Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №456/3199/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3199/26

Провадження № 2/456/2015/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

09 жовтня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Валовін Ю. В. ,

з участю секретаря Байко В.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін та учасників справи.

Позивач ТОВ «Фінпром Маркет» в особі представника - директора Гедзь О.В., скориставшись системою «Електронний суд», звернувся в Стрийський міськрайнний суд Львівської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором № 71145785 від 06.09.2025 в розмірі 10 080,00 грн та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликався на те, що 06.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 71145785 в електронній формі, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 500,00 грн із зобов`язанням повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредит у сумі 3 500,00 грн, однак відповідач не виконала належним чином умов кредитного договору, а саме: не вносила платежі на повернення отриманих коштів, на сплату процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 10 080,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 500,00 грн, заборгованість за процентами - 210,00 грн, заборгованість за комісією - 525,00 грн, заборгованість за пенею/неустойкою - 5 845,00 грн.

25.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 25/02/2026, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінпром Маркет» за плату належні йому права грошової вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_2 за кредитним договором № 71145785 від 06.09.2025 в розмірі 10 080,00 грн, що підтверджується реєстром прав вимог від 25.02.2026. Оскільки, всупереч умовам кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання зі сплати кредитної заборгованості не виконала, тому позивач просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у запропонований судом строк відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором не подала.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Одночасно з поданням позовної заяви представник позивача заявив клопотання про витребування доказів в АТ «Універсал Банк» інформації щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ; виписки по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Універсал Банк», ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 06.09.2025 року до 09.09.2025 року.

16.06.2026, 30.07.2026, 04.09.2026 представник позивача Ткаченко Ю.О. подавала клопотання про проведення розгляду справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Будь-яких інших заяв та/чи клопотань від учасників справи не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2026 головуючим суддею у справі визначено суддю Валовін Ю.В.

На виконання вимог ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України, суддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності - відповідача ОСОБА_2 , в результаті чого 09.06.2026 на запит суду із Єдиного державного демографічного реєстру дійшла відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09.06.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27.07.2026.

19.06.2026, 22.06.2026, 07.08.2026, 12.08.2026 АТ «Універсал Банк» скерувало витребувані докази ухвалою суду від 09.06.2026.

Ухвалою судового засідання від 27.07.2026 розгляд справи відкладено на 01.09.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

Ухвалою судового засідання від 01.09.2026 розгляд справи відкладено на 06.10.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

Розгляд справи відбувся 06.10.2026 без участі сторін.

В судове засідання представник позивача Ткаченко Ю.О.не з`явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, на виклик суду не з`явилася, про причину неявки не повідомила, відзив на позовну заяву не подавала, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно за її відсутності на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних, які необхідні для встановлення фактичних обставин справи, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як зазначено у постанові Об`єднаної палати Касаційної цивільної палати Верховного Суду України від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) з урахуванням розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України слід розуміти так: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.

Враховуючи вищенаведене, розгляд справи відбувся 06.10.2026 без участі сторін, однак датою ухвалення рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, є дата складення повного судового рішення 09.10.2026, що не суперечить розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 06.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 71145785 в електронній формі, який підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатору 11165, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит в сумі 3 500,00 грн строком на 30 днів з процентною денною ставкою 0,200% (фіксована) та із сплатою комісії у розмірі 15,00% від суми наданого кредиту, що становить 525,00 грн. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується пеня в розмірі 4,00% грн за кожен день прострочення.

Як вбачається з довідки директора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» кредитодавець ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID, отримавши від Монобанк за згодою ОСОБА_2 персональні дані останньої, в тому числі електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яку в подальшому при укладенні кредитного договору № 71145785 06.09.2025 о 13:55 год. було відправлено відповідачу одноразовий ідентифікатор 11165.

На підтвердження факту перерахування первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошових коштів ОСОБА_2 позивачем долучено довідку від 05.03.2026 за вих. № КД-000043903, відповідно до якої ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» підтверджує успішне здійснення наступної платіжної операції: дата 06.09.2025; номер платежу c0afac06-66e4-4ddd-98a7-efbee38dd32e; сума 3 500,00 грн; отримувач ОСОБА_1 - ЕПЗ номер НОМЕР_2 .

Відповідно до копії платіжного інструкції № c0afac06-66e4-4ddd-98a7-efbee38dd32e від 06.09.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало ОСОБА_2 кредитні кошти у сумі 3 500,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 .

Крім того, згідно з повідомленнями АТ «Універсал Банк», які надійшли на адресу суду 19.06.2026, 22.06.2026, 07.08.2026, 12.08.2026, судом встановлено, що на ім`я відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) емітована картка № НОМЕР_3 , на яку 06.09.2025 було здійснено зарахування коштів в розмірі 3 500,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку за період з 06.09.2025 по 09.09.2025.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості за кредитним № 71145785 від 06.09.2025 загальна сума заборгованості становить 10 080,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 500,00 грн, заборгованість за процентами 210,00 грн, заборгованість за комісією 525,00 грн, заборгованість за пенею/неустойкою - 5 845,00грн.

Судом встановлено, що 25.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 25/02/2026, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступає позивачеві ТОВ «Фінпром Маркет» за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимог.

Відповідно до реєстру прав вимог № 2 від 25.02.2026 сума заборгованості відповідача ОСОБА_2 (порядковий номер 1 132) за кредитним договором № 71145785 від 06.09.2025, яку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінпром Маркет», становить 10 080,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 500,00 грн, заборгованість за процентами 210,00грн, заборгованість за комісією 525,00грн, заборгованість за пенею - 5 845,00 грн.

Розмір спірної заборгованості за кредитним договором № 71145785 від 06.09.2025 відповідачем ОСОБА_2 не спростовано, своїх розрахунків відповідач суду не надала.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»(далі - Закон).

Відповідно до ч.3, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ст. 12 Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п.6ч. 1 ст. 3Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У частинах першій, третій статті 509ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з пунктом 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України вказаний вище указ було затверджено.

Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, зокрема, Указом Президента України від 13 липня 2026 року № 596/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № № 4928-IX від 14.07.2026, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року строком на 90 діб і такий продовжує діяти на даний час.

Таким чином, на даний час в Україні діє воєнний стан, відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Оцінка доказів та висновки суду за результатами розгляду справи.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано докази укладення електронного договору з урахуванням вимог ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», повну інформацію про отримання коштів позичальником, а також наявності заборгованості та перехід такої від первісного кредитора до правонаступника.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки такі містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог та підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

Водночас, умови кредитного договору № 71145785 від 06.09.2025 про сплату відповідачем ОСОБА_2 у період дії в Україні воєнного стану нарахованої пені в розмірі 5 845,00 грн, як міру відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань на користь позикодавця, які передбачені умовами кредитного договору, суперечать пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, через що являються нікчемними, а тому, у порядку, передбаченому положеннями ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, відтак в частині вимог про стягнення неустойки задоволенню не підлягає.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку що позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають до часткового задоволення.

Відтак, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ «Фінпром Маркет» слід стягнути заборгованість в загальній сумі 4 235,00 грн, до якої входить: заборгованість за тілом кредиту 3 500,00 грн, заборгованість за процентами 210,00 грн, заборгованість за комісією 525,00 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ТОВ «Фінпром Маркет» судового збору в розмірі 2 662,40 грн, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення на користь зазначеного позивача з відповідача ОСОБА_2 пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто у сумі 1 118,58 грн.

Крім того, представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 4 500,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір № 25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025; витяг з акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги; акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги платіжна інструкція № 579946019.1 від 25.03.2026.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в загальній сумі 1 890,63 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 4 235,00 грн (чотири тисячі двісті тридцять п`ять гривень 00 копійок) заборгованості за кредитним договором № 71145785 від 06.09.2025, що складається з тіла кредиту в розмірі 3 500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок), процентів за користування кредитом в розмірі 210,00 грн (двісті десять гривень 00 копійок) та комісії в розмірі 525,00 грн (п`ятсот двадцять п`ять гривень 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір в розмірі 1 118,58 грн (одна тисяча сто вісімнадцять гривень 58 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 890,63 грн (одна тисяча вісімсот дев`яносто гривень 63 копійки) пропорційно до задоволених позовних вимог.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»: ідентифікаційний код 43311346; місцезнаходження: Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, р/р: НОМЕР_4 , відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Юлія ВАЛОВІН