Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №567/864/26 — Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/864/26

Провадження №2/567/718/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Клімович О.О.

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про скасування рішення державного реєстратора, визнання відсутнім права оренди та витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та просить скасувати рішення державного реєстратора Мізоцької селищної ради Рівненської області Мельник Н.І. від 02.12.2025 року (індексний номер рішення 82166404). Крім того, просить визнати відсутнім у ТОВ «Західна агровиробнича компанія» права оренди належної їй земельної ділянки площею 4,5503 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Острозької міської ради Рівненського району Рівненської області (раніше – Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області), кадастровий номер 5624287100:06:004:0218, а також просить витребувати у ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на свою користь вищевказану земельну ділянку.

В обґрунтування позову зазначає, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 4,5503 га, кадастровий номер 5624287100:06:004:0218.

Вказує, що 20.11.2018 р. між попереднім власником вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_2 та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» було укладено договір оренди землі, згідно якого зазначену земельну ділянку було передано для відповідача у строкове платне володіння і користування.

Позивачка зазначає, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.07.2023 р. до неї з моменту набуття права власності на вказану вище земельну ділянку перейшли права та обов`язки орендодавця за договором оренди землі від 20.11.2018 р., про що 20.07.2023 р. приватним нотаріусом були внесені відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказує, що згідно умов договору оренди землі, такий договір укладеного строком на 7 років, сплив якого починається з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, передбаченому законодавством. Зазначає, що право оренди за вказаним договором оренди землі було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.11.2018 р., а тому строк дії договору оренди землі закінчувався 20.11.2025 р., та відповідно до умов договору оренди землі, дія такого договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Позивачка зазначає, що вона не мала наміру продовжувати строк дії зазначено договору оренди землі та 08.08.2025 р. вона через свого представника звернулася до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» із відповідною заявою, в якій повідомила про те, що продовжувати/переукладати договір оренди землі з товариством вона не буде.

15.09.2025 р. вона вдруге звернулася до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» із повідомленням, в якому повторно вказала, що категорично проти підписання додаткової угоди до договору оренди землі щодо належної їй земельної ділянки.

Вказує, що листа-повідомлення з проектом договору оренди землі чи додаткової угоди до договору оренди землі від 20.11.2018 р. щодо пролонгації оренди належної їй земельної ділянки від ТОВ «Західна агровиробнича компанія» вона не отримувала, та умови договору оренди землі від 20.11.2018 р. не передбачають автоматичного продовження дії такого договору.

Зазначає, що в подальшому їй стало відомо про те, що 02.12.2025 р. державним реєстратором Мізоцької селищної ради Рівненської області Мельник Н.І. було прийнято рішення (індексний номер рішення 82166404), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені виправлення, згідно яких змінено характеристику речового права щодо строку дії договору оренди землі та додатково зазначено про автоматичне продовження дії договору, внаслідок чого дата закінчення дії договору оренди землі від 20.11.2018 р. стала -«20.11.2032 р., з автоматичним продовженням дії договору».

Вказує, що оскільки умови договору оренди землі від 20.11.2018 р. не передбачали автоматичного продовження його дії, тому вважає, що рішення державного реєстратора Мізоцької селищної ради Рівненської області Мельник Н.І. підлягає скасуванню.

Зазначає, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права, та тлумачення п.1 ч.2 ст.16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою. Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т.д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім.

Вважає, що належним способом захисту прав орендодавця, який у спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Та відповідно до п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 р. судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Зазначає, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» користується належною їй земельною ділянкою без будь-яких правових підстав для цього, так як строк дії договору оренди землі від 20.11.2018 р. закінчився 20.11.2025 р., та з урахуванням направлених нею для відповідача письмових повідомлень про небажання продовжувати строк дії договору оренди землі, вважає, що належними та ефективними способами захисту її порушених прав будуть скасування рішення державного реєстратора Мізоцької селищної ради Рівненської області Мельник Н.І. (індексний номер рішення 82166404) від 02.12.2025р., визнання відсутнім у ТОВ «Західна агровиробнича компанія» права оренди належної їй земельної ділянки та витребування у ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на її користь належної їй земельної ділянки.

Вказує, що врегулювати спірну ситуацію у позасудовому порядку не вдалося, на даний час відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» продовжує користуватися належною їй земельною ділянкою без достатніх правових підстав, чим порушує її права на користування та розпорядження належним їй майном, що й спонукало її звернутися до суду з вищевказаним позовом.

Ухвалою суду від 02.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання. Встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору (відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень). Задоволено клопотання позивачки про витребування доказів та зобов`язано Мізоцьку селищну раду Рівненського району Рівненської області надати суду належним чином засвідчені копії всіх документів, що стали підставою для прийняття державним реєстратором Мізоцької селищної ради Рівненської області Мельник Н.І. рішення від 02.12.2025р. (індексний номер рішення 82166404).

Відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» в поданому до суду відзиві на позовну заяву заперечив проти позову та просить у його задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що право оренди на належну позивачці земельну ділянку з кадастровим номером 5624287100:06:004:0218 зареєстровано за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на підставі договору оренди землі, укладеного 20.11.2018 року, що підтверджуються відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказує, що з огляду на чинність зареєстрованого речового права та відсутність будь-яких підтверджених юридичних фактів, які б свідчили про його незаконність, вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Вказує, що відповідно до ст.125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації, тому наявність зареєстрованого речового права є достатньою правовою підставою для здійснення господарської діяльності.

Зазначає, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або вчинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Тобто для захисту права особи від незаконного використання земельної ділянки необхідним є встановлення самого факту неправомірності такого використання.

Відповідач зазначає, що товариство на підставі зареєстрованого права оренди на вищевказану земельну ділянку здійснює її використання у господарській діяльності. Крім того, зазначає, що товариство сплачує позивачці орендну плату, та отримуючи орендну плату позивачка підтвердила наявність договірних відносин між нею та ТОВ «Західна агровиробнича компанія». За наведених обставин вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Кордиш А.А. в поданій до суду відповіді на відзив навів доводи, які узагальнено є аналогічними до доводів, викладених у позовній заяві. Крім того, зазначив, що строк дії договору оренди землі закінчився 20.11.2025 р., а відтак відповідно до п.12.2 договору оренди землі та ст.31 Закону України «Про оренду землі» дія такого договору була припинена у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Умовами договору оренди землі не передбачено автоматичного продовження його дії та будь-яких додаткових договорів, зокрема, й щодо врегулювання питання продовження строку дії договору оренди землі від 20.11.2018 р. позивачка з відповідачем не укладала.

Посилаючись на ч.2 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказує, що відомості, які містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

З приводу доводів відповідача про отриману позивачкою орендну плату за 2026 р. вказав, що таку орендну плату позивачка повернула відповідачу згідно банківських квитанцій від 03.03.2026 р. та від 17.06.2026 р., та з урахуванням неодноразово надісланих позивачкою та отриманих відповідачем повідомлень про відсутність у позивачки наміру продовжувати дію договору оренди землі на новий термін, відсутні підстави стверджувати про правомірність використання відповідачем земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі.

Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2026 року у цивільній справі № 456/252/22, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, такими, що не підтвердженні доказами, суперечать матеріалам справи та дійсним обставинам справи.

Ухвалою суду від 30.06.2026 року задоволено клопотання представника позивачки – адвоката Кордиша А.А. про витребування доказів та витребувано від Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області належним чином завірену паперову копію документів реєстраційної справи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (шляхом друку таких документів за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав) щодо нерухомого майна – земельної ділянки, площею 4,5503 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5624287100:06:004:0218, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1723948156242.

Ухвалою суду від 30.07.2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Кордиш А.А. в судове засідання не з`явилися, про місце, день та час судового розгляду були повідомлені належним чином. В поданій до суду заяві представник позивачки просив розгляд справи здійснювати у його відсутності, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З досліджених доказів судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером: 5624287100:06:004:0218, площею 4,5503 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Острозької міської ради Рівненського району Рівненської області (раніше – Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області), яку вона придбала у ОСОБА_2 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу земельної ділянки від 20.07.2023 р. та витягом з Державного реєстру речових прав № 339907631 від 20.07.2023 р. (а.с.16-18).

20.11.2018 р., тобто до набуття позивачкою права власності на вищевказану земельну ділянку, між ОСОБА_2 (попередньою власницею вказаної земельної ділянки) та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» було укладено договір оренди землі від 20.11.2018 р., згідно якого ТОВ «Західна агровиробнича компанія» отримало у строкове платне володіння та користування вищевказану земельну ділянку (п.п.1.1-2.1 договору оренди землі) (а.с.19-21).

Відповідно до п.12.5 договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання такого договору. Особа, яка набула права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному ст.48-1 ЗК України.

Відповідно до ч.1 ст.148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

20.07.2023 р. право власності на ім`я ОСОБА_1 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.32-35).

Таким чином, з моменту набуття позивачкою права власності на вищевказану земельну ділянку до неї перейшли права та обов`язки орендодавця за договором оренди землі від 20.11.2018 р., та відповідні зміни у складі сторін орендних правовідносин за договором оренди землі в частині зміни орендодавця з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою від 23.12.2025 р. (а.с.32-35).

Відповідно до п.3.1 договору оренди землі строк його дії визначено сторонами 7 років, сплив якого починається з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, передбаченому законодавством, але в будь-якому випадку сторони дійшли згоди, що даний договір та право оренди за даним договором є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем.

Право оренди за вказаним договором оренди землі від 20.11.2018 р. було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 17.12.2018 р. (а.с.33), відтак узгоджений сторонами договору строк дії даного договору закінчується 20.12.2025 р.

Відповідно до п.12.2 договору оренди землі - дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічне положення передбачено ст.31 Закону України «Про оренду землі».

Згідно п.3.2 договору оренди землі після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Умовами договору оренди землі не передбачено автоматичне продовження його дії та з доводів позивачки встановлено, що відповідач пропозицію з наміром пролонгувати дію договору оренди землі позивачці не направляв і остання таких пропозицій від відповідача не отримувала, що відповідачем не спростовано та не заперечується.

Водночас, судом встановлено, що позивачка в поданій на адресу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» заяві від 08.08.2025 р. повідомила про те, що строк дії договору оренди землі закінчується та вона не має наміру продовжувати (переукладати) договір оренди землі із ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та має намір використовувати земельну ділянку на власний розсуд та для власних потреб (а.с.22).

Вказану заяву від 08.08.2025 р. було отримано відповідачем 14.08.2025 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною від 12.08.2025 із трек?номером 3580000142112, повідомленням про вручення поштового відправлення із трек-номером 3580000142112, роздруківкою інформації з порталу УКРПОШТА з параметрами пошуку за трек-номером 3580000142112 (а.с.22-26).

Згодом, позивачка вдруге звернулася до відповідача з повідомленням від 15.09.2025 р., в якому повторно підтвердила відсутність у неї наміру після закінчення строку дії договору оренди землі продожувати /поновлювати його дію щодо належної їй на праві власності земельної ділянки (а.с.28).

Вказане повідомлення відповідач отримав 16.09.2025р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною від 15.09.2025р. із трек?номером 3580000161770, роздруківкою інформації з порталу УКРПОШТА за параметрами пошуку за трек-номером 3580000161770 (а.с.28-31).

Відповідно до п.6.2 договору оренди землі у питаннях поновлення договору оренди землі сторони керуються положеннями ст.33 Закону України «Про оренду землі». Зокрема, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше за 30 днів до спливу строку договору оренди землі та надати проект додаткової угоди (в двох примірниках), підписаної з боку орендаря. При цьому орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю, у місячний строк з дати отримання листа-повідомлення від орендаря, орендодавець направляє лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку цього договору і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку цього договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі даний договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Сторони домовились (дійшли згоди), що в цьому випадку додаткова угода, надіслана орендарем відповідно до умов цього пункту договору, є такою, що прийнята та погоджена орендодавцем і засвідчує факт продовження (поновлення) орендних відносин між сторонами.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ст.33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10 квітня 2018 року у справі №594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було б неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з п.1 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ст.33 Закону України «Про оренду землі», є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин.

При цьому реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі») процедури, так і наявності волевиявлення сторін.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року в справі № 923/925/18.

Лист-повідомлення з проектом договору оренди землі чи додаткової угоди до договору оренди землі від 20.11.2018 р. щодо пролонгації оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки від ТОВ «Західна агровиробнича компанія» позивачка не отримувала, а умови договору оренди землі від 20.11.2018 р. не передбачають автоматичного продовження його дії.

Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, зокрема, у постановах від 28.05.2024 у справі № 604/648/23, від 12.04.2024 у справі №131/970/23, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

З дослідженої судом інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.12.2025 р. та реєстраційної справи з ДРРПНМ щодо земельної ділянки площею 4,5503 га з кадастровим номером 5624287100:06:004:0218 вбачається, що 02.12.2025 р. державним реєстратором Мізоцької селищної ради Рівненської області Мельник Н.І. було прийнято рішення (індексний номер рішення 82166404), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено виправлення, згідно яких змінено характеристику речового права, а саме - «Строк дії: 7 років» змінено на «Дата укладення договору (після 2013 р.) / Дата державної реєстрації (до 2013 р.): 20.11.2018, Строк 7 р., Дата закінчення дії: 20.11.2025, з автоматичним продовженням дії договору», тобто додатково внесено відомості про автоматичне продовження дії договору, внаслідок чого згідно актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права (номер запису про інше речове право 29533288), дата закінчення дії договору оренди землі від 20.11.2018 р. відображається як «20.11.2032, з автоматичним продовженням дії договору» (а.с.32-35, 106-108).

Реєстраційна справа з ДРРПНМ щодо нерухомого майна - земельної ділянки, надана на виконання ухвали суду про витребування доказів Мізоцькою селищною радою Рівненського району Рівненської області, містить загальний опис відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 5624287100:06:004:0218, серед яких зазначено, що первинну державну реєстрацію речового права (права оренди) було здійснено 17.12.2018 р. виконавчим комітетом Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області, власником земельної ділянки є ОСОБА_1 , орендарем - ТОВ «Західна агровиробнича компанія», строк дії речового права (права оренди) – 7 років (а.с.108).

В подальшому, 02.12.2025 р. на підставі заяви про виправлення технічної помилки, відомостей у Державному реєстрі прав, поданої представником ТОВ «Західна агровиробнича компанія» Русиним Ю.Ю., до Державного реєстру речових прав державним реєстратором Мізоцької селищної ради Рівненської області Мельник Н.І. було внесено виправлення, згідно яких строк дії договору оренди землі відображено як – «7 р., дата закінчення дії: 20.11.2025, з автоматичним продовженням дії договору» (а.с.106-107).

З досліджених доказів судом не встановлено наявності технічної помилки чи будь-яких інших обгрунтованих підстав для внесення змін щодо попередньо узгодженого сторонами договору оренди землі строку його дії, визначеного тривалістю 7 років, і таких доказів в ході вирішення спору не було надано відповідачем.

Позивачка ОСОБА_1 з приводу неправомірності вищевказаного рішення державного реєстратора та анулювання такого рішення з метою захисту своїх прав та інтересів в позасудовому порядку зверталася зі скаргою до Міністерства юстиції України (Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації). Згідно висновку комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Міністерства юстиції України № 847-33.1.1-26 від 02.04.2026 р. скаргу ОСОБА_1 було залишено без розгляду по суті (а.с.36-49).

Відповідно до ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності - право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав, крім інших, є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює, зокрема, відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом: - прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; - встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; - перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для залишення заяви без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; - прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для залишення заяви без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав).

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, то державним реєстратором відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» приймається рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.ст.13, 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Строк дії договору оренди належить до істотних умов договору (стаття 15 Закону України «Про оренду землі»).

Судом встановлено, що умовами договору оренди землі від 20.11.2018 р. не передбачено автоматичного продовження дії такого договору, відтак рішення державного реєстратора Мізоцької селищної ради Рівненської області Мельник Н.І. (індексний номер рішення 82166404) від 02.12.2025р., на підставі якого державним реєстратором до Державного реєстру речових прав безпідставно внесені виправлення, згідно яких змінено характеристику речового права, а саме відображено умову договору щодо автоматичного продовження дії договору, внаслідок чого дата закінчення дії договору оренди землі від 20.11.2018 р. стала 20.11.2032 р., з автоматичним продовженням дії договору, підлягає скасуванню.

Як вже вище зазначалося, відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Разом з тим, судом встановлено, що відомості внесені 02.12.2025 р. державним реєстратором Мізоцької селищної ради Рівненської області Мельник Н.І. до Державного реєстру речових прав в частині автоматичного продовження договору оренди землі (індексний номер рішення 82166404, номер запису про інше речове право 29533288) не відповідають умовах договору оренди землі від 20.11.2018 р. та фактичним обставинам справи, та внесення таких змін було здійснено лише на підставі заяви представника ТОВ «Західна агровиробнича компанія», сформованої самим же державним реєстратором, без перевірки державним реєстратором підстав для внесення таких змін.

Як зазначив Верховний Суд - способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (п.1 ч.2 ст.16 ЦК України). Тлумачення п.1 ч.2 ст.16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 127/23627/20 (провадження №61-17025св21), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)). Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т.д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), постанова Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 567/1408/22 (провадження № 61-13857св23), постанова Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 567/1046/22 (провадження № 61-10454св23).

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Відповідно до ч.1 ст.1212, ч.1 ст.1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до ч.1 ст.317, ч.1 ст.319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п.7.1 договору оренди землі після припинення дії договору орендар повертає за актом повернення орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Судом встановлено, що відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» продовжує користуватися належною позивачці ОСОБА_1 земельною ділянкою без будь-яких правових підстав, оскільки строк дії договору оренди землі від 20.11.2018 р. закінчився та до закінчення такого строку позивачка двічі завчасно повідомляла товариство про своє небажання продовжувати строк дії договору оренди землі, та відповідач будь-яких дій, передбачених договором або законом щодо продовження/пролонгації строку дії договору оренди не вчиняв, та наведені обставини відповідачем не спростовано.

З приводу доводів відповідача, наведених на заперечення позовних вимог, щодо дійсності договору оренди землі в 2026 році у зв`язку із перерахуванням позивачці орендної плати, суд зазначає наступне.

Згідно платіжної інструкції від 16.02.2026 р. ТОВ «Західна агровиробнича компанія» перерахувало на користь ОСОБА_1 орендну плату за 2026 р. у розмірі 5 368,19 грн. (а.с.71).

Згідно квитанцій АТ «Райффайзен Банк» від 03.03.2026 р. та від 17.06.2026 р. позивачка ОСОБА_1 повернула для відповідача ТОВ «Західна агровиробнича компанія» грошові кошти в розмірі 10 000 грн. та 5 368,19 грн. як помилково зараховані (а.с.79-80).

Відповідно до ст.14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч.2 ст.205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі (п.7.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, п.80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2026 року у цивільній справі № 456/252/22).

Враховуючи обов`язкову письмову форму договору оренди землі та беручи до уваги, що до закінчення строку дії такого договору для ТОВ «Західна агровиробнича компанія» було достовірно відомо про відсутність у ОСОБА_1 наміру продовжувати/пролонговувати дію договору оренди землі на новий термін, саме по собі перерахування на користь ОСОБА_1 орендної плати за 2026 рік, яка до того ж була нею повернута товариству, не може трактуватися як вчинення конклюдентних дій.

Велика Палата Верховного Суду у п.п.114-116 постанови від 13 травня 2026 року у цивільній справі № 456/252/22 роз`яснила, що спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Таким чином, коли власник землі обґрунтовує позовні вимоги наявністю перешкод у користуванні чи розпорядженні земельною ділянкою (безпідставним фактичним користуванням майном або реєстрацією речового права іншої особи), то залежно від позовних вимог, характеру порушених прав та фактичних обставин справи суд, якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, може захистити права такого власника в незаборонений законом спосіб, спрямований на усунення порушень (у тому числі й шляхом повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права). Для ефективного захисту прав власника нерухомого майна щодо якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно внесено запис про право користування іншої особи, з якою власник не перебував у зобов`язальних відносинах, власник може звернутись з негаторним позовом, зокрема, але не виключно, шляхом пред`явлення вимоги про повернення майна, визнання відсутнім права оренди чи скасування державної реєстрації права користування іншої особи, залежно від обставин кожної конкретної справи.

Згідно ст.90 ЗК України власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

Згідно ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно положень Закону України «Про оренду землі» договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ст.16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власноті здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися чужою земельною ділянкою, яка належить особі на праві приватної власності, можливо на праві оренди, підставою для якої є відповідний договір оренди.

З досліджених вище доказів судом встановлено, що договір оренди землі від 20.11.2018 р. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:004:0218 закінчився та сторони такого договору не пролонговували його дію у порядку, передбаченому договором або законом, додаткової угоди про пролонгацію строку дії договору не укладали, та позивачка інших осіб на укладення та підписання такої додаткової угоди не уповноважувала.

Відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не спростувало доводи позивачки та не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування на час вирішення даного спору договірних правовідносин між ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_1 , предметом яких є оренда належної останній на праві власності земельної ділянки.

Відповідно до положень ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а) пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Так як судом було встановлено, що вищевказаний договір оренди землі від 20.11.2018 р. щодо належної позивачці земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:004:0218 не було пролонговано у порядку, передбаченому договором, а відтак відповідний запис про державну реєстрацію іншого речового права (пролонгованого права оренди земельної ділянки за ТОВ «Західна агровиробнича компанія») порушує права позивачки щодо вільного володіння, користування та розпорядження своїм нерухомим майном (земельною ділянкою), суд приходить до висновку про обгрунтованість та доведеність позову та вважає, що вимога про скасування рішення державного реєстратора Мізоцької селищної ради Рівненської області Мельник Н.І. від 02.12.2025 року (індексний номер рішення 82166404), з одночасним визнанням відсутнім у відповідача права оренди вищевказаної земельної ділянки та її витребування у відповідача - підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 слід стягнути понесені останньою витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 462,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» (місцезнаходження: м.Дубно, провул.Центральний, 1 Дубенського району Рівненської області, індекс 35601, код ЄДРПОУ 41099127) про скасування рішення державного реєстратора, визнання відсутнім права оренди та витребування земельної ділянки - задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Мізоцької селищної ради Рівненської області Мельник Нелі Ігорівни від 02.12.2025 року (індексний номер рішення 82166404).

Визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» права оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 4,5503 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Острозької міської ради Рівненського району Рівненської області (раніше – Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області), кадастровий номер 5624287100:06:004:0218.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,5503 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Острозької міської ради Рівненського району Рівненської області (раніше – Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області), кадастровий номер 5624287100:06:004:0218.

Стягнути з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 4 462,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 вересня 2026 року.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.