Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №691/1195/26 — Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/1195/26

провадження № 2/691/1235/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

з участю секретаря судового засідання Шмунь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Городище Черкаської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в Городищенський районний суд Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що з 21 грудня 2010 року, вона уклала шлюб з ОСОБА_2 . Від шлюбу вони мають сина – ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 . На сьогоднішній день вони з чоловіком не проживають однією сім`єю, ще з початку 2026 року, та зареєстровані за різним адресами. Син ОСОБА_2 проживає разом з батьком. Сумісне життя не склалось. За час перебування у шлюбі між ними як подружжям виникали непорозуміння та сварки через різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства. Подальше спільне життя і збереження шлюбу вважають неможливим, а тому зберігати шлюб стало недоцільно. Вжиття заходів щодо примирення є безпідставним, виходячи з того, що шлюб існує лише юридично, що і стало підставою звернутися до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини (а.с.1-3).

20 липня 2026 року у цивільній справі ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області відкрито загальне позовне провадження і призначено підготовче засідання.

02 жовтня 2026 року у цивільній справі ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 , у судове засідання не з`явилися, 01 жовтня 2026 року за вхідним № 6627/26-Вх надіслали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в тому числі визначення місця проживання дитини з батьком, зазначивши про зміну прізвища після розірвання шлюбу.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений у судове засідання не прибув, надіслав заяву від 14 серпня 2026 року за вхідним №5397/26 про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, враховуючи клопотання сторін про розгляд справи без їх участі та задоволення позовних вимог в повному обсязі, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов частково обґрунтований і підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства».

Відповідно до ч.ч.2, 7-9 ст.7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Так, згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній. Дружина та чоловік зобов`язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім`ї.

Частинами 3 та 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ст.ст.104,105,110 СК України, однією із підстав припинення шлюбу є його розірвання, яке може відбуватися на підставі рішення суду за позовом одного із подружжя.

У відповідності до ч.ч.3,4 ст.109 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

Відповідно до положень ст.ст.111-112 СК України, суд, з`ясувавши взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховуючи наявність неповнолітньої дитини, - постановляє рішення про розірвання шлюбу.

Суд зауважує, що з аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дітей спільно не проживають, право визначати місце проживання дітей залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дітей має вирішуватись перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дітей – їх права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дітей. Першочерговим критерієм визначення місця проживання дітей, які не досягли десяти років, є спільна згода батьків, що визначено ч.1 ст. 160 СК України. І тільки у випадку наявності спору між батьками щодо місця проживання малолітніх дітей, які не досягли десяти років, такий спір може вирішуватися органами опіки та піклування або судом, як визначено ч. 1 ст. 161 СК України.

При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, бажання дітей, стать, вік дитини, матеріальне забезпечення батьків, їх працевлаштування та інші обставини, що мають істотне значення.

Законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у вихованні дітей. Так, у випадку якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них будуть проживати малолітні діти, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання, тобто батьки можуть його втрішити у судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки і піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується із рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дітей до суду.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин у справі, є відсутніми підстави вважати, що на час звернення позивача до суду з цим позовом є потреба вирішити позовну вимогу про визначення місця проживання дитини, остільки не встановлено, що між батьками дійсно виник спір щодо місця їх проживання, сам відповідач повідомив суд, що не заперечує протии проживання дитини з ним.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні із змісту досліджених доказів, що відповідно до паспорта громадянина України Серії НОМЕР_1 , виданий Городищенським РВ УМВС України в Черкаській області 12 січня 2011 року, позивач ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с.4-5). Відповідач ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно до паспорта громадянина України № НОМЕР_3 , виданий органом 7114, 07 березня 2025 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (а.с.6-7). 21 грудня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_5 , видане Мліївською сільською радою Городищенського району Черкаської обалсті, актовий запис №20 (а.с.8). Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_6 , видане Мліївською сільською радою Городищенського району Черкаської обалсті, актовий запис №28 (а.с.9). ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , згідно дл витягу з реєстру територіальної громади №2024/003068120 від 27 березня 2024 року (а.с.10-11).

Подальше збереження сім`ї позивачем і відповідачем не можливе, оскільки сторони подружні стосунки не підтримують, відновлювати спільне життя не вбачають потреби, причиною розірвання шлюбу є різні погляди на життя, склад характеру, що унеможливлює існування шлюбу. Вжиття заходів щодо примирення подружжя є безпідставним, виходячи із тих обставин у справі, що шлюб між сторонами існує лише юридично, спільно не проживають, без паритетних засад про почуття взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, підтримання стосунків та не бажанням сторін щодо надання такого строку. Судом встановлено, згідно до змісту поданої заяви, позивач на розірванні шлюбу наполягає, відповідач не заперечує, про що зазначив у своїй заяві, а отже, подальше збереження шлюбу неможливе і суперечить інтересам сторін. В силу вищенаведеного, суд, вбачає відсутньою морально-правову основу шлюбу і приходить до висновку про наявність підстав для його розірвання. Спір про поділ майна на день розгляду цивільної справи в суді, не встановлений із змірту досліджених доказів.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дітей і з цього приводу між ними існує спір.

У цій справі, що розглядається, встановлено, відсутність спору щодо місця проживання дитини ОСОБА_3 , запит ініційований матір`ю дитини ОСОБА_1 .. Дитина, як вбачається з матеріалів справи, і так фактично проживає з батьком, мати дитини – ОСОБА_1 не вимагає зміни місця проживання дитини.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин у справі, відсутні підстави вважати, що на час звернення позивача до суду з цим позовом в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини, між батьками дійсно виник спір щодо місця її проживання.

Суд вбачає правові підстави згідно до клопотання позивача про зміну прізвища, в силу вимог ст. 130 СК України, після розірвання шлюбу зміни позивачу прізвище ОСОБА_6 на дошлюбне ОСОБА_7 .

Позивачем, згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 4056-7329-0713-6846 від 17 липня 2026 року сплачено судовий збір на користь Держави в розмірі 1064,96 грн. за розгляд цивільної справи судом з позовною вимогою про розірвання шлюбу.

Понесені позивачем судові витрати, слід залишити за нею, оскільки клопотань про їх відшкодування до суду не заявлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 24, 34, 55,104, 105, 109, 110, 111, 112,113 Сімейного Кодексу України, ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 130, 247, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задоволити частково.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21 грудня 2010 року Мліївською сільською радою Городищенського району Черкаської обалсті, актовий запис №20.

Після розірвання шлюбу змінити позивачу ОСОБА_6 прізвище набуте у шлюбі на дошлюбне прізвище ОСОБА_7 .

У задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині щодо встановлення місця проживання дитини з батьком - відмовити.

Копію рішення суду направити сторонам у справі, для відому.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішення, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - https://gd. ck. court. gov. ua.

СуддяО. М. Савенко