточнено вчасно 21.02.2025, а у військово-обліковому документів №14082020936148700003 зазначено, що ОСОБА_1 придатний до військової служби на підставі довідки ВЛК від 16.07.2024 і підлягає повторному огляду лише 16.07.2025. Також, згідно з наданими Позивачем доказами, ОСОБА_1 має відстрочку від призову на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗК "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як чоловік, на утриманні якого перебуває троє і більше дітей віком до 18 років.

Слід звернути увагу і на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право завчасно знати про дату, час та місце розгляду справи, що є гарантією реалізації наданих статтею 268 КУпАП прав зокрема, на участь у розгляді справи, висловлення заперечень, надання пояснень і доказів, заявлення клопотань, здійснення захисту.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи допускається лише за умови своєчасного повідомлення її про дату, час і місце розгляду.

У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №676/752/17, зазначено, що, закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, положення КУпАП містять і певні застереження, спрямовані на забезпечення належного здійснення повноважень компетентними органами, зокрема можливість розгляду справи за відсутності особи лише за наявності даних, які підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати її розгляду (ст.277-2 КУпАП) вважається виконаним, якщо особа поінформована про ці обставини у визначений строк. Обов`язок доведення цієї обставини покладається на уповноважену посадову особу.

Несвоєчасне або неповідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час і місце розгляду справи є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною, як такої, що винесена з порушенням установленої процедури.

Наслідком цього, є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема права бути присутньою під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 6 березня 2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №591/2794/17, від 21 травня 2020 року у справі №286/4145/15-а, від 31 березня 2021 року у справі №676/752/17 та від 25 травня 2022 року у справі № 465/5145/16-а.

Процедурні порушення, а саме, розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №591/2794/17, від 21 травня 2020 року у справі №286/4145/15-а, від 17 червня 2020 року у справі №712/10440/16-а, від 30 серпня 2022 року у справі №683/743/17.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 взагалі не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а про наявність постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 №1269 від 11.06.2026 довідався лише 23.06.2026, більше ніж через рік, коли отримав листа від Рахівського ВДВС у Рахівському районі про відкриття виконавчого провадження від 15.06.2026.

Стаття 9 Кодексу України передбачає змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Зокрема, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про не дотримання відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зокрема - належного повідомлення, дотримання порядку розгляду справи та законності винесеної постанови, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210 КУпАП, є грубим порушенням його права на захист, адже ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати права, передбачені ст.268 КУпАП, зокрема бути присутнім при розгляді справи, надавати пояснення, докази та залучити захисника, що свідчить про незаконність його притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Недотримання відповідачем установленої законом процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності є істотним порушенням процесуальних гарантій, що саме по собі ставить під сумнів законність прийнятої постанови.

За ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав покладений на нього законом обов`язок довести правомірність оскаржуваної постанови, а тому вона є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з недоведеністю обставин, покладених в основу її винесення.

Згідно з ч.3 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З наведених вище підстав суд вважає за необхідне задовольнити позов ОСОБА_1 та скасувати постанову №1269 від 11.06.2026 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Стаття 139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Стаття 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Позивач, розпоряджаючись власними правами, просив судові витрати по справі, які були понесені ним на сплату судового збору в сумі 665,60 гривні, стягнути з відповідача на його користь.

З огляду на викладене, понесені позивачем судові витрати відповідно до п.1 ч.2 ст.141 КАС України, слід стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача ОСОБА_1 .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 7, 245, 251, 257, 258, 268, 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 6, 20, 77, 78, 90, 139, 141,242, 243, 244, 246, 255, 286 КАС України,-

УХВАЛИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову №1269 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 11.06.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень та закрити провадження у справі.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , судові витрати понесені на оплату судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять гривень) 60 копійок.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого адміністративного апеляційного суду через Рахівський районний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча: М.О. Марусяк