Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №465/4140/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №465/4140/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рішко С.А.,

представника позивача Наконечної О.М.

представника відповідача Васільєва С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Львівської міської ради

( 79006, м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ: 04055896; e-mail: agu@lvivcity.gov.ua )

до

ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )

про стягнення безпідставно збережених коштів,

встановив:

I. Позиції сторін та учасників справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Львівська міська рада звернулась до Франківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача кошти в сумі 28 546 грн 03 коп. та суму понесених витрат на сплату судового збору.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що замовником ОСОБА_1 всупереч вимог законодавства, здійснено реконструкцію з переплануванням нежитлових приміщень гаражу на АДРЕСА_2 , з влаштуванням офісних приміщень в просторі існуючого горища у м. Львові, без сплати до місцевого бюджету кошти пайової участі. Так, згідно з Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта № ЛВ061191260981, виданий Інспекцією ДАБК та зареєстрованого в ЄДЕССБ, вищевказаний об`єкт нерухомості (замовник об`єкта ОСОБА_1 ; повідомлення на початок виконання будівельних робіт № ЛВ 061191260981 виданий інспекцією ДАБК у м. Львові та зареєстрований 06.05.2019) прийнято в експлуатацію 04.11.2025. Департаментом економічного розвиту Львівської міської ради проведено розрахунок пайового внеску у розмірі 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта. Так, вартість основних фондів об`єкта будівництва становила 690 000 грн 00 коп., а тому величина пайового внеску становить 27 600 грн 00 коп. Позивач зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний платити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, зокрема 639 грн 78 коп. – інфляційних втрат за період 05.11.2025 – 19.03.2026 та 306 грн 25 коп. – 3% річних. Відтак, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11.05.2026 матеріали справи передано до Галицького районного суду м. Львова за підсудністю.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08.06.2026 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін).

28.08.2026 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, остання заперечує проти задоволенні позовних вимог. Зокрема, вказує на те, що нею здійснювалася реконструкція з переплануванням нежитлових приміщень гаража на АДРЕСА_2 , з влаштуванням офісних приміщень у просторі існуючого горища. Будівництво здійснювалося не як нове будівництво, а саме як реконструкція існуючого об`єкта. Право на виконання будівельних робіт було зареєстровано ще 06.05.2019 року, номер документа ЛВ061191260981. Згідно з Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації: вид будівництва реконструкція; клас наслідків СС1; початок будівництва 06.05.2019 року; закінчення будівництва 15.10.2025 року; об`єкт реконструкція існуючого гаража; загальна площа після реконструкції 64,0 кв м; вартість основних фондів 690 000 грн. У самій Декларації про готовність до експлуатації у розділі «Кошти пайової участі» зазначено: «Не залучається до сплати пайової участі» та як правову підставу зазначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX. Вказує, що між нею та Львівською міською радою не укладався договір про пайову участь. Позивач через тривалий час після початку будівництва та вже після завершення реконструкції намагається визначити суму, яку відповідач нібито повинен був сплатити. Відтак, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

06.10.2026 стороною відповідача подано до суду додаткові пояснення по справі, відповідно до яких представник звертає увагу на те, що об`єктом будівельних робіт було існуюче гаражне приміщення, а не нове будівництво окремої будівлі. Зовнішні габарити існуючої будівлі не збільшувалися, прибудови до будівлі не здійснювалися, а роботи проводилися в межах існуючих габаритів об`єкта. Окремий вхід до приміщення на рівні горища було облаштовано з урахуванням фактичного рельєфу земельної ділянки. У документах щодо реконструкції зазначено зміну загальної площі з 36,5 кв. м до 64,0 кв. м. Водночас, таке збільшення показника загальної площі не було результатом прибудови нової частини будівлі або збільшення її зовнішніх габаритів. Воно пов`язане з тим, що існуючий до реконструкції горищний простір після виконання відповідних конструктивних робіт та його облаштування був включений до складу приміщень об`єкта.

В судовому засіданні представник позивача просила позовну заяву задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у ній.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та наведених вище поясненнях.

II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що в період з 06.05.2019 по 04.11.2025 ОСОБА_1 , згідно документу, що дає право на виконання будівельних робіт, зокрема повідомлення про початок будівельних робіт від 06.05.2019 № 8175789 було здійснено реконструкцію об`єкта: «Реконструкція з переплануванням нежитлових приміщень, гаражу на АДРЕСА_2 з влаштуванням офісних приміщень в просторі існуючого горища в м. Львові».

У подальшому, відділом державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради міської ради 04.11.2025 зареєстровано декларацію про готовність вказаного об`єкту до експлуатації № ЛВ 101251031934, що підтверджується відповідним витягом з веб-сайту «e-construction.gov.ua».

Пайова участь відповідачем до місцевого бюджету, згідно декларації про готовність, не сплачувалась.

Згідно зі статтею 172 ЦК України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території Львівської міської територіальної громади таким органом, зокрема, є Львівська міська рада.

Відповідно до частини першої статті 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (аналогічні норми містяться у ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні).

Згідно зі статтею 145 Конституції України, права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Місцеві бюджети є складовою бюджетної системи України (ч. 1 ст. 5 Бюджетного кодексу України).

Крім того, положення законодавства у сфері бюджетних правовідносин (п. 4-1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України) відносять кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів.

Бюджетом розвитку, згідно норм статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.

Таким чином, оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення безумовно становить інтерес територіальної громади та держави, який пов`язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування.

Відповідно до положень частини першої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на виконання будівельних робіт надається замовнику саме після отримання ним дозволу на виконання будівельних робіт.

На час подання відповідачем декларації про початок будівельних робіт, діяли положення частин першої, третьої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», які передбачали, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону, Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Водночас, на момент прийняття в експлуатацію об`єкта відповідача статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20 вересня 2019 року №132-IX (далі Закон №132-ІХ).

У даному випадку відповідач грошові кошти за пайовий внесок до бюджету, зокрема, на виконання вимог Закону №132-IX, не сплачувала.

Так, після 01 січня 2020 року набула чинності норма пункту 13 розділу І Закону №132-ІХ, якою було скасовано обов`язок забудовників укладати договори пайової участі з органами місцевого самоврядування, закріплений у статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тому, враховуючи, що ще під час дії цієї норми (статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») відповідач до позивача з питань укладення договору пайової участі не звертався, отже, правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту до її виключення із Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» між сторонами у цій справі не виникли.

У розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX передбачено порядок пайової участі замовників будівництва, який впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ Закону №132-IX, договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Із 01.01.2020 у замовників будь-яких об`єктів будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Однак, в абзаці 2 пункту 2 розділу ІІ Закону №132-IX законодавець все ж чітко визначив розмір та порядок пайової участі замовників будівництва у разі, якщо будівництво об`єктів було розпочато до внесення законодавчих змін (до 01.01.2020), якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, але обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі не перестав існувати після 01.01.2020.

Норми абзаців 1 та 2 пункту 2 розділу ІІ Закону №132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

Так, в абзаці 2 пункту 2 розділу ІІ Закону №132-IX встановлено, що замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Водночас, вже не йдеться про наявність у замовника будівництва обов`язку щодо звернення до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору пайової участі, як це було передбачено у ст. 40 України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва з приводу звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Враховуючи наведене, саме відповідач був зобов`язаний у 2020 році звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 (згідно повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 06.05.2019 № 8175789) і до введення його в експлуатацію у листопаді 2025 року (згідно декларації про готовність від 04.11.2025 № ВЛ 101251031934) сплатити пайовий внесок.

Аналогічні за змістом висновки Верховним Судом викладено у постанові від 19.02.2025 у справі №903/468/24.

Відповідач у добровільному порядку не виконала законодавчо визначений обов`язок та відповідно самостійно не перерахувала кошти пайової участі до дати прийняття об`єкта в експлуатацію, а відтак саме з моменту введення об`єкта будівництва в експлуатацію замовник без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту.

У постанові від 23.05.2024 у справі № 915/149/23 Верховний Суд виснував, що у випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Законом №132-ІХ обов`язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання.

В такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування (правова підстава ч. 1 ст. 1212 ЦК України).

Пунктом 2 ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 №6098 «Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Львова протягом 2020 року» встановлено, що розмір пайової участі становить: 2.2.1. Для нежитлових будівель та споруд – 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта. 2.2.2. Для житлових будинків – 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Згідно п. 2.3.1 вказаної ухвали, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до департаменту економічного розвитку із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта з техніко-економічними показниками.

При цьому, в п. 2.3.2.1 вказаної ухвали, зазначено, що для нежитлового будівництва – копію документа, що дає право на виконання будівельних робіт та зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об`єкта містобудування, визначеного згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, затверджений замовником.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно декларації про готовність до експлуатації об`єкта № ЛВ101251031934 –вартість основних фондів становить 690 000 грн 00 коп.

Враховуючи наведене, розмір пайової участі, який підлягає стягненню із відповідача до бюджету складає 27 600,00 грн (690 000 х 4%), а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

У свою чергу, наявність у Декларації про готовність до експлуатації у розділі «Кошти пайової участі» запису: «Не залучається до сплати пайової участі», тобто наявність у документі, який складався відповідним суб`єктом органу виконавчої влади, не звільняє відповідача від виконання зобов`язань перед уповноваженим органом місцевого самоврядування та виконання зазначених вище положень чинного законодавства щодо сплати внеску за пайову участь. Відтак, вказані заперечення сторони відповідача судом відхиляються.

Згідно ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, згідно розрахунком представника позивача, з відповідача підлягає стягнення інфляційних втрат у розмірі 639 грн 78 коп. за період з 05.11.2025 по 19.03.2026 та 3% річних у розмірі 306 грн 25 коп. за період з 05.11.2025 по 19.03.2026, що також підлягає стягненню з відповідача.

Відтак, судом встановлено, що відповідач після 2020 року та до ведення об`єкта в експлуатацію до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва протягом 10 робочих не зверталась та не сплатила пайовий внесок, а відтак без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберегла у себе кошти, які мала заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже зобов`язана повернути ці кошти органу місцевого самоврядування

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача суму сплаченого АТ «Ідея Банк» судового збору в повному розмірі, що становить 3328 грн 00 коп.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року, справа №1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21).

Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради для зарахування в дохід місцевого бюджету грошові кошти на загальну суму 28 546 гривень 03 копійки, з яких: 27 600 гривень 00 копійок - безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту; 639 гривень 78 копійок - інфляційних втрат та 306 гривень 25 копійок - 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради судові витрати пов`язані із сплатою судового збору у розмірі 3328 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач – Львівська міська рада

представник позивача – Наконечна Ольга Михайлівна

( 79006, м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ: 04055896; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 )

відповідач - ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 );

представник відповідача – ОСОБА_2

( РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ).

Повний текст рішення складено 12.10.2026 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький