Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №448/2644/25 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/2644/25

Провадження № 2/448/245/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

30.09.2026 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Тхір О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Мостиська цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

І.Стислий зміст позовних вимог.

Представник «ЮрКонсалт Груп Плюс» - Бонтей М.В. звернувся до суду з вказаним позовом та посилається тим, що 05.04.2021 року між ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики №92/31715051, згідно якого позикодавець передає у власність позичальнику готівкові грошові кошти у розмірі встановленому цим договором - 4000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути суму позики позикодавцю та сплатити проценти, а також інші платежі за договором у порядку та строки передбачені цим договором.

28 грудня 2023 року між ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено Договір факторингу №28122023.

17 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ» укладено Договір факторингу № 17-04/ФК-25 .

25 серпня 2025 року між ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮРКОНСАЛТ ГРУП ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 25-08/ФК-25.

Позивач ТОВ «ЮРКОНСАЛТ ГРУП ПЛЮС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС».

Сума боргу відповідача перед позивачем становить 33200,00 грн., з яких: заборгованість за сумою позики: 4000,00 грн.; заборгованість по нарахованим процентам: 28080,00 грн.; заборгованість за комісією: 1120,00 грн., яку він просить стягнути з відповідача, а також понесений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

ІІ. Позиція учасників справи.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи у їх відсутності, при цьому вказують, що не заперечують проти ухвалення заочного рішення по вказаній справі.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Як вбачається із матеріалів справи, виклик відповідача здійснювався у відповідності до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, - через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та останній вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи з часу опублікування оголошення про виклик. Крім того, останнього повідомляли про дату, час і місце розгляду справи, шляхом надіслання судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою місця його проживання, що зареєстрована у встановленому законом порядку ( АДРЕСА_1 ). Відомості про будь-які інші адреси місця проживання чи перебування відповідача чи про його офіційну електронну адресу в матеріалах справи відсутні, заяв про зміну місця проживання чи перебування від відповідача не надходило.

Тому, на підставі статей 128, 131 ЦПК України, суд приходить до висновку, що відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 26.12.2025 року відкрито провадження по даній справі та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.09.2026р. у даній цивільній справі постановлено провести заочний розгляд справи.

Враховуючи положення ст.280 ЦПК України, а також те, що відповідач ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, однак в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не подав, а також враховуючи те, що сторона позивача не заперечувала проти заочного вирішення справи, судом вирішено ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності сторін, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами.

Суд, дослідивши усі надані докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

05.04.2021 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №92/31715051.

Відповідно до умов вказаного договору відповідачу надано позику у розмірі 4000,00 грн. (п. 1.2.); строк, на який надається позика 365 днів (п. 1.4.); комісія за видачу позики 28 % від суми позики, що становить 1120,00 грн. і підлягає сплаті у строк передбачений графіком платежів (п. 1.5.); проценти фіксована ставка 2 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах строку передбаченого п. 1.4. та п. 2.2. договору у порядку, розмірі та строки встановлені в графіку платежів, що у загальному розмірі становить 28080,00 грн. (п. 2.1.).

Відповідно до п.3.2 договору позики підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він отримав від позикодавця суму позики у повному обсязі у дату підписання цього договору.

Згідно з умовами вказаного договору відповідач зобов`язувався повернути суму позики позикодавцю та сплатити проценти, а також інші платежі за договором у порядку та строки передбачені цим договором, зокрема графіком платежів (п. 1.1.).

28.12.2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено Договір факторингу № 28122023.

Згідно з п.5.1. договору факторингу №28122023 від 28.12.2023 права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання відповідного реєстру боржників, за умовами виконання фактором зобов`язань передбачених п. 4.1. цього договору.

Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 від 28.12.2023 року, що є додатком № 1 до Договору факторингу № 28122023 від 28.12.2023 року, права вимоги за договором позики №92/31715051 від 05.04.2021 року перейшли до нового кредитора - ТОВ «ФК Укрглобал-Фінанс» на загальну суму 33200,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією №530 від 05.01.2024 року ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» ініціювало переказ грошових коштів за договором факторингу №28122023 від 28.12.2023 року шляхом безготівкового зарахування через платіжного провайдера у сумі 17530,00 грн. на рахунок ТОВ «Партнер Фінанс».

17.04.2025 року між ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» укладено Договір факторингу №17-04/ФК-25.

Згідно з п.5.1. договору факторингу №17-04/ФК-25 від 17.04.2025 року права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання цього договору, за умови виконання фактором зобов`язань передбачених п.4.1. цього договору.

Відповідно до реєстру боржників від 17.04.2025 року, що є додатком № 1 до договору факторингу № 17-04/ФК-25 від 17.04.2025, права вимоги за договором позики №92/31715051 від 05.04.2021 року перейшли до нового кредитора - ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» на загальну суму 33200,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією №488 від 24.04.2025 ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» ініціювало переказ грошових коштів за договором факторингу 17-04/ФК-25 від 17.04.2025 року шляхом безготівкового зарахування через платіжного провайдера у сумі 30 000 грн. на рахунок ТОВ «ФК Укрглобал-Фінанс».

25.08.2025 року між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» укладено Договір факторингу №25-08/ФК-25.

Згідно з п.5.1. договору факторингу №25-08/ФК-25 від 25.08.2025 року права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання цього договору, за умови виконання фактором зобов`язань передбачених п. 4.1. цього договору.

Відповідно до реєстру боржників від 25.08.2025, що є додатком № 1 до договору факторингу № 25-08/ФК-25 від 25.08.2025 року, права вимоги за договором позики №92/31715051 від 05.04.2021 року перейшли до нового кредитора - ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» на загальну суму 33200,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №11 від 12.11.2025 року ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» ініціювало переказ грошових коштів за договором факторингу №25-08/ФК-25 від 25.08.2025 року шляхом безготівкового зарахування через платіжного провайдера у сумі 31 000 грн. на рахунок ТОВ «ФК «Укрфінстандарт».

Внаслідок неналежного виконання умов договору у відповідача виникла заборгованість за договором позики в розмірі 33200,00 грн., з яких: 4000,00 – грн. заборгованість за сумою позики; 28080,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, 1120 грн. - заборгованість за комісією.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі наведених вище фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно приписів ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 05.04.2021 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №92/31715051. Вказаний договір укладено у письмовій формі та підписано відповідачем власноручним підписом. Також 05.04.2021 року підписано паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит).

Відповідно до п.3.1. договору позики позикодавець надає позику шляхом передачі готівкових коштів позичальнику.

Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він отримав від позикодавця суму позики у повному розмірі у дату підписання цього договору (п. 3.2. договору позики).

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі ч.ч.1, 2 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу, права вимоги за договором позики, укладеним між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 , перейшло від ТОВ «Партнер Фінанс» до ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс».

Таким чином, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» надало належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за договором позики, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

Оскільки у встановлений договором строк відповідач не повернув позику та не сплатив нараховані проценти, у позивача виникло право на їх стягнення в примусовому порядку.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем отриманої суми позики. За таких обставин позов у цій частині є обґрунтованим, а сума заборгованості за тілом позики в розмірі 4000 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 .

Що стосується вимоги про стягнення процентів за користування позикою, то суд зазначає наступне.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування відповідачу процентів здійснено відповідно до умов договору позики за період з 19.04.2021 року до 02.04.2022 року, тобто в межах строку кредитування. Нарахування проводилося за ставкою 2 % від суми позики за кожен день користування грошовими коштами в межах передбаченого договором строку, при цьому вказана плата нараховувалася починаючи з 15-го дня користування позикою.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У правовідносинах з приводу яких позивачем порушено цей спір, у порушення означених вимог ЦК України, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, у встановлені строки заборговані суми не повернув.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений ТОВ «Партнер Фінанс» розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Відповідно до умов договору позики, ТОВ «Партнер Фінанс» обґрунтовано нараховувало проценти в межах строку дії договору, що відображено в розрахунку заборгованості.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості за процентами за користування позикою, арифметичних чи логічних помилок та неузгодженостей не виявив.

Будь-яких доказів, які б спростували проведений ТОВ «Партнер Фінанс» розрахунок заборгованості за вказаним договором відповідач суду не надав.

Крім того, суд звертає увагу, що паспорт споживчого кредиту надається позичальнику до укладення договору позику з метою його інформування про умови надання позики у відповідній установі. У разі непогодження позичальника з викладеними у ньому умовами, останній має право відмовитися від отримання відповідної фінансової послуги.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами є обґрунтованими. Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати вказаної суми ні на рахунок позивача, ні на рахунки попередніх кредиторів, заборгованість за процентами підлягає стягненню з відповідача, а позов у цій частині задоволенню.

Що стосується комісії за надання позики, то суд враховує таке.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з ч.1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правова позиція про те, що умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами - є нікчемною та не потребує визнанню недійсною, викладена у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 708/195/19 (провадження № 61-1789св19) та 01 квітня 2020 р. у справі №583/3343/19 ( провадження №61-22778св 19), а у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі (а) за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи (б) за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи (в) за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Встановлення судом нікчемності наведених умов Договору є підставою для відмови у стягненні нарахованої позивачем комісії.

Аналіз умов договору позики №92/31715051 від 05.04.2021 року свідчить про те, що комісія, встановлена, зокрема в п.1.5 договору позики є платою безпосередньо за видачу позики позичальнику.

Згідно з цим пунктом передбачено комісію 1120,00 грн. комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні і нараховується кредитором та обліковується в день видачі позики.

При цьому, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Аналогічного змісту правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Відтак, із врахуванням викладеного вище, оскільки положення договору позики №92/31715051 від 05.04.2021 року щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за видачу позики в розмірі на загальну суму 1120,00 грн. суперечить положенням ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» є нікчемним з моменту укладення договору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з боржника заборгованості за комісією за надання, так як така за своєю правової природою не відноситься до кредитних послуг, а тому безпідставно включена позивачем до загальної суми заборгованості відповідача за кредитним договором.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» про стягнення заборгованості за договором позики, яка становить 33200,00 гривень, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду повинне бути не просто формально законним і обґрунтованим, а й справедливим за своєю суттю.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову сторони позивача, з наведених вище мотивів та підстав.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

V. Розподіл Судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №189 від 19.12.2025 року.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково (96,63%), судовий збір підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 в користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2340,77 гривень.

Крім цього, представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пункт 12 ч.3 ст.2 ЦПК України визначає однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу разом із першою заявою по суті спору, шляхом подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК України).

Згідно із частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Частиною 3 ст.137 ЦПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» надано суду: Договір про надання правової допомоги №45714110 від 10.12.2025р., додаткову угоду №3474404056 до Договору №45714110 від 10.12.2025р. про надання правової допомоги, акт №3474404056 про підтвердження факту про надання правничої допомоги адвокатом від 12.12.2025р., детальний опис робіт(наданих послуг), виконаних адвокатом Горобей Р.Г., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» щодо стягнення кредитної заборгованості.

З урахуванням відсутності заперечень відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу та висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог (96,63%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5797,80 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141-142, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» (код ЄДРПОУ 45714110, місцезнаходження: вул. Глибочицька, буд. 17 Б, оф. 503, м. Київ, 04052) заборгованість за Договором позики №92/31715051 від 05.04.2021 року в розмірі 32080 (тридцять дві тисячі вісімдесят) гривень що складається з 4000 (чотирьох тисяч) гривень – заборгованості за тілом кредиту та 28080 (двадцяти восьми тисяч вісімдесяти) гривень – заборгованості за нарахованими процентами.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» (код ЄДРПОУ 45714110, місцезнаходження: вул. Глибочицька, буд. 17 Б, оф. 503, м. Київ, 04052) - 2340 (дві тисячі триста сорок) гривень 77 коп. сплаченого судового збору та 5797 (п`ять тисяч сімсот дев`яносто сім) гривень 80 коп. витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст.284 ЦПК України.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» (код ЄДРПОУ 45714110, місцезнаходження: вул. Глибочицька, буд. 17 Б, оф. 503, м. Київ, 04052).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.В. Кічак