Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №465/9230/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/9230/24 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 22-ц/811/2492/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: В.В. Черевко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третьої особи - Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 за участю третьої особи - Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області, в якому просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - два місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування позову покликалася на те, що її дідусь та бабуся, відповідно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживали в зареєстрованому шлюбі з 30 листопада 1946 року. У шлюбі в них народився син ОСОБА_5 (її батько), який був єдиною дитиною подружжя ОСОБА_6 . Натомість, в ОСОБА_5 від шлюбу з ОСОБА_7 народилося двоє дітей, а саме: ОСОБА_2 (позивач) та її сестра, ОСОБА_1 (відповідач). Орієнтовно в 1991 році їх сім?єю було здійснено обмін з доплатою квартири по АДРЕСА_1 на житловий будинок по АДРЕСА_2 . Дідусь і бабуся продовжували проживати в будинку за цією адресою навіть після його переоформлення на початку 2000-х років на користь її сестри ОСОБА_2 (відповідача). ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дідусь ОСОБА_4 , який до дня смерті проживав за адресою АДРЕСА_2 . У цьому ж будинку, до дня смерті проживала також бабуся ОСОБА_3 .

Вказувала, що квартиру АДРЕСА_3 бабуся відчужила їй за договором купівлі - продажу, посвідченим 21.04.2016 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Р.I., зареєстрованим за №1206. Її сестра - відповідач ОСОБА_1 , вважаючи, що вона має право на спадкування за заповітом частки квартирі АДРЕСА_3 після смерті дідуся ОСОБА_4 , якому на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_3 , звернулася до неї з позовом про визнання недійсним в цілому договору купівлі-продажу квартири.

Після завершення розгляду судової справи №465/5290/17 визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири виникла необхідність оформити належну їй частку у квартирі АДРЕСА_3 та провести її реєстрацію, виходячи вже з реалій, встановлених судовим рішенням. Повідомленням нотаріуса її поінформовано, що на її ім?я бабусею ОСОБА_3 складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.1. від 16.07.2016 року, реєстровий №2708, за яким бабуся все своє майно заповіла їй. Про наявність заповіту їй не було відомо, , а нотаріусом не здійснювалось виклику чи інформування з цього приводу. Враховуючи те, що єдиним спадкоємцем першої черги за законом усього майна, що належало померлій бабусі, був її син (батько сторін) ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (тобто, в часі більше як сім з половиною місяців після відкриття спадщини за бабцею), то ці обставини цілком переконливо виключають можливість усвідомлення того, що в неї протягом усього часу після смерті бабці існувало право на спадкування за законом лише через свою спорідненість із спадкодавцем і при цьому вона не вчиняла жодних активних дій, як то подання заяви про прийняття спадщини нотаріусу.

Вважає, що факт її необізнаності про наявність заповіту, складеного бабусею ОСОБА_3 14.07.2016 р. в її користь, з урахуванням неподаної нею, як спадкоємцем 5-ї черги спадкування за законом після смерті бабці, заяви про прийняття спадщини у встановлений законодавством України 6-місячний строк та за наявності у цей же час в її батька ОСОБА_5 права на спадкування як спадкоємця 1-шої черги, при цьому чітке декларування ним реалізації такого права - перешкоджає оформленню нею права на належну їй спадщину за заповітом після смерті бабці.

Вважає, що відповідні обставини зумовили поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини, що пов?язані з об?єктивними, непереборними, істотними труднощами що стали перешкодою у вчиненні відповідних дій.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , що видано Франківським районним у м. Львові відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 131 від 07 лютого 2017 року.

Встановлено строк в два місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .

Вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального і матеріального права, прийнятим всупереч обставинам, встановленим у справі.

Зазначила, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд не визначився із характером спірних правовідносин у справі, адже позивач просила суд встановити для неї додатковий строк про прийняття спадщини, проте до матеріалів свого позову не подала своєї заяви про прийняття спадщини, яку вона подала до нотаріальної контори. Матеріали спадкової справи по смерті ОСОБА_3 судом не витребовувалися та не оглядалися.

Таким чином, суд задоволив позов без дослідження первинних документів з приводу спадкування, отже без повного, всебічного та об`єктивного дослідження доказів у справі, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Позивач подала до Четвертої Львівської державної нотаріальної контори заяву від 22.08.2024 року посвідчену приватним нотаріусом ЛМНО Шафран Р.І. у якій ствердила, що вже прийняла спадщину в порядку п. З ст. 1268 ЦК України - як особа, що постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.Таким чином, сам зміст заяви, поданої позивачем до нотаріальної контори з приводу оформлення її спадкових прав, заперечував підставність та обгрунтованійсть її звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилося поза увагою суду.

Зазначає, що станом на сьогодні єдиними спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 (баби сторін) є позивач та відповідач. Вона (відповідач) як спадкоємець за законом, ще у 2017 році подала до Четвертої Львівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, натомість позивач, навіть без врахування наявності заповіту, маючи рівні з відповідачем права на спадкування за законом, не подала такої заяви у визначений законом 6-ти місячний термін, а подала заяву з приводу спадкування лише у серпні 2024 року - через сім років після спливу терміну на подання відповідної заяви.

Вважає, що позовні вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини до задоволення не підлягали, оскільки позивач будучим достеменно обізнаною про смерть ОСОБА_3 від часу настання такої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також через недовгий час смерть батька ОСОБА_5 , володіючи інформацією про наявність у ОСОБА_3 майна щодо якого здійснюється державна реєстрація, була зобов`язана після їх смерті звернутися до нотаріуса за видачею їй свідоцтва про право на спадщину на відповідне нерухоме майно в силу приписів ч. 1 ст. 1297 ЦК України, як спадкоємець за законом відносно якого не має жодних інших спадкоємців попередніх черг. Необізнаність про наявність заповіту може бути оцінена як поважна причина пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом. Отже, позивач пропустила строк для подання такої заяви без поважних причин. Виходячи зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 , така вказує, як на доведені, обставини її спільного проживання з ОСОБА_3 до часу смерті останньої, отже фактично заперечує наявність у неї правових підстав для звернення до суду з заявою про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини, при цьому одночасно визнає, що в провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває інша цивільна справа - № 465/6993/24 за її позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Четверта Львівська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем - ОСОБА_3 на час відкриття спадщини.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 скаргу підтримав з підстав, наведених у ній, просив скаргу задоволити.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_9 проти скарги заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( ч.3 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини (ч.1 ст.1222 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно вимог ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для прийняття спадщини встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Відповідно до ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис №131, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 07.02.2017 року Франківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Згідно листа завідувача Четвертої Львівської державної нотаріальної контори №1073/02-14 від 28.08.2024 спадкова справа №387/2017 після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена 24.07.2017 року за заявою спадкоємця за законом ОСОБА_1 .

Зазначеним листом завідувачем Четвертої державної нотаріальної контори повідомлено ОСОБА_2 (позивача), що ОСОБА_3 склала на її ім`я заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І. 14.07.2016 за реєстровим №2708, яким все своє майно заповіла їй.

Цим же листом позивачу ОСОБА_2 роз`яснено, що їй необхідно надати докази своєчасного прийняття спадщини, якими можуть бути рішення суду про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини або рішення суду про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, якщо вона бажає спадкувати майно померлої баби.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та визначаючи їй додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , районний суд виходив з того, що позивачка просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті баби, покликаючись на те, що про складення ОСОБА_3 заповіту на її користь їй відомо не було, а стороною відповідача жодних доказів на заперечення позовних вимог не надано. Суд вважав, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість заявлених позовних вимог. Крім того, суд дійшов висновку, що визначення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є оціночним поняттям та оцінюється судом в залежності від конкретних обставин справи, а факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування. Суд також виходив з того, що виражене в заповіті волевиявлення заповідача щодо передання спадкового майна позивачу, має враховуватися при вирішенні питання про подальшу долю спадкового майна, а необізнаність позивачки про існування заповіту, складеного її бабою, є поважною причиною для визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, враховуючи наступне.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

У Постанові ВП ВС від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 сформульовано правовий висновок, що «необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом.

Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу "пропорційності" втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину. У спірних правовідносинах дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, навіть з огляду на такий фундаментальний принцип спадкового права, як свобода заповіту, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду виснувала, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування,і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням наведених мотивів цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання про наявність підстав для відступу від правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що "необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини", зазначивши, що необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).

Як убачається з матеріалів спадкової справи № 387/2017, заведеної Четвертою Львівською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , така заведена за заявою ОСОБА_1 від 20.07.2017 року.

Позивачка ОСОБА_2 у заяві про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_3 , поданій в Четверту державну нотаріальну контору 22.08.2024 року зазначила, що спадщину прийняла на підставі п.3 ст.1268 ЦК України, оскільки проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заяви про відмову від спадщини протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України не подавала.

У заяві ОСОБА_2 зазначила перелік спадкового майна, зокрема квартиру АДРЕСА_3 та дачний будинок за адресою АДРЕСА_4 і земельну ділянку, на якій він розташований.

Матеріалами справи також встановлено, що щодо частини спадкового майна, а саме квартири АДРЕСА_3 , між сторонами спору у даній справі тривалий час (з вересня 2017 року по 26 червня 2024 року) існував судовий спір за позовом ОСОБА_1 (відповідач у даній справі) до ОСОБА_2 (позивач у даній справі), третя особа приватний нотаріус Шафран Р.І. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладеного 21 квітня 2016 року між позивачкою ОСОБА_2 та бабою сторін ОСОБА_3 та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення нікчемності правочину (заповіту), складеного дідом ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 .

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2022 року (справа № 465/5290/17) у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 22 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2022 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений між позивачкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Шафран Р.І. за реєстровим № 1206, у частині 3/8 часток квартири.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частки квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4 від 10 травня 2013 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26 червня 2024 року у зазначеній справі № 465/5290/17 (провадження № 61-10827св23) касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 22 червня 2023 року в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладеного 21 квітня 2016 року, скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватний нотаріус Шафран Р.І. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений між позивачкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Шафран Р.І. за реєстровим № 1206.

Постанову Львівського апеляційного суду від 22 червня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватний нотаріус Шафран Р.І. про скасування договору купівлі-продажу квартири змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті судові рішення першої та апеляційної інстанції залишено без змін.

Як вбачається зі змісту мотивувальної частини постанови Верховного Суду у вищезазначеній справі, погоджуючись з постановою апеляційного суду щодо наявності підстав для визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 недійсним, оскільки такий суперечить ч.2 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України, так як продавець за договором ОСОБА_3 відчужила на користь ОСОБА_2 майно, частка в якому на праві спільної сумісної власності належала її померлому чоловікові ОСОБА_4 , який склав заповіт на користь ОСОБА_1 , не погодився з тим, що такий договір може бути визнаний судом недійсним лише в частці, та зазначив, що «…якщо об`єкт належить на праві спільної сумісної власності кільком особам, то право власності кожного із співвласників у спільній сумісній власності поширюється на весь об`єкт, тобто передати у власність можна лише об`єкт в цілому, а тому відповідний договір купівлі продажу є недійсний в цілому, що відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року у справі № 430/1281/14ц (провадження № 61-43510сво18)».

Отже, з аналізу наявних у справі доказів можна зробити висновок, що позивачка ОСОБА_2 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , лише 22.08.2024 року, після ухвалення Верховним Судом постанови від 26 червня 2024 року у справі № 465/5290/17, якою визнано договір купівлі-продажу квартири, яка є частиною спадкового майна, недійсним в цілому та її право власності на 5/8 часток квартири, яке виникло у неї на підставі цього договору, фактично було припинено.

Разом з тим, позивачка також не вчиняла жодних активних дій з приводу спадкування іншої частини спадкового майна, зазначеного нею у заяві про прийняття спадщини - дачного будинку за адресою АДРЕСА_4 та земельної ділянки, на якій він розташований, хоча докази того, що між спадкоємцями також були судові спори і з приводу цього майна, матеріали справи не містять.

Отже, на думку колегії суддів, позивачка не надала суду належних доказів про існування об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які перешкоджали подачу нею заяви про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначений законом шестимісячний строк з дня відкриття спадщини.

Крім того, з поданої позивачкою заяви до нотаріальної контори вбачається, що вона вважає себе такою, що прийняла спадщину після смерті баби на підставі п.3 ст.1268 ЦК України, оскільки проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а заяву про відмову від спадщини протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України не подавала.

Аналізуючи зібрані у справі докази, враховуючи, що позивачка є спадкоємцем за законом після смерті її баби, оскільки батько сторін спадщину не прийняв, та відповідно така є учасником процесу спадкування на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець наступної черги спадкоємців за законом, за відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, не вчинила активних дій, спрямованих на прийняття спадщини, виходячи з обставин, які не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Зазначене залишилося поза увагою суду, що призвело до ухвалення судом незаконного рішення.

Враховуючи наведені вище мотиви, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ..

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 червня 2025 року скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третьої особи - Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра