Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №302/913/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/913/26

Провадження № 2/302/589/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., за участю секретаря судового засідання Сити Л. М., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні матеріали цивільної за позовом ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представниця-адвокатка Керита Мар`яна Василівна, та ОСОБА_3 до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом,

у с т а н о в и в:

У липні 2026 року ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представниця - адвокатка Керита М. В., та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом.

Позов обґрунтували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_4 , який був постійним мешканцем АДРЕСА_1 .

Станом на день смерті їх батька, окрім них, у вказаному житловому будинку також проживали їхня мати ОСОБА_5 , 1976 р. н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та їхній брат ОСОБА_6 , 1997 р. н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла їх матір ОСОБА_5 , яка була постійною мешканкою АДРЕСА_1 .

Станом на день смерті їх матері, окрім них, у даному житловому будинку проживав лише їхній брат ОСОБА_6 , 1997 р. н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначали, що їхні батьки були забудовниками житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, вони та їх померлий брат ОСОБА_6 , 1997 р. н., успадкували в рівних частках, тобто по 1/3 частці цього житлового будинку.

Також 15 березня 2011 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на випадок своєї смерті зробила заповідальне розпорядження, за яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право заповіла своєму племіннику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Заповіт посвідчений 15.03.2011 приватним нотаріусом Міжгірського районного нотаріального округу Дунаєвим Ю. М. за реєстровим номером 292.

Зазначали, що за життя ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була власницею такого нерухомого майна: - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: буд. АДРЕСА_1 ; - земельної ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, загальною площею 0,0818 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Станом на день її смерті ОСОБА_6 , 1997 р. н., фактично проживав разом із нею у буд. АДРЕСА_1 . Він проводив її поховання, що підтверджується довідкою Міжгірської селищної ради від 31.08.2020 № 3321.

Чоловік ОСОБА_7 - ОСОБА_8 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_8 і станом на день його смерті в житловому буд. АДРЕСА_1 проживала лише його дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ніхто інший не проживав.

ІНФОРМАЦІЯ_9 помер їх брат ОСОБА_6 , який був постійний мешканцем АДРЕСА_1 .

Станом на день його смерті ОСОБА_6 , який помер у с. Нововознесенське Високопільського району Херсонської області, в житловому будинку по АДРЕСА_1 ніхто не проживав.

Таким чином, за життя померлий ОСОБА_6 , 1997 р. н., був власником таких видів нерухомого майна: 1) у порядку спадкування за законом до майна померлих батьків: - 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) у порядку спадкування за завітом до майна ОСОБА_7 : - житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, загальною площею 0,0818 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2122455100:01:019:0003; 3) грошових коштів у розмірі 255 522,77 грн у вигляді грошового забезпечення, яке було нараховане та перераховане на депонований рахунок.

Позивач ОСОБА_3 , 1999 р. н., прийняв спадщину за законом до майна померлих батьків шляхом постійного проживання разом із батьками станом на день їх смерті.

Позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину за законом до майна померлих батьків шляхом постійного проживання разом із ними станом на день їх смерті та за законом до майна померлого брата ОСОБА_6 відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України.

Указували, що 14.05.2026 на підставі заяви піклувальника неповнолітнього ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , державна нотаріуска Міжгірської державної нотаріальної контори Дунаєва О.І., винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих. №116/02-31, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на вищевказане нерухоме спадкове майно, відсутня інформація про реєстрацію права власності на нього, наявна суперечлива інформація стосовно місця проживання померлого ОСОБА_6 на день смерті ОСОБА_7 , та наявний ще одного спадкоємця другої черги спадкування ОСОБА_3 , який був зареєстрований за однією адресою з померлим ОСОБА_6 .

Ця постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, тобто видачі свідоцтв про право на спадщину за законом та за заповітом до майна померлих батьків та ОСОБА_7 і стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Посилаючись на наведені вище обставини просили суд:

1) визнати за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_10 батька ОСОБА_4 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_5 на такі об`єкти нерухомого майна: - 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) установити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , прийняв спадщину за заповітом до майна померлої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12 ;

3) визнати за ОСОБА_1 право власності на наступні об`єкти нерухомого майна: а) у порядку спадкування за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_10 батька ОСОБА_4 і померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_5 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 брата ОСОБА_6 - 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; б) у порядку спадкування за заповітом до майна ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 : - на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, загальною площею 0,0818 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2122455100:01:019:0003; в) у порядку спадкування за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 брата ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 255 522,77 грн у вигляді грошового забезпечення, яке було нараховане та перераховане на депонований рахунок.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.07.2026 відкрито провадження у справі за цим позовом ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.67,68).

Своїм правом подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області не скористалася.

У підготовче засідання позивачі ОСОБА_1 , його представниця - адвокатка Керита М. В. та ОСОБА_3 не з`явилися повторно, хоча про дату, час та місце проведення підготовчого засідання були належним чином повідомлені. Водночас позивач ОСОБА_3 подав до суду 24.09.2026 заяву, в якій він позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити та розглянути справу за його відсутності (а.с.144). Представниця позивача ОСОБА_1 - адвокатка Керита М. В. подала до суду 12.10.2026 заяву, в якій вона просила розглянути цю справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити (а.с.168).

Представниця відповідача Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області Бонкало В. В. у підготовче засідання також не з`явилася повторно, хоча про дату, час та місце його проведення була належним чином повідомлена, проте подала до суду 24.09.2026 і 09.10.2026 заяви, в яких зазначила, що Міжгірська селищна рада позовні вимоги ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 визнає повністю і не заперечує щодо їх задоволення, а також просила суд розглянути дану справу за відсутності представника цієї селищної ради за наявними у справі матеріалами (а.с.145,146,163,164).

За положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Як кореспондує ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності сторін за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Судом установлено, що згідно з розпорядженням голови Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області № 139 від 17.07.2017 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 /позивачу/ було надано статус дитини-сироти у зв`язку зі смертю обох батьків (а.с.17).

Як видно з рішення виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області № 211 від 26.12.2022, то над дитиною-сиротою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 було встановлено піклування та призначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , його піклувальником (а.с.18).

Із посвідчення серії НОМЕР_1 , виданим 12.09.2024 Управлінням соціального захисту населення Хустської РДА-РВА видно, що ОСОБА_1 є членом сім`ї загиблого Захисника України (а.с.22).

Як убачається з повторно виданого свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 07.02.2008, то 23 листопада 1996 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 був зареєстрований шлюб за актовим записом № 73, внаслідок чого дружина змінила своє дошлюбне прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 » (а.с.27).

Як видно з повторно виданого свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_3 від 18.09.2008, то такий народився ІНФОРМАЦІЯ_16 та його батьком був ОСОБА_4 , а матір`ю - ОСОБА_5 (а.с.28).

Зі свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 від 22.07.2008 вбачається, що такий народився ІНФОРМАЦІЯ_17 і його батьком був ОСОБА_4 , а матір`ю - ОСОБА_5 (а.с.29).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1 /батько позивачів/, що стверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_5 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області від 25.10.2008 за актовим записом № 107 (а.с.30).

Із довідки, виданої виконкомом Міжгірської селищної ради від 19.11.2024 за № 16-08/1214 слідує, що ОСОБА_4 , 1970 р. н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , був постійним мешканцем будинку АДРЕСА_1 і на момент його смерті разом із ним проживали: дружина ОСОБА_5 , 1976 р. н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син ОСОБА_6 , 1997 р. н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; син ОСОБА_3 , 1999 р. н., син ОСОБА_1 , 2008 р. н., ніхто інший не проживав (а.с.31).

ОСОБА_5 /мати позивачів/ померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить свідоцтво про її смерть серії НОМЕР_6 , виданим Міжгірським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 10.07.2017, актовий запис про смерть № 64 (а.с.32).

Із довідки, виданої виконкомом Міжгірської селищної ради від 19.11.2024 за № 16-08/1215 вбачається, що ОСОБА_5 , 1976 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була постійною мешканкою будинку АДРЕСА_1 і на момент її смерті разом із нею проживали: син ОСОБА_6 , 1997 р. н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; син ОСОБА_3 , 1999 р. н., та син ОСОБА_1 , 2008 р. н., ніхто інший не проживав (а.с.33).

ОСОБА_6 /брат рідний позивачів/ помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , про що свідчить свідоцтво про його смерть серії НОМЕР_7 , виданим Міжгірським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 12.09.2022, актовий запис про смерть № 379 (а.с.34).

Із довідки, виданої виконкомом Міжгірської селищної ради від 19.11.2024 за № 16-08/1216 вбачається, що ОСОБА_6 , 1997 р. н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Нововознесенське Високопільського району Херсонської області, був постійним мешканцем будинку АДРЕСА_1 і на момент його смерті у цьому будинку ніхто не проживав (а.с.35).

ІНФОРМАЦІЯ_18 помер ОСОБА_8 , що стверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_8 , виданим Міжгірським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 20.12.2016, за актовим записом № 150 (а.с.36).

Із довідки, виданої виконкомом Міжгірської селищної ради від 19.11.2024 за № 16-08/1217 видно, що ОСОБА_8 , 1926 р. н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , був постійним мешканцем будинку АДРЕСА_1 і на момент його смерті у даному будинку проживала його дружина ОСОБА_7 , 1931 р. н., ніхто інший не проживав (а.с.37).

Із довідки Міжгірської селищної ради від 20.12.2016 за № 9484 вбачається, що ОСОБА_8 , 1926 р. н., помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , обряд поховання проводила його дружина ОСОБА_7 , 1931 р. н., з якою вони разом проживали та вели спільне господарство (а.с.38).

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_7 , що стверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_9 , виданим Міжгірським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 28.08.2020, за актовим записом № 98 (а.с.39).

Також як убачається з матеріалів справи ОСОБА_7 за життя склала заповіт, який посвідчений 15 березня 2011 року приватним нотаріусом Міжгірського районного нотаріального округу Дунаєвим Ю. М. і зареєстрований у реєстрі за № 292, відповідно до якого ОСОБА_7 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, а саме: все своє майно, де б воно не було і з чого би воно не складалося, і взагалі все те, що на день її смерті буде належати їй і на що вона за законом буде мати право заповіла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.40).

Із довідки, виданої виконкомом Міжгірської селищної ради від 19.11.2024 за № 16-08/1218 слідує, що ОСОБА_7 , 1931 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12 , була постійною мешканкою будинку АДРЕСА_1 і на момент її смерті у цьому будинку проживав ОСОБА_6 , 1997 р. н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ніхто інший не проживав (а.с.41).

Із довідки Міжгірської селищної ради від 31.08.2020 за № 3321 вбачається, що ОСОБА_7 , 1931 р. н., померла ІНФОРМАЦІЯ_12 , обряд поховання проводив її племінник ОСОБА_6 , 1997 р. н., з яким вони разом проживали та вели спільне господарство (а.с.42).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 10.12.2024 за № 79484763 державної нотаріуски Міжгірської державної нотаріальної контори Дунаєвої О. І., то інформація щодо заведення спадкової справи та про видачу свідоцтва про право на спадщину за спадкодавцем ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є відсутня (а.с.43).

Згідно з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 79484784, виданої 10.12.2024 державною нотаріускою Міжгірської державної нотаріальної контори Дунаєвою О. І., то у Спадковому реєстрі інформація щодо наявності заповіту, складеного ОСОБА_6 , є відсутня (а.с.44).

Як слідує з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 79485882, виданим 10.12.2024 державною нотаріускою Міжгірської державної нотаріальної контори Дунаєвою О. І., то зареєстровано спадкову справу за спадкодавцем ОСОБА_6 за номером у спадковому реєстрі 73425182 (а.с.95).

Постановою державної нотаріуски Міжгірської державної нотаріальної контори Дунаєвої О. І. за вих. № 116/02-31 від 14.05.2026 у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 , а саме: земельної ділянки 0,0818 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; житлового будинку АДРЕСА_1 ; житлового будинку АДРЕСА_1 та грошових коштів у розмірі 255 522,77 грн у вигляді грошового забезпечення, яке було нараховане та перераховане на депонований рахунок відмовлено у зв`язку з відсутністю правоустановчих документів на житловий будинок АДРЕСА_1 , відсутності інформації в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо нього, а також наявна суперечлива інформація стосовно місця проживання померлого ОСОБА_6 на день смерті ОСОБА_7 та наявності ще одного спадкоємця другої черги спадкування ОСОБА_13 , який був зареєстрований за однією адресою з померлим ОСОБА_6 (а.с.45).

Постановою державної нотаріуски Міжгірської державної нотаріальної контори Дунаєвої О. І. за вих. № 215/02-31 від 10.10.2026 у видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 на належні йому частки у праві власності на земельну ділянку площею 0,0818 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; житлового будинку АДРЕСА_1 ; житлового будинку АДРЕСА_1 відмовлено у зв`язку з відсутністю правоустановчих документів на житловий будинок АДРЕСА_1 , відсутності інформації в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо нього, а також наявна суперечлива інформація стосовно місця проживання померлого ОСОБА_6 на день смерті ОСОБА_7 (а.с.170).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії 3К № 044970 від 20.08.2007, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю кадастровий номер 2122455100:01:019:0003, ОСОБА_7 передано у приватну власність земельна ділянка загальною площею 0,0818 га, яка розташована на території Міжгірської селищної ради, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку(а.с.46).

Зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_10 від 20.06.2007 вбачається, що власниками житлового будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на праві приватної спільної часткової власності по частини кожен (а.с.47).

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14980145 від 20.06.2007 видно, що власниками житлового будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на праві приватної спільної часткової власності по частини кожен на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_10 від 20.06.2007 (а.с.48).

Із довідки КП «Міжгірське бюро технічної інвентаризації» від 01.04.2026 за № 97 слідує, що станом на 31.12.2012 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності, видане Міжгірською селищною радою 20.06.2007 за № 1073 на підставі рішення виконкому цієї ж ради № 77 від 12.10.2006, згідно якого частина житлового будинку належить ОСОБА_8 , а інша частина житлового будинку належить ОСОБА_7 , про що 20.06.2007 було зроблено відповідний запис у реєстрову книгу № 11 за реєстровим № 1434 (а.с.49).

Із довідки КП «Міжгірське бюро технічної інвентаризації» від 01.04.2026 за № 88 слідує, що станом на 31.12.2012 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.50).

Відповідно до технічного паспорту від 27.01.2026 на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , то цей будинок має загальну площу 52,99 кв. м (а.с.52-55).

Як видно із висновку про вартість житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,99 кв. м, складеного ПП «Алекс-Хуст», то станом на дату оцінки 29.05.2026 вартість указаного об`єкту нерухомого майна становить 437 064 гривень (а.с.62).

Відповідно до технічного паспорту від 17.12.2025 на будинок садибного типу з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , то цей будинок має загальну площу 75,41 кв. м (а.с.58-61).

Як видно з висновку про вартість житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складеного ПП «Алекс-Хуст», то станом на дату оцінки 29.05.2026 вартість указаного об`єкту нерухомого майна становить 705 520 гривень (а.с.56).

Відповідно до витягу № НВ-9969438732026 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, то станом на 10.06.2026 вартість оціночного об`єкту нерухомого майна, а саме земельної ділянки за кадастровим номером 2122455100:01:019:0003 становить 266 791,62 гривень (а.с.63).

З відповіді військової частини НОМЕР_11 від 18.04.2025 на запит нотаріуса видно, що згідно з фінансово-облікових документів військової частини НОМЕР_11 військовослужбовцю ОСОБА_6 було нараховано та перераховано на депонований рахунок грошове забезпечення та інші виплати у розмірі 255 522,77 гривень (а.с.126).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями ст. 1217 ЦК Україна передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до приписів статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1221 ЦК України регламентовано, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Як кореспондує ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. (частини 1, 4, 5 ст. 1268 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Положеннями ч. 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

За змістом пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів.

Виходячи із положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України проживання повинно бути постійним, тобто носити тривалий характер, і не припинитися перед смертю спадкодавця, що є передумовою прийняття спадщини, якщо спадкоємець не відмовився від спадщини.

Місцем проживання фізичної особи згідно зі ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання у ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Відсутність місця реєстрації спадкоємця за місцем реєстрації, проживання спадкодавця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до підпунктів 4.14, 4.16, 4.17, 4.18, 4.21 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальний дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відмова нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини та його право в такому випадку підлягає судовому захисту.

Відповідно до пункту «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

За приписами пункту «а» ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом у погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Також відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, перелік яких наведено у частині першій цієї ж статті. При цьому за положеннями ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як кореспондують частини перші ст. 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, та за загальним правилом суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або обов`язків щодо доказів.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).

Отже, з огляду на наведене вище, а також ураховуючи на визнання позову відповідачем, не порушення прав інших осіб, суд доходить висновку, що позивачі довели поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку між собою достатніми доказами свої вимоги, а відтак позов підлягає до задоволення повністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі, зокрема визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення закріплено і в ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

Також відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що розгляд справи по суті ще не розпочато та відповідач визнав позов, а відтак підлягає поверненню з державного бюджету позивачам 50% сплаченого ними судового збору при поданні до суду позовної заяви, що становить для позивача ОСОБА_3 із сплачених ним 2 341,50 грн (а.с.1) – 1 170,75 грн, а позивачу ОСОБА_1 зі сплачених його законним представником ОСОБА_2 15 608,50 грн (а.с.2) – 7 804,25 гривень.

Керуючись статтями 76-81, 89, 141, 142, 200, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Прийняти визнання позову відповідачем.

Позов ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представниця - адвокатка Керита Мар`яна Василівни, та ОСОБА_3 до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування за законом до майна померлого батька ОСОБА_4 та матері ОСОБА_5 на наступні об`єкти нерухомого майна: - 1/3 (одну третю) частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Установити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , прийняв спадщину за заповітом до майна померлої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання якої: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на такі об`єкти нерухомого майна: 1) в порядку спадкування за законом до майна померлого батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №107, матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 64, та брата ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , актовий запис № 379: - 2/3 (дві треті) частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: буд. АДРЕСА_1 ; 2) у порядку спадкування за заповітом до майна ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 : - на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, загальною площею 0,0818 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2122455100:01:019:0003; 3) в порядку спадкування за законом до майна померлого брата ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , актовий запис № 379: - на грошові кошти у розмірі 255 522 (двісті п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот двадцять дві) гривні 77 копійок у вигляді грошового забезпечення, яке було нараховане та перераховане на депонований рахунок.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області повернути ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_12 ) з державного бюджету 50% судового збору із суми 2 341,50 грн, сплаченого ним при поданні позовної заяви до суду згідно з квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 77 від 08.07.2026, а саме в розмірі 1 170 (одна тисяча сто сімдесят) гривень 75 копійок.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_13 ) з державного бюджету 50% судового збору із суми 15 608,50 грн, сплаченого його законним представником ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_14 ) при поданні позовної заяви до суду згідно з квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 75 від 08.07.2026, а саме в розмірі 7 804 (сім тисяч вісімсот чотири) гривень 25 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 13.10.2026.

Учасники справи:

Позивач-1 ОСОБА_1 місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_13 ;

Позивач-2 ОСОБА_3 місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_12 ;

Відповідач Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, місце знаходження: вул. Шевченка, 97, селище Міжгір?я Хустського району Закарпатської області, ідентифікаційний код в ЄРДПОУ 04350910.

Суддя В. Ю. Готра