Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №727/5068/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/5068/26

Провадження № 2/727/2041/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:

головуючого судді - Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 33 697,23 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27 вересня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та відповідачем в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 102587231, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 1 300,00 грн строком на 30 днів. Крім того, 07 вересня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та відповідачем в електронній формі укладено договір позики № 77528194, за умовами якого відповідачу надано позику в розмірі 7 800,00 грн строком на 29 днів.

17 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») укладено договір факторингу № 17-01/2022-54, за яким до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги, зокрема, за договором № 102587231. 22 лютого 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 22/02/2022, за яким до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги, зокрема, за договором № 77528194. 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за яким позивач набув права вимоги до відповідача за обома зазначеними договорами.

Оскільки відповідач свої зобов`язання за договорами не виконала, за розрахунком позивача утворилась заборгованість: за договором № 102587231 від 27.09.2021 - 7 673,90 грн, з яких 1 300,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 373,90 грн - заборгованість за процентами; за договором № 77528194 від 07.09.2021 - 26 023,33 грн, з яких 7 800,00 грн - заборгованість за тілом позики, 18 222,05 грн - заборгованість за процентами, 1,28 грн - 3 % річних. Указані суми позивач просив стягнути з відповідача.

01 липня 2026 року представник відповідача - адвокат Воробець А.В. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відзив мотивований тим, що позивач не довів факту укладення кредитних договорів саме відповідачем, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують електронну ідентифікацію позичальника, а також докази отримання нею смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором; позивач не надав доказів перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача; проценти нараховано поза межами строку кредитування, що суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, відповідно до якого після спливу строку кредитування нараховуються не проценти за користування кредитом, а проценти за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України; розмір процентів, які позивач просить стягнути, не є співмірним із сумою кредиту, суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності, у зв`язку з чим підлягає зменшенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача зазначив, що надані позивачем документи не підтверджують надання правничої допомоги саме у цій справі, платіжна інструкція підтверджує сплату 104 000,00 грн за договором у цілому, а заявлений розмір витрат є необґрунтованим, завищеним та неспівмірним зі складністю справи і витраченим часом.

06 жовтня 2026 року представник відповідача подав до суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що з відповіді АТ КБ «ПриватБанк» та доданої до неї виписки неможливо встановити платника та призначення платежів на суми 1 300,00 грн та 7 800,00 грн, а тому, на його думку, матеріали справи не містять беззаперечних доказів виконання первісними кредиторами своїх зобов`язань за договорами. Просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що договори укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію»; кредитні кошти перераховано на платіжну картку № НОМЕР_1 , реквізити якої зазначив сам позичальник, що підтверджується квитанцією платіжного сервісу LiqPay та довідкою надавача платіжних послуг; нарахування процентів після спливу первісного строку здійснено відповідно до погоджених сторонами умов договорів (пункти 2.3.1.2, 4.2 договору № 102587231, пункт 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»); заявлені витрати на правничу допомогу є співмірними зі складністю справи, а відповідач не довів зворотного. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 06 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 07 липня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» відомості про власника платіжної картки № НОМЕР_1 , докази зарахування на неї коштів у сумі 1 300,00 грн 27.09.2021 та 7 800,00 грн 07.09.2021, виписку по рахунку за період з 07.09.2021 по 30.09.2021, а також інформацію про фінансовий номер телефону.

29 вересня 2026 року до суду надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» від 22.09.2026 № 20.1.0.0.0/7-260914/49642-БТ з випискою по рахунку.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив, що:

27 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про споживчий кредит № 102587231 (індивідуальна частина), який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором V42067 27.09.2021 о 19:18. Відповідно до довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію одноразовий ідентифікатор V42067 направлено позичальнику 27.09.2021 на номер телефону НОМЕР_2 , зазначений у договорі.

За умовами цього договору сума кредиту становить 1 300,00 грн (пункт 1.2); кредит надається строком на 30 днів з 27.09.2021 (пункт 1.3); термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів - 27.10.2021 (пункт 1.4); проценти за користування кредитом становлять 3,90 грн і нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2); орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника становить 1 303,90 грн (пункт 1.5); стандартна (базова) процентна ставка становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6); кредитні кошти надаються шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1). Такі самі суми - 1 300,00 грн кредиту та 3,90 грн процентів, разом 1 303,90 грн до сплати 27.10.2021, - визначено в Графіку платежів (додаток № 1 до договору).

Пунктом 2.3.1.2 договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, але загалом не більше ніж на 60 днів, і в такому разі проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, визначеною пунктом 1.6. Водночас пунктом 2.4.2 договору визначено, що якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником і передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4 договору. Пунктом 4.2 договору передбачено, що в разі прострочення позичальником зобов`язань кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України.

Згідно з квитанцією платіжного сервісу LiqPay (ID платежу 1776116944) 27.09.2021 о 19:18 ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ 40484607) здійснено виплату 1 300,00 грн на картку № НОМЕР_3 з призначенням платежу «Кошти згідно договору 102587231».

07 вересня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики № 77528194 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором fCTF3oswN0. У договорі зазначено рахунок позичальника - картку № НОМЕР_1 , номер телефону НОМЕР_2 , паспортні дані та РНОКПП відповідача.

За умовами цього договору сума позики становить 7 800,00 грн (пункт 2.1); строк позики (строк договору) - 29 днів (пункт 2.2); дата надання позики - 07.09.2021, дата повернення позики (останній день) - 06.10.2021; процентна ставка (базова) - 1,99 % на день (пункт 2.3); знижена процентна ставка - 1,00 % на день, яка застосовується відповідно до умов Програми лояльності; процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70 % на день з приміткою «не застосовується в період карантину»; орієнтовна загальна вартість позики - 10 050,69 грн. Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту (додаток № 1 до договору) позичальник 06.10.2021 мав сплатити 10 050,69 грн, з яких 7 800,00 грн - сума позики та 2 250,69 грн - проценти за користування.

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 18.10.2024 № КД-000001354/ТНПП 07.09.2021 за платіжною інструкцією ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» завершено платіжну операцію на суму 7 800,00 грн, отримувач - ОСОБА_2 , ЕПЗ № НОМЕР_1 .

Відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 22.09.2026 № 20.1.0.0.0/7-260914/49642-БТ на ім`я ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , у банку емітовано картку № НОМЕР_5 (рахунок НОМЕР_6 ). По цьому рахунку 07.09.2021 було зараховано кошти в сумі 7 800,00 грн, а 27.09.2021 - кошти в сумі 1 300,00 грн. Номер телефону НОМЕР_2 в анкетних даних клієнта не значиться.

З доданої банком виписки по рахунку за період з 07.09.2021 по 30.09.2021 вбачається, що власником рахунку є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . 07.09.2021 на картку зараховано переказ у сумі 7 800,00 грн, після чого того ж дня з картки здійснено переказ 6 723,00 грн та розрахункові операції; 27.09.2021 на картку зараховано 1 300,00 грн, після чого цього та наступних днів коштами розпоряджався власник картки.

Реєстраційний номер облікової картки платника податків, дата народження та адреса власника картки повністю збігаються з даними відповідача, зазначеними в позовній заяві та в кредитних договорах. Номер картки НОМЕР_1 , зазначений у договорі № 77528194, та номер НОМЕР_3 у квитанції за договором № 102587231 відповідають картці, емітованій на ім`я відповідача. Представник відповідача в додаткових поясненнях також зазначає відповідача як « ОСОБА_4 », не заперечуючи належності їй цієї картки. Отже, суд встановив, що зазначена картка належить відповідачу, яка змінила прізвище із ОСОБА_5 на ОСОБА_6 .

З відомостей про щоденні нарахування та погашення за договором № 102587231 і розрахунку ТОВ «Вердикт Капітал» вбачається, що заборгованість за процентами в сумі 6 373,90 грн складається з: 3,90 грн - процентів за користування кредитом за ставкою 0,01 % за 30 днів первісного строку кредитування (з 28.09.2021 по 27.10.2021); 3 900,00 грн - процентів, нарахованих ТОВ «Мілоан» за стандартною (базовою) ставкою 5 % на день (65,00 грн на день) за 60 днів так званої «пролонгації на стандартних (базових) умовах» з 28.10.2021 по 26.12.2021; 2 470,00 грн - процентів, нарахованих ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі пункту 4.2 договору за ставкою 5 % на день як процентів за статтею 625 ЦК України за 38 днів з 17.01.2022 по 23.02.2022.

З розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором № 77528194 вбачається, що з 07.09.2021 по 05.10.2021 позикодавець нараховував проценти за зниженою ставкою по 77,61 грн на день (разом 2 250,69 грн); 07.10.2021 позикодавцем додатково донараховано 2 405,91 грн процентів (перерахунок за базовою ставкою 1,99 % за весь строк позики) і в цей же день у погашення процентів надійшло 249,13 грн; з 08.10.2021 по 04.01.2022 позикодавець нарахував проценти за понадстрокове користування позикою за ставкою 1,99 % на день по 155,22 грн за 89 днів - разом 13 814,58 грн. Загальна сума нарахованих процентів становить 18 471,18 грн, а з урахуванням сплачених 249,13 грн - 18 222,05 грн. ТОВ «Вердикт Капітал» додатково нарахувало 3 % річних за період з 22.02.2022 по 23.02.2022 у сумі 1,28 грн. ТОВ «Коллект Центр» жодних нарахувань за договорами не здійснювало.

Перехід права вимоги за договором № 102587231 від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал» підтверджується договором факторингу № 17-01/2022-54 від 17.01.2022, платіжною інструкцією про його оплату, актами приймання-передачі реєстру боржників та витягом з реєстру боржників. Перехід права вимоги за договором № 77528194 від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Вердикт Капітал» підтверджується договором факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022, платіжною інструкцією, актами приймання-передачі реєстру боржників та витягом з реєстру боржників. Перехід прав вимоги за обома договорами від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» підтверджується договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, актом зарахування зустрічних вимог, актами приймання-передачі реєстру боржників та витягами з реєстру боржників. Відповідач факту відступлення права вимоги не оспорювала.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (частина перша статті 1046 ЦК України). Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 1048 ЦК України). Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (стаття 1054 ЦК України).

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до частин третьої, четвертої, шостої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції (оферти) та її прийняття (акцепту); відповідь особи, якій адресована пропозиція, про її прийняття може бути надана, зокрема, шляхом відправлення електронного повідомлення, підписаного в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що кредитний договір, укладений в електронній формі шляхом використання позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, і без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором і здійснення входу на сайт за допомогою логіна і пароля такий договір не міг бути укладений (постанови Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, шляхом переказу коштів або в інший спосіб, передбачений законодавством. Документом, що підтверджує здійснення такого розрахунку, може бути електронний документ, квитанція або інший документ надавача платіжних послуг (частина третя статті 13 цього Закону; постанова Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20).

Доводи представника відповідача про недоведеність факту укладення договорів саме відповідачем та отримання нею коштів суд відхиляє з таких підстав.

Обидва договори підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, містять персональні дані відповідача (прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, РНОКПП, паспортні дані, адресу реєстрації) та реквізити платіжної картки, на яку мали бути перераховані кошти. Відповідь АТ КБ «ПриватБанк», отримана на виконання ухвали суду, підтверджує, що саме ця картка емітована на ім`я відповідача (після зміни прізвища - ОСОБА_6 ), і що на неї 07.09.2021 надійшло 7 800,00 грн, а 27.09.2021 - 1 300,00 грн, тобто в дати та в сумах, які повністю відповідають умовам договорів, квитанції LiqPay та довідці ТОВ «ФК «Фінекспрес». Виписка по рахунку свідчить, що надійшлими коштами відповідач розпорядилася на власний розсуд одразу після їх зарахування. Крім того, 07.10.2021 за договором № 77528194 у погашення процентів сплачено 249,13 грн, що також свідчить про визнання позичальником цього договору та його часткове виконання.

Та обставина, що у виписці банку не зазначено найменування платника та призначення платежу, не спростовує зазначених висновків, оскільки платника і призначення платежів підтверджено документами надавачів платіжних послуг, які узгоджуються з випискою за датами, сумами та реквізитами картки. Відповідач, яка не заперечує належності їй картки, не надала жодного доказу того, що в зазначені дні на її картку надходили кошти в таких самих сумах з інших підстав, або що вона повернула отримані кошти. Відсутність номера телефону НОМЕР_2 в анкетних даних банку сама по собі не свідчить про те, що договори укладала інша особа, оскільки зазначений номер використовувався для взаємодії з кредитодавцями, а не з банком, і відповідач не стверджує, що цей номер їй не належав.

Отже, сукупністю наявних у справі доказів, які є належними, допустимими та достовірними, а також достатніми у своїй сукупності, підтверджено, що відповідач уклала договір про споживчий кредит № 102587231 від 27.09.2021 та договір позики № 77528194 від 07.09.2021 і отримала за ними грошові кошти в сумі 1 300,00 грн та 7 800,00 грн відповідно. Доказів повернення цих коштів матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Оскільки перехід прав вимоги за обома договорами від первісних кредиторів до ТОВ «Вердикт Капітал», а від нього - до ТОВ «Коллект Центр» підтверджено наявними у справі договорами, документами про їх оплату, актами приймання-передачі та витягами з реєстрів боржників, суд дійшов висновку, що позивач є належним кредитором відповідача за договорами № 102587231 та № 77528194 в обсязі прав, які існували в первісних кредиторів на момент їх відступлення.

Строк повернення кредиту за договором № 102587231 настав 27.10.2021, а строк повернення позики за договором № 77528194 - 06.10.2021. Оскільки відповідач отримані кошти не повернула, з неї на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту за договором № 102587231 у сумі 1 300,00 грн та заборгованість за тілом позики за договором № 77528194 у сумі 7 800,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. У охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Цей висновок підтримано та уточнено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 та від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, відповідно до яких поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, а тому регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватися одночасно; у разі порушення зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення нараховуються не проценти за користування кредитом, а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) сформулював висновки, відповідно до яких за відсутності станом на час укладення договору імперативної норми, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом, до правових способів коригування процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит з урахуванням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» належать оспорюваність умови чи договору, зміна договору та тлумачення умов договору. Оспорення умови чи зміну договору суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може, а тому не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом. Водночас суд без позовної вимоги споживача може застосовувати тлумачення умов договору про споживчий кредит у разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень, оскільки при застосуванні умов договору під час вирішення спору суд здійснює тлумачення змісту договору навіть за відсутності позовної вимоги про це. При цьому нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, згідно з частинами третьою, четвертою якої при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів; якщо буквальне значення слів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Керуючись наведеними нормами та правовими висновками Верховного Суду, суд дійшов таких висновків щодо кожної складової заявлених до стягнення процентів.

Проценти за договором № 102587231 у межах строку кредитування (3,90 грн). Ці проценти нараховано за ставкою 0,01 % на день за 30 днів строку кредитування, визначеного пунктом 1.3 договору, у розмірі, який прямо зазначено в пункті 1.5.2 договору та Графіку платежів. Тому вони підлягають стягненню в повному обсязі.

Проценти за договором № 102587231 за період «пролонгації на стандартних (базових) умовах» з 28.10.2021 по 26.12.2021 (3 900,00 грн). Позивач вважає, що строк кредитування продовжився на підставі пункту 2.3.1.2 договору і проценти в цей період нараховувалися як плата за користування кредитом.

Суд не погоджується з таким доводом. За змістом пункту 2.3.1.2 договору «збільшення (продовження) строку кредитування» відбувається не внаслідок будь-якої дії позичальника, спрямованої на продовження строку, а виключно внаслідок того, що позичальник не повернув кредит у визначений договором строк. Водночас ту саму поведінку позичальника - неповернення кредиту після 27.10.2021 - пункт 2.4.2 договору кваліфікує як прострочення виконання зобов`язання з настанням наслідків, передбачених розділом 4 договору, а пункт 4.2 договору - як підставу для нарахування процентів за статтею 625 ЦК України за тією самою ставкою 5 % на день. Отже, умови договору допускають щонайменше два взаємовиключні тлумачення одного й того самого періоду: як правомірного користування кредитом у межах продовженого строку або як прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, пункти 1.3-1.5 договору та Графік платежів визначають строк кредитування 30 днів, дату платежу 27.10.2021 та загальні витрати позичальника - 3,90 грн, тоді як застосування пункту 2.3.1.2 автоматично, без будь-якого волевиявлення споживача, підвищує денну ставку з 0,01 % до 5 %, тобто у 500 разів, і збільшує витрати позичальника з 3,90 грн до 3 903,90 грн. Такі положення договору є нечіткими та двозначними, а тому відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та висновку Верховного Суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 підлягають тлумаченню на користь споживача.

Тлумачачи договір на користь споживача, суд виходить з того, що строк кредитування за договором № 102587231 закінчився 27.10.2021, а неповернення кредиту після цієї дати є простроченням виконання грошового зобов`язання, а не продовженням строку кредитування. Відповідно до наведених висновків Великої Палати Верховного Суду після спливу строку кредитування право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом припинилося, а тому в стягненні 3 900,00 грн процентів за користування кредитом, нарахованих з 28.10.2021 по 26.12.2021, слід відмовити.

Проценти за договором № 102587231, нараховані ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі пункту 4.2 договору з 17.01.2022 по 23.02.2022 (2 470,00 грн). Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2 договору сторони встановили інший розмір процентів за прострочення - на рівні стандартної (базової) ставки 5 % на день, що становить 1 825 % річних, тобто у понад 600 разів більше від розміру, визначеного законом. За 38 днів прострочення на суму боргу 1 300,00 грн нараховано 2 470,00 грн, що майже вдвічі перевищує суму самого кредиту.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, є мірою цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання та мають компенсаційний характер. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, оскільки інакше обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Висновок Верховного Суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 про неможливість зменшення судом без позовної вимоги споживача процентів за користування кредитом стосується процентів, передбачених статтею 1048 ЦК України, як плати за правомірне користування кредитом, і не поширюється на проценти за статтею 625 ЦК України, які є мірою відповідальності, щодо яких діє наведений висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18.

Ураховуючи явну неспівмірність встановленого пунктом 4.2 договору розміру процентів наслідкам порушення, відсутність доказів понесення кредитором збитків, які б обґрунтовували такий розмір відповідальності, а також те, що представник відповідача у відзиві просив зменшити розмір заявлених до стягнення процентів, суд з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України) вважає за необхідне зменшити розмір процентів за статтею 625 ЦК України за період з 17.01.2022 по 23.02.2022 до розміру, визначеного законом, - 3 % річних, що становить 4,06 грн (1 300,00 грн ? 3 % ? 38 днів / 365). У решті цієї вимоги в сумі 2 465,94 грн слід відмовити.

Проценти за договором № 77528194 у межах строку позики. Пунктом 2.3 договору визначено базову процентну ставку 1,99 % на день, водночас договором передбачено знижену процентну ставку 1,00 % на день, яка застосовується відповідно до умов Програми лояльності, а в таблиці обчислення загальної вартості кредиту (додаток № 1 до договору) сторони погодили, що за строк позики позичальник сплачує проценти в сумі 2 250,69 грн, а загальна вартість позики становить 10 050,69 грн. Саме за зниженою ставкою (77,61 грн на день) позикодавець і нараховував проценти протягом строку позики. Однак 07.10.2021, тобто вже після закінчення строку позики, позикодавець додатково донарахував 2 405,91 грн процентів, перерахувавши їх за базовою ставкою за весь строк позики.

Умови Програми лояльності, якими визначено підстави застосування зниженої ставки та підстави її скасування, позивач до матеріалів справи не надав. За таких обставин умови договору щодо розміру процентів у межах строку позики допускають кілька варіантів тлумачення, а тому відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та висновку Верховного Суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 суд тлумачить їх на користь споживача і виходить з розміру процентів, погодженого сторонами в додатку № 1 до договору, - 2 250,69 грн.

З урахуванням сплачених відповідачем 07.10.2021 у погашення процентів 249,13 грн, з відповідача підлягають стягненню проценти за користування позикою в межах строку позики в сумі 2 001,56 грн (2 250,69 грн - 249,13 грн). У стягненні донарахованих 2 405,91 грн слід відмовити.

Проценти за договором № 77528194 за понадстрокове користування позикою з 08.10.2021 по 04.01.2022 (13 814,58 грн). Ці проценти позикодавець нарахував за базовою ставкою 1,99 % на день як плату за користування позикою після закінчення строку позики, посилаючись на пункт 6.5 Правил надання грошових коштів у позику, відповідно до якого нарахування процентів за понадстрокове користування позикою не є штрафом чи пенею, а застосовується виключно як процентна ставка на позику за понадстрокове користування.

Оскільки строк позики закінчився 06.10.2021, то відповідно до наведених висновків Великої Палати Верховного Суду право позикодавця нараховувати проценти за користування позикою після цієї дати припинилося, а умова договору чи правил, яка визначає нарахування після спливу строку позики «процентів за користування», не змінює правової природи цих нарахувань і не може слугувати підставою для стягнення плати за правомірне користування коштами за період, коли позичальник уже прострочила їх повернення.

Не можуть ці суми бути стягнуті і як проценти за статтею 625 ЦК України у розмірі, встановленому договором. Договором № 77528194 для понадстрокового користування позикою визначено окрему ставку - 2,70 % на день, яка відповідно до прямої вказівки договору «не застосовується в період карантину». Увесь період, за який здійснено нарахування, припадає на період дії карантину, встановленого на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 та продовженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, який було відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651. Таким чином, на спірний період договірна ставка відповідальності за прострочення сторонами не застосовувалася, а застосування замість неї базової ставки 1,99 % договором не передбачено. Пункт 6.5 Правил, який містить посилання на нарахування процентів «у розмірі, передбаченому Договором позики», не визначає, яка саме з трьох передбачених договором ставок застосовується, а отже, є двозначним і з урахуванням частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» тлумачиться на користь споживача.

Вимоги про стягнення трьох процентів річних за статтею 625 ЦК України за період з 08.10.2021 по 21.02.2022 позивач не заявляв, а суд відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених вимог. Тому в стягненні 13 814,58 грн слід відмовити.

Три проценти річних за договором № 77528194 за період з 22.02.2022 по 23.02.2022 (1,28 грн). Ці проценти нараховано ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до частини другої статті 625 ЦК України у розмірі, визначеному законом (7 800,00 грн ? 3 % ? 2 дні / 365 = 1,28 грн). Розрахунок є правильним, тому ця сума підлягає стягненню.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 11 110,80 грн, з яких:

за договором про споживчий кредит № 102587231 від 27.09.2021 - 1 307,96 грн, у тому числі: 1 300,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3,90 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 4,06 грн - 3 % річних за період з 17.01.2022 по 23.02.2022;

за договором позики № 77528194 від 07.09.2021 - 9 802,84 грн, у тому числі: 7 800,00 грн - заборгованість за тілом позики, 2 001,56 грн - заборгованість за процентами за користування позикою, 1,28 грн - 3 % річних.

У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 22 586,43 грн слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (платіжна інструкція від 06.04.2026 № 0632380029). Позов задоволено на 32,97 % (11 110,80 грн від 33 697,23 грн), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 877,86 грн.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі гонорару, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або має бути сплачена. Розмір витрат на оплату послуг має бути співмірним зі складністю справи та виконаних робіт (наданих послуг); часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу лише за клопотанням іншої сторони, яка має довести їх неспівмірність.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги № 04/10-2024 від 04.10.2024, укладений з ФОП ОСОБА_7 , прайс-лист, заявку на надання юридичної допомоги № 8 від 02.02.2026, витяг з акта № 17 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 та платіжну інструкцію від 16.03.2026 № 0625880002 на суму 104 000,00 грн. Відповідно до заявки та акта виконавець надав позивачу у справі щодо стягнення заборгованості з відповідача за договорами № 102587231 та № 77528194 такі послуги: усну консультацію з вивченням документів (2 години, 4 000,00 грн) та складання позовної заяви (3 години, 9 000,00 грн), разом 13 000,00 грн.

Представник відповідача у відзиві заперечив проти розміру цих витрат, зазначивши про їх неспівмірність зі складністю справи та витраченим часом, що суд розцінює як клопотання про їх зменшення.

Оцінюючи заявлені витрати, суд враховує, що справа є малозначною, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, не належить до категорії складних, позовна заява є типовою за змістом і структурою для справ про стягнення заборгованості за договорами, право вимоги за якими набуто на підставі договорів факторингу, а підготовка такої позовної заяви не потребувала значного обсягу юридичної і технічної роботи та вивчення значної кількості нормативно-правових актів і судової практики. Витрачений час (5 годин) і вартість послуг (13 000,00 грн) не є співмірними з ціною позову та обсягом фактично виконаної роботи, а позов задоволено лише частково.

З урахуванням критеріїв реальності, необхідності та розумності розміру витрат, принципів справедливості та пропорційності, а також часткового задоволення позову, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором про споживчий кредит № 102587231 від 27.09.2021 у розмірі 1 307 (одна тисяча триста сім) грн 96 коп., з яких: 1 300,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3,90 грн - заборгованість за процентами, 4,06 грн - 3 % річних.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором позики № 77528194 від 07.09.2021 у розмірі 9 802 (дев`ять тисяч вісімсот дві) грн 84 коп., з яких: 7 800,00 грн - заборгованість за тілом позики, 2 001,56 грн - заборгованість за процентами, 1,28 грн - 3 % річних.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) судовий збір у розмірі 877 (вісімсот сімдесят сім) грн 86 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.М. Танасійчук