Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №464/5293/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5293/26

пр.№ 2/464/3373/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09.10.2026 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді – Сабари Л.В.,

секретаря судового засідання – Гуцул В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

позивач ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТзОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом, поданим представником Грибановим Д.В., до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 101038373 у розмірі 26 545,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 08.01.2026 між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 у електронній формі укладено кредитний договір № 101038373. 25.05.2026 між ТзОВ «ФК «ЄАПБ» та ТзОВ «Мілоан» укладено договір факторингу № 25052026, відповідно до умов якого та згідно з реєстром боржників № 2 від 25.05.2026 позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 26 545,02 грн. Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТзОВ «ФК «ЄАПБ», яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2026 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 04.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача Грибанов Д.В. в судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань до суду не скеровував.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За умовами ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням наявності всіх наведених вище умов суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи неявку сторін, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

З`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про наступне.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частинами 3, 4, 5, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно зі ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.

08.01.2026 між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101038373, підписаний позичальником електронним підписом відтвореним одноразовим ідентифікатором 723835 відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого кредитодавець (ТзОВ «Мілоан») зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений умовами цього договору, надати позичальнику ( ОСОБА_1 ) грошові кошти у кредит, а позичальник ( ОСОБА_1 ) зобов`язався повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та у строки, визначені цим договором (п. 1.1 договору).

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови: сума кредиту становить 9 100 грн, загальний строк, на який надається кредит, становить 360 днів, остаточний період повернення коштів – 03.01.2027, комісія за надання кредиту у розмірі 2 047,50 грн, комісія за обслуговування кредиту – 14 814,80 грн, що нараховується за ставкою 7,40 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду (встановлені графіком платежів) (п. п. 1.2-1.5.2 договору).

Крім того, умовами договору визначено розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом, зокрема, тип процентної ставки – фіксована, у розмірі 0,98 % в день. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 90 % річних на фактичну суму заборгованості, проценти за користування кредитом протягом решти строки кредитування нараховується за стандартною процентною ставкою 180 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду (п. п. 1.5.3-1.6 договору).

Особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п. п. 2.2.2, 2.2.3 договору.

Також, відповідно до п. 2.1 договору визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 .

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 234/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Оцінюючи надані суду докази в частині перерахування кредитних коштів первинним кредитором ТзОВ «Мілоан» відповідачу, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Приписами п. 37 «Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг» затвердженої постановою Правління Національного банку України № 263 від 29.07.2022 передбачено, що платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Отже, відповідні первинні документи мають бути оформлені належним чином, містити передбачені чинним законодавством реквізити та бути підписані уповноваженими особами, а також з урахуванням усіх обставин справи беззаперечно стверджувати факт здійснення платіжної операції, оскільки саме з моменту її вчинення у кредитора виникає право вимоги до боржника.

До матеріалів позову долучено платіжне доручення № 114221659 від 08.01.2026 відповідно до якого ТзОВ «Мілоан» здійснило переказ отримувачу ОСОБА_1 на картоквий рахунок НОМЕР_1 у сумі 9 100 грн. Проте вказаний документ не містить на собі ні підпису уповноважених осіб, ні проставленої печатки банку, який здійснював переказ.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів здійснення перерахунку первинним кредитором відповідачу грошових коштів у сумі 9 100 грн надано не було, відтак суд позбавлений можливості вважати доведеним факт належного виконання ТзОВ «Мілоан» зобов`язань як кредитора перед відповідачем та подальшого виникнення права вимоги до боржника у ТзОВ «ФК «ЄАПБ».

Відповідно до ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

З огляду на викладене суд вважає недоцільним у межах даної справи досліджувати обставини щодо заявленого позивачем розміру заборгованості, оскільки за відсутності належних доказів укладення кредитного договору та перерахунку грошових коштів первинним кредитором не вбачається можливим встановити правову підставу виникнення зобов`язань.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.03.2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ТзОВ «ФК «ЄАПБ», що має наслідком відмову у позові в повному обсязі.

За ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачу судовий збір стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 89, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити в повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 жовтня 2026 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014 (реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк»);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуюча Людмила САБАРА