Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №629/8447/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження №629/8447/26

Номер провадження 1-кп/629/375/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

потерпілої - ОСОБА_6 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова, судовий розгляд кримінального провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Комсомольськ Полтавської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця Збройних Сил України військової служби за контрактом, командира відділення 2 артилерійського взводу 2 артилерійської батареї артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.5 ст.185 КК України, суд –

ВСТАНОВИВ:

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.01.2024 №19 військовослужбовця військової служби за контрактом старшого сержанта ОСОБА_4 , зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення та призначено на посаду командира відділення 2 артилерійського взводу 2 артилерійської батареї артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .

Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язують старшого сержанта ОСОБА_4 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, старший сержант ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно вимог ст. ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Однак, старший сержант ОСОБА_4 під час проходження військової служби за контрактом, перебуваючи у пункті тимчасового розташування підрозділу ВЧ НОМЕР_1 , який розташовувався в АДРЕСА_3 , в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин тимчасово, незаконно ухилився від проходження військової служби та проводив час на власний розсуд.

Так, старший сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді командира відділення 2 артилерійського взводу 2 артилерійської батареї артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконного, тимчасового ухилення від неї, маючи об`єктивні можливості проходити військову службу, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 06.09.2024 самовільно залишив місце служби - пункт тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який розташовувався в АДРЕСА_3 (більш детальна адреса не підлягає розголошення в умовах воєнного стану), та до 06.09.2026 проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин.

За час відсутності на службі ОСОБА_4 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення місця служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводить на власний розсуд до 06.09.2026.

Крім того, 25.05.2026, після 00.00 год. ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді командира відділення 2 артилерійського взводу 2 артилерійської батареї артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 поїхали до її брата ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_4 , де спільно розпивали алкогольні напої. Під час перебування за вказаною адресою між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт, після чого ОСОБА_4 , маючи при собі ключі від будинку, де вони спільно проживали, поїхав до місця проживання.

В цей час у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме майна ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливого мотиву, з метою наживи, достовірно знаючи про те, що згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан на всій території Україні та у подальшому продовжено його дію, перебуваючи в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу, таємно викрав належні потерпілій ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 47 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 2 080 309,30 грн, а також 6 700 євро, що згідно офіційного курсу НБУ становить 343 914,35 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_6 на загальну суму 2 424 223,65 грн, що є особливо великим розміром.

Після чого, утримуючи при собі викрадене майно, ОСОБА_4 , з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій майнову шкоду на загальну суму 2 424 223,65 грн, що є особливо великим розміром.

Обвинувачений ОСОБА_4 допитаний у судовому засіданні, свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, підтвердивши факт вчинених ним кримінальних правопорушень, пояснивши час, спосіб та обставини, за яких він вчинив кримінальні правопорушення, підтвердивши характер та механізм своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, у судових дебатах попросив у потерпілої вибачення.

Враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину в повному обсязі, а також те, що ним не оскаржуються фактичні обставини кримінального провадження, які зазначені в обвинувальному акті, обвинувачений вірно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів по кримінальному провадженню, у суду відсутні сумніви в добровільності та істинності позиції обвинуваченого, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд обмежив дослідження доказів по кримінальному провадженню, обмежившись допитом обвинуваченого, та вивченням його особистості, та визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин які ніким не оскаржуються.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває по теперішній час.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає вина ОСОБА_4 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях доведена повністю.

Таким чином дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.

При вивченні особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він є громадянином України, українець, з середньою спеціальною освітою, неодружений, військовослужбовець, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, раніше судимий.

При призначенні та визначенні виду покарання для обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує те, що він вчинив тяжкий та особливо тяжкий злочини, згідно ч.ч.5, 6 ст. 12 КК України.

Згідно ст. 66 КК України, обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого, який є учасником бойових дій, нагороджений медаллю «За військову службу», враховуючи думку потерпілої, яка просила дати мінімальний строк покарання, та те, що вона не має матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого, з урахуванням обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, суд приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе тільки в реальній ізоляції від суспільства, із застосуванням до нього покарання передбаченого санкціями статей, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Підстави для застосування до обвинуваченого ст. 69, 75,76 КК України, у суду відсутні.

З ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07.09.2026, вбачається, що згідно Протоколу затримання особи № 9 від 06.09.2026 року, ОСОБА_4 затриманий 06.09.2026 о 21 год. 06 хвил., у зв`язку з чим строк тримання необхідно рахувати з 06.09.2026 р.

Відповідно до вимог ст.124 КПК України із обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно стягнути процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертиз на загальну суму 15403,52 грн..

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

24.09.2026 на підставі ст. 128 КПК України, прийнято цивільний позов до ОСОБА_4 та потерпілу ОСОБА_6 визнано потерпілою в даному кримінальному провадженні, проте 28.09.2026 потерпілою подана заява про залишення цивільного позову без розгляду.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Враховуючи наведені положення, заява потерпілої ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а поданий позов залишенню без розгляду.

На підставі ч. 7 ст. 128 КПК України потерпілій слід роз`яснити, що оскільки її позов залишено без розгляду, вона має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 368-370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.5 ст.185 КК України та призначити йому покарання:

- по ч. 5 ст.185 КК України - у виді 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

- по ч. 5 ст.407 КК України - у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю скоєних кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити до відбуття ОСОБА_4 у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Строк покарання обвинуваченому необхідно відраховувати з дня його фактичного затримання - з 06.09.2026 р.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 залишити раніше обраний - у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати по кримінальному провадженню №12026221110000604 на залучення експерта за проведення: судової дактилоскопічної експертизи від 12.06.2026 №СЕ-19/121-26/15786-Д у розмірі 4813,60 грн., судової дактилоскопічної експертизи від 09.06.2026 №СЕ-19/121-26/15784-Д у розмірі 5776,32 грн., судової дактилоскопічної експертизи від 09.06.2026 №СЕ-19/121-26/15785-Д у розмірі 4813,60 грн.. Загальна сума 15403,52 грн. перерахувавши їх на р/р UA048999980313050115000020649, код класифікації доходів бюджету 24060300, код ЄДРПОУ 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), отримувач платежу ГУК Харків обл/МТГ Харкiв/24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження.

Арешт на майно накладений ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26.05.2026 - скасувати.

Речові докази: мобільний телефон марки Хіаоmі росо m 6 prо, мобільний телефон Xiaomi Redmi note 11, які передано на зберігання до камери зберігання речових доказі Лозівського РВП Харківської області - конфіскувати в дохід держави; карту ПриватБанку універсальна 4149609050371386, яка передана на зберігання до камери зберігання речових доказі Лозівського РВП Харківської області – повернути обвинуваченому; сумку жіночу чорного кольору, яка передана на зберігання до камери зберігання речових доказі Лозівського РВП Харківської області - повернути потерпілій ОСОБА_6 , 7 відрізків липкої стрічки з папілярними візерунками, які передано на зберігання до камери зберігання речових доказі Лозівського РВП Харківської області – знищити; флеш карту LMM на 64 Гб з камери відеоспостереження, яка передана потерпілій ОСОБА_6 - залишити в розпорядженні останньої; карту пам`яті micro sd TEAM GROUP 32 Gb з відеозаписами з камери відеоспостереження, розташованих на буд АДРЕСА_2 за період з 24.05.2026 по 25.05.2026, яка зберігається в матеріалах справи – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим який знаходяться під вартою, в той же строк, з дня отримання копії даного вироку.

Суддя ОСОБА_8