Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №569/9142/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9142/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.

учасників справи:

представника позивача адвоката Мазура Р.В.,

представника відповідача адвоката Кітаєвої О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Рівне цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФІ ТРЕЙД», третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФІ ТРЕЙД», третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області звернувся представник ОСОБА_1 адвокат Мазур Роман Володимирович про захист прав споживачів, в якій просить суд розірвати договір купівлі-продажу від 24.05.2025 року щодо купівлі ноутбуку марки HP Victus Gaming Laptop 16-s1022ua вартістю 47362,00 гривень та ліцензійного програмного забезпечення Windows 11 до ноутбука вартістю 7299,00 гривень, на загальну суму 54671,00 гривень та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФІ ТРЕЙД» на користь позивачки 7299,00 гривень; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФІ ТРЕЙД» на користь позивачки неустойку за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк у розмірі 1% від вартості товару у сумі 53045,44 гривень; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФІ ТРЕЙД» на користь позивачки моральну шкоду у сумі 20 000,00 гривень; судові витрати по справі (судовий збір та витрати на правову допомогу) покласти на відповідача по справі.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 24 травня 2025 року придбала у магазині відповідача ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» ноутбук HP Victus вартістю 47 362,00 грн та ліцензійне програмне забезпечення Windows 11 вартістю 7 299,00 грн, а загалом на суму 54 671,00 грн. Під час експлуатації товару в межах гарантійного строку було виявлено істотні та приховані виробничі недоліки (пошкоджену матрицю, дефекти батареї та їх самовільне втручання зі сторони сервісного центру без згоди споживача), через які пристрій неодноразово перебував у гарантійному ремонті понад установлені строки, а період фактичного користування ноутбуком склав лише близько трьох місяців за рік. Посилаючись на порушення її прав як споживача та відмову відповідача добровільно розірвати договір і повернути кошти, позивачка просить суд розірвати договір купівлі-продажу від 24.05.2025 року та зобов`язати ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» повернути сплачені за товар кошти в сумі 54 671,00 грн, стягнути неустойку за затримку усунення недоліків у розмірі 1% від вартості товару за період із 30.01.2026 по 15.04.2026 у сумі 35 995,12 грн, а також відшкодувати завдану моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн і понесені судові витрати.

Представник відповідача ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав у повному обсязі, заперечуючи проти їх задоволення. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що в ході попередніх звернень позивачки товар неодноразово направлявся до авторизованого сервісного центру, де після проведення діагностики та ремонту (зокрема заміни матриці та материнської плати) було встановлено його справність і відповідність заявленим характеристикам, через що правові підстави для розірвання договору купівлі-продажу та повернення коштів, на думку відповідача, були відсутні. Водночас відповідач наголошує на необґрунтованості вимог про стягнення вартості ліцензійного програмного забезпечення Windows 11, яке є окремим цифровим продуктом, а також заперечує проти стягнення неустойки, відшкодування моральної шкоди та витрат на правничу допомогу. Окремо відповідач спростовує твердження позивачки про перешкоджання проведенню перевірки Головним управлінням Держпродспоживслужби в Рівненській області, посилаючись на офіційні дані контролюючого органу про відсутність призначених позапланових заходів, і просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача у відповіді на відзив повністю підтримав позовні вимоги та зазначив, що доводи відповідача про готовність добровільно повернути кошти за ноутбук є запізнілими і свідчать про суперечливу та недобросовісну поведінку, оскільки в досудовому порядку відповідач категорично заперечував наявність дефектів і погрожував розпорядитися товаром на власний розсуд. Позивач наголошує, що подвійна позиція продавця спрямована на затягування часу та уникнення відповідальності. Водночас вартість ліцензійного програмного забезпечення Windows 11 підлягає стягненню як збитки, оскільки останнє є складною річчю та приналежністю до основного товару, яка втратила споживчу цінність через брак ноутбука. Крім того, позивач обґрунтував необхідність стягнення неустойки (пені) в розмірі 1% за весь період прострочення з урахуванням її збільшення на день подачі відповіді на відзив до суми 48 309,24 грн, а також підтримав вимоги про відшкодування моральної шкоди і витрат на правничу допомогу, вказуючи на системне порушення прав споживача та нечесну підприємницьку практику з боку відповідача.

Представник відповідача у запереченнях на відповідь на відзив додатково заперечила проти доводів позивача, наголосивши, що його попередню готовність повернути кошти за ноутбук слід сприймати виключно як прояв клієнтоорієнтованості та лояльності через тривале перебування пристрою в сервісному центрі, а не як визнання виробничого браку чи наявності істотного недоліку. Відповідач також зазначила, що придбане ліцензійне програмне забезпечення Windows 11 є окремим цифровим контентом та об`єктом авторського права, а не складною річчю в розумінні статті 188 Цивільного кодексу України, оскільки воно функціонально незалежне, було активоване за допомогою електронного ключа і може використовуватися на іншому обладнанні, через що вимоги про повернення його вартості є безпідставними. Крім того, відповідач звернув увагу суду на неналежне правове обґрунтування розрахунку неустойки, оскільки позивачем не було конкретизовано норму закону, яка передбачає відповідні підстави та умови її нарахування у заявленому розмірі.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 квітня 2026 року справу передано судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 квітня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 77-78)

Від представника відповідача адвоката Кітаєвої О.Д. надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. (а.с. 82-94)

Від представника позивача адвоката Мазура Р.В. надійшла відповідь на відзив, в якому представник вважає наведені ним позовні вимоги обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства. (а.с. 105-114)

Представник відповідача подала до суду заперечення (на відповідь на відзив), у яких додатково заперечила проти доводів позивача. (а.с. 115-119)

Від представника позивача надійшло клопотання, у якому вона просить долучити до матеріалів справи акт про видачу коштів № П015802-0001 від 20.05.2026 на суму 47 362, 00 грн; фіскальний чек на повернення від 20.05.2026; заява на повернення № ЗНП0152-00808 від 20.05.2026. (а.с. 120-125)

Представником позивача подано заяву про зменшення/збільшення розміру позовних вимог, у якій зазначено, що після звернення до суду відповідачем добровільно повернуто частину коштів у розмірі 47 362,00 грн, сплачених за ноутбук. У зв`язку із цим позивач зменшує розмір майнової вимоги щодо стягнення вартості товару та просить стягнути лише вартість ліцензійного програмного забезпечення Windows 11 у сумі 7 299,00 грн. Крім того, представник позивача зазначає про необхідність коригування розрахунку неустойки, яка, виходячи з вартості ноутбука 47 362,00 грн, становить 1 % від його вартості за кожний день прострочення, а за період з 30.01.2026 по 21.05.2026 (112 календарних днів) складає 53 045,44 грн. У зв`язку із наведеним представник позивача просить прийняти заяву про зміну розміру позовних вимог та надалі розглядати справу з урахуванням уточнених вимог, а саме: розірвати договір купівлі-продажу від 24.05.2025 щодо ноутбука марки HP Victus Gaming Laptop 16-s1022ua та ліцензійного програмного забезпечення Windows 11, стягнути з відповідача 7 299,00 грн вартості програмного забезпечення, неустойку у розмірі 53 045,44 грн, моральну шкоду у сумі 20 000,00 грн, а також судові витрати. (а.с. 126-132)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2026 року заяву представника позивача про зменшення/збільшення розміру позовних вимог задоволено. (а.с. 137-138)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 вересня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду. (а.с. 141)

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, а відповідач - заперечень на позовні вимоги, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та докази.

Суд встановив, що 24 травня 2025 року між ОСОБА_1 (Позивачкою) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМФІ ТРЕЙД» (Відповідачем) було укладено договір купівлі-продажу товару в магазині «COMFY», розташованому за адресою: м. Рівне, вул. В. Стельмаха, 9.

За умовами вказаного договору Позивачка придбала: Ноутбук HP Victus Gaming Laptop 16-s1022ua (B83BREA), серійний номер CND45138X2, вартістю 47 362,00 грн; Ліцензійне програмне забезпечення Windows 11 Home 64-Bit online (у вигляді електронного ключа) вартістю 7 299,00 грн.

Загальна сума покупки склала 54 671,00 грн, що підтверджується фіскальним чеком № 00010014300088 від 24 травня 2025 року. На товар було встановлено гарантійний строк тривалістю 365 днів із дати покупки.

У процесі експлуатації ноутбука в межах гарантійного строку Позивачкою було виявлено несправності в його роботі.

25 вересня 2025 року Позивачка звернулася до магазину через відсутність зображення та швидке розряджання батареї (Акт прийому-передачі товару № RVN4235250925). Товар було передано до авторизованого сервісного центру ІП «І-АР-СІ». Згідно зі звітом до замовлення від 01.10.2025 № 1129678, виявлено несправність матриці та виконано її заміну.

22 жовтня 2025 року Позивачка повторно звернулася до магазину з приводу того, що пристрій не завантажується (Акт № RVN4278221025). Згідно зі звітом АСЦ від 29.10.2025 № 1133471, було виявлено несправність материнської плати та здійснено її заміну.

10 грудня 2025 року Позивачка передала ноутбук до сервісного центру через виявлені засвіти по кутах екрана, які з`явилися після попередньої заміни матриці (Акт № RVN4352101225). Проте 18.12.2025 АСЦ завершив діагностику та зробив висновок про відсутність дефекту, зазначивши, що засвіт є особливістю IPS-матриць, після чого Позивачка відмовилася забирати пристрій.

22 грудня 2025 року Позивачка звернулася до магазину з письмовою претензією про розірвання договору та повернення коштів, а також із заявою про проведення незалежної експертизи за рахунок продавця, у чому їй було відмовлено.

15 січня 2026 року Позивачка звернулася зі скаргою до Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області (паралельно зафіксувавши звернення в системі технічної підтримки виробника HP під номерами CASE ID: 5154309963 та 5154367198).

30 січня 2026 року Позивачка вчетверте звернулася до магазину (без фізичної передачі самого пристрою, який перебував у розпорядженні сервісу), заявивши про аномальний знос батареї на 11% та засвіти на матриці (Акт № RVN4443300126). При цьому, як встановлено судом, Позивачка в письмовій заяві заборонила будь-які ремонтні втручання без її згоди. Незважаючи на це, в подальшому відповідач повідомив про самовільну заміну батареї.

27 березня 2026 року Позивачка повторно звернулася до відповідача з вимогою про розірвання договору та повернення коштів, на яку 03.04.2026 отримала відмову.

Судом також встановлено, щовже під час судового розгляду справи відповідач добровільно переглянув свою позицію та 20 травня 2026 року здійснив повернення коштів Позивачці за ноутбук у розмірі 47 362,00 грн, що підтверджується актом про видачу коштів № П015802-0001, фіскальним чеком на повернення та заявою № ЗНП0152-00808 від 20.05.2026. У зв`язку з цим Позивачка уточила позовні вимоги, зменшивши майновою вимогу в частині вартості техніки та остаточно просила стягнути вартість ліцензійного ПЗ Windows 11 (7 299,00 грн), неустойку, моральну шкоду та судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Мазур Р.В. підтримав уточнені позовні вимоги, наголосивши, що придбаний позивачкою ноутбук мав істотні та приховані виробничі недоліки, через які пристрій неодноразово направлявся до сервісного центру. Незважаючи на твердження відповідача про справність товару, через тривале перебування техніки в ремонтах (протягом 9 місяців) позивачка була позбавлена можливості користуватися нею за призначенням, а тому обґрунтовано вимагала розірвання договору. Представник зазначив, що оскільки основний товар було повернуто відповідачем уже під час розгляду справи, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення вартості ліцензійного програмного забезпечення як збитків, а також стягнення неустойки, моральної шкоди і судових витрат.

Своєю чергою, представник відповідача Кітаєва О.Д. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову в незменшеній частині. Вона пояснила, що ноутбук декілька разів перебував у ремонті, а відмова в задоволенні первинних претензій ґрунтувалася на відсутності законних підстав для розірвання договору. Представник підтвердила факт добровільного повернення коштів за сам ноутбук під час судового розгляду, однак підкреслила, що це було зроблено не через визнання наявності виробничого браку, а виключно як вияв лояльності через тривалу відсутність у позивачки доступу до пристрою. Водночас відповідач вважає необґрунтованими та просить відмовити у стягненні вартості операційної системи Windows 11, неустойки й моральної шкоди через недоведеність позовних вимог.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України щодо купівля-продажу, а також Законом України «Про захист прав споживачів» щодо наслідків продажу товару неналежної якості, порушення строків усунення недоліків та відшкодування завданої шкоди.

ІV. Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов?язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу є консенсуальним. Він є відплатним та двостороннім (взаємним). При цьому він має чітко виражену мету, зміст якої полягає у відчуженні майна (товару) від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні. Отже, договір купівлі-продажу опосередковує процес динаміки (переходу) майна (товару) від однієї сторони до іншої.

Продавцем за договором купівлі-продажу може бути будь-який учасник цивільних відносин, який відчужує майно, що знаходиться у його власності.

Відповідно до частини першої статті 633 ЦК України публічний договір - це договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов?язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов?язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (частини перша, друга статті 673 ЦК України).

Як вказано в ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з абз. 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Згідно з абз. 2 частини 1 статті 8 Закону у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) заміни товар на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Відповідно до п. 12 ст. 1 Закону істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця),після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад 14 календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що право на заміну або повернення товару виникає у споживача за умови виявлення саме істотного недоліку протягом гарантійного строку, який виник з вини виробника товару. При цьому, для віднесення виявленого недоліку до числа істотних, недолік обов`язково повинен: роботи неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, бути таким, що виник звини виробника товару, після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин та має бути наділеним хоча б однією з ознак, передбачених підпунктами «а»-«в» п. 12 ч.1 ст. 1 Закону у сукупності. Жодна із вказаних ознак сама по собі не може свідчити про наявність істотного недоліку у товарі та бути підставою для заміни товару.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного суду України у справі №205/5383/15-и від 08 лютого 2018 року, у рішенні Донецького апеляційного суду при розгляді справи № 235/183817 від 06 листопада 2018 року, у рішенні Апеляційного суду Одеської області при розгляді справи № 501/367/18 від 07 листопада 2018 року та ін.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закон України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.

Згідно з визначеннями, що закріпленні у статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» гарантійний строк - строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов`язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв`язку з введенням її в обіг.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.

Статтею 7 Закону України передбачено, що виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або будь-якому іншому документі, що додається до продукції. При виконанні гарантійного ремонту гарантійний строк збільшується на час перебування продукції в ремонті. При обміні товару його гарантійний строк обчислюється заново від дня обміну.

Відповідно до статті ЦК України та статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець зобов`язаний надати покупцеві інформацію про товар, а також передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо, зокрема споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою.

Згідно зі статтею 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Права покупця у разі продажу йому товару неналежної якості визначено статтею 708 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Частиною третьою статті 8 цього Закону передбачено, що вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред`явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.

Для встановлення наявності істотного недоліку товару необхідна наявність чотирьох ознак: неможливості чи недопустимості використання товару; виникнення недоліку з вини виробника (продавця, виконавця); повторний прояв недоліку з незалежних від споживача причин після його усунення; наявність хоча б однієї з цих ознак - він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Тільки сукупність 4 обов`язкових ознак недоліку надає підстави вважати його істотним недоліком із усіма правовими наслідками щодо задоволення вимог споживачів, та повернення грошових коштів, сплачених за товар.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2018 року, справа № 661/67/16-ц, провадження № 61-2464св18.

Саме на споживача покладається обов`язок довести наявність істотного дефекту продукції, а тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця.

Указаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 559/388/17; від 14 січня 2021 року у справі № 755/11237/17; від 26 січня 2022 року у справі № 755/5301/16-ц.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

За практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладаються законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає (постанова Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 752/18470/16-ц, провадження № 61-48409св18).

Судом встановлено, що 24 травня 2025 року між позивачкою ОСОБА_1 та ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» було укладено договір купівлі-продажу ноутбука та ліцензійного програмного забезпечення Windows 11 на загальну суму 54 671,00 грн. Під час експлуатації товару в межах гарантійного строку виникли несправності, через які пристрій неодноразово передавався до сервісного центру для проведення ремонту.

У ході судового розгляду встановлено, що 20 травня 2026 року відповідач добровільно повернув позивачці кошти за ноутбук у розмірі 47 362,00 грн. У зв`язку з цим позивачка уточнила позовні вимоги, зменшивши їх та остаточно просила стягнути вартість ліцензійного програмного забезпечення Windows 11 (7 299,00 грн) як збитки, а також неустойку.

Надаючи оцінку вимозі про стягнення вартості програмного забезпечення як збитків, суд зазначає, що ноутбук і ліцензія Windows 11 купувалися як окремі позиції за фіскальним чеком. Програмне забезпечення є цифровим контентом та об`єктом авторського права, право на використання якого надається через електронний ключ активації. Воно не є складовою річчю чи нерозривною приналежністю в розумінні статей 186, 188 ЦК України, оскільки не втрачає функціональної придатності через технічні дефекти пристрою та може бути активоване на іншому обладнанні. Оскільки позивачка отримала доступ до цифрового продукту під час покупки, а доказів наявності самостійних недоліків у самому програмному забезпеченні немає, правові підстави для стягнення його вартості відсутні.

Щодо вимоги про стягнення неустойки (пені) в розмірі 1% за затримку усунення недоліків (уточнений розмір - 53 045,44 грн), суд зазначає, що основна вимога про повернення коштів за ноутбук була добровільно задоволена відповідачем під час розгляду справи. Оскільки зобов`язання з повернення коштів за товар виконано добровільно, а підстави для стягнення вартості окремого програмного забезпечення відсутні, похідна вимога про стягнення неустойки також не підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 20 000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Відшкодування моральної шкоди є похідною вимогою від позовних вимог про розірвання договору купівлі - продажу, стягнення вартості товару, як зазначено вище, не підлягають задоволенню, отже не підлягають задоволенню і вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Оскільки судом не встановлено порушення відповідачем прав позивача як споживача, відмовлено в задоволенні первісної вимоги про захист прав споживача, та не встановлена вина відповідача у заподіянні моральної шкоди позивачу, тому відсутні підстави, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів», статтями 23, 1167 ЦК України, для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, що є похідною позовною вимогою.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 3, 4, 11-13, 19, 263, 265,279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФІ ТРЕЙД», третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області про захист прав споживачів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМФІ ТРЕЙД», місцезнаходження: бульвар Слави, буд. 6Б, кімн. 413, м. Дніпро, ЄДРПОУ 36962487;

Третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області, місцезнаходження: вул. Малорівненська, 91, м, Рівне, ЄДРПОУ 40309748.

Повний текст судового рішення складено та підписано 12 жовтня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА