Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №398/4850/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/4850/25

провадження № 22-ц/4809/1763/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних

справах:

головуючий суддя – Дьомич Л. М. (суддя-доповідач),

судді – Карпенко О. Л., Письменний О. А.

за участю секретаря судового засідання - _ Соловйової І.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Новопразьська седищна рада Олександрійського району Кіровоградської області

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання права власності на спадкове майно (суддя Голосеніна Т.В.), -

В С Т А Н О В И В:

Зміст заявлених вимог

ОСОБА_3 , в особі представника – адвоката Гулого А.В., у серпні 2025 року звернулася до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання права власності на спадкове майно.

В порядку спадкування за законом після смерті матері — ОСОБА_4 просить визнати право власності на 1/2 частку земельної ділянки, загальною площею 5,7328 га, кадастровий номер: 3520386600:02:000:0151, розташованої на території Світлопільської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, цільове призначення — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 09 червня 2020 року (помилково у позові ІНФОРМАЦІЯ_1 ) померла мати позивачки — ОСОБА_4 .

Спадкодавиця з 2011 року, а відтак на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала з позивачкою за місцем реєстрації останньої, за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки, розташованої на території Світлопільської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,7328 га, кадастровий номер: 3520386600:02:000:0151.

Позивачка вчасно подала заяву до приватного нотаріуса Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Ніколаєнко Н.М. для оформлення спадкових прав після смерті матері ОСОБА_4 та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки.

Спадкоємець за законом, рідний брат позивачки та син спадкодавиці - ОСОБА_5 , після смерті матері в установлений законом 6-тимісячний строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався. Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку земельної ділянки, не отримував, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , так і не реалізувавши право на спадщину за законом після смерті матері.

Позивачка стверджує, що її брат ОСОБА_5 не проживав за місцем реєстрації АДРЕСА_2 , де була зареєстрована спадкодавця, мати ОСОБА_6 .

Позивачка не може прийняти 1/2 частину земельної ділянки у свою власність, як спадщину, оскільки брат позивачки був прописаний, але фактично не проживав за адресою реєстрації померлої матері, однак він вважається таким, що автоматично прийняв спадщину.

Після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкова справа не заводилась.

Позивачка бажає, але отримати свідоцтво про спадкування на земельну ділянку, тобто неприйнятої частини, в нотаріальному порядку не може, так як вважається, що її рідний брат прийняв спадщину, як зареєстрований за однією адресою з матір`ю на день її смерті.

Однак, реєстрація брата позивачки - за місцем проживання спадкодавці, не є свідченням прийняття спадщини, оскільки останній не проживав за вказаною адресою, а тому відсутній факт постійного проживання разом зі спадкодавицею.

Позиція сторони відповідача

Відзив стороною відповідача не подавався

Судове рішення

Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 червня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання права власності на спадкове майно, відмовлено.

Суд виснував, оскільки ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_5 не відкривалася, тому у позивача, як спадкоємця другої черги, наявне право на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Право успадкувати майно матері, яке прийняв брат, позивачка не може.

Апеляційна скарга

Не погоджуючись з судовим рішення, адвокат Гулий А.В., який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 червня 2026 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері — ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , на 1/2 (одну другу) частку земельної ділянки загальною площею 5,7328 га, кадастровий номер: 3520386600:02:000:0151, розташованої на території Світлопільської сільської ради, Олександрійського району, Кіровоградської області, цільове призначення — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В обґрунтування оскарження вказує, що суд дійшов помилкового висновку про прийняття спадщини померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 матері ОСОБА_4 . Так як спадкодавиця проживала з дочкою, позивачкою у справі на час смерті, для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Державна реєстрація за певною адресою сама по собі не є беззаперечним доказом постійного проживання особи за цією адресою реєстрації. Ця ж норма закону вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Рух справи

20 липня 2026 року (зареєстровано апеляційним судом 21 липня 2026 року) до Кропивницького апеляційного суду в системі «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга позивачки, в інтересах якої діє адвокат Гулий Андрій Васильович, на вказане рішення суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 21 липня 2026 року витребувані із Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області матеріали цивільної справи № 398/4850/25 за позовом ОСОБА_2 до Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання права власності на спадкове майно, у зв`язку з оскарженням в апеляційному порядку заочного рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 червня 2026 у даній справі.

Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 29 липня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху, з підстав у ній зазначених.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 13 серпня 2026 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження заочного рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 червня 2026 року у даній справі; відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 червня 2026 року; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою від 14 серпня 2026 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 червня 2026 року призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 06 жовтня 2026 року о 12 годині 00 хвилин.

Позиція сторін

Сторони у судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином про день та час судового слухання.

Перешкод у вказаний день та час слухання не було, повітряна тривого не оголошувалася, енергопостачання для фіксування судового засідання, було наявним.

Адвокатом Гулим А.В. 06 жовтня 2026 року подана заява з проханням провести дане судове засідання без участі позивача та її представника. У заяві сторона наполягає на розгляді та задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.

Неявка сторін, належних чином повідомлених про судовий розгляд, не перешкоджає слуханню по суті справи, ст. 372 ЦПК.

Дата судового рішення

У порядку частини 5 статті 268 ЦПК датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступного.

Норми права застосовані судом

Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат», іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.

Згідно із нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини встановлені судом

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 .

Зазначене підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_1 від 08.07.2020 року, свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 03.06.2000 року (зміна прізвища з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 ), свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 06.11.2009 року (зміна прізвища з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 ).

Відповідно до акту підтвердження на предмет фактичного проживання від 07.07.2020 року, який видано Казанківської селищної ради Миколаївської області зазначено, що в ході обстеження, шляхом подвірного опитування сусідів встановлено, що ОСОБА_1 , дійсно проживає за адресою АДРЕСА_3 . За даною адресою разом з ОСОБА_1 довгий час проживала її мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10.06.2025 року спадкоємцями зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її донька ОСОБА_1 на 1/2 частку в спадщині, та син ОСОБА_5 на 1/2 частку у спадщині.

Спадщина, складається з права власності на земельну ділянку площею 5,7328 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 3520386600:02:000:0151, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Кіровоградської області, Олександрійський район, територія Світлопільської сільської ради, що належало спадкодавиці на підставі Державного акту на право приватної власності на землю IV-KP №032291, виданого Олександрійською райдержадміністрацією на підставі розпорядження Олександрійської райдержадміністрації від 29.03.2002 року №160-р.

Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку земельної ділянки видано ОСОБА_1 .

Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку земельної ділянки на ім`я ОСОБА_5 , не видано.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 26.10.2023 року ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Листом Першої Олександрійської нотаріальної контори Кіровоградської області від 23.09.2025 року повідомлено, що спадкова справа щодо померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 станом на 23.09.2025 року не заводилася. Зазначений факт також підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №82637851 від 23.09.2025 року.

З копії спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 встановлено, що із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1 , яка в подальшому отримала свідоцтво про справо на спадщину за законом №280 від 10.06.025 року.

У матеріалах спадкової справи наявна довідка Світлопільської сільської ради Олександрійського району від 10.11.2020 року №98, відповідно до якої зазначено, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 була зареєстрована до дня смерті за адресою: АДРЕСА_2 з 1981 року до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . З нею був зареєстрований син ОСОБА_5 з 1999 року по теперішній час.

Заповітів від ОСОБА_4 в сільській раді не посвідчувалося.

Свідок ОСОБА_9 зазначила, що є сусідкою позивачки та знає її з 2013 року. Знала матір позивачки, яка жила разом з ОСОБА_1 до дня смерті. Коли вона познайомилася з ОСОБА_1 , то мати позивачки вже проживала разом з нею. Похованням матері займалася ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_10 зазначила, що вона є сусідкою позивачки, у період з 2011-2012 року разом з ОСОБА_1 проживала також її мати. Свідку відомо, що у позивачки є брат, проте останній за час проживання матері з позивачкою, жодного разу до неї не приїздив. Мати позивачки нікуди не виїжджала та проживала разом з позивачем до моменту смерті. Похованням матері займалася ОСОБА_1 , жодних родичів з боку ОСОБА_1 на похованні не було, син також не приїжджав на поховання матері.

Мотиви апеляційного суду

Спірні правовідносини виникли із спадкування.

Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частинами першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачка ОСОБА_1 , донька, є спадкоємицею майна померлої ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 . Після смерті останньої відкрилася спадщина на земельну ділянку, загальною площею 5,7328 га, кадастровий номер: 3520386600:02:000:0151, розташованої на території Світлопільської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, цільове призначення — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивачка вчасно, у порядку ст. ст. 1268-1270 ЦК звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що виходить з матеріалів спадкової справи № 02-14, у заяві вказала про другого спадкоємця першої черги, брата ОСОБА_5 .

У подальшому, по минуванню майже п`яти років у 2025 році, позивачка звернулася до нотаріуса, а саме 10 червня 2025 року із заявою про видачу спадщини і знову вказала про спадкоємця першої черги ОСОБА_5 . Останній помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Апеляційний суд звертає увагу, що позивачка отримала свідоцтво про спадкування на частину спадкового майна 10 червня 2025 року, при цьому питання спадкування всього майна після смерті матері нею не ставилося, у той час коли другий спадкоємець помер, і коли нею стверджується про відсутність спадкоємців після смерті брата.

Позивачка застосувала спроби прийняти спадщину після смерті брата, на що отримала роз`яснення нотаріуса від 10 червня 2026 року (а.с.81), за яким нею пропущений строк прийняття спадщини.

Таким чином ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на спадкове майно саме після смерті матері, яке на її думку, не прийняв другий спадкоємець за законом, брат ОСОБА_5 .

Обґрунтувала свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_4 на момент смерті проживала разом з нею. Факт реєстрації разом з братом фактичним обставинам проживання не відповідав, ні брат, ні мати за місцем реєстрації не проживали, відтак ОСОБА_5 не є спадкоємцем, який прийняв спадщину в силу ч.3 ст. 268 ЦК.

Матеріалами справи доводиться, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 1981 року та до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею був зареєстрований син ОСОБА_5 з 1999 року по теперішній час.

Матеріали спадкової справи, відкритої щодо майна померлої ОСОБА_4 не містять заяви ОСОБА_5 про відмову у прийнятті спадщини, тому він вважається таким, що прийняв спадщину.

Позивачка наполягає, що оскільки її мати на момент смерті проживала разом з нею, остання успадкувала усю земельну ділянку, тобто і 1/2 частку земельної ділянки, яку у встановленому порядку не прийняв брат ОСОБА_5 . За її міркуванням, брат мав звернутися до нотаріальної контори у порядку ст. 1270 ЦК і заявити про свої права, так як не є особою у розумінні ч.3 ст. 1268 ЦК, як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Місцевий суд на такі доводи сторони правильно виснував, що твердження позивача є необґрунтованими, оскільки померлий ОСОБА_5 до нотаріальної контори з заявою про відмову у прийнятті спадщину не звертався, його право на спадкування за законом захищене ст.ст.1268,1296,1297 ЦК України, а тому померлий ОСОБА_5 є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , але не отримав свідоцтво про право на спадщину, тому в силу статті 1218 ЦК України до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 належить 1/2 частини спірної земельної ділянки.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_5 не відкривалася про що свідчить Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 23.09.2025 року (а.с.43).

Позивачка, як спадкоємця другої черги, своє право на спадкування після смерті брата вчасно не реалізувала.

Разом з тим, місцевий суд правильно виснував про відмову у задоволенні позову, оскільки достатніх та переконливих доказів, що спадкодавця тривалий час і безперервно проживала з позивачкою, немає. Суд оцінив докази у справі за внутрішнім переконанням, колегія суддів в порядку перегляду оскаржуваного рішення, також не вбачає обсяг доказів, за якими можна здійснити однозначний висновок про постійне проживання спадкодавці не за місцем реєстрації.

Відповідно до практики Верховного Суду (зокрема, постанови КЦС ВС, ч.4 ст. 263 ЦПК) виходить, що лише показань свідків чи акта обстеження на предмет фактичного проживання, у справі яка переглядається є акт Казанівської селищної ради Казанівського району Миколаївської області датований 07 липня 2020 року, недостатньо для встановлення або спростування факту постійного проживання. Для переконання мають бути більш обґрунтовані докази, зокрема, також об`єктивні докази і з місця реєстрації. Так, довідка Світлопільської сільської ради від 10.11.2020 року не містить інформації щодо не проживання осіб, коли надана до матеріалів спадкової справи, і вочевидь сільський голова, не вказав про непроживання осіб, про яких міститься інформація, за місцем реєстрації.

Самі по собі показання свідків, зазвичай є недостатніми, якщо вони не підкріплені документально. Також критично оцінюється ситуація, коли позивач намагається довести не проживання спадкодавці за місцем реєстрації, лише словами сусідів чи довідкою за місцем проживання. Постановою КЦС ВС від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 Верховним Судом підкреслено, що акт за місцем проживання та покази свідків не можуть бути єдиною підставою для спростування або встановлення факту проживання, якщо вони не підкріплені іншими документальними даними (наприклад, медичними картками чи фінансовими документами, тощо).

Таким чином, суд першої інстанції правильно навівши факти та обставини та норми права, якими регулюються спірні правовідносини, у тому числі процесуальні застосовані до оцінки доказів на предмет обґрунтованості, абсолютно правильно відмовив у задоволенні позову.

Більш того, колегія суддів звернула увагу, що позивачка подавши заяву до нотаріуса про спадщину, не просила видати свідоцтво на все майно, коли вже минув тривалий час не тільки після смерті матері, але й смерті брата. Не вказала про потенційних спадкоємців померлого ОСОБА_5 , обмежилась лише інформацією зі Спадкового реєстру щодо спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , при цьому за її послідовної позиції про не проживання брата за місцем реєстрації, не вказала про наявність/відсутність спадкоємців в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК після смерті брата. Колегія суддів акцентувала увагу щодо особи заявителя до відділу державної реєстрації актів цивільного стану про смерть ОСОБА_5 .

Зайвим є зазначення у судовому рішенні про наявне право у ОСОБА_1 на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , а також способи захисту інтересів сторони, так як способи реалізації позивачкою права спадкування після смерті брата, не було предметом даного спору, але вказані тези не спростовують правильність судового рішення.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін, так як визнав, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що визначені законом підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення відсутні, подану у даній справі апеляційну скаргу суд залишає без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, без змін.

Судові витрати

У відповідності до 141 ЦПК України судові витрати понесені, у зв`язку з апеляційним оскарженням, не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а заочне рішення Олександрійського міськрайонного судуд Кіровоградської області від 08 червня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

суддя Л.М.Дьомич

Судді О.Л.Карпенко

О.А. Письменний