Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №695/5654/25 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/5654/25

номер провадження 2/695/1167/26

08 жовтня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Середи Л.В.

секретаря судового засідання – Оніщенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання своїх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги мотивує тим, що судовим наказом Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.07.2024 року у справі № 695/2542/24 з позивача стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня звернення до суду 02.07.2024 року і до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду від 23.12.2024 року у справі № 695/1297/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірваний.

25 жовтня 2025 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , якій після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище – ОСОБА_7 .

З того часу позивач має наступний склад сім`ї: дружина ОСОБА_8 , пасинок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , падчерка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , падчерка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Враховуючи, що позивач як вітчим несе обов`язок щодо утримання всіх дітей, які проживають з ним у сім`ї, а також і хворої дружини, а після сплати аліментів у розмірі 1/3 частини, на забезпечення сім`ї залишається 2/3 частини, що в перерахунку на одну особу є значно меншим розміром, ніж отримує кожна дитина від першого шлюбу.

Посилаючись на норми ст. 192 СК України позивач стверджує, що оскільки його матеріальне становище погіршилося, то розмір аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей від першого шлюбу має бути зменшений та визначений у розмірі 1/4 частини всіх його доходів, але не менше 50% встановленого законодавством прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За цих підстав позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою від 24.12.2025 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначено дату судового розгляду, який неодноразово відкладався із-за неявки сторін та їх клопотань.

Відповідачем на адресу суду подано відзив на позовну заяву (в порядку ст. 178 ЦПК України), в якому ОСОБА_12 заперечувала проти задоволення позовних вимог, так як позовні вимоги є необгрунтованими та не стверджені відповідними доказами.

Також представником відповідача – адвокатом Дубінчак Ж.М. направлено до суду додаткові пояснення, в яких представник заперечувала проти задоволення позовних вимог, наголошуючи, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час звернення до суду з даним позовом досягнув повноліття, на утримання малолітнії дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , їх мати ОСОБА_13 отримує аліменти від батька дітей ОСОБА_14 на підставі рішення Ананьївського районного суду Одеської області та Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області, що складає не менше 25 тисяч щомісячно. На ствердження своїх заперечень надано копію рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 04.02.2021 року у справі № 491/894/20, копію Золотоніського міськрайонного суду від 10.06.2024 року у справі № 695/4851/23 та довідку про доходи № 18 від 27.01.2026 року видану на ім`я ОСОБА_14 командуванням НОМЕР_1 прикордонного загону державної прикордонної служби України.

Учасники справи у судове засідання не прибули.

Представник позивача ОСОБА_8 направила до суду заяву, в якій просить розглядати справу без участі сторони позивача, на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача – адвокат Дубінчук Ж.М. скерувала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без участі сторони відповідача, позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позовних вимог відмовити, врахувати всі надані по справі документи та ухвалити законне рішення.

За таких обставин суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, схваленої резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Як передбачає ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 цієї ж статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Ст. 181 СК України вказано, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 17 постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, вирішуючи питання щодо розміру аліментів суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Судом встановлено, що судовим наказом Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.07.2024 року у справі № 695/2542/24 з позивача стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня звернення до суду 02.07.2024 року і до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду від 23.12.2024 року у справі № 695/1297/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірваний.

25 жовтня 2025 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , якій після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище – ОСОБА_7 , що стверджується свідоцтвом про шлюбу серії НОМЕР_2 від 25.10.2025 року.

Як вбачається з довідки, виданої адміністратором відділу забезпечення надання адміністративних послуг виконавчого комітету Вознесенської сільської ради від 06.11.2025 року за вих. № 244, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має склад сім`ї: чоловік – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , син – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого повторно серії НОМЕР_3 від 07.06.2022 року, ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьком записаний ОСОБА_15 , матір`ю – ОСОБА_16 .

Таким чином станом на дату звернення до суду з даним позовом ОСОБА_9 є повнолітнім.

Згідно з рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 04.02.2021 року у справі № 491/894/20 позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_14 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову 13.10.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.06.2024 року у справі № 695/4851/23 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_14 про стягнення аліментів на дитину та дружину стягнуто з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову 18.12.2023 року і до досягнення дитиною повноліття, та стягнуто з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_6 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 18.12.2023 року і до досягнення ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.04.2025 року у справі № 695/3123/24 за позовною заявою ОСОБА_14 до ОСОБА_6 про зменшення розміру аліментів на утримання малолітніх дітей та дружини - ОСОБА_14 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Вищевказані судові рішення набрали законної сили.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України ).

Як вбачається з Довідки про доходи № 18 (для подання за місцем вимоги) від 27.02.2026 року, виданої начальником НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_17 та головним бухгалтером- начальником ФЕВ НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_18 із ОСОБА_14 стягуються аліменти в середньому розмірі 23 000.00-24 000.00 гривень.

Як на підставу для звернення до суду із даним позовом, з посиланням на норми ст. 192 СК України позивач в позовній заяві зазначає, що станом на час звернення із позовом до суду в нього суттєво погіршився матеріальний стан і він не в змозі платити визначений судом розмір аліментів на утримання дітей, оскільки сплата аліментів складає 1/3 частину його заробітку, а на кошти які залишаються (2/3 частини) він не має можливості прожити та утримувати нову сім`ю, враховуючи і хворобу дружини.

Таким чином вбачається, що позивач, зазначає єдину підставу для зменшення розміру стягуваних з нього аліментів – суттєве погіршення його матеріального стану.

Однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому суд, вирішуючи вказані позовні вимоги керується загальними принципами цивільного судочинства та враховує, що відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осі, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Також суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 зазначається, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу.

Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28.05.2021р. у справі №715/2073/20.

Звертаючись з позовом про зменшення розміру аліментів позивач посилається лише на єдину підставу для їх зменшення, а саме на те, що він не в змозі платити визначений судом розмір аліментів, оскільки їх загальний розмір становить 1/3 частину всіх видів його доходу, а тому вважає, що було б справедливо зменшити їх розмір до 1/4 частини.

Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про оплату праці» відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством. При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, передбачених законодавством, - п`ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникам. Обмеження, встановлені частиною другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Відповідно до частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати, у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У такому випадку розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 128 КЗпП України при відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку. Обмеження, встановлені частинною другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цьому випадку розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Позивач подаючи вказану позовну заяву до суду та будучи ініціатором позову не надав суду відомостей про його доходи, не повідомив про місце роботи, розмір заробітної плати чи відомості про інші види (джерела) доходів.

Таким чином вирішуючи вказаний спір суд позбавлений можливості перевірити доводи позивача щодо надмірного розміру аліментів.

При цьому, на підставі положень ст. 81 ЦПК України та правових норм СК України саме на позивача покладається обов`язок доводити обставини змін в його особистому житті, зокрема у матеріальному становищі, сімейного стану, здоров`я або зазначити інші випадки, що виникли після винесення судового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.

Таким чином твердження позивача про те, що стягнення відбувається у надмірному розмірі, не підтверджені належними доказами, так як не надано доказів, що розмір аліментів є надмірним.

Також не надано суду жодних доказів щодо розміру витрат на лікування дружини та доказів її непрацездатності.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Положення статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» зазначають: кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Доведення саме вказаних обставин є підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів, у тому числі, і шляхом зміни способу їх стягнення.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 липня 2019 року, справа № 415/4386/16-ц, провадження № 61-21056св18.

Аналіз змісту даної норми дає підстави для висновку, що зміна розміру аліментів у бік зменшення можлива за обов`язкової сукупності наступних обставин.

По-перше, відбулася зміна матеріального стану платника, в результаті якого у нього погіршився матеріальний стан (зменшився його дохід чи у його розпорядженні залишається менша сума грошових коштів, чи виникли грошові зобов`язання, які потребують додаткових матеріальних витрат тощо), або змінився сімейний стан (одруження, народження дітей, поява інших утриманців тощо).

По-друге, такі зміни у матеріальному стані платника аліментів мають бути істотними.

По-третє, вказані обставини мають виникнути виключно після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, оскільки презюмується, що при визначенні аліментів суд встановлює дійсні обставини, в тому числі передбачені ст. 182 СК України щодо наявності утриманців тощо, які необхідні для визначення розміру аліментів.

Частиною 4 статті 273 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Позовні вимоги позивача про зменшення розміру стягнення аліментів ґрунтуються на тому, що при сплаті аліментів на дітей від першого шлюбу та утримання нової сім`ї та хворої дружини ставить його у скрутне матеріальне становище.

Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання позивачем своєї дружини та її дітей.

Однак, з боку позивача не було надано суду жодного належного та допустимого доказу того, що в нього відбулися суттєві зміни матеріального стану, погіршення його здоров`я та не зазначено інших обставин щодо можливого зменшення розміру аліментів, які були стягнуті судовим рішенням (судовим наказом) з останнього.

При цьому суд враховує і наявність судових рішень, відповідно до яких дружина позивача отримує аліменти на утримання своїх дітей.

Важливо також наголосити, що судова практика містить висновки і щодо того, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20).

Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц, провадження № 61-46794св18.

Так, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Отже, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Такої позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/21, провадження № 61-15542св21.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зменшення розміру аліментів є не обґрунтованими, позивач не довів суду, що його матеріальний стан змінився настільки, що унеможливлює виплату ним аліментів на утримання своїх дітей, що могло б бути підставою для зменшення розміру аліментів, визначених рішеннями суду, а тому судом не встановлено підстав для зміни розміру аліментів, які стягуються за судовим рішенням.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем, поверненню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 180, 182, 192 СК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 141, ст.ст. 263- 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Середа Л.В.