Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №644/6842/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Справа № 644/6842/26

Провадження № 3/644/1572/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 жовтня 2026 р. м.Харків

Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Ритова Я.М.,

за участю секретаря Швайка О.А.,Сібільової К.О.,

захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Кравчуна Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова адміністративну справу стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, рнокпп НОМЕР_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 , раніше не судимого, який зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 674835 від 25.05.2026 року: 25.05.2026 року, в 02:35:00 в м. Харків вул. Луї Пастера, 200, водій ОСОБА_1 (посвідчення водія встановлено через тимчасовий дозвіл НОМЕР_3 ), керував транспортним засобом TOYOTA COROLLA, державний номерний знак НОМЕР_4 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголя з порожнини рота, нестійка хода, тремтіння пальців рук. Пройшов освідування на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора ДРАГЕР АЛКОТЕСТ 6820 ARJR 0304, тест № 3470, результат 1, 39 проміле, чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху, згідно якого: "Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме як керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В судове засідання ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не з`явився.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвокат Кравчун Д.В., в судовому засіданні просив провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Клопотання мотивоване тим, що до матеріалів справи не долучено жодного доказу на підтвердження підстав для зупинки поліцейським транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . З матеріалів справи та відеозаписів взагалі не вбачається що поліцейські зупиняли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Також факт керування ОСОБА_1 відсутній, докази на підтвердження факту керування матеріали справи не містять.

Суд, заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, докази наявні в ній та оцінивши їх в сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року ВС/КАС зазначив, що "само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування".

Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.

Тобто при притягненні особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, необхідним є доведення поза розумним сумнівом одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і наявність стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в особи, яка керувала транспортним засобом.

Відсутність будь якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Судом досліджено долучений до протоколу серія ЕПР1 № 674835 від 25.05.2026 року відеозапис і з його змісту не вбачається, що ОСОБА_1 25.05.2026 року взагалі керував транспортним засобом TOYOTA COROLLA, державний номерний знак НОМЕР_4 . На відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 дійсно перебував біля вказаного автомобіля, проте факт керування транспортним засобом не зафіксований. На момент початку відеозапису ОСОБА_1 знаходився біля автомобіля, який не рухався, двигун автомобіля був вимкнений.

Інших доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП до протоколу серія ЕПР1 № 674835 від 25.05.2026 року не долучено.

Судом також встановлено, що у направленні не зазначено результати огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , проведеного на місці зупинки транспортного засобу та протокол до якого це направлення додається.

В порушення вимоги ст. 266 КУпАП матеріали справи не містять доказів щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

За відсутності доказів керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом за обставин, вказаних у протоколі, така особа у розумінні диспозиції ст. 130 КУпАП не є суб`єктом вчинення даного адміністративного правопорушення за ознакою керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, так як відсутні докази керування транспортним засобом.

В силу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно із практикою ЄСПЛ «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд не вправі самостійно збирати докази, обов`язок щодо збирання доказів, відповідно ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Якщо уповноваженим органом не доведено наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи.

Належних, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність того, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 284, ст. 294 КУпАП, суддя

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова.

Суддя Я.М.Ритов