Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №680/282/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 680/282/26

Провадження № 22-ц/820/1918/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Костенка А.М., Ярмолюка О.І.,

секретар Плінська І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року (суддя Польова В.Є.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

У квітні 2026 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 17.07.2004 року між сторонами укладено шлюб. Від шлюбу у сторін неповнолітніх дітей немає. Спільне життя із відповідачем не склалось, шлюбні відносини, спільне проживання та ведення спільного господарства фактично припинено. Позивачка переконана, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечитиме її інтересам, які мають істотне значення.

Із урахуванням викладеного, просила суд розірвати шлюб укладений17.07.2004 року між нею та ОСОБА_1 .

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року позов задоволено, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 17 липня 2004 року Виконавчим комітетом Заміхівської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області, актовий запис №1 розірвано.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишено прізвище « ОСОБА_3 ».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1064,96 грн. судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що висновки суду першої інстанції про розірвання шлюбу є передчасними, судом не встановлено усіх істотних обставин, які мають вирішальне значення для ухвалення судового рішення.

Судом не взято до уваги, що сторони перебувають у шлюбі понад 20 років, продовжують спільно проживати за однією адресою, мають спільну повнолітню дочку, а майнових претензій один до одного не заявляють. Водночас відповідач заперечує проти розірвання шлюбу та просив надати подружжю строк для примирення. Внаслідок ненадання строку для примирення суд не зміг правильно вирішити справу та призвело до передчасного висновку про необхідність розірвання шлюбу

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

В судове засідання учасники по справі не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток.

Згідно з частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 17 липня 2004 року виконавчим комітетом Заміхівської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області, актовий запис №1, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується актовим записом про шлюб (а.с.15).

Звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу позивачка зазначала, що між сторонами шлюбні відносини існують формально, протягом останніх місяців спільне проживання однією сім`єю із відповідачем фактично припинено. Спільне господарство сторонами не ведеться. Спільне життя не склалося, оскільки у сторін різні погляди на сімейне життя та обов`язки, відсутнє взаєморозуміння та повага один до одного. Позивачка наполягає на розірванні шлюбу та просила не надавати строку на примирення.

На заяву відповідача про надання строку на примирення, категорично заперечувала проти надання такого строку.

Так, відповідно до ст.ст. 3, 21, 24 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.

Частинами 3 та 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

У відповідності із ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

За приписами статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

Аналізуючи норми чинного законодавства, слід дійти висновку, що суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо.

Шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки.

Незгода будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання такого шлюбу.

Як встановлено судом, позивачка не бажає перебувати з відповідачем у шлюбі і наполягає на розірванні шлюбу.

Наведене цілком спростовує доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції. Належних та допустимих доказів на спростування зазначених висновків суду матеріали справи не містять, відповідачем теж не надано таких доказів.

Установивши, що збереження нормальних сімейних відносин між сторонами є неможливим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу, що відповідає вимогам статей 24, 56 СК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що розриваючи шлюб між сторонами суд невірно встановив, що сторони не підтримують подружніх стосунків, не можуть бути підставою для скасування рішення та відмови у задоволенні позову. Під час розгляду справи суд, з дотриманням положень ч. 4 ст. 265 ЦПК України з`ясував фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, з`ясував, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; зазначив норми права, які слід застосувати при розгляді питання про розірвання шлюбу.

Аналогічно не можуть бути підставою для скасування судового рішення посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не з`ясовано чи було фактично припинено ведення спільного господарства та коли це відбулося, не встановлено фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розірвання шлюбу. Такі доводи є неприйнятними, спростовуються волевиявленням позивачки розірвати шлюб, зводяться до незгоди апелянта із судовим рішенням.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

У зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишає без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Судді: Т.О. Янчук

А.М. Костенко

О.І. Ярмолюк