Вирок від 08 жовтня 2026 р. у справі №712/3869/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/3869/26

Провадження № 1-кп/712/761/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Соснівський районний суду м. Черкаси в складі:

головуючий/суддя ОСОБА_1

секретар ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 22024250000000054 від 23.02.2024 по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Роздольне Старобешівського району Донецької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого у невстановленому місці на тимчасово окупованій території м. Донецьк, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Громадянин України ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він, будучи громадянином України та мешканцем м. Донецька, діючи умисно, з корисливих мотивів, будучи засновником та директором зареєстрованого за законодавством держави-агресора рф ООО «АМИК» (ОГРН - 1229300075663, ГРН и дата внесения в ЕГРЮЛ записи, содержащей указанные сведения - 2239300097287 17.02.2023, ИНН юридического лица - 9308011756, КПП юридического лица - 930801001, дата постановки на учет в налоговом органе - 29.11.2022, адрес юридического лица - донецкая народная республика, г.о. Донецк, г. Донецк, ул. Кирова, д. 17, далі - ТОВ «АМІК»), перебуваючи на території м. Донецька (точне місце у ході слідства не встановлено), 29.08.2023 уклав контракт № 23/8?161И з незаконним органом влади - т. зв. «ГУФСИН россии по донецкой народной республике» (мовою оригіналу), який діяв від імені рф в особі начальника ОСОБА_7 , про надання телекомунікаційних послуг зв`язку та послуг в мережі передачі даних на суму 131 180,00 (сто тридцять одна тисяча сто вісімдесят) російських рублів.

На підставі указаного контракту ТОВ «АМІК» надало т. зв. «ГУФСИН россии по донецкой народной республике» послуги: згідно з актом про надання послуг № 1933 від 21.11.2023 - на суму 95 500,00 рублів, згідно з актом про надання послуг № 1038 від 06.12.2023 - на суму 35 680,00 рублів.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111?1 КК України, а саме - провадження господарської діяльності у взаємодії з незаконним органом влади, створеним на тимчасово окупованій території.

Так, відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, знає про розпочате щодо нього кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування, ухвалою суду від 15.11.2024 року прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження стосовно вказаного вище обвинувального акту та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченого. У зв`язку з цим обвинуваченого ОСОБА_6 не допитано судом в якості обвинуваченого по суті пред`явленого йому обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1ст. 7 КПК України).

Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України , цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Обвинувачений ОСОБА_6 , будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження та обвинувальний акт спрямовано до суду, у судові засідання не з`явився, незважаючи на судові повістки (оголошення), надані до газети «Урядовий кур`єр».

У судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 , просив винести рішення по наявним матеріалам та суворо не карати.

Суд вважає ці доводи таким, що не заслуговують на увагу, з огляду на ті обставини, що у даному кримінальному провадженні здійснювалось спеціальне досудове розслідування, у подальшому - спеціальне судове провадження, що передбачає можливість відповідно до ст. 323 КПК України проведення його за відсутності обвинуваченого. Крім того, під час як досудового розслідування, так і під час судового розгляду захист інтересів підозрюваного здійснював захисник ОСОБА_5 , який був ознайомлений із матеріалами кримінального провадження в повному обсязі, а тому будь яких порушень прав ОСОБА_6 не було.

Дослідивши наявні у провадженні докази, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.111-1 КК України підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам передбаченим ст.ст. 85-87 КПК України, та які узгоджуються між собою, перевірених та оцінених у їх сукупності судом безпосередньо в судовому засіданні.

Зокрема, вина обвинуваченого ОСОБА_6 підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, документами, в яких викладені та посвідченні відомості, що мають значення для встановлення факту і обставин кримінального провадження.

- рапортом ст. оперуповноваженого відділу КІБ УСБУ в Черкаській області № 30/1003 від 21.02.2024 , про виявлене кримінальне правопорушення, яке стало підставою для початку досудового розслідування з актами огляду від 19.02.2024 та 20.02.2024;

- даними протоколу огляду від 26.02.2024, яким оглянуто російський сайт державних закупівель та встановлено наявність контракту №23/8-161И від 29.08.2023, відповідно до якого ОСОБА_6 будучи директором ООО «Амик» надає т.зв. Главному управлению федеральной службы исполнения наказаний по донецкой народной республике «гуфсин росси по донецкой народной республике»(юридична адреса: донецкая народная республика, г. Донецк, ул. Ходаковского, д.10А) щодо послуг з підключення до мережі Інтернет та технічну підтримку послуг з надання доступу до мережі Інтернет, який роздрукований та долучено до протоколу разом із актами № 1933 від 21.11.2023, № 1938 від 06.12.2023 про виконання послуг;

- даними протоколу огляду від 05.05.2025, яким оглянуто «nalog.ru» щодо т.зв. «ООО АМИК» та сформовано відповідну виписку з ЕГРЮЛ. Крім того, здійснено огляд доступних інформаційних ресурсів де зафіксовано нормативно-правові акти так званої «ДНР» та рф, якими регламентується створення та діяльність так званого «ГУФСИН по ДНР»;

-даними протоколів огляду від 14.05.2025 та 15.05.2025, відповідно до яких було здійснено огляд персональних сторінок в соціальних мережах ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того з`ясовано, що ОСОБА_6 користується номером мобільного телефону - НОМЕР_1 , на який зареєстровано Інтернет-месенджер «Телеграм» з актуальним фотозображенням останнього, а ОСОБА_8 користується номером мобільного телефону - НОМЕР_2 та персональною поштовою скринькою ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-даними протоколу огляду від 14.05.2025 відповідно до якого було оглянуто Інтернет - ресурсів щодо наявної мережі інформації про незаконні органи влади, створені на тимчасово окупованій території, а саме так звану «ГУФСИН РОССИИ по ДОНЕЦКОЙ НАРОДНОЙ РЕСПУБЛИКИ» («ГСИН МЮ ДНР») з додатками, а саме: Указ «Об установлениии даты создания Государственной службы исполнения наказаний Министерства юстиции Донецкой Народной Республики», виписка з ЕГРЮЛ з назвою файлу , які роздруковано та приєднано до протоколу;

- даними витягу з бази You Control щодо ОСОБА_6 ;

-даними протоколу огляду від 30.01.2026 відповідно до якого було проведено огляд інформації з веб - сайтів про суб`єкт господарської діяльності ООО «АМИК» та встановлено, що підприємство є діючим та являється «..предприятием связи г.Донецка на протяжении уже 15 лет», директором компании є ОСОБА_6 .

Отже, з метою винесення справедливого судового рішення та захисту прав людини і основоположних свобод, суд приходить до висновку, що в основу вироку необхідно покласти вищевказані письмовими доказами у справі.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу злочину, інкримінованих обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.

Враховуючи вимоги до вмотивованості судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити таке. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого звертається увага на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Отже, оцінюючи у сукупності всі досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що зібраними по справі доказами поза межами розумного сумніву підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_6 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, за ознаками колабораційної діяльності, тобто, у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Суд також враховує, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Про час та дату всіх судових засідань ОСОБА_6 , повідомлявся у передбачений законом спосіб через опублікування виклику у газеті «Урядовий кур`єр», оголошення про його виклик також публікувались на офіційному веб-сайті судової влади України.

При призначенні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд, у відповідності до ст. 65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» повинен дослідити дані про особу обвинуваченого, з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації, відповідно до положень ст.12 КК України, а також враховує особливості кожного конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, зокрема, форму вини, мотив і мету, спосіб вчинення та ступінь тяжкості наслідків, що настали.

Вчинене обвинуваченим ОСОБА_6 діяння відноситься до категорії не тяжких злочинів.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якого покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягненні справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має буду законним, пропорційним(не становити надмірного тягаря для особи)(справи Балканов проти росії від 09.06.2005р., Ісмалова проти росії від 29.11.2007).

Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 , згідно ст. 66 КК України, судом не встановлені.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_6 , кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкцій встановлених ч. 4 ст. 111-1 КК України з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування з застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації особистого майна.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів, як самою обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Також, призначаючи покарання суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно ч. 2 ст. 52 КК України конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.

При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_6 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлений не був.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 371, 373-376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права займатися господарською діяльністю строком на 15 років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна на користь держави.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту фактичного затримання для виконання вироку.

Виконання вироку покласти на Управління СБУ в Черкаській області.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору.

Головуючий ОСОБА_1