Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №439/2148/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 439/2148/25 Головуючий у 1 інстанції: Петейчук Б.М.

Провадження № 22-ц/811/1811/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 26 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедра Нива» про визначення укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди в нового орендаря, –

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедра Нива» про визначення укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди в нового орендаря.

Позов мотивували тим, що 02 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Плюс» уклало договір оренди землі № б/н, за умовами якого передано в оренду земельну ділянки площею 0.4612 га, кадастровий номер 4620380400:05:022:0158, що знаходиться на території Батьківської сільської ради Бродівського району Львівської області.

Додатковою угодою № 1 від 31 липня 2017 року до вищезазначеного договору орендарем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія».

Крім того, в додатковій угоді передбачено, що договір оренди земельної ділянки укладено строком на сім років, починаючи з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

05 березня 2025 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», маючи намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі від 02 жовтня 2014 року, надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди.

Орендодавець зобов`язаний протягом місяця розглянути на предмет відповідності вимогам закону, узгодити за необхідності істотні умови договору. а за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі, укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Однак, відповідачка жодної відповіді на вищезазначений лист-повідомлення не надала, тобто не скористалася правами, передбаченими ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення не заперечила щодо продовження строку, а відтак такий є поновленим.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» належним чином виконувало свої обов`язки за договором і до закінчення строку дії договору повідомило орендодавця у встановлені законом строки про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, додавши до листа-повідомлення проект додаткової угоди, а орендодавець протягом місяця не повідомив його про наявність заперечень, висловивши таким чином мовчазну згоду з обов`язковим оформленням договірних відносин на своє рішення.

Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону в судовому порядку.

Однак, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис №59194948 про державну реєстрацію іншого речового права, а саме, права оренди спірної земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельним підприємством «Щедра Нива», яке уклало з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки, що перебуває у нього в оренді.

Сам по собі факт визнання недійним договору оренди, укладеного з новим орендарем, не зумовлює автоматичного поновлення переважного права попереднього орендаря, яке підлягає захисту у спосіб, встановлений законом, а саме шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди та визнання відсутнім права оренди наступного орендаря.

З наведених підстав просили:

-визнати укладеною додаткову угоду № б/н від 22 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_1 ;

-визнати відсутнім уТовариства з обмеженою відповідальністю «Щедра Нива» права оренди земельної ділянки площею 0.4612 га, кадастровий номер 4620380400:05:022:0158, яка розташована на території Батьківської сільської ради Бродівського району Львівської області (номер запису про інше речове право: 59194948);

-скасувати запис щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 0.4621 га кадастровий номер 4620380400:05:022:0158, яка розташована на території Батьківської сільської ради Бродівського району Львівської області (номер запису про інше речове право: 59194948).

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 26 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедра Нива» про визначення укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди в нового орендаря, – відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедра Нива» судові витрати на надання правової допомоги у розмірі 8 000 грн.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 26 березня 2026 року в частині стягнення судових витрат на надання правничої допомоги оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія».

В апеляційній скарзі покликається на те, що договір № 02/10/25/01 від 02.10.2025 року про надання юридичних послуг не може бути належним та допустимим доказом надання правничої допомоги адвокатом, оскільки цей договір укладено між двома юридичними особами, а не між адвокатом та клієнтом.

У вищезазначеному договорі не обумовлено повноважень адвоката на представництво інтересів відповідачів у даній справі.

В наданому акті приймання-передачі наданих послуг від 24 березня 2026 року не зазначено щодо якої конкретної справи надавалися юридичні послуги на суму 8000 грн.

До судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням. Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку, передбаченому процесуальним законодавством.

Просить рішення Бродівського районного суду Львівської області від 26 березня 2026 рокув частині стягнення судових витрат на надання правничої допомоги скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у стягненні судових витрат відмовити.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням паро вручення поштового відправлення (а.с. 190) та довідками про доставку електронного документу, а саме, судової повістки-повідомлення в електронний кабінет (а.с. 188-189).

В судове засідання сторони не з`явилися, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи предмет спору, складність справи, те, що рішення суду оскаржується лише в частині розподілу витратна професійну правничу допомогу, а також необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, беручи до уваги, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, явка в суд апеляційної інстанції не є обов`язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для ухвалення судового рішення по суті, колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи без участі сторін.

Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 12 жовтня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 59 Конституції України гарантовано право на професійну правничу допомогу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Щедра Нива» зазначило орієнтовний (попередній) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн та просило стягнути такі з позивача.

В подальшому, 25 березня 2026 року до закінчення судових дебатів Товариством з обмеженою відповідальністю «Щедра Нива» подано клопотання про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на його користь судових витрат за надання правничої допомоги в розмірі 8000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано договір про надання юридичних послуг № 02/10/25/01 від 02 жовтня 2025 року, акт приймання-передачі наданих послуг, складений 24 березня 2026 року, що є додатком №34/25 до договору про надання юридичних послуг № 02/10/25/01 від 02 жовтня 2025 року, а також платіжну інструкцію № 37 від 23 січня 2026 року.

Згідно з умовами договору про надання юридичних послуг № 02/10/25/01 від 02 жовтня 2025 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Правник Експерт» в особі директора Хацкевича Р.М., та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельним підприємством «Щедра Нива» в особі Фігун Г.В., що діє на підставі статуту, виконавець зобов`язується надати замовнику юридичні послуги за завданням замовника у строк та за цінами, погодженим сторонами в акті приймання-передачі, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Пунктом 4.1. договору про надання юридичних послуг № 02/10/25/01 від 02 жовтня 2025 року передбачено, що вартість юридичних послуг, що надаються на умовах цього договору, зазначається в рахунках та підтверджується сторонами у акті приймання-передачі.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг, складеним 24 березня 2026 року, що є додатком № 34/25 до договору про надання юридичних послуг № 02/10/25/01 від 02 жовтня 2025 року, виконавцем були надані такі послуги: консультації з питань застосування земельного, цивільного та цивільно-процесуального законодавства; написання процесуальних документів; представництво у суді, загальна вартість яких становить 8000 грн.

Платіжною інструкцією № 37 від 23 січня 2026 року підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельним підприємством «Щедра Нива`сплатило на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Правник Експерт» 8000 грн за надання послуг з професійної правничої допомоги (а.с. 122).

Заперечуючи щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в заявленому відповідачем розмірі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» зазначає, що наданий відповідачем договір про надання юридичних послуг № 02/10/25/01 від 02 жовтня 2025 року не може бути належним та допустимим доказом надання правничої допомоги адвокатом, оскільки його укладено між двома юридичними особами, а не між адвокатом та клієнтом. Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу. Розмір заявлених витрат не співмірний зі складністю справи та наданому об`єму юридичних послуг. З наведених підстав просили відмовити у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат повністю.

Подаючи відзив на позовну заяву адвокат Хацкевичем Р.М. на підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельним підприємством «Щедра Нива» надав ордер серія ВО № 1122066, виданий 06 листопада 2025 року на підставі договору про надання юридичних послуг № 02/10/25/01 від 02 жовтня 2025 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Правник Експерт» в особі директора Хацкевича Р.М., та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельним підприємством «Щедра Нива».

Основний вид діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Правник Експерт» – 69.10 Діяльність у сфері права.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції інтереси відповідача представляв адвокат Хацкевич Р.М., який подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 25-30), додаткові пояснення (а.с. 40-42, 115-117), заперечення на клопотання про зупинення провадження (а.с. 89-94).

Таким чином, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельним підприємством «Щедра Нива» на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, заперечення позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу не містить обґрунтованих доводів неспівмірності таких витрат.

Зазначені обставини свідчать про те, що заявлений представником відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції є доведеним та співмірним.

Враховуючи те, що у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» відмовлено, позивачем не доведено неспівмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу, які підтверджені належними та допустимими доказами, колегія суддів погоджується, з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедра Нива» судові витрати на надання правової допомоги у розмірі 8 000 грн, що відповідає критерію реальності адвокатських витрат, їх співмірності та розумності їхнього розміру.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги в частині ненадання представником відповідача належних доказів на підтвердження понесених судових витрат у суді першої інстанції.

У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2025 року у справі № 757/33206/22 вказано, що «аналіз матеріалів справи свідчить, що: ОСОБА_2 діяла як представник ОСОБА_1 на підставі договору про надання юридичних послуг № 01-06/22, укладеного 01 червня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Адвокатська компанія «Центр-лекс». Відповідно до п. 3.12 вказаного договору правнича допомога клієнту надається працівниками компанії - адвокатами Гудзевич І. А., Андросович Г. С., які в рамках дії цього договору укладають з клієнтом відповідні договори про надання правових послуг адвоката (а. с. 181-184); представництво інтересів ОСОБА_1 у справі здійснювалося саме адвокатами Гудзевич І. А. та Андросович Г.С. За таких обставин доводи касаційної скарги про те, що заява про ухвалення додаткового рішення підписана особою, яка не мала на це відповідних повноважень, є необґрунтованими. Зазначене спростовує і доводи касаційної скарги, що договір про надання юридичних послуг від 01 червня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Адвокатська компанія «Центр-лекс» не підтверджує витрат позивача саме на правничу допомогу адвоката».

В даній справі представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедра Нива» здійснювалося адвокатом Хацкевичем Р.М., який має свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю, та є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Правник Експерт», що здійснює діяльність у сфері права, будучи підписантом договору про надання юридичних послуг № 02/10/25/01 від 02 жовтня 2025 року.

Відтак, на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Щедра Нива» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Правник Експерт» договору про надання юридичних послуг № 02/10/25/01 від 02 жовтня 2025 року відповідачу надавалася саме правнича допомога адвоката.

Правомірність стягнення витрат на правничу допомогу на підставі договору про надання юридичних послуг, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Правник Експерт» як виконавцем таких послуг, які фактично були надані адвокатом Хацкевичем Р.М. підтверджена також у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2025 року у справі № 604291/23, від 05 березня 2026 року у справі №604/810/24 від 19 серпня 2026 року у справі № 604/753/24.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В суді апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельне підприємство «Щедра Нива» подало заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на його користь витрат на професійну правничу допомогу розмірі 8000 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, долучивши до заяви договір про надання юридичних послуг №02/10/25/01 від 02 жовтня 2025 року, акт приймання передачі наданих послуг, складений 19 серпня 2026 року, що є додатком № 3/26 до договору про надання юридичних послуг №02/10/25/01 від 02 жовтня 2025 року та платіжну інструкцію №355 від 11 серпня 2026 року.

Однак, рішення Бродівського районного суду Львівської області від 26 березня 2026 року оскаржувалося Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» лише в частині розподілу судових витрат, а саме, витрат на професійну правничу допомогу.

В постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 711/2741/20 зазначено: «…оскарження додаткового судового рішення не є окремим судовим розглядом спору по суті, а прямо залежить від розгляду основної справи, тому вирішення питання щодо стягнення судових витрат за наслідками перегляду додаткового рішення («розподіл витрат на правничу допомогу за участь у розгляді питання про розподіл витрат на правничу допомогу»), яким вже вирішено питання розподілу судових витрат, є необґрунтованим та не відповідає критерію розумної необхідності, і загалом суперечить змісту процесуального законодавства щодо розподілу судових витрат».

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30 січня 2024 року у справі № 925/790/17, а також в ухвалах Верховного Суду від 14 березня 2023 року у справі №925/790/17 та від 12 квітня 2023 року у cправі № 876/30/22.

Враховуючи те, що рішення Бродівського районного суду Львівської області від 26 березня 2026 року оскаржувалося лише в частині розподілу судових витрат, по суті спору судом апеляційної інстанції не переглядалося, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» – залишити без задоволення.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 26 березня 2026 року – залишити без змін.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельне підприємство «Щедра Нива» про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безносередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.