Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №643/13956/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/13956/26

Провадження № 2/643/8014/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Тимош О.М.,

за участю секретаря судового засідання Глушка С. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» в особі свого представника звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №25578-01/2026 в сумі 19 324,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12.01.2026 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №25578-01/2026.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору товариство надає фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно з наданою первісним кредитором інформацією кредитні кошти в сумі 6500,00 грн перераховано 12.01.2026 на картку відповідача № НОМЕР_1 , емітовану банком АТ «Райффайзен Банк».

28.04.2026 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №28042026, у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №28042026 від 28.04.2026 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 19 324,50 грн, з яких: 6500,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 6259,50 грн – сума заборгованості за відсотками; 5915,00 грн – сума заборгованості за штрафом; 650,00 грн – сума комісії за видачу кредиту.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 28.04.2026 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

13.07.2026 від відповідача через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначила, що у відповідності до положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором за прострочення виконання, підлягають списанню кредитором, нарахування нових штрафних санкцій суворо заборонено. Оскільки спірний договір укладено 12.01.2026, тобто під час дії воєнного стану, нарахування штрафу у розмірі 5915,00 грн є протиправним. Позивачем заявлено вимогу про стягнення відсотків у розмірі 6259,50 грн. Разом з тим позивач не надав суду чіткого щоденного розрахунку заборгованості та не вказав узгоджений сторонами строк дії кредиту. Відповідно до сталої правової позиції Великої Палати Верховного Суду право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення боргу. Після спливу строку кредитування кредитор має право лише на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, а не договірних відсотків. Крім того, до матеріалів справи не додано детального покрокового розрахунку процентів, алгоритму нарахування комісій, документів бухгалтерського обліку, які підтверджують виникнення кожної складової боргу, належних доказів видачі кожного траншу кредиту. Позивач стверджує, що кредитний договір підписано одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом), однак ним не надано жодного належного та допустимого технічного доказу (логів системи, технічного аудиту оператора зв`язку), які б підтверджували, що відповідне повідомлення було згенеровано, направлено саме на номер мобільного телефону, що належить відповідачу, та акцептовано безпосередньо відповідачем. Також відповідач вказала, що відповідно до правової позиції Верховного Суду фінансова установа не має права стягувати окрему плату за дії, які здійснюються виключно у власних інтересах або є складовою виконання кредитного договору, у зв`язку з чим комісія за видачу кредиту не підлягає стягненню з відповідача.

17.07.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, зазначила, що із матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, при цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв`язку на зазначений ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання договору. Таким чином, оспорюваний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а тому укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості, оскільки договір є дійсним та ніким не скасованим. Крім того, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заборгованість нараховано відповідно до умов договору та додатків до нього. Відповідачем при підписанні кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків зазначених договорів. Відповідачем умови кредитного договору не виконувалися відповідно до ст. 526, 1046, 1054 ЦК України, а тому нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов договору є правомірним і відповідач жодним чином не позбавляється від виконання умов договору та погашення заборгованості в повному обсязі. На підставі Закону України №3498-ІХ було виключено п. 61 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи викладене, за договорами, укладеними з 24.01.2024 кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Ухвалою судді від 06.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, за клопотанням представника позивача витребувано з АТ «Райффайзен Банк» інформацію: щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 ; чи зарахувалися кошти на картку № НОМЕР_1 , у період з 12.01.2026 по 17.01.2026 у сумі 6500,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, в позовній заяві зазначила про розгляд справи за її відсутності на підставі наявних у справі доказів, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, у відзиві на позовну заяву просила провести судове засідання за її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, встановив такі обставини.

12.01.2026 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, заявку-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором «W949» (а.с.13-14, 15-16).

12.01.2026 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №25578-01/2026 (а.с.7-11).

Відповідно до п. 1.1 договору товариство надає клієнту споживчий кредит в розмірі 6500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту (в разі застосування) та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 12.01.2026. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 11.05.2026.

За користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 650,00 грн (що складає 10,00% від суми кредиту) (п. 1.4 договору).

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання платіжної картки № НОМЕР_3 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (п. 1.6 договору).

Відповідно до п. 4.1.4 договору товариство має право без згоди клієнта відступити право вимоги за даним договором третій особі в зв`язку з чим відбудеться заміна сторони – кредитодавця за цим договором, але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дня такого відступлення.

Пунктом п. 5.3 договору передбачено, що у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежу, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України.

Додатком №1 до кредитного договору №25578-01/2026 є графік платежів, у якому визначено детальний розпис складових загальної вартості кредиту, графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування (зворот а.с.11-а.с.12).

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих.№3426_260609121110 від 09.06.2026 12.01.2026 було успішно перераховано кошти в сумі 6500,00 грн на платіжну картку клієнта ОСОБА_1 № НОМЕР_4 (а.с.17).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «СТАР ФАЙНАНС ГРУП» за кредитним договором №25578-01/2026 від 12.01.2026 станом на 04.06.2026 заборгованість відповідача становить 19 324,50 грн, з яких: 6500,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 994,50 грн – заборгованість за відсотками; 5265,00 грн – заборгованість за простроченими відсотками; 650,00 грн – заборгованість за комісією; 5915,00 грн – заборгованість за штрафом (а.с.18-19).

28.04.2026 ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «СТАР ФАЙНАНС ГРУП» уклали договір факторингу №28042026, відповідно до п. 1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с.20-24).

Згідно з п. 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Згідно з положеннями п. 3.3, п. 3.4 договору факторингу ціна продажу за договором становить 6 245 325,48 грн. Фактор сплачує клієнту 100% ціни продажу протягом 6 робочих днів з моменту передачі по акту прийому-передачі реєстру боржників.

28.04.2026 ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «СТАР ФАЙНАНС ГРУП» підписали акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №28042026 від 28.04.2026, за яким клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 5195 осіб, після чого, з урахуванням п. 1.2 логовору факторингу від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с.25).

ТОВ «ФК «ЄАПБ» 30.04.2026 перерахувало ТОВ «СТАР ФАЙНАНС ГРУП» кошти в сумі 6 245 325,48 грн в якості оплати згідно з договором факторингу №28042026 від 28.04.2026, що підтверджується платіжною інструкцією №90 (а.с.26).

Відповідно до витягу з реєстру боржників за договором факторингу №28042026 від 28.04.2026 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача на суму 19 324,50 грн, з яких: 6500,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 6259,50 грн – сума заборгованості за відсотками; 5915,00 грн – сума заборгованості за штрафом; 650,00 грн – сума комісії за видачу кредиту (а.с.27).

На виконання ухвали суду від 06.07.2026 АТ «Райффайзен Банк» надіслало виписку по рахунку за картою № НОМЕР_4 , належною ОСОБА_1 , з якої вбачається зарахування коштів на картку 12.01.2026 в сумі 6500,00 грн (а.с.76-77).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Також, статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивачем надано суду письмову форму укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» кредитного договору №25578-01/2026 від 12.01.2026. Договір містить зазначення підписання ОСОБА_1 договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Y622», а саме комбінацією цифр і букв, згідно з положеннями Закону України «Про електронну комерцію». Укладений договір містить погоджені сторонами: суму кредиту, строк кредитування та проценти за користування кредитом.

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.

Ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, до позивача перейшли права первісного кредитора ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» за кредитним договором №25578-01/2026 від 12.01.2026 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно із ч. 2. ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини Кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора ТОВ «СТАР ФАЙНАНС ГРУП», які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 16 ЦК України.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості на рахунки як ТОВ «ФК «ЄАПБ», так і ТОВ «СТАР ФАЙНАНС ГРУП».

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за комісією за надання кредиту у сумі 650,00 грн. У п. 1.4 кредитного договору передбачено нарахування комісії за надання кредиту, однак не зазначено, які саме послуги були надані відповідачу кредитором.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) суд зробив висновок, що: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до частин першої-третьої 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Положення спірного кредитного договору № PLRPGK0000000002 від 28 травня 2008 року про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII від 15 листопада 2016 року».

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Нормами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування» передбачена заборона вимагати від споживача укладення договору про споживчий кредит як обов`язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у кредитодавця або у його спорідненої чи пов`язаної особи.

За таких обставин, нарахування комісії за надання кредиту у розмірі 650,00 грн є незаконним та вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №25578-01/2026 від 12.01.2026 вбачається, що відповідачу була нарахована неустойка у виді штрафу в сумі 5915,00 грн.

Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Указом Президента України 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, останній раз – з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» постановлено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнити пунктом 18 такого змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З наведеного вище випливає, що відповідач звільнений від сплати неустойки (штрафу) за договором №25578-01/2026 від 12.01.2026, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 5915,00 грн не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №25578-01/2026 від 12.01.2026 в сумі 12 759,50 грн, з яких: 6500,00 – сума заборгованості за основною сумою боргу; 6259,50 грн – сума заборгованості за відсотками.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача у сумі 1757,92 грн.

Керуючись ст.2,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265,273,280-284,289,354,355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №25578-01/2026 від 12.01.2026 в сумі 12 759,50 грн, з яких: 6500,00 – сума заборгованості за основною сумою боргу; 6259,50 грн – сума заборгованості за відсотками.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму сплаченого судового збору в розмірі 1757,92 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 .

Суддя О. М. Тимош