Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №450/2111/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2111/26

Провадження № 1-кп/450/456/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити обвинувальний акт у кримінальному провадженні ч.5 ст.407 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025170010001889 від 29.08.2025 стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Львова, українець, громадянин України, із середньою освітою, неодружений, дітей малолітніх чи неповнолітніх на утриманні немає, військовослужбовець військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», на посаді солдат резерву 2 резервного взводу 102 запасної роти, зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 , раніше судимий останній раз 15.07.2019 Личаківським районним судом м. Львова за ч.1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі, -

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

У С Т А Н О В И В :

Судом визнано доведеним, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , діючи умисно, не маючи наміру на завжди ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 04.08.2025 не пізніше 20:00 години, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, самовільно залишив місце служби в розташуванні 102 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалася в АДРЕСА_2 , та перебував поза межами розташування військової частини до 23.03.2026, тобто до моменту запрошення до органу досудового розслідування – відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області, який знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 1, м. Пустомити, Львівська область, чим останній припинив вчиняти вказане кримінальне правопорушення.

Відтак, з 04.08.2025 по 23.03.2026 солдат ОСОБА_3 проводив час на власний розсуд, обов`язки військової служби не виконував, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебуває за межами військової частини НОМЕР_1 приховував.

Такими своїми діяннями, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, в умовах воєнного стану не з`явився вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, та дав суді наступні покази, що 10.10.2024 він був незаконно мобілізований до лав Збройних Сил України. Незаконність мобілізації, на його думку полягає в тому, що він раніше був засуджений за ч.1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі та відбував реальне покарання в місцях позбавлення волі. В зв`язку з вказаною судимістю він був знятий з військового обліку і ІНФОРМАЦІЯ_2 не мав права його мобілізовувати.

Також обвинувачений показав, що він був доставлений до військової частини яка розташовувалась у Полтавській області. Вказану військову частину він не розцінював як військове формування, так як окрім жовто-блакитного прапору, у вказаній частині був червоно-чорний прапор, який він не бажав захищати. 04.08.2025 вдень він вирішив покинути розташування військової частини так як погано себе почував, а в частині йому не надавали належної медичної допомоги. Після чого він повернувся до себе додому в с. Милятичі Львівського району Львівської області, де перебував весь час до моменту затримання його працівниками поліції, так як вважав, що він знятий з військового обліку і його незаконно мобілізували.

На запитання суду чи вживав він заходи по з`ясуванню питання щодо незаконної мобілізації, на його думку, обвинувачений вказав, що вживав однак, які саме суду не повідомив.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 не визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд вважає, що його вина повністю доведена зібраними в ході досудового слідства доказами, які перевірені судом, зокрема;

Повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 про те, що під час вечірньої перевірки особового складу о 20 год. 04.08.2025 солдат ОСОБА_3 був відсутній. Заходи щодо розшуку солдата ОСОБА_3 позитивного результату не дали. Останній на телефонні дзвінки не відповідав. За фактом СЗЧ ОСОБА_3 призначено службове розслідування.

Актом службового розслідування проведеного командиром 2 резервного взводу 102 запасної роти військового частини НОМЕР_1 , згідно з якого днем початку СЗЧ солдата ОСОБА_3 є 04.08.2025. Матеріали службового розслідування за фактом відсутності на місці служби у розташуванні 102 запасної роти в/ч НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 солдата ОСОБА_3 , скоєного в умовах воєнного стану, направити до ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава, для прийняття рішення в порядку ст. 214 КПК України.

Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.03.2026 вих. №1159/9/3518, згідно з якого вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був призваний на військову службу до лав ЗСУ під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) Львівської області 11.10.2024 у військову частину НОМЕР_2 .

Листом ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.04.2026 вих. №1165, згідно з яким ОСОБА_3 був призваний на військову службу до лав ЗСУ під час мобілізації 11.10.2024 у військову частину НОМЕР_2 .

Відомості щодо повторного взяття на військовий облік ОСОБА_3 до ТЦК та СП, надання відстрочки від призову на військову службу із 11.10.2024 до 17.04.2026 відсутні.

Витягом із наказу №283 від 10.10.2024 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно з яким ОСОБА_3 призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 10.10.2024 та відправлений до команди в/ч НОМЕР_2 , для призначення на посаду в команду в/ч НОМЕР_2 .

Витягом із наказу №170 від 18.06.2025 командира військової частини НОМЕР_1 згідно з яким ОСОБА_3 призначений на посаду солдата 2 резервного взводу 102 запасної роти, та вважати таким, що з 18.06.2025 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Показами, свідка ОСОБА_5 який в судовому засіданні показав, що станом на 04.08.2025 він обіймав посаду сержанта з матеріального забезпечення 102 запасної роти в/ч НОМЕР_1 . У вказаний день на вечірній перевірці було встановлено, що ОСОБА_3 відсутній у розташуванні військової частини. Розпочались пошуки останнього, які позитивного результату не дали. Також свідок повідомив, що він дзвонив на мобільний телефон ОСОБА_3 , і останній категорично повідомив, що не повернеться в розташування частини.

Показами свідка ОСОБА_6 , який в судовому засіданні показав, що станом на 04.08.2025 він обіймав посаду командира 2 відділення 2 взводу 3 стрілецької роти стрілецького батальйону. 04.08.2025 ОСОБА_3 самовільно покинув розташування в/ч НОМЕР_1 . Причини СЗЧ ОСОБА_3 не повідомляв.

Крім цього, органом обвинувачення надано суду наступні матеріали, які встановлюють і характеризують особу обвинуваченого; вимогу УІАП ГУНП у Львівській області від 14.11.2025, довідку про те, що обвинувачений за місцем реєстрації не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра, характеристики з місця проживання та служби, відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осі видану Солонківською сільською радою Львівського району Львівської області, копію вироку Личаківського районного суду м. Львова від 15.07.2019, копію обвинувального акту у кримінальному провадженні №№62025240020000220 від 21.01.2025 за ч.5 ст. 407 КК України, копію ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.05.2023, копію ухвали Львівського апеляційного суду від 27.06.2023.

Що стосується заявленого клопотання ОСОБА_3 про недопустимість доказів, а саме долучення до матеріалів справи відомостей про судимість обвинуваченого, то суд хоче зазначити, що вказане клопотання задоволенню не підлягає. Так, інформація про те, що останній раніше притягався до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 121 КК України, та відбував покарання в місцях позбавлення волі, характеризує особу обвинуваченого та безпосередньо являється доказом схильності останнього до вчинення кримінальних правопорушень, а не в розумінні ст. 88 КПК України, на яку покликається обвинувачений у своєму клопотанні.

Відомості про судимість обвинуваченого, які долучені прокурором характеризують особу ОСОБА_3 , а не доводять його вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

На думку суду, покликання ОСОБА_3 на те, що він був знятий з військового обліку, та незаконного мобілізований до лав ЗСУ, повністю спростовано вищевказаними доказами.

А тому кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.5 ст.407 КК України є правильною так як ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, не з`явився вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби вчинені в умовах воєнного стану.

За вчинені кримінальні правопорушення ОСОБА_3 підлягає покаранню, при визначені виду та міри покарання суд бере до уваги суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, характер вчинених злочинних діянь, особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання обвинуваченого.

Обставин які пом`якшували чи обтяжували покарання обвинуваченого судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому виду і міри покарання суд керується загальними засадами призначення покарання, принципом пропорційності заходу переслідування меті, як він розтлумачений Європейським судом з прав людини у п. 38 рішення "Ізмайлов проти Росії" від 16 жовтня 2008 р. та у п. 34, 41 "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 р.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

На підставі вищенаведеного, проаналізувавши представлені прокурором матеріали, враховуючи особу обвинуваченого, не працюючого, негативно характеризується за місцем служби, раніше судимого за ч.1 ст. 121 КК України до п`яти років позбавлення волі, перебуваючи в місцях позбавлення волі відповідних висновків не зробив і знову вчинив умисний злочин, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, а тому суд вважає, що йому слід обрати покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України з урахуванням вимог ст. 4 та 5 КК України і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

У даному кримінальному провадженні відсутні речові докази, однак судом встановлено, що постановою про не визнання речових доказів та передання на відповідальне зберігання від 24.03.2026, особисті речі вилучені у ОСОБА_3 , а саме посвідчення донора серії НОМЕР_3 , дві в`язки ключів, вологі серветки, , банківська картка «МОНОБАНК» « НОМЕР_4 , мобільний телефон «САМСУНГ», ІМЕІ НОМЕР_5 , в прозорому резиновому чохлі, мобільний телефон «САМСУНГ», ІМЕІ НОМЕР_6 в чорному резиновому чохлі, електронна сигарета, сумка сірого кольору з трьома відділеннями, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, слід повернути ОСОБА_3 .

У зв`язку із призначенням обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою останньому до набрання вироком законної сили, слід залишити без змін для забезпечення виконання вироку.

Що стосується початку відбуття покарання обвинуваченим ОСОБА_3 то суд хоче зазначити наступне, що покликання обвинуваченого на те, що він був затриманий працівниками поліції 22.03.2026, не чим не підтверджуються та спростовуються наданими суду доказами, зокрема протоколом про затримання підозрюваного у вчиненні злочину від 24.03.2026 та додатку до вказаного протоколу, а саме відеозапису, де зафіксовано вручення ОСОБА_3 повідомлення про підозру та складання протоколу про затримання останнього 24.03.2025 о 00:46 год.

Однак, суд хоче зазначити, що з вищевказаного відеозапису вбачається, що станом на 00:46 год. 24.03.2026 саме повідомлення про підозру було складено та оголошувалось ОСОБА_3 . Це свідчить про те, що ОСОБА_3 був доставлений у відділення поліції швидше чим розпочата процедура вручення повідомлення про підозру, та затримання останнього.

А тому на дуку суду ОСОБА_3 був обмежений у вільному пересування з 23.03.2026 і з цього дня слід рахувати початок відбуття покарання обвинуваченого ОСОБА_3 .

Судові витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 100, 368, 370, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (сім) років позбавлення волі.

Початок відбування покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з часу фактичного затримання, а саме: 23.03.2026.

Міру запобіжного заходу обрану ОСОБА_3 у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн. (сто тридцять три тисяч сто двадцять гривень) залишити в силі до набрання вироку законної сили.

Особисті речі ОСОБА_3 які не являються речовими доказами, а саме : посвідчення донора серії 0609, дві в`язки ключів, вологі серветки, , банківська картка «МОНОБАНК» « НОМЕР_4 , мобільний телефон «САМСУНГ», ІМЕІ НОМЕР_5 , в прозорому резиновому чохлі, мобільний телефон «САМСУНГ», ІМЕІ НОМЕР_6 в чорному резиновому чохлі, електронна сигарета, сумка сірого кольору з трьома відділеннями, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області повернути ОСОБА_3 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження. В разі подачі апеляційної скарги, вирок набирає законної сили одразу після прийняття апеляційним судом рішення по суті апеляційної скарги.

На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду можна отримати одразу після його проголошення. Особам які були відсутні під час проголошення вироку, копія вироку буде скерована одразу після його проголошення.

Головуючий: ОСОБА_1