Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №607/3255/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.09.2026 Справа №607/3255/25 Провадження №2/607/2378/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

за участю сторін:

представника позивача – адвоката Шептак А. І.,

представника відповідача – адвоката Сабатюк Н. П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього непрацездатного сина та

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

На адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 17 лютого

2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій він просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на його утримання у розмірі п`яти тисяч гривень, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і на весь період своєї непрацездатності (том 1, а.с.1–3).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що його батьком згідно зі свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 вказано відповідача – ОСОБА_2 . Відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01 квітня 2019 року (справа № 607/20559/18) його батька – ОСОБА_2 – позбавлено батьківських прав та зобов`язано сплачувати на утримання ОСОБА_1 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі

2 000 грн, до досягнення повноліття. ОСОБА_1 зазначає, що він досяг повноліття та виплата аліментів на його утримання припинилася.

Позивач звертає увагу, що чинне законодавство передбачає обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина. Так, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058) непрацездатні громадяни – особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Тобто, резюмує позивач, для виникнення обов`язку матері, батька утримувати повнолітніх дочку, сина необхідна сукупність таких умов: повнолітні дочка, син є непрацездатними, тобто особами з інвалідністю І, II чи III групи; потребують матеріальної допомоги: під якою розуміється неможливість самостійно забезпечити своє існування та недостатність державної допомоги, пенсії та допомоги у зв`язку з інвалідністю; матір, батько здатні утримувати повнолітніх дочку, сина, тобто їхній заробіток (доходи) дозволяють їм здійснювати таке утримання.

Позивач стверджує, що є особою з інвалідністю ІІІ-ї групи з дитинства, з батьків, у нього залишився лише батько, мати померла. Додатково вказує, що навчається у школі, а саме

у 12-му класі, з огляду на інвалідність не працює і не має жодних додаткових доходів; допомагає йому виключно бабуся, з якою проживає. З майна у власності лише частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яку отримав в порядку спадкування після смерті матері.

ОСОБА_1 звернув увагу суду, що навчання у школі, проблеми зі здоров`ям, які виникли через інвалідність, зумовлюють суттєві фінансові витрати. Позивач не працює, не отримує жодних пенсійних виплат, відтак всі витрати несе його бабуся ОСОБА_3 , яка є пенсіонеркою. Тож ОСОБА_1 вказує, що перебуває у скрутному матеріальному становищі та потребує матеріальної допомоги, з огляду на вищезазначені обставини, адже не має будь-якого доходу для забезпечення належного рівня життя.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач – ОСОБА_2 – своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 червня 2025 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 21 липня 2025 року про виправлення описки задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього непрацездатного сина. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 5 000 грн щомісячно, починаючи з 17 лютого 2025 року, довічно. Рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Також цим рішенням стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

25 серпня 2025 року представник ОСОБА_2 – адвокат Сабатюк Н.П. – через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 12 червня 2025 року, у якій просила поновити строк на її подання, скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заяви адвокат зазначила, що відповідач тривалий час проживав у Німеччині, що підтверджується довідкою від 29 липня 2025 року, а тому з об`єктивних причин не міг брати участі в судовому розгляді та надати докази на спростування позовних вимог. Заочне рішення та ухвалу про виправлення описки від 21 липня 2025 року відповідач отримав лише

02 серпня 2025 року. Також представник ОСОБА_2 послалася на відсутність відомостей про доходи відповідача в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, відсутність його на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, та наявність у нього трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2025 року клопотання ОСОБА_2 – адвоката Сабатюк Н.П. – про поновлення строку на оскарження заочного рішення задоволено, заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 червня 2025 року скасовано та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 28 травня 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача – адвокат Шептак А.І. у судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просила його задовольнити.

Представник відповідача – адвокат Сабатюк Н.П. – у судовому засіданні заперечила стосовно задоволення позову, посилаючись на те, що непрацездатність позивача документально не підтверджена, адже наявність ІІІ групи інвалідності самостійно не свідчить про це, відповідач має проблеми зі здоров`ям, а на його утриманні перебувають неповнолітні діти, зокрема нещодавно народжена дитина, яка має вроджені вади здоров`я.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_1 , батьками якого зазначені

ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , відповідний актовий запис № 30, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України (том 1, а.с. 14). ОСОБА_1 присвоєно РНОКПП: НОМЕР_2 (том 1, а.с. 5).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 квітня

2019 року (справа № 607/20559/18) ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав та зобов`язано сплачувати на користь опікуна ОСОБА_3 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн на утримання ОСОБА_1 до досягнення ним повноліття (том 1,

а.с. 11–13).

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради «Про встановлення опіки над майном малолітньої дитини» від 07 серпня 2019 року № 752, призначено ОСОБА_3 опікуном майна дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що складається із частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_3 зберігання майна дитини в належному стані

(том 1, а.с. 18).

Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 263/25/108/В від 23 січня 2025 року та рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю № 263/25/108/І від 23 січня 2025 року ОСОБА_1 встановлена третя (ІІІ) група інвалідності; дата повторного оцінювання: 01 січня 2026 року

(том 1, а.с. 6–10).

Згідно з довідкою від 11 лютого 2025 року № 02 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дійсно займається на відділенні плавання «Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 2 імені Юрія Горайського» Тернопільської міської ради з 01 вересня 2024 року (том 1, а.с. 15).

Як убачається з довідки від 10 лютого 2025 року № 10 ОСОБА_1 навчається

у 12 класі Тернопільської спеціальної школи Тернопільської області і знаходиться на неповному державному утриманні (том 1, а.с. 16).

У довідці Управління соціальної політики Тернопільської міської ради від 23 січня

2025 року № 385 вказано, що ОСОБА_1 станом на 23 січня 2025 року не зареєстрований як одержувач допомог (том 1, а.с. 17).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 24.01.2025 № 1918-25-01944 ОСОБА_1 у період 2 квартал 2024 року по 3 квартал

2024 року отримав дохід у розмірі 5 058,31 грн (том 1, а.с. 19).

Згідно з відповіддю ГУ ДПС у Тернопільській області від 28 лютого 2025 року № 4780/6/19-00-24-02-02-4 відомості про доходи ОСОБА_2 за період з I по IV квартал 2024 року відсутні. Також зазначено, що ОСОБА_2 перебував на обліку як фізична

особа – підприємець з 12 січня 2006 року до 03 грудня 2019 року (том 1, а.с. 26).

З 01 січня 2025 року по 31 березня 2025 року ОСОБА_1 отримав відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 16 листопада 2000 року № 2109-III державну соціальну допомогу в сумі 5 331,29 грн (довідка про отримання допомоги № 1018 від 27 березня 2025 року) (том 1, а.с. 40).

Згідно з довідкою № 1019 від 27 березня 2025 року ОСОБА_1 отримав допомогу дитині померлого годувальника за січень – березень у розмірі 7 083 грн (том 1, а.с. 41).

Відповідно до виписки із медичної картки № 3242 ОСОБА_1 перебував на лікуванні у стаціонарі з 05 квітня 2025 року по 11 квітня 2025 року, діагноз: закритий перелом с/3 діафізу лівої ключиці зі зміщенням відламків (том 1, а.с. 42).

Як убачається з рахунку фактури № 264 від 07 квітня 2025 року оплачено набір імплантів для остеосинтезу ключиці NX Medical на суму 24 100 грн (том 1, а.с. 43).

Згідно з консультаційним висновком спеціаліста від 19 грудня 2025 року № 2163/г у ОСОБА_1 діагностовано дитячий ідіопатичний сколіоз І–ІІ ступеня грудного та поперекового відділів хребта зі стійким незначно вираженим больовим синдромом та функціональними порушеннями І–ІІ ступеня, двобічну комбіновану плоскостопість І ступеня з помірним порушенням функцій обох стоп, а також консолідований перелом лівої ключиці після оперативного лікування від 05 квітня 2025 року без порушення функцій лівої руки (том 1,

а.с. 225, 249).

Згідно з консультаційним висновком спеціаліста від 19 грудня 2025 року № 2463/1 у ОСОБА_1 діагностовано хронічну двобічну сенсоневральну глухоту з дитинства, стан після кохлеарної імплантації від 10 листопада 2010 року (Н90.3) (том 1, а.с. 227, 252).

Згідно з товарним чеком № 01 та ремонтним листом від 08 грудня 2025 року

ОСОБА_1 передав до ТОВ «Кінд Інтерслух Київ» для ремонту передавальну котушку аудіопроцесора серії Sonnet для кохлеарних імплантів MED-EL (том 1, а.с. 228, 253, 254).

Також ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи проїзні документи у напрямках «Тернопіль – Київ – Тернопіль» та квитанції/чеки з аптек (том 1, а.с. 229–231, 255–258, том 2, а.с. 18).

Згідно з інформаційним листом ТОВ «Кінд Інтерслух Київ» від 15 грудня 2025 року попередня вартість ремонту передавача мовного процесора Sonnet2 DL-Coil, переданого на ремонт 08 грудня 2025 року, може становити до 14 000 грн (том 1, а.с. 251).

У виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2187 від 06 січня 2026 року КНП «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» ТОР ОСОБА_1 встановлено діагноз: бронхіальна астма вперше виявлена. ЛН 0 ст. (том 2, а.с. 12–15).

Згідно з витягом із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 21 січня 2026 року № 263/26/130/ВТ ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково (том 2, а.с. 16, 17).

ОСОБА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання від 15 липня 2021 року № 11906037/28-03 (том 1, а.с. 103, 104).

Згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб – платників податків від 05 серпня 2025 року № 1918-25-17495 інформація про джерела та суми доходів ОСОБА_2 , а також утримані податки за період із січня до червня 2025 року відсутня (том 1, а.с. 76).

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування

від 05 серпня 2025 року № 1278710664 останній страховий внесок за ОСОБА_2 сплачено у березні 2023 року (том 1, а.с. 77–79).

Як убачається з довідки ГУ ПФУ в Тернопільській області від 05 серпня 2025 року № 1900-0214-5/36511 ОСОБА_2 не перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги. (том 1, а.с. 105).

ОСОБА_2 на праві власності належать: житловий будинок загальною площею 51,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 (том 1, а.с. 232, 259–260); земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 6123810100:02:002:0010 (том 1, а.с. 233, 261, 262); квартира загальною площею 69,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 (том 1, а.с. 234, 263, 264); земельна ділянка площею 0,0098 га, кадастровий номер 6123810100:02:002:0248 (том 1, а.с. 235, 265, 266).

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого від 26 березня 2026 року № 03369 у ОСОБА_2 діагностовано лівобічну цервікобрахіалгію з больовим синдромом, статодинамічними розладами та порушенням чутливості пальців лівої кисті, остеохондроз шийного відділу хребта, лівобічний шийний сколіоз І ступеня та грижу міжхребцевого диска на рівні С5–С6 (том 2, а.с. 32).

У ОСОБА_2 та ОСОБА_8 народилося четверо дітей: 1) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 1327; 2) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 157; 3) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 305; 4) син – ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_8 , актовий запис № 1201. Діти зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 (том 1, а.с. 84–89).

Як вказано у довідках про зняття з реєстрації місця проживання від 29 липня 2025 року ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 29 липня 2025 року зняті з реєстрації та вибули з місця проживання за адресою:

АДРЕСА_4 (том 1, а.с. 80–83, 137–139).

Згідно з відмітками в паспортах громадян України для виїзду за кордон ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зазначені особи в`їхали на територію України 31 липня 2025 року (том 1, а.с. 130–133).

Згідно з відповідями Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 17 жовтня 2025 року № 19/Л-28051/30087 та від 28 жовтня

2025 року № 19/84896-25-Вих ОСОБА_2 перетинав державний кордон України через пункт пропуску «Краківець»: 12 жовтня 2023 року – виїзд, 16 листопада 2023 року – в`їзд, 28 листопада 2023 року – виїзд, 31 липня 2025 року – в`їзд (том 1, а.с. 206, 207).

08 травня 2026 року відповідач подав до суду заяву, у якій висловив позицію щодо невизнання позивача своїм сином, однак висловив готовність з метою забезпечення рівних умов для усіх сплачувати аліменти у розмірі 1000 грн щомісяця (том 2, а.с. 43).

Згідно з витягом із медичної карти стаціонарного хворого від 13 серпня 2026 року № 65492 та листом ВП «Лікарня Святого Миколая» КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» у ОСОБА_5 діагностовано множинні вроджені вади здоров`я, зокрема шлунково-кишкового тракту та серцево-судинної системи.

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8 Конституції України).

Конституцією України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55). Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп).

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод

1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2.2. Відповідно до частин восьмої – десятої статті 7 Сімейного кодексу України (далі – СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Як вказано у статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (частина друга статті 166 СК України).

За загальним правилом, встановленим статтею 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Главою 16 Розділу ІІІ СК України регламентовано підстави виникнення обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та порядок його виконання.

Згідно зі статтею 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Аналіз наведеної норми свідчить, що виникнення відповідного обов`язку пов`язується із сукупністю трьох юридично значущих обставин: непрацездатністю повнолітніх дочки, сина; їхньою потребою в матеріальній допомозі; наявністю у батьків можливості надавати таку допомогу.

Суд зауважує, що наведені умови підлягають встановленню під час відповідного судового провадження у сукупності, оскільки сама лише непрацездатність повнолітньої особи не є безумовною підставою для стягнення аліментів у заявленому розмірі.

2.3. Як було зазначено у статті 1 Закону № 1058 надано визначення поняттю непрацездатні громадяни, за яким це особи, які досягли встановленого Законом № 1058 віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

За частиною третьою статті 75 СК України непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Конституційний Суд України, здійснюючи офіційне тлумачення поняття «повнолітні непрацездатні діти» в аспекті частини першої статті 1241 ЦК України, виходив, зокрема, з положень частини третьої статті 75 СК України, яка відносить до категорії непрацездатних осіб з інвалідністю I, II та III групи, а також відповідних положень пенсійного законодавства. Конституційний Суд України дійшов висновку, що повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю в установленому законом порядку, належать до категорії непрацездатних незалежно від групи інвалідності (див., зокрема, підпункт 2.3 пункту 2 мотивувальної частини,

пункт 1 резолютивної частини Рішення від 11 лютого 2014 року № 1-рп/2014).

У постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року (справа № 756/15797/20) сформульовано правовий висновок, відповідно до якого повнолітньою непрацездатною особою у розумінні статті 198 СК України є повнолітні син або дочка, визнані в установленому законом порядку особами з інвалідністю.

Тож встановлення повнолітній особі III групи інвалідності є належним підтвердженням її непрацездатності в розумінні статті 198 СК України. При цьому збереження особою здатності до певних видів трудової діяльності не спростовує її юридичного статусу непрацездатної особи та самостійно не виключає права на отримання утримання від батьків.

Утім суд зауважує, що вирішуючи спір про стягнення аліментів на утримання повнолітнього непрацездатного сина, суд має оцінити не лише факт установлення інвалідності, а й реальну потребу позивача в матеріальній допомозі та матеріальні можливості відповідача з урахуванням його сімейного стану й інших істотних обставин.

Так, відповідно до частини першої статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище одержувача і платника аліментів, наявність у платника інших дітей, непрацездатних членів сім`ї, належного йому майна та майнових прав, а також інші обставини, що мають істотне значення.

У постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року (справа № 459/1381/18) зазначено, що при встановленні потреби повнолітніх непрацездатних дочки, сина в матеріальній допомозі повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність її надання; при цьому отримання такою особою доходів, що перевищують прожитковий мінімум, автоматично не свідчить про відсутність потреби в матеріальній допомозі.

2.4. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23 січня 2025 року встановлено III групу інвалідності, яку згідно з рішенням від 21 січня 2026 року встановлено безстроково. Отже, непрацездатність позивача підтверджена належними доказами як на час звернення до суду, так і на час вирішення спору.

Крім того, наявними у справі медичними документами підтверджено, що позивач із дитинства має хронічну двобічну сенсоневральну глухоту, у зв`язку з чим йому проведено кохлеарну імплантацію. Також у нього діагностовано інші захворювання опорно-рухового апарату, які супроводжуються функціональними порушеннями.

Оцінюючи потребу позивача в матеріальній допомозі, суд ураховує характер установлених захворювань, необхідність користування спеціальними технічними засобами для забезпечення слухової функції, а також пов`язані з цим витрати. Зокрема, суд бере до уваги, що матеріалами справи підтверджено звернення позивача щодо ремонту передавальної котушки мовного процесора Sonnet2, попередня вартість якого, згідно з інформаційним листом ТОВ «Кінд Інтерслух Київ» від 15 грудня 2025 року, може становити до 14 000 грн. Наведені обставини свідчать про наявність у позивача додаткових потреб, пов`язаних зі станом його здоров`я, які мають істотне значення для оцінки необхідності матеріальної допомоги.

Суд також ураховує, що ОСОБА_1 проживає разом із бабусею, яка бере участь у його утриманні після смерті матері позивача, а отримуваних ним соціальних виплат, за встановленими у справі обставинами, недостатньо для забезпечення всіх життєвих потреб.

Тож наведені обставини та сукупність досліджених доказів, наданих на їх підтвердження, дають підстави вважати, що у ОСОБА_1 існують об`єктивні потреби в матеріальній допомозі, пов`язані як із забезпеченням повсякденних життєвих потреб, так і з особливостями стану його здоров`я.

Водночас суд не вважає обґрунтованим заявлений до стягнення розмір аліментів, який, на думку суду, є надмірним з огляду на матеріальне та сімейне становище відповідача.

Як установлено судом, ОСОБА_2 є особою працездатного віку, якій на праві власності належать житловий будинок, квартира та дві земельні ділянки. Водночас згідно з відомостями податкових органів інформація про його доходи за значний період відсутня, а останній страховий внесок за нього сплачено у березні 2023 року.

Однак власне відсутність відомостей про офіційні доходи не свідчить про повну відсутність у відповідача матеріальної можливості надавати допомогу повнолітньому непрацездатному сину.

Проте суд ураховує, що у відповідача на утриманні перебувають четверо неповнолітніх дітей, а також надані стороною відповідача медичні документи щодо його стану здоров`я та захворювань одного з дітей, які потребують додаткової уваги й матеріальних витрат.

Наведені обставини мають істотне значення для визначення розміру аліментів, оскільки виконання відповідачем обов`язку щодо утримання повнолітнього непрацездатного сина не повинно здійснюватися без урахування його обов`язків щодо інших дітей.

Утім, наявність інших дітей, як і певних захворювань відповідача, самостійно не звільняє його від передбаченого статтею 198 СК України обов`язку надавати матеріальну допомогу повнолітньому непрацездатному сину, якщо встановлено можливість її надання.

Отже, оцінюючи матеріальні можливості відповідача, суд виходить із необхідності забезпечення справедливого балансу між правом позивача на отримання утримання та законними інтересами інших осіб, щодо яких відповідач має обов`язки з утримання.

При визначенні конкретного розміру аліментів суд також бере до уваги, що позивачем не надано достатніх доказів, які б підтверджували необхідність отримання саме 5 000 грн щомісячно від відповідача, а також його можливість сплачувати аліменти в такому розмірі з урахуванням установленого матеріального та сімейного становища. Проте, суд звертає увагу, що у заяві

від 08 травня 2026 року ОСОБА_2 висловив готовність щомісячно сплачувати аліменти у розмірі 1 000 грн.

Відтак, установлені судом обставини свідчать про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку надавати позивачу матеріальну допомогу та наявність такої можливості.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Ураховуючи наведені положення законодавства, правові висновки Верховного Суду, встановлені обставини справи та оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 загалом є підставовими, проте підлягають частковому задоволенню.

3.2. Судом установлено наявність передбачених статтею 198 СК України умов для виникнення обов`язку відповідача утримувати повнолітнього непрацездатного сина, а саме: непрацездатності позивача, його потреби в матеріальній допомозі та можливості відповідача таку допомогу надавати. Водночас заявлений розмір аліментів у сумі 5 000 грн щомісячно не знайшов достатнього обґрунтування з огляду на матеріальне та сімейне становище відповідача, особливо ураховуючи народження дитини з вадами здоров`я.

З огляду на наведене, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, необхідністю забезпечення балансу інтересів сторін, суд вважає обґрунтованим визначити аліменти на утримання ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 1 800 грн щомісячно. Такий розмір аліментів хоч перевищує суму, яку відповідач висловив готовність сплачувати добровільно, однак ураховує доведену потребу позивача в матеріальній допомозі, майновий стан відповідача та його обов`язки щодо утримання інших дітей.

Крім того, суд роз`яснює, що у разі зміни матеріального чи сімейного стану платника аліментів одержувач аліментів, так само як і платник аліментів вправі в порядку статті 192

СК України звернутися до суду з позовом відповідно про збільшення чи зменшення розміру аліментів.

3.3. Враховуючи той факт, що позов про стягнення аліментів на утримання повнолітнього непрацездатного сина задоволено частково, а позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції слід стягнути з відповідача

ОСОБА_2 на користь держави у розмірі 436,03 грн (1 800 * 1 211,20 : 5 000), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 – 78, 141, 223, 244, 247, 258 – 268, 273, 274,

352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього непрацездатного сина – задовольнити частково.

2. Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на утримання повнолітнього непрацездатного сина у розмірі 1 800 (одна тисяча вісімсот) гривень щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позову до суду, тобто з 17 лютого 2025 року та довічно.

3. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

4. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 436 (чотириста тридцять шість) гривень 03 (три) копійки.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

8. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням судді у щорічній відпустці повний текст судового рішення складено та підписано 25 вересня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,

РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя Т. І. Якімець