Вирок від 08 жовтня 2026 р. у справі №570/1915/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1915/25

Номер провадження 1-кп/570/110/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді ОСОБА_1 ,

з участю прокурора ОСОБА_2 ,

потерпілої ОСОБА_3 ,

представника потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12025181180000209 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Застав`я, Рівненського району Рівненської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, який є раніше не судимий відповідно до ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 30 березня 2025 року, приблизно о 23.00 год., перебуваючи поруч із закладом «Фільварок», що по вул. Заводська, буд. 4А в селищі Оржів Рівненського району Рівненської області, в ході раптово виниклого конфлікту, із власної необережності, що виразилась у формі кримінальної протиправної недбалості, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень, хоча повинен був та міг їх передбачити, умисно здійснив поштовх обома руками в ділянку грудної клітки спереду ОСОБА_3 , в результаті чого потерпіла втратила рівновагу та впала на ліву руку.

У результаті вищевказаних дій ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді багатоуламкового внутрішньосуглобового перелому дистального метаепіфіза лівої променевої кістки зі зміщенням уламків на долонну поверхню під кутом та по довжині, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров`я.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що 30 березня 2025 року вона відпочивала у закладі «Фільварок». О 23 годині заклад зачинився, коли вона вийшла з вказаного закладу, то побачила, що поблизу відбувається бійка двох незнайомих хлопців. Поблизу хлопців стояв з кавою в руках ОСОБА_5 , який сміявся з вказаної сутички. Побачивши це потерпіла підійшла до ОСОБА_5 та сказала: «Чому ти стоїш як «Чепушило» та не розбороняєш їх?». Відразу після цього ОСОБА_5 двома руками штовхнув у груди потерпілу, внаслідок чого вона впала назад на землю, виставивши руки назад. Після падіння почула хруст та відчула різку біль у лівій руці. Після цього до неї підійшла ОСОБА_8 , яка допомогла їй піднятись. У подальшому до неї підійшов ОСОБА_9 , який оглядав її руку. Тоді вона пішла до лавочок поблизу місця події, звідки їй викликали швидку медичну допомогу, яка завезла її до Рівненської обласної клінічної лікарні, де у неї діагностували перелом лівої руки. Потерпіла стверджує, що до та після події вона не падала.

ОСОБА_3 вказала, що має до обвинуваченого претензії майнового та морального характеру і підтримала поданий нею цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. У позові ОСОБА_3 просить стягнути з обвинуваченого на її користь майнову шкоду у розмірі 65 053 (шістдесят п`ять тисяч п`ятдесят три) гривні, моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень та відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у необережному середньої тяжкості тілесному ушкодженні не визнав та вказав що дій, які йому інкримінуються, він не вчиняв. У судовому засіданні ОСОБА_5 показав, що 30 березня 2025 року приблизно о 23 годині він повертався додому та поблизу кафе «Фільварок», що по вул. Заводській в селищі Оржів Рівненського району побачив двох маловідомих хлопців, один із яких був ОСОБА_10 . Між хлопцями відбувалася словесна перепалка. Побачивши це ОСОБА_5 зробив їм зауваження, щоб вони не кричали, тому що сплять діти та стояв поруч з ними. Хвилин через 10 з території кафе «Фільварок» вийшла ОСОБА_3 , яка перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, розпочала кричати та сказала на адресу ОСОБА_5 : «Чого ти стоїш як « ОСОБА_11 » і не розбороняєш хлопців?», а також намагалась руками дістати обличчя ОСОБА_5 , ймовірно хотіла його подряпати. У цей момент він зробив крок назад, а ОСОБА_3 зашпорталася і впала на землю. При цьому ОСОБА_3 впала вперед на праву сторону, а саме на плече, та не зміг пояснити як у останньої виникли тілесні ушкодження. У судовому засіданні ОСОБА_5 вказав, що на ліву руку потерпіла не падала. Пояснити, як потерпіла ОСОБА_3 могла отримати перелом лівої руки, коли впала на праве плече ОСОБА_5 , не зміг, а лише стверджував, що вона сама впала на праву руку. Після падіння, ОСОБА_3 сама підвелася та пішла до своїх знайомих на лавку, де продовжила вживати алкогольні напої. Встати потерпілій ніхто не допомагав і вона своїм виглядом жодним чином не показувала, що у неї зламана рука. Остання навіть не трималась за руку. Вже коли вони сиділи на лавочці, хвилин за 20 після події, ОСОБА_5 почув, що потерпіла вказувала, що у неї зламана рука, що необхідно викликати швидку і ОСОБА_5 буде за все платити, інакше вона його посадить. Будь-які падіння потерпілої до події чи після події ОСОБА_5 не бачив. Пояснити суду як потерпіла могла отримати тілесні ушкодження ОСОБА_5 не зміг, та стверджує, що він її не штовхав, а вона впала сама. ОСОБА_5 заявлений потерпілою цивільний позов не визнав.

Позиція сторони захисту, викладена у судових дебатах, полягає у тому, що на думку захисника прокурором не доведено умисне заподіяння саме обвинуваченим тілесного ушкодження потерпілій. На думку захисника у матеріалах справи відсутні докази як причинно-наслідкового зв`язку між діями обвинуваченого та шкодою, заподіяною здоров`ю потерпілої, так і вини обвинуваченого в отриманні тілесного ушкодження потерпілою. Просила виправдати обвинуваченого за недоведеністю обставин події. Відповідно також просила відмовити у задоволенні цивільного позову, оскільки на думку сторони захисту за відсутності обгрунтування та недоведеністю позовних вимог.

Вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доводиться сукупністю зібраних доказів у справі, зокрема, було допитано потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, показання яких у своїй сукупності із письмовими доказами та показаннями свідків є належними, допустимими, доказами та такими, що не суперечать один одному.

Допитані в судовому засіданні свідки надали суду показання щодо події, яка відбулася 30 березня 2025 року.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що 30 березня 2025 року приблизно о 22 годині 30 хвилин він, перебуваючи поблизу кафе «Фільварок» сперечався зі знайомим. Неподалік від них стояв ОСОБА_5 . У подальшому до них підійшла ОСОБА_3 , яка відразу звернулась до ОСОБА_5 : «Чому ти стоїш як «Чепушило»?» та вимагала, щоб останній розборонив молодиків. На що останній відповів, що вони дорослі та самі розберуться, оскільки вони не б`ються, а просто сперечаються. У відповідь ОСОБА_3 агресивно простягнула руки у напрямку ОСОБА_5 та направилась у його сторону. На ці дії ОСОБА_5 відійшов в сторону, а ОСОБА_3 не втрималась на ногах впала на праву руку. На ліву руку ОСОБА_3 не падала. Звідки у ОСОБА_3 утворився перелом лівої руки свідок пояснити не зміг. У подальшому потерпіла пішла до своєї компанії на лавочку. Жодних ознак того, що вона мала перелом руки, тобто трималась за руку чи ще якось це показувала, свідок не бачив.

Свідок ОСОБА_13 показав, що 30 березня 2025 року приблизно о 23 годині 00 хвилин він повертався з роботи та мав зустрітись з ОСОБА_5 . Перебуваючи поблизу кафе «Фільварок» бачив, як поряд з кафе стояли та сперечались ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Поблизу них стояв з кавою у руці ОСОБА_5 . У подальшому із кафе вийшла ОСОБА_3 , яка підійшла до ОСОБА_5 та сказала, що він стоїть нічого не робить. На що ОСОБА_5 сказав, що вони самі розберуться. Після цього, ОСОБА_3 виставила руки у його напрямку та направилась до нього. При цьому, ОСОБА_5 відступив в сторону, а ОСОБА_3 не втрималась на ногах впала на праву руку. На ліву руку ОСОБА_3 не падала. Звідки у ОСОБА_3 утворився перелом лівої руки свідок пояснити не зміг. У подальшому потерпіла пішла до своєї компанії на лавочку. Жодних ознак того, що вона мала перелом руки, тобто трималась за руку чи ще якось це показувала, свідок не бачив.

Свідок ОСОБА_8 показала, що 30 березня 2025 року приблизно о 19 годині вона спільно з подругами ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_3 та ОСОБА_18 відпочивала у закладі «Фільварок», що знаходиться в селищі Оржів Рівненського району Рівненської області. Приблизно о 23 годині заклад зачинився, тому вона з потерпілою вийшли з вказаного закладу на вулицю. Вийшовши на вулицю, вони помітили, що поблизу закладу «Фільварок» відбувається шарпанина незнайомих хлопців. Неподалік стояв ОСОБА_19 , який пив каву та сміявся з вказаної сутички. ОСОБА_20 підійшла до ОСОБА_21 та запитала: «Чому ти стоїш як « ОСОБА_11 » та не розбороняєш їх?». У цей час ОСОБА_19 штовхнув ОСОБА_20 в груди двома руками, внаслідок чого вона впала на землю. ОСОБА_22 підійшла до ОСОБА_5 та запитала, що він робить, це ж молода дівчина, на що ОСОБА_5 почав виражатись нецензурною лексикою. Після чого ОСОБА_22 допомогла ОСОБА_3 піднятися із землі. При цьому потерпіла вказувала що їй болить рука. Згодом до них підійшли інші дівчата та ОСОБА_3 попросила викликати їй швидку. Хтось із присутніх викликав швидку медичну допомогу і вони пішли до лавочок, де залишилися чекати на карету швидкої медичної допомоги. Через деякий час прибула швидка медична допомога, працівники якої оглянули ОСОБА_3 та повідомили, що у неї перелом лівої руки та потрібно їхати до лікарні. У подальшому вона спільно з ОСОБА_3 поїхали до Рівненської обласної клінічної лікарні, де ОСОБА_3 надавалась медична допомога. Свідок стверджує, що перелом у потерпілої виник внаслідок того, що ОСОБА_5 пихнув потерпілу та остання впала на руку і зламала її. До події та після події потерпіла не падала, а тому отримати перелом могла лише у результаті вищевказаних подій.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні показав, що 30 березня 2025 року у вечірню пору доби він спільно зі знайомими відпочивав у закладі «Фільварок». Приблизно о 23 годині заклад зачинився, тому він вийшов на вулицю, де побачив скупчення малознайомих осіб та штовханину між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . У ході якої ОСОБА_5 штовхнув ОСОБА_3 , внаслідок чого остання впала на землю на задню частину тіла. Чи виставляла руки назад свідок не пам`ятає. Але стверджує, що вона впала і в результаті цього отримала тілесні ушкодження. Після чого ОСОБА_23 сперечався через ці події з ОСОБА_5 . У цей час хтось з присутніх осіб допоміг ОСОБА_3 підвестися та вона попросила викликати швидку медичну допомогу, а також пояснила, що їй болить рука. Після цих подій він з ОСОБА_24 , ОСОБА_3 та ОСОБА_22 дочекалися приїзду швидкої медичної допомоги, працівники якої повідомили ОСОБА_3 , що їй потрібно їхати до лікарні. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_22 сіли до автомобіля швидкої медичної допомоги, а він пішов додому. Свідок стверджує, що саме ОСОБА_5 штовхнув ОСОБА_3 і саме у результаті цих дій остання впала та отримала тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що 30 березня 2025 року у вечірню пору доби, він спільно зі знайомими відпочивав у закладі «Фільварок», що в селищі Оржів. Приблизно о 23 годині заклад зачинився, тому він зі своїм знайомим ОСОБА_23 вийшли на вулицю, де побачили скупчення малознайомих осіб та штовханину. Після чого до них підійшла ОСОБА_3 та ОСОБА_22 . ОСОБА_20 попросила викликати швидку медичну допомогу та пояснила, що їй болить рука, також поруч з ними стояли ще декілька осіб жіночої статті, ім`я та прізвище яких він не знає. Після цих подій ОСОБА_9 оглянув руку ОСОБА_3 та зателефонував в швидку медичну допомогу. У подальшому вони спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_22 дочекалися приїзду швидкої медичної допомоги, працівники якої повідомили ОСОБА_3 , що їй потрібно їхати до лікарні. ОСОБА_9 допоміг сісти ОСОБА_3 до автомобіля швидкої медичної допомоги та пішов додому. Самих подій свідок ОСОБА_9 не бачив, оскільки у нього є вади зору. Однак при спілкуванні із ОСОБА_3 остання йому повідомляла, що отримала тілесні ушкодження внаслідок поштовху ОСОБА_5 у результаті чого впала та зламала руку.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні показала, що 30 березня 2025 року приблизно о 19 годині вона спільно з подругами відпочивали у закладі «Фільварок» в селищі Оржів Рівненського району. Приблизно о 23 годині заклад зачинився, тому ОСОБА_3 та ОСОБА_22 вийшли з вказаного закладу на вулицю, а вона спільно з подругами залишилися ще всередині закладу. Через деякий час, вони вийшовши з подругою на вулицю помітили ОСОБА_3 , яка трималася за руку та кричала, що їй болить ліва рука. ОСОБА_3 повідомила свідку, що поблизу закладу «Фільварок» відбувалася бійка незнайомих хлопців, а поруч стояв ОСОБА_5 ОСОБА_3 підійшла до ОСОБА_5 та запитала, чому він стоїть і не розбороняє молодиків, між якими відбувається сутичка. На що ОСОБА_5 штовхнув ОСОБА_20 в груди двома руками і вона впала на землю та зломала руку. Далі ОСОБА_3 попросила викликати швидку медичну допомогу. Потім ОСОБА_25 пішла додому.

Обставини вчинення кримінального проступку ОСОБА_5 та його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується також дослідженими в судовому засіданні доказами.

Протоколом слідчого експерименту від 03.04.2025 з відеозаписом за участю потерпілої ОСОБА_3 встановлено механізм поштовху ОСОБА_3 та падіння останньою, у результаті якого вона отримала тілесні ушкодження. Суд зазначає, що за свідченнями в суді ОСОБА_3 точно не пам`ятає як впала на руку, однак вона чітко вказує, що внаслідок поштовху ОСОБА_5 падала на спину та виставляла руки назад і саме в результаті цього отримала перелом руки. Сам же механізм поштовху, падіння потерпілої та отримання нею тілесних ушкоджень детально зафіксовано при проведенні з потерпілою вищезазначеного слідчого експерименту 03.04.202, який повністю узгоджується із її показаннями.

Висновком судово-медичної експертизи №239 від 04.04.2025 при огляді ОСОБА_3 в обласному бюро 02 квітня 2025 року та згідно з наданими медичними документами лікарями відмічені такі тілесні ушкодження: крововиливи (3) на передній, зовнішній та задній поверхнях нижньої третини правого передпліччя, які виникли від дії тупого(их) предмету(ів) з обмеженою контактуючою поверхнею і, згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.95р. №6, як кожне окремо, так і у своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень. Багатоуламковий внутрішньосуглобовий перелом дистального метаепіфіза лівої променевої кістки зі зміщенням уламків на долонну поверхню під кутом та по довжині, який згідно п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.95р. №6, відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров`я.

Висновком додаткової судово-медичної експертизи №239/Д від 16.04.2025 встановлено, що судово-медичні дані встановлені при судово-медичній експертизі ОСОБА_3 , в частині механізму виникнення тілесних ушкоджень, не суперечать показанням, які надані нею при проведенні слідчого експерименту за її участю 03.04.2025, а саме, що «… ОСОБА_26 здійснив поштовх двома руками в грудну клітину потерпілої, внаслідок чого вона поточилась назад … виставила ліву руку назад, на яку впала …».

Отже, під час судового розгляду встановлено, що тілесні ушкодження потерпіла ОСОБА_3 отримала внаслідок падінні під час конфлікту із ОСОБА_5 . В судовому засіданні свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та сам ОСОБА_5 вказали, що потерпіла сама впала не втримашись на ногах. При цьому, всі вони наполягали, що ОСОБА_3 падала на праву руку та не падала на ліву руку. Вказані показання прямо суперечить не тільки показанням свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , та показанням потерпілої ОСОБА_3 , а й отриманим потерпілою тілесним ушкодженням та висновкам судово-медичних експертиз.

Суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_13 , оскільки він перебуває у стосунках з донькою обвинуваченого і вказаний факт приховав від суду. До того ж сам ОСОБА_5 вказував, що ОСОБА_13 перебував поруч з місцем місцем події із його донькою, а не прийшов зустрітись із ним, як це у свіоїх поясненнях зазначив свідок. Тому суд розцінює показання свідка ОСОБА_13 як спробу намагання виправдати дії ОСОБА_5 . Також не узгоджуються із встановленими фактичними обставинами події та суперечать доказам, які досліджені в судовому засіданні і показання самого обвинувачного та свдіка ОСОБА_12 . Тому суд розцінює надання таких показань, як спробу обвинуваченого уникнути відповідальності за вчинене.

Показання ж потерпілої та свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_9 є логічними, послідовними, взаємодоповнюючими, узгоджуються між собою та з матеріалами кримінального провадження, не викликають сумнівів в їх достовірності. Відомості, які вказують про надання потерпілою та вказаним свідками неправдивих показань з метою обмовити підсудного не встановлено. Підстави для сумніву у правдивості таких показань потерпілої та свідків в судовому засіданні не виявлено.

Матеріали, які характеризують особу обвинуваченого вказують, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, активної участі у життя громади не приймає, хоча і скарг з боку громади на нього не надходило.

Суд погоджується з кваліфікацією прокурором дій ОСОБА_5 , які полягали у спричиненні необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження за ст. 128 КК України.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу, врахувавши показання свідків, дослідивши докази, а також беручи до уваги матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Суд враховує, що обвинуваченим здійснено добровільний благодійний внесок - донат на потребу Збройних Сил України в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, що свідчить про його громадянську відповідальність та свідому підтримку обороноздатності держави під час дії воєнного стану. Тому добровільне надання фінансової допомоги Збройним Силам України судом визнано в судовому засіданні, як пом`якшуюча покарання обставина. Обтяжуючі покарання обставини в судовому засіданні прокурором не заявлені, а судом не встановлені.

У відповідності до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.

Зміст доведеності винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом закріплено, зокрема, в практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою цей Суд підтверджує, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом», що може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», «Рудяк проти України»).

Згідно з п.22 постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 688/788/15-к стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

За положеннями ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Як встановлено ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При обранні виду та визначенні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, а також ставлення особи до вчиненого та до потерпілої сторони.

При призначені покарання суд враховує позитивну характеристику обвинуваченого, пом`якшуючу покарання обставину - донат на ЗСУ, та відсутність обтяжуючих покарання обставин. Також суд бере до уваги, що ОСОБА_5 діяв з необережності. При вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням суд бере до уваги висновок судової доповіді, складений органом пробації у вказаному кримінальному провадженні, а також враховує віктимну поведінку потерпілої, яка знаходилася в стані алкогольного сп`яніння та спровокувала обвинуваченого образливою фразою «Чому ти стоїш як «Чепушило» та не розбороняєш їх?», що і стало в подальшому причиною поштовху потерпілої в груди, який здійснив обвинувачений. Вказану обставину суд також враховує при визначенні розміру відшкодування завданої шкоди, заявленої потерпілою у цивільному позові.

Зважаючи на вищенаведені обставини суд вважає за можливе призначити покарання за нижньою межею санкції статті.

Суд прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, однак в умовах контролю за його поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації з покладенням на нього додаткових обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Саме такий вид і розмір покарання в повній мірі буде відповідати меті покарання, яка закріплена у ст. 50 КК України.

Потерпілою ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_5 подано цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також витрат на правничу допомогу адвоката. Потерпіла просить в позові стягнути у відшкодування матеріальної шкоди 65053(шістдесят п`ять тисяч п`ятдесят три) гривні 00 копійок та у відшкодування моральної шкоди 100 000 гривень, а також стягнути витрати на правничу допомогу адвоката.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку про наявність безпосереднього причинного зв`язку між протиправними діями відповідача і шкодою, заподіяною позивачу та наявністю вини відповідача у заподіянні цієї шкоди.

У відповідності до ч.1. ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ст.1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілих.

Під власне моральною шкодою маються на увазі душевні страждання, пов`язанні із заподіянням як фізичної, так і майнової шкоди, а також душевні страждання, не пов`язанні ні з тією, ні з іншою. Моральну шкоду, на відміну від майнової, не можна вимірювати у грошах, але це не означає, що вона не може бути компенсованою в будь-якій формі.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілої.

Ст.3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Враховуючи глибину і тривалість моральних страждань, які ОСОБА_3 пережила у зв`язку із вказаним конфліктом з ОСОБА_5 , суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди у визначеному потерпілим розмірі є неспівмірним завданій шкоді, а також зазначена сума в повному обсязі не відповідає витраченим коштам та глибині моральних страждань потерпілої, не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості за обставин цього кримінального провадження. Суд зазначає, що витрати на лікування підтверджені документально підлягають стягненню в повному обсязі, а стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу адвокату підлягають задоволенню частково.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає, що фактично сплачений та зазначений фіксований характер гонорару без зазначення відомостей про обсяг виконаних робіт не дозволяє встановити фактичний обсяг наданих адвокатом послуг своєму клієнту, зокрема позивачу.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Вартість правової допомоги та порядок її оплати сторонами передбачено укладеним договором, за змістом якого сторонами погоджено визначення фіксованого розміру вартості правової допомоги за наданий вид послуг. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Саме такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19.

На виконання вимог ЦПК України представником позивача не були надані суду перелік, обсягу робіт, фактично виконаних адвокатом у межах розгляду цієї справи, що унеможливлює належну оцінку судом співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги у зв`язку із розглядом цієї справи представником позивача надано копію витягу з договору про надання правничої допомоги від 01 травня 2025 року.

Суд, з врахуванням позиції сторони відповідача зазначає, що сам по собі фіксований характер гонорару не звільняє сторону від необхідності надати суду відомості та докази, які дозволяють встановити фактичний обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, оскільки без встановлення такого обсягу суд позбавлений можливості належним чином оцінити співмірність заявлених до стягнення витрат зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт відповідно до вимог ЦПК України.

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Питання про судові витрати, що підтверджені документально, суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України, питання про долю речових доказів - на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також витрат на правничу допомогу адвоката задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальну шкоду у розмірі 65053(шістдесят п`ять тисяч п`ятдесят три) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду у розмірі 30000(тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000(десятьь тисяч) гривень 00 копійок.

Речовий доказ по справі - карту пам`яті SD Agi 32 GB, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1