Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №440/518/17 — Львівський апеляційний суд

Справа № 440/518/17 Головуючий у 1 інстанції: Шендрікова Г.О.

Провадження № 22-ц/811/3762/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Провадження № 22-ц/811/3763/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А.Левика, М.М.Шандри

секретар: В.Черевко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Буського районного суду Львівської області від 29 жовтня 2024 року та додаткове рішення Буського районного суду Львівської області від 12 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , Буської міської ради, з участю третіх осіб: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, приватного нотаріуса Буського нотаріального округу Львівської області Дячик А.В., про відновлення майнових прав,-

в с т а н о в и в:

3 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_5 , Буської міської ради, з участю третіх осіб: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, приватного нотаріуса Буського нотаріального округу Львівської області Дячик А.В. та з урахуванням зменшених позовних вимог від 29 листопада 2017 року просила: зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 шляхом відновлення до попереднього стану, який існував до порушення її прав, північної межі земельних ділянок буд. АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 , а саме до розмірів, конфігурації та місце розташування, що склалися історично по наявній (фактичній) огорожі. Визнати недійсними та скасувати: рішення Буської міської ради Буського р-ну Львівської обл. 5 сесії 6 скликання від 01.06.2011 року «Про затвердження технічної документації та уточнення площ земельних ділянок» та Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯК № 247119, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 4620610100:13:015:0065, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрований 13 жовтня 2011 р. за № 46060001000916. Визнати недійсними та скасувати рішення Буської міської ради Буського р-ну Львівської обл. 23 сесії 6 скликання від 24.04.2013 року «Про надання згоди гр. ОСОБА_3 на розподіл земельної ділянки» та рішення державного реєстратора реєстраційної служби Буського районного управління юстиції Львівської області про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 від 01 березня 2014 року на земельні ділянки пл. 0,0591 га кадастровий номер 4620610100:13:015:0093 і площею 0,0409 га кадастровий № 4620610100:13:015:0094 для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 . Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки пл. 0,0591 га кадастровий номер 4620610100:13:015:0093 призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Буського нотаріального округу Львівської області Дячик А.В. 29.09.2014 року за реєстровим № 596 та скасувати проведену приватним нотаріусом Дячик А.В. державну реєстрацію права власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову посилалася на те, що вона ( ОСОБА_2 ) є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та присадибної земельної ділянки площею 0,10 га, на якій цей будинок розташований на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за № 1609 (спадкова справа № 107/16) виданого приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Львівської обласиті Дячик А.В., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 77269907, від 28 грудня 2016 року. З часу отримання земельної ділянки її мати ОСОБА_6 , а з часу прийняття спадщини і вона ( ОСОБА_2 ) володіли і користувалися присадибною земельною ділянкою до будинку АДРЕСА_1 площею 0,10 га у такій її конфігурації і межах, які були визначені ще за життя її (позивача) діда ОСОБА_7 (помер у 1982 році), який збудував житловий будинок АДРЕСА_1 з відповідними господарськими будівлями і спорудами і погодив із тодішніми власниками житлових будинків АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2 порядок користування суміжними земельними ділянками шляхом встановлення відповідних огорож по обидва боки будинку АДРЕСА_1 . Зокрема, зі сторони будинку АДРЕСА_2 була встановлена огорожа яка складалася із частково металевої сітки, а частково шиферу. Зі сторони будинку АДРЕСА_3 - огорожа – металева сітка. Такий порядок користування суміжними земельними ділянками склався у 60-70 роках. Власником будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_8 – встановлено металеву сітку, а ОСОБА_7 – огорожу із шиферу. 17 квітня 1987 року Виконавчий комітет Буської міської ради народних депутатів прийняв рішення № 154 «Про дозвіл на будівництво літньої кухні ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 та дозвіл на підключення газу до літньої кухні», яким, як вбачається із цього рішення «враховуючи погодження районної архітектури про можливість даного будівництва» - п.1 «Дозволено ОСОБА_6 збудувати літню кухню на місці визначеному районною архітектурою». Наприкінці 1988 року літня кухня була збудована і згідно Акту № 4405-19-09-1988 газифікована. До лютого 2017 року жодних конфліктів щодо користування присадибними земельними ділянками між власниками будинковолодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не виникало. В лютому 2017 року до неї ( ОСОБА_2 ) звернулася власник будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_3 із претензіями з приводу фактичної зміни в натурі існуючої протягом 50 років межі між суміжними земельними ділянками, мотивуючи це тим, що нею було виготовлено технічну документацію та приватизовано присадибну земельну ділянку (внесено дані в Державний земельний кадастр) у такій конфігурації та розмірах, відповідно до яких, частина майна, що належить їй ( ОСОБА_2 ) на праві власності розташована згідно зазначеної технічної документації на ділянці, що належить ОСОБА_9 . На момент розробки ФОП ОСОБА_5 документації зі землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 літня кухня-гараж, яка позначена в Технічному паспорті на будинок № НОМЕР_1 під літерою «Д» була збудована і використовувалася за своїм цільовим призначенням протягом 23 років. Відповідно до пункту 3.25* ДБН 360-92** ОСОБА_10 . Планування і забудова міських і сільських поселень «Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м». Відповідним чином мають формуватися і межі земельних ділянок. Отже проведення межі земельної ділянки по стіні будівлі (по стіні літньої кухні-гаражу під літерою «Д») є порушенням будівельних норм. Зазначає, що ОСОБА_6 було погоджено межу земельних ділянок між земельними ділянками № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 по існуючій огорожі, що зазначено в Акті встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 31 березня 2011 року в графі «Опис обстеження і погодження меж»: Б-В – землі ОСОБА_6 «Згідно проведеного обстеження меж нижче вказано опис положення їх на місцевості: Від А до Б і від Б до В – межа проходить по існуючій загорожі». ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було погоджено межу від т.Б до т.В (землі ОСОБА_6 ) по існуючій огорожі. При цьому конфігурація і розташування цієї огорожі протягом більш ніж 40 років було незмінним - тобто, на відстані 1,16 см. від існуючої огорожі до літньої кухні –гаражу під літерою «Д». Відтак, через технічну помилку допущену ФОП ОСОБА_5 присадибна земельна ділянка будинку АДРЕСА_1 зменшилася, а конфігурація та розміри земельної ділянки ОСОБА_3 , а згодом і конфігурація та розміри земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_1 внаслідок переоформлених документів ОСОБА_3 зміщені в сторону земельної ділянки ОСОБА_6 , а тепер її ( ОСОБА_2 ). З плану топографічного знімання території в м. Буськ Львівської області, (Плану встановлення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в натурі ) виконаного ФОП ОСОБА_11 вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_3 , по межах фактичного землекористування не збігається із земельною ділянкою згідно державного акта на право приватної власності на землю Серії ЯК № 247119 від 13 жовтня 2011 року за № 46060001000916 і частково накладається на земельну ділянку, якою фактично володіла і користувалася ОСОБА_6 , а тепер перебуває у її (позивача) власності. Безпідставно змінено її розміри і конфігурацію зі сторони будинку АДРЕСА_1 замість дуги, показано пряму. Через допущену помилку вона ( ОСОБА_2 ) фактично позбавлена права власності – вільно володіти, користуватись літньою кухнею-гаражем під літерою «Д». Просила позов задовольнити.

Рішенням Буського районного суду Львівської області від 29 жовтня 2024 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 шляхом відновлення до попереднього стану, який існував до порушення її прав, північної межі земельних ділянок буд. АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 , а саме до розмірів, конфігурації та місце розташування, що склалися історично по наявній (фактичній) огорожі. Визнано недійсними та скасовано рішення Буської міської ради Буського району Львівської області 5 сесії 6 скликання від 1 червня 2011 року «Про затвердження технічної документації та уточнення площ земельних ділянок» та Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯК № 247119, загальною площею 0,1000 га , кадастровий номер 4620610100:13:015:0065 яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрований 13 жовтня 2011 р. за № 46060001000916 та рішення Буської міської ради Буського району Львівської області 23 сесії 6 скликання від 24 квітня 2013 року «Про надання згоди ОСОБА_3 на розподіл земельної ділянки» та рішення державного реєстратора реєстраційної служби Буського районного управління юстиції Львівської області про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 від 1 березня 2014 року на земельні ділянки площею 0,0591 га кадастровий номер 4620610100:13:015:0093, площею 0,0409 га кадастровий номер 4620610100:13:015:0094 для будівництва і обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_2 . Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0591 га кадастровий номер 4620610100:13:015:0093 призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Буського нотаріального округу Львівської області Дячик А.В. 29 вересня 2014 року за реєстровим № 596. Скасовано рішення приватного нотаріуса Буського нотаріального округу Львівської області Дячик А.В. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку пл. 0,0591 га кадастровий номер 4620610100:13:015:0093 за ОСОБА_1 та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку пл. 0,0591 га кадастровий номер 4620610100:13:015:0093 за ОСОБА_1 .

Додатковим рішенням Буського районного суду Львівської області від 12 листопада 2024 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , Буської міської ради на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у вигляді: сплаченого судового збору у розмірі 2560 грн; витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 47 007 грн; витрат на проведення судової експертизи у розмірі 12 560 грн; витрат на поштові відправлення для надсилання сторонам по справі заяв по суті позову у розмірі 152,54 грн; всього: 62 279,54 грн.

Рішення та додаткове рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .

Вважає судові рішення суду незаконними та необґрунтованими, такими, що порушують її законні права та інтереси, ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що документація із землеустрою на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 не розроблялась та не затверджувалась, її межі в натурі не встановлювались відповідними ліцензованими землевпорядними організаціями, державна реєстрація права власності цієї земельної ділянки не проводилась. Порядок розроблення документації з землеустрою та відповідальність за порушення законодавства у сфері землеустрою врегульований Законом України «Про землеустрій». Зокрема норми цього закону не передбачають такі способи захисту цивільних прав як визнання недійсною та скасування документації із землеустрою. ОСОБА_2 не довела належними та допустимими доказами, що вона є власником земельної ділянки площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 , що порушують її право власності на земельну ділянку та що ними вчиняються перешкоди в користуванні її земельною ділянкою. Зазначає, що спірна межа, що відображена в кадастровому плані земельної ділянки по лінії Б-В, проходить між земельною ділянкою, якою користується ОСОБА_2 та її ( ОСОБА_1 ) земельною ділянкою, якою вона володіє на праві приватної власності на підставі договору дарування, посвідченим приватним нотаріусом Буського нотаріального округу Львівської області Дячик А.В. від 25 вересня 2014 року за реєстровим № 596. Отже сусіднім землевласником позивача по лінії Б-В є вона ( ОСОБА_1 ), яка є неналежним відповідачем у справі. Буський районний суд Львівської області не застосував ст. 391 ЦК України, ст.ст. 79-1, 107 ЗК України, ст. 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр», підпункт 3 пункту 138 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрав України від 17 жовтня 2012 року № 1051. Вказує, що вона ( ОСОБА_1 ) є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_2 , та земельної ділянки площею 0,0591 га для обслуговування цього житлового будинку з приналежним майном, кадастровий номер 4620610100:13:015:0093. Її мати ОСОБА_3 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_2 , та земельної ділянки площею 0,0409 га для обслуговування зазначеного житлового будинку з приналежним майном, кадастровий номер 4620610100:13:015:0094. ОСОБА_2 є власником сусіднього житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Державна реєстрація земельної ділянки площею 0,10 га для обслуговування сусіднього житлового будинку з приналежним майном та державна реєстрація речових прав на цю земельну ділянку за ОСОБА_2 не проведені. Також, вказана земельна ділянка не була зареєстрована за померлою матір`ю позивача ОСОБА_6 на праві власності та на праві користування, про що свідчить лист відділу у Буському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 18 липня 2017 року № 21-13-0.20- 811/102-17. Отже, земельна ділянка ОСОБА_2 не є сформованою та не є приватизованою, а відповідно не є об`єктом цивільних прав в розумінні ч. 4, ч. 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України. Посилається на те, що з ухвали Буського районного суду Львівської області від 22 березня 2024 року про самовідвід судді у справі № 943/1721/21 та ухвали Буського районного суду Львівської області від 22 березня 2024 року про самовідвід судді у справі № 943/1459/23 вбачається, що суддею Шендріковою Г.О. у цих справах, в яких приймає участь третя особа ОСОБА_12 , заявлено самовідвід з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, у зв`язку із вчиненням погроз стосовно неї як судді Буського районного суду Львівської області з боку приватного нотаріуса Золочівського районного нотаріального округу Львівської області Дячик А.В. Про обставини погроз, суддею Шендріковою Г.О. надані покази як свідка в межах кримінального провадження № 12023141210000072 від 17 лютого 2023 року, що може викликати сумніви у її об`єктивності як судді при розгляді даних справ. З огляду на те, що у цій справі приймає участь третя особа: приватний нотаріус Золочівського районного нотаріального округу Львівської області Дячик А.В., яка нотаріально посвідчувала її ( ОСОБА_1 ) договір дарування земельної ділянки, та з якою суддя Буського районного суду Львівської області Шендрікова Г.О. перебуває в неприязних стосунках, у неї ( ОСОБА_1 ) існують побоювання щодо об`єктивності та неупередженості судді під час розгляду даної цивільної справи. Вказує, що ухвалою Буського районного суду Львівської області від 8 серпня 2024 року у справі № 440/518/17 відмовлено у задоволенні її ( ОСОБА_1 ) заяви про відвід судді, з підстав необґрунтованості відводу. Стверджує, що суддя Буського районного суду Львівської області Шендрікова Г.О., заявляючи собі самовідвід у справах № 943/1721/21 та № 943/1459/23, дала зрозуміти, що неприязні стосунки з приватним нотаріусом Дячик А.В., яка є учасником цих справ, може викликати сумніви у її об`єктивності як судді при розгляді даних справ. Проте, 22 березня 2024 року суддя Шендрікова Г.О. не заявила собі самовідвід з аналогічних підстав в справі № 440/518/17, учасником якої також є третя особа приватний нотаріус Дячик А.В. Вказує, що 5 серпня 2024 року вона ( ОСОБА_1 ) подала заяву про відвід судді. Вважає обґрунтованими підстави відводу судді Шендрікової Г.О., що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції у відповідності до п. 2 ч. З ст. 376 ЦПК України.

Додатковим рішенням суду стягнуто з чотирьох відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , Буської міської ради по справі на користь ОСОБА_2 судові витрати в солідарному порядку. Згідно постанови Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 462/2077/17, у ч. 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому при повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Просить скасувати рішення та додаткове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

20 лютого 2025 року представник позивачки-Кожан –Юрдига О.Я. подала відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що повністю заперечує апеляційну скаргу. Звертає увагу, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Зазначає, що позивач не може провести державну реєстрацію земельної діялнки, оскільки під час розробки технічної документації зі землеустрою було виявлено, що має місце накладання (зміщення) новосформованої земельної діялнки площею 0,0591га кадастровий номер 4620610100:13:015:0093, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 на фактично існуючу межу (огорожу), господарські будівлі та присадибну ділянку пл.0,10га за адресою АДРЕСА_1 ( у конфігурації та розмірах згідно історично складеного порядку користування між суміжними земельними ділянками буд. АДРЕСА_1 та буд. АДРЕСА_2 ). При складенні технічної документації зі землеустрою ФОП ОСОБА_5 були допущені порушення вимог чинного законодавства. Через технічну помилку допущену ФОП ОСОБА_5 присадибна ділянка буд АДРЕСА_1 зменшилася, а конфігурація та розміри земельної ділянки ОСОБА_3 , а згодом і конфігурація та розміри земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_1 внаслідок переоформлених документів ОСОБА_3 зміщені в сторону земельної ділянки ОСОБА_6 , а тапер ОСОБА_2 . З плану топографічного знімання території в м.Буськ (плану встановлення меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 в натурі) виконаного ФОП ОСОБА_11 , земельна ділянка відповідача ОСОБА_3 , по межах фактичного землекористування не збігається з земельною ділянкою згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ЯК №247119, від 13.10.2011 року за р.№46060001000916 і частково накладається на земельну ділянку, якою фактично володіла і користувалася ОСОБА_6 , мама позивачки і яка тепер перебуває у власності ОСОБА_2 . Безпідставно змінено її розміри і конфігурацію зі сторони будинку АДРЕСА_1 замість дуги, показано пряму. Через допущену помилку ОСОБА_2 позбавлена права вільно володіти, користуватися літньою кухнею-гаражем під літ.Д. Вважає помилковим твердження відповідача, що оскаржувані рішення Буської міської ради вичерпали свою дію, оскільки аналіз правових висновків Верховного Суду не виключає можливості оскарження зазначених актів у компексному поєднанні з вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів. Заперечує твердження відповідача про те, що технічна помилка щодо межі суміжних земельних ділянок у документаціях із землеустрою не є штучними перешкодами для позивачки у землекористуванні та володінні її будинком з приналежними будівлями, оскільки позивачка через цю технічну помилку не може пройти процедуру приватизації, присвоєння її присадибній ділянці площею 0,10 га кадастрового номера. Звертає увагу, що при виявленні помилки позивачка звернулася до ФОП ОСОБА_5 про її виправлення, але нею було відмовлено у виправленні, що стало підставою для звернення до суду.

Позивачка та її представник в судове засідання не прибули, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Правонаступник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала заяву про розгляд справи у її відсутності, апеляційну скаргу підтримує.

Представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_13 апеляційну скаргу підтримав в частині незаконності та необгрунтованості рішення суду першої інстанції. В частині відводу судді Шендріковій А.О. просив апеляційну скагу не розглядати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_13 , перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша – друга статті 321 ЦК України).

У ЗК України закріплено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (частина перша статті 153 ЗК України).

Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій–сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з ст.107 Земельного кодексу основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частинами першою–третьою статті 158 ЗК України встановлено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку (частина п`ята статті 158 ЗК України).

За змістом статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб. Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронному вигляді з Державного аграрного реєстру через Єдиний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п`ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.

Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.

Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Відповідно до пункту 138 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, помилками у Державному земельному кадастрі є:

1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру;

2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру);

3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель щодо визначення характеристик об`єктів Державного земельного кадастру в натурі (на місцевості) із порушенням (зміною) їх значень внутрішніх кутів та мір ліній між поворотними точками меж земельних ділянок та/або площі (в тому числі виявлена під час або після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про земельні ділянки та інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 01 січня

2013 року до Державного фонду документації із землеустрою);

4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;

5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель;

6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки;

7) помилка у застосуванні систем координат земельних ділянок (в тому числі помилка, що виникає під час перерахунку із однієї системи координат в іншу), які були сформовані до 01 січня 2013 року та відомості про які були перенесені до Державного земельного кадастру, та помилка у відомостях щодо місця розташування земельних ділянок (зміщення, розворот, віддзеркалювання) з урахуванням суміжних землеволодінь та землекористувань.

Отже, чинним законодавством встановлено порядок виправлення технічних помилок, зокрема допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок.

Судом та матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за № 1609 (спадкова справа № 107/16) виданого приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Л/о Дячик А.В., що підтверджується та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 77269907, від 28.12.2016 року (а.с.13-14 т.1).

На підставі рішення Буського районного суду Львівської області від 30 березня 2017 року за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано право власності на земельну ділянку загальною пл.0,10 га, цільове призначення якої –будівництво та обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.37-38 т.1).

Рішенням Буської міської ради Буського р-ну Львівської обл. 1 сесії 6 скликання від 19.11.2010 року «Про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо складання документів для передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 у власність» та рішенням Буської міської ради Буського р-ну Львівської обл. 5 сесії 6 скликання від 01.06.2011 року «Про затвердження технічної документації та уточнення площ земельних ділянок», ОСОБА_3 було передано у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 4620610100:13:015:0065, що розташована за адресою АДРЕСА_2 на підставі ст.119 Земельного кодексу України – за набувальною давністю.

Рішенням ХХІІІ сесії шостого скликання Буської міської ради від 24.04.2013 року ОСОБА_3 надано згоду на розподіл земельної ділянки в АДРЕСА_2 . Затверджено розміри, конфігурації та площі:однієї земельної ділянки 0,0409 га і другої земельної ділянки 0,0591 га згідно плану поділу земельної ділянки. Пунктом 3 рішення було встановлено адресу земельним ділянкам (а.с.57 т.1).

Рішенням ХХУІ сесії шостого скликання Буської міської ради від 13.11.2013 року внесено зміни в рішення ХХІІІ сесії шостого скликання Буської міської ради від 24.04.2013, а саме п.3 викладено в такій редакції:

-земельній ділянці площею -0,0409 га визначено адресу АДРЕСА_2 ;

-земельній ділянці площею -0,0591 га визначено адресу АДРЕСА_2 (а.с.58 т.1).

ОСОБА_3 розробила технічну документацію зі землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Земельним ділянкам внаслідок поділу, присвоєні кадастрові номери (а.с.23,24 т.1)

З договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Буського нотаріального округу Львівської області Дячик А.В. від 29.09.2014 року за реєстровим № 59629.09.2014 року вбачається, що ОСОБА_3 подарувала земельну ділянку пл. 0,0591 га кадастровий номер 4620610100:13:015:0093, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_1 (а.с.169-170 т.1).

Звертаючись з позовом до суду, позивач ОСОБА_2 зазначала, що не може провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі судового рішення, оскільки під час розробки технічної документації з землеустрою (на підставі укладеної з ФОП ОСОБА_11 угоди) після отримання нею Плану встановлення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , виявилося, що має місце накладання (зміщення) новосформованої земельної ділянки пл. 0,0591 га кадастровий номер 4620610100:13:015:0093, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 на фактично існуючу межу (огорожу), господарські будівлі та присадибну земельну ділянку пл.0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 (у конфігурації та розмірах згідно історично складеного порядку користування між суміжними земельними ділянками буд. АДРЕСА_4 ).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав доведеним, що орган місцевого самоврядування двічі передавав одну й ту ж саму земельну ділянку у приватну власність, що вбачається з аналізу прийнятих рішень Буською міською радою, оскільки на дату винесення рішення Буської міської ради Буського р-ну Львівської обл. 1 сесії 6 скликання від 19.11.2010 року «Про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів для передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у власність» та дату винесення рішення Буської міської ради Буського р-ну Львівської обл. 5 сесії 6 скликання від 01.06.2011 року «Про затвердження технічної документації та уточнення площ земельних ділянок», яким ОСОБА_3 передано у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельна ділянка площею 0,10 га, кадастровий номер 4620610100:13:015:0065, що розташована за адресою АДРЕСА_2 була чинною, не зміненою і не скасованою ухвала Буської міської ради народних депутатів Буського р-ну Львівської області ХVІ сесії ХХІ скликання від 25.03.1994 року «Про передачу земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у приватну власність», якою Буська міська Рада народних депутатів на підставі Декрету Кабінету Міністрів України передала безоплатно у приватну власність ОСОБА_8 земельну ділянку пл.0,10 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно ч.2 ст. 120 ЗК України у редакції чинній станом на дату видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину, тобто станом на 27.03.2008 року - якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Суд вважав, що Буська міська рада не маючи жодних повноважень щодо розпорядження приватними земельними ділянками, діючи абсолютно поза правовими межами, повторно передала земельну ділянку пл..0,10 га. на АДРЕСА_2 , яка належала на праві власності ОСОБА_8 – заявнику ОСОБА_3 . З урахуванням наведеного, вищевказані рішення Буської міської ради Буського р-ну Львівської обл. суд визнав незаконними так як вважав, що у зв`язку з їх виданням порушуються права та охоронювані законом інтереси позивачки ОСОБА_2 . Як наслідок, суд дійшов висновку, що не ґрунтується на законі й оспорений в первісній позовній заяві державний акт на право приватної власності на землю серії ЯК № 247119 зареєстрований 13 жовтня 2011 р. за № 46060001000916. У зв`язку з цим, не може вважатися набутим у законний спосіб і право власності ОСОБА_3 на присадибну земельну ділянку пл. 0,10 га за адресою АДРЕСА_2 . Відтак, вбачається невідповідність змісту оскаржуваного правочину дарування земельної ділянки вимогам закону в частині спірної земельної ділянки. За обставин незаконності вищевказаних рішень Буської міської ради Буського р-ну Львівської обл.. в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки на час їх прийняття, незаконності набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку пл..0,10 га на АДРЕСА_2 , відсутня й правова підстава для поділу цієї земельної ділянки на дві окремі земельні ділянки з присвоєнням їх окремих кадастрових номерів. Тому необхідно визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Буського районного управління юстиції Львівської області про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 від 01 березня 2014 року на земельну ділянку площею 0,0409 га кадастровий № 4620610100:13:015:0094 для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 , а відтак і відсутня правова підстава набуття ОСОБА_1 права власності на сформовану в результаті поділу земельної ділянки пл. 0,10 га за адресою АДРЕСА_2 на дві окремі зем. ділянки- новосформовану земельну ділянку пл. 0,0591 га кадастровий номер 4620610100:13:015:0093. Звідси випливає й недійсність договору дарування земельної ділянки пл. 0,0591 га кадастровий номер 4620610100:13:015:0093 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Львівської обл.. Дячик Аллою Володимирівною 25.09.2014 року, зпа реє. № 596. З огляду на викладене, ОСОБА_1 не набуто право власності на спірну земельну ділянку, тому необхідно визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зареєстроване за ОСОБА_1 приватним нотаріусом Дячик А.В. 25.09.2014 року на земельну ділянку площею 0,0591 га кадастровий № 4620610100:13:015:0093 для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 , оскільки така проведена на основі оспореного правочину.

Колегія суддів не погоджується з такими висновоками суду першої інстанції.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі

№ 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Судом встановлено, що сторони у справі є сусідніми землекористувачами. ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , набута у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 березня 2017 року. Технічна документація на земельну діялянку в матеріалах справи відсутня.

Відповідачці ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,0591 га, кадастровий номер 4620610100:13:015:0093, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , яка сформована у 2013 році в результаті поділу земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_2 .

На земельних ділянках розміщені житлові будинки з господарськими будівлями та спорудами. Зазначені ділянки межують між собою.

Фактично спірні правовідносини стосуються захисту прав сусідніх землекористувачів на землю, визначення накладення меж сусідніх земельних ділянок.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи №3835/3836 від 22 травня 2020 року встановлено, що фактична забудова земельної земельної ділянки № НОМЕР_2 в частині дотримання відстані до житлового будинку АДРЕСА_1 та відстані до огорожі між земельними ділянками АДРЕСА_5 не відровідає планам забудови земельних ділянок, наявним в інвентаризаційних справах цих будинків. Фактична відстань від житлового будинку АДРЕСА_2 до житлового будинку АДРЕСА_1 становить 9-65 м замість 10 м, як зазначено на «Плані земельної ділянки АДРЕСА_1 (1964 рік).

Фактична відстань від житлового будинну АДРЕСА_2 до огорожі між земельними ділянками АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 становить від 3,65 м до 4,3 м, замість 3,5 м, як зазначено на «Плані земельної ділянки АДРЕСА_1 (1964 рік) та замість 4 м як зазначено на «Плані земельної ділянки АДРЕСА_2 (1960 рік).

Новосформована земельна ділянка площею 0,0591 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 накладається (перетинається з фактично існуючою межею (огорожею) між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Встановити факт накладання (не накладання) новосформованої земельної ділянки площею 0,0591 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 на присадибну земельну дялянку пл. 0,10 га за адресою АДРЕСА_1 не надається можливим у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на присадибну ділянку площею 0,10 на на АДРЕСА_1 .

Новосформована земельна ділянка площею 0,0591 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 не відповідає вимогам будівельних норм по відношенню до господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , а саме вимогам п.3.25 * ДБН 360.92** «Містобудування.Планування і забудова міських і сільських поселень».

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Колегія суддів зауважує, що між сторонами фактично існує спір щодо меж сусідніх земельних ділянок, зокрема в частині накладення земельної ділянки відповідачки ОСОБА_1 з фактично існуючою межею (огорожею) між земельним ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Позивачка фактично не оспорює наявність у відповідачів права на земельні ділянки, так як на них розташовані житлові будинки, однак вважає, що таке оформлене з порушенням законодавства. Водночас, земельна ділянка, якою користується позивачка, не сформована, конфігурація та розміри її земельної ділянки не визначені, в матеріалах справи відсутні конфігурація та межі земельної ділянки попередніх власників цієї земельної ділянки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту, оскільки належним способом захисту прав ОСОБА_2 на належну їй на праві власності земельну ділянку є усунення перешкод у її користуванні, шляхом витребування частини її земельної ділянки у власника земельної ділянки, яка накладається у розмірах її накладення, тобто у ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції неправильно визначився з характером спірних правовідносин, правами (інтересами) позивача, за захистом яких вона звернулася до суду та дійшов помилкового висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є належним та забезпечить захист її права.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач зверталася до органів місцевого самоврядування за вирішенням спору щодо меж суміжних земельних ділянок в порядку ч.3 ст.158 Земельного кодексу України. Позивачкою не доведено, що задоволення її позовних вимог про усунунення перешкод ОСОБА_2 у користуванні житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом відновлення до попереднього стану, який існував до порушення її прав, північної межі земельних ділянок буд. АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 , а саме до розмірів, конфігурації та місце розташування, що склалися історично по наявній (фактичній) огорожі, визнання недійсними та скасування: рішення Буської міської ради Буського р-ну Львівської обл. 5 сесії 6 скликання від 01.06.2011 року «Про затвердження технічної документації та уточнення площ земельних ділянок» та Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯК № 247119, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 4620610100:13:015:0065, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрований 13 жовтня 2011 р. за № 46060001000916, визнання недійсними та скасуваня рішення Буської міської ради Буського р-ну Львівської обл. 23 сесії 6 скликання від 24.04.2013 року «Про надання згоди гр. ОСОБА_3 на розподіл земельної ділянки» та рішення державного реєстратора реєстраційної служби Буського районного управління юстиції Львівської області про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 від 01 березня 2014 року на земельні ділянки пл. 0,0591 га кадастровий номер 4620610100:13:015:0093 й площею 0,0409 га кадастровий № 4620610100:13:015:0094 для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 , визнання недійсним договору дарування земельної ділянки пл. 0,0591 га кадастровий номер 4620610100:13:015:0093 призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Буського нотаріального округу Львівської області Дячик А.В. 29.09.2014 року за реєстровим № 596 та скасування проведеної приватним нотаріусом Дячик А.В. державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_1 , призведе до відновлення, на її думку, порушених прав щодо належної їй земельної ділянки.

Враховуючи, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, обраний позивачем спосіб захисту, з урахуванням обставин, які стали підставою для її звернення до суду з цим позовом, може негативно вплинути на право власності відповідачів та застосовані заходи, про які просить позивач, не будуть співмірними до принципу непорушності права власності.

Позивач не надала належних доказів того, що внаслідок технічної помилки, допущеної ФОП ОСОБА_5 , присадибна земельна ділянка будинку АДРЕСА_1 зменшилася, а конфігурація та розміри земельної ділянки ОСОБА_3 , а згодом і конфігурація та розміри земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_1 внаслідок переоформлених документів ОСОБА_3 зміщені в сторону земельної ділянки ОСОБА_2 , оскільки конфігурація і визначені межі земельної ділянки позивачки в матеріалах справи відсутні.

Доводи ОСОБА_2 зводяться передусім до неможливості зареєструвати свою земельну ділянку на підставі рішення суду, однак матеріали справи не містять жодних доказів неможливості внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру на підставі розробленого на її замовлення проєкту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою АДРЕСА_1 площею 0,10 га, у зв`язку з наявними накладеннями з іншими земельними ділянками, зумовленими допущеними помилками при виготовленні технічної документації на суміжні земельні ділянки.

Відповідно до п.9 ч. 1 ст.27 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень`державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Враховуючи викладене, на даний час матеріалами справи не доведено, що державна реєстрація ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,10 га, неможлива без визнання недійсними та скасування: рішення Буської міської ради Буського р-ну Львівської обл. 5 сесії 6 скликання від 01.06.2011 року «Про затвердження технічної документації та уточнення площ земельних ділянок» та Державного акта на право приватної власності на землю серії ЯК № 247119, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 4620610100:13:015:0065, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрованого 13 жовтня 2011 р. за № 46060001000916 та визнання недійсними та скасування рішення Буської міської ради Буського р-ну Львівської обл. 23 сесії 6 скликання від 24.04.2013 року «Про надання згоди гр. ОСОБА_3 на розподіл земельної ділянки» та рішення державного реєстратора реєстраційної служби Буського районного управління юстиції Львівської області про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 від 01 березня 2014 року на земельні ділянки пл. 0,0591 га кадастровий номер 4620610100:13:015:0093 й площею 0,0409 га кадастровий № 4620610100:13:015:0094 для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 ; визнання недійсним договору дарування земельної ділянки пл. 0,0591 га кадастровий номер 4620610100:13:015:0093 призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Буського нотаріального округу Львівської області Дячик А.В. 29.09.2014 року за реєстровим № 596 та скасування проведеної приватним нотаріусом Дячик А.В. державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_1 .

Таким чином, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

У постанові Верховного Суду від 29 серпня 2024 року у справі № 905/830/21 зазначено, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється у тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати. Таким чином, скасування первісного судового рішення за результатом розгляду касаційної скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 911/132/14, від 06 грудня 2023 року у справі № 910/10294/22).

У зв`язку із тим, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування, рішення суду і відмову у позові, то додаткове судове рішення,яким вирішено питання судових витрат також підлягає скасуванню і судові витрати залишаються за позивачем.

Відповідно до ст.141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Буського районного суду Львівської області від 29 жовтня 2024 року та додаткове рішення Буського районного суду Львівської області від 12 листопада 2024 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , Буської міської ради, з участю третіх осіб: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, приватного нотаріуса Буського нотаріального округу Львівської області Дячик А.В., про відновлення майнових прав.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 09 жовтня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра