Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №446/1708/26 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1708/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12.10.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Котормус Т. І.

секретар судового засідання Карпа Г.М.

Справа № 446/1708/26;

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю

«Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»;

представник позивача Столітній Михайло Миколайович;

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка-Бузька цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2026 представник позивача - Столітній М.М. через систему "Електронний суд" подав до суду позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 5512269 від 04.05.2025 у сумі 134385,00 грн. та судові витрати у справі.

Позов мотивує тим, що 04.05.2025 між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №5512269 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до п.1.2. договору тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 30000 грн. Згідно із п.1.3 договору строк кредиту 360 днів: з 04.05.2025 по 29.04.2026 Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п.2.1. договору ТзОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки), яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору. Відповідно до зазначених вище умов договору, ТзОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 30000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТзОВ «Універсальні Платіжні Рішення». Однак, всупереч вимог законодавства та умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому порядку та строки, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 134385 грн.

30.12.2025 ТзОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №30/12/2025 за плату відступило, а ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача. До ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу від 30.12.2025 перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 5512269 від 04.05.2025, загальна сума заборгованості склала 134385,00 грн. Станом на дату укладання договору факторингу №30/12/2025, строк дії договору № 5512269 від 04.05.2025 не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» було здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою. Окрім зазначеної заборгованості за наведеними вище кредитним договором, представником позивача заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 грн. та судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову до суду, в розмірі 2662 грн 40 коп.

Ухвалою суду від 01.07.2026 відкрито провадження у справі, визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав заяву за змістом якої просить розглядати справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує, позов підтримує та просить такий задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомив та не подав відзив на позовну заяву.

З огляду на зазначені обставини, ухвалою суду від 12.10.2026 ухвалено проводити заочний розгляд даної цивільної справи.

Водночас у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04.05.2025 між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено договір №5512269 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно із п.1.3 договору строк кредиту 360 днів: з 04.05.2025 по 29.04.2026 Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п.2.1. договору ТзОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки), яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору.

Відповідно до зазначених вище умов договору, ТзОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 30000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТзОВ «Універсальні Платіжні Рішення».

Згідно з п.3.1. Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, якастановить 0,95 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору. Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,76 % вдень.

30.12.2025 ТзОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №30/12/2025 за плату відступило, а ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача. До ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу від 30.12.2025 перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 5512269 від 04.05.2025.

Отримання позивачем прав вимоги за договором підтверджується відповідним актом прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №30/12/2025 від 30.12.2025.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТзОВ «Лінеура Україна» було повідомлено ОСОБА_1 . Таким чином, до позивача ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 5512269 від 04.05.2025.

Станом на дату укладання договору факторингу в№30/12/2025 від 30.12.2025, строк дії договору № 5512269 від 04.05.2025 не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» у період з 31.12.2025 по 29.04.2026 (120 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 34200 грн. (30000 грн. * 0,95 % = 285грн*120 календарних дні = 34200 грн).

У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п.1.3. договору, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами складає 102885 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 68685грн, проценти нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» у сумі 34200 грн).

Таким чином, згідно розрахунку заборгованості, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем за договором № 5512269 від 04.05.2025 загальною сумою 134385,00 грн., включаючи комісію за надання кредиту 1500,00 грн.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі №243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Таким чином, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», зазначені вище кредитні договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених в письмовій формі. Сторони таких договорів узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення договорів на таких умовах.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами першою, другою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Враховуючи наведене вище, оскільки відповідачем не виконано зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, а позивач отримав право вимоги за такими кредитними договорами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 5512269 від 04.05.2025 у розмірі 132885,00 грн., яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за комісіями, суд виходив з наступного.

Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

В постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15-ц вказано, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Практика правозастосування положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також положень статті 55 закону України «Про банки і банківську діяльність», у редакціях, які набрали чинності з 13 січня 2006 року, зокрема в частині визнання нікчемними положень кредитного договору про сплату винагороди за надання фінансового інструменту є усталеною (постанова Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц, постанови Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 201/4087/17, від 15 січня 2020 року у справі № 363/940/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 302/946/17, від 03 листопада 2021 року у справі № 757/40852/17, від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц, від 19 квітня 2023 року у справі № 335/4991/16-ц, від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісіями за надання кредиту.

Відтак, позов підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи питання судових витрат, а саме судового збору, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума задоволених вимог позивача складає 132885,00 грн. (132885 *100:134385=98,88) та з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 2632,68 грн (2662,40*98,88:100=2632,68).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд керується ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Вирішуючи таку вимогу позивача, суд з урахуванням вимог ст. 137 ЦПК України, дійшов висновку, що такі підтверджені належними доказами, зокрема, договором про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, заявкою на виконання доручення до договору про надання правової допомоги, рахунком на оплату, копією акту прийому-передачі виконаних робіт.

Судом відзначається, що розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, зокрема складено позовну заяву та вивчено матеріали справи, суд вважає, що розмір гонорару в 10 000, 00 грн. є завищеним.

Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Зокрема, відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020 по справі № 201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. ст.2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» заборгованість за кредитним договором № 5512269 від 04.05.2025 у розмірі 132885,00 грн.

У задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комісіями - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» судовий збір у розмірі 2632,68 грн. та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 12.10.2026.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Відомості про сторони:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2, м. Київ, 03045)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя Т.І. Котормус