Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №570/2241/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2241/26

провадження № 2-о/570/131/2026

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

з участю заявника ОСОБА_1 ,

її представника адвоката Шміда В.В.,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

секретаря судового засідання Полюхович М.В.,

розглянувши в порядку окремого провадження цивільного судочинства у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , Олександрійська сільська рада Рівненського району Рівненської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

у с т а н о в и в:

покликаючись на те, що помилки у правовстановлюючому документі та її несвоєчасне звернення до нотаріуса з приводу прийняття спадщини після смерті сина, з яким проживали разом до смерті останього, але були окремо зареєстровані, позбавляє її можливості оформити свої спадкові права, заявник у поданій 04 травня 2026 року заяві просить встановити факт їх постійного проживання на час відкриття спадщини та факт належності іншій спадкодавиці правовстановлюючого документу.

Всі учасники справи відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заінтересовані особи до суду не з`явилися.

У поданій до суду заяві представник Олександрійської сільської ради просить розгляд справи здійснювати без участі представника.

Враховуючи достатність матеріалів для прийняття судового рішення, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку заявника та її представника, дійшов висновку про можливість розглянути справу у відсутність заінтересованих осіб.

Заявник у суді свої вимоги підтримала повністю і по аналогічних мотивах.

Пояснила, що строк для прийняття спадщини пропустила через юридичну необізнаність, оскільки вважала, що спільне проживання автоматично свідчить про прийняття спадщини, а помилки в документах виявила вже при оформленні спаддщини після смерті сина.

Представник заявника у суді підтримав вимоги заявника повністю і по аналогічних мотивах. Пояснив, що задоволення заяви надасть заявниці змогу реалізувати право на оформлення спадщини після смерті сина у встановленому законом порядку.

Заінтересована особа не заперечує проти задоволення заяви, оскільки не планує оформляти на себе спадкові права.

Суд встановив такі обставини.

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_3 /свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 30.09.2025/.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 /свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 05.07.2022/.

Відповідно до довідки відділу забезпечення надання адміністративних послуг Олександрійської сільської ради №161 від 03.02.2026 ОСОБА_3 дійсно був зареєстрований один до дня смерті по АДРЕСА_1 .

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №84265532 від 23.02.2026 спадкова справа після смерті сина заявника ОСОБА_3 не заводилася.

Приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Дідовець А.Г. у повідомленні №130/02-14 від 03.02.2026 рекомендувала спадкоємцю звернутися до суду із заявою про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно з повідомленням приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Дідовець А.Г. №131/02-14 від 03.02.2026 спадкоємцю ОСОБА_1 повідомлено, що до складу спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 входить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КПСГ «Горинь» Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, яке належало його померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 бабі ОСОБА_4 , спадщину після смерті якої він прийняв, але не оформив. У зв`язку з наявними розбіжностями у написанні імені та прізвища ОСОБА_4 спадкоємцю рекомендовано звернутися до суду із заявою про визнанння факту належності правовстановлюючого документа на право на земельну частку (пай), виданого на ім`я ОСОБА_5 .

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили, що спадкоємець до своєї смерті проживав з матір`ю - заявником по справі.

Суд дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Ч.2 ст.19 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного, позовного та окремого провадження. Відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного провадження, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У відповідності до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) сформульовано висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20 (провадження № 61-5204св21).

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з п.2, 23 постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч.1 ст.29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Ст.2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачають, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Відсутність реєстрації місця проживання спадкодавця за місцем проживання заявника не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч.3 ст.1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником та оцінені судом.

Предметом розгляду даної заяви є встановлення факту, який необхідний заявнику для оформлення особистих, майнових прав, що з нього випливають. Метою заявника при зверненні до суду є встановлення факту його постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України. Оскільки спадкодавець померла, то у заявника виникли обставини для звернення до суду для встановлення фактів.

Отже, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30 травня 2008 року ставить однією із умов звернення до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини звернення до цього до нотаріуса із заявою про отримання спадщини після померлого та відмови нотаріуса в оформленні спадщини у зв`язку з не підтвердженням факту його постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Однак з відповідей приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Дідовець А.Г. та матеріалів цивільної справи вбачається, що після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкова справа не заводилась. Отже, як вбачається із заяви та досліджених судом доказів заявник ОСОБА_1 не зверталася до нотаріуса з письмовою заявою про отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 та відповідно нотаріус не виносив постанову про відмову у оформленні спадщини. Зазначений факт позбавляє суд можливості перевірити коло спадкоємців спадкодавця ОСОБА_3 та пересвідчитися у наявності або ж відсутності спору про право у даних правовідносинах.

Крім цього, заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження підлягають задоволенню судом, якщо у паспорті спадкоємця відсутня відмітка про місце реєстрації особи (Ухвала ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013).

Суд звертає увагу, що у паспорті заявника ОСОБА_1 наявна відмітка про місце реєстрації по АДРЕСА_2 з 28 січня 2009 року.

Щодо встановлення належності правовстановлюючого документу

Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Предметом розгляду заяви є встановлення факту належності правовстановлюючих документів, який необхідний заявнику для можливості оформлення спадщини, у заявника немає іншого шляху підтвердження належності документів, окрім звернення до суду.

Правовстановлюючий документ – документ, який підтверджує права суб`єкта та складений у порядку, передбаченому законодавством.

Виправити помилку в такому документі можна двома способами:

Позасудовий порядок – звернутися до органу, який видав документ, з заявою про виправлення помилки. В даному способі виправити помилку можна лише в тому випадку, якщо в документах, на підставі яких видавався правовстановлюючий документ даної помилки не було, і помилка була допущена саме з вини органу, який його видав.

Судовий порядок – такий спосіб потрібно застосовувати, якщо у виправленні помилки відмовлено, або така установа ліквідована та архівні документи не збереглися, а орган, в якому знаходиться архівна справа, не наділений повноваженнями виправляти такі помилки.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Згідно з листом Верховного суду України «Про судову практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом.

Отже, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Помилка у написанні по прізвища та імені спадкодавця, яка не відповідає його офіційним документам, призвела до труднощів в оформленні спадщини.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалася заявник як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, факти, викладені в заяві, які ніким з учасників справи не заперечуються, заява про встановлення факту породжує юридичні наслідки для заявника, оскільки надає право для оформлення спадщини.

Суд вважає, що встановлення юридичного факту, про який просить заявник, знайшов повне підтвердження і його об`єктивність не викликає в суду сумніву, враховуючи неможливість отримати заявником необхідних документів для реєстрації вказаного факту, суд вважає обґрунтованими доводи заявника і має підстави для задоволення заявлених вимог.

У суду не виникає сумнівів в тому, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РВ №0052055 від 09 серпня 1996 року належить померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повідомляє, що при ухваленні судом рішення відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.

З огляду на викладене, керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

задоволити частково заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , Олександрійська сільська рада Рівненського району Рівненської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Встановити факт належності ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ №0052055, виданого 09 серпня 1996 року на підставі рішення Рівненської районної державної адміністрації від 25 червня 1996 року №448, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №2412.

У решті вимог заяви - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Олександрійська сільська рада Рівненського району Рівненської області, місцезнаходження: вул.Свято-Преображенська,66, с.Олександрія Рівненського району Рівненської області, ЄДРПОУ 04387119.

Суддя Кушнір Н.В.