Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №446/1723/26 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1723/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12.10.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Котормус Т. І.

секретар судового засідання Карпа Г.М.

справа №446/1723/26,

учасники справи:

позивач Товариства з обмеженою відповідальністю

«Факторинг Партнерс»;

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

29.09.2026 представник позивача подав до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області позовну заяву, в якій просить стягнути на користь позивача із ОСОБА_1 заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору №101908057 від 05.05.2025 у розмірі 23232,25 грн та судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.05.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір №101908057, за умовами якого Кредитодавець надав відповідачу грошові кошти. Вказує, що кредитодавець виконав свої зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, перерахувавши грошові кошти на рахунок позичальника/картковий рахунок позичальника. Відповідачка належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за кредитним договором та заборгованості за процентами не виконала.

29.12.2025 ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу №29-12/2025/Т, за умовами якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором №101908057. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №101908057 від 05.05.2025, що підлягає стягненню з позичальника, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 23232,25,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5280,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 3461,43,00 грн.; 3837,19 грн. – заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги, 3360,00 грн. – заборгованість за комісіями, та 7293,63 грн. – заборгованість за пенею. Вказану суму заборгованості просять стягнути з відповідача, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 01.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та призначено судове засідання.

В судове засідання представник позивача не прибула, у поданій позовній заяві просила суд розгляд справи проводити за відсутності представника позивача. Проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв`язку, в судове засідання повторно не з`явилась, причин неявки не повідомляла, відзиву на позовну заяву не подавала.

12.10.2026 постановлено ухвалу суду про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Водночас у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносин.

Судом встановлено, що 05.05.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір №101908057, за умовами якого Кредитодавець надав відповідачу грошові кошти.

Встановлено, що кредитодавець виконав свої зобов`язання, зокрема надав відповідачці кредитні кошти, однак відповідач свої зобов`язання не виконує внаслідок чого у неї утворилася заборгованість у сумі 423232,25,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5280,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 3461,43,00 грн.; 3837,19 грн. – заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги, 3360,00 грн. – заборгованість за комісіями, та 7293,63 грн. – заборгованість за пенею.

Як видно з матеріалів справи, 29.12.2025 ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу №29-12/2025/Т, за умовами якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором №101908057.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання зобов`язання за кредитним договором, а тому до спірних відносин застосуванню підлягають норми матеріального права, зокрема Розділу І Книги п`ятої та Глави 71 Підрозділу 1 Розділу ІІІ ЦК України.

Як зазначено у ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Окрім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що кредитний договір №101908057 від 05.05.2025 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Враховуючи те, що судом встановлено факт отримання ОСОБА_1 коштів за кредитним договором №101908057 від 05.05.2025, та факт їх неповернення відповідачкою у відповідності до умов вказаних у договорі та у строки визначені сторонами, то суд дійшов висновку про підставність позову щодо стягнення суми заборгованості за кредитом та відсотками. Розрахунок суми заборгованості відповідає умовам кредитного договору, докази зворотнього у суду відсутні.

А враховуючи той факт, що ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги щодо відповідача на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» на підставі договору факторингу і таке відступлення відповідає вимогам п.1 ч.1 ст. 512 та 513 ЦК України, то позов підлягає до задоволення повністю в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за пенею, суд виходив з наступного.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, нарахована представником позивача заборгованість за пенею, не підлягатиме стягненню з відповідача на користь ТзОВ «Факторинг Партнерс».

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за комісіями, суд виходив з наступного.

Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

В постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15-ц вказано, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Практика правозастосування положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також положень статті 55 закону України «Про банки і банківську діяльність», у редакціях, які набрали чинності з 13 січня 2006 року, зокрема в частині визнання нікчемними положень кредитного договору про сплату винагороди за надання фінансового інструменту є усталеною (постанова Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц, постанови Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 201/4087/17, від 15 січня 2020 року у справі № 363/940/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 302/946/17, від 03 листопада 2021 року у справі № 757/40852/17, від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц, від 19 квітня 2023 року у справі № 335/4991/16-ц, від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісіями за надання кредиту.

Відтак, позов підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи питання судових витрат, а саме судового збору, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума задоволених вимог позивача складає 12578,62 грн. (12578,62 *100:23232,25=54,14) та з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 1441,50 грн (2662,40*54,14:100=1441,50).

Щодо витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що представництво інтересів позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» у суді здійснювалось адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» на підставі Договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024.

Згідно заявки на надання юридичної допомоги ТОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» погодили надання правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості із ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Акту про надання юридичної допомоги, вбачається, що адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» надавалися такі види юридичних послуг позивачу, а саме: надання усної консультації з вивченням документів – 4000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 9000,00 грн.

В позовній заяві представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» просила суд стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат в частині витрат на правничу допомогу суд виходив з наступних норм та мотивів.

Згідно ч. 4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 у по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відтак, вирішуючи таку вимогу позивача, суд з урахуванням вимог ст. 137 ЦПК України, дійшов висновку, що такі підтверджені належними доказами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі № 826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а й самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу у цій справі, що включає в себе надання усної та письмової консультації з вивченням документів для подання та складення позовної заяви, яка подана до суду через систему "Електронний Суд", в сумі 13000 грн. є завищеним, враховуючи категорію, складність справи.

А відтак, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 7 000 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором – задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №101908057 від 05.05.2025 у розмірі 12578,62 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5280,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 3461,43,00 грн.; 3837,19 грн. – заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги.

У задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комісіями та пенею - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1441,50 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

У задоволенні іншої частини вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Повний текст рішення складено 12.10.2026.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Відомості про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя Т.І. Котормус